Ухвала суду № 95450076, 03.03.2021, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/23230/20

Провадження № 1-кп/761/1611/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2021 року

Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Антонюк М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в режимі відеоконференції кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020100100005406 від 08 липня 2020 року, відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Червоне Мукачівського району Закарпатської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, без місця реєстрації та визначеного місця проживання, раніше не судимого,

за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,

за участю:

секретаря - Тарасенка В.В.,

прокурора - Набухотного Т.В.,

захисника - Шевельової А.С.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ :

Судом проводиться судовий розгляд у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України

Ухвалою від 11 січня 2021 року відносно обвинуваченого ОСОБА_1 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 11 березня 2021 року включно.

В судовому засіданні судом з урахуванням положень кримінального процесуального закону щодо судового контролю за дотриманням прав обвинуваченого, у зв`язку із неможливістю закінчити розгляд кримінального провадження до спливу вказаного строку, поставлене питання про доцільність продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою відповідно до ст.331 КПК України.

Прокурор в судовому засіданні просив продовжити обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки продовжують існувати ризики, встановлені слідчим суддею при обранні запобіжного заходу.

Захисник Шевельова А.С. заперечувала щодо продовження тримання ОСОБА_1 під вартою, аргументуючи тим, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, є недоведеними та безпідставними. Просила застосувати запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.

Обвинувачений ОСОБА_1 просив звільнити його з - під варти. При цьому вказав, що він знайде для себе місце постійного проживання, однак наразі надати документи про місце проживання або повідомити інші відомості на підтвердження наявності такого - не може.

Вислухавши думку прокурора, захисника та обвинуваченого, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд керуючись принципом правової визначеності, відповідно до положень ст.ст.183, 331 КПК України, приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Проаналізувавши доводи, наведені прокурором, з урахуванням змісту та обсягу обвинувачення, конкретних обставин кримінального правопорушення, яке інкриміноване ОСОБА_1 , а саме вчинення тяжкого злочину, найсуворіше покарання за який передбачає позбавлення волі до шести років, вчинення такого кримінального правопорушення корисливого характеру із застосуванням насильства, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_1 , який веде бродячий спосіб життя та жебракує, і такі обставини судом оцінюються в контексті наявності ризику щодо повторного вчинення ним протиправних дій за умови перебування в межах менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

При цьому, суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не має як постійного місця проживання, так і офіційного місця роботи, а й отже не володіє стабільним джерелом прибутку, що у своїй сукупності вказує на існування реального ризику щодо можливості останнього, перебуваючи на волі, переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, і згадані обставини свідчать про необхідність продовження строку дії запобіжного заходу до ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування менш суворого запобіжного заходу не зможе забезпечити його належної процесуальної поведінки.

Крім того, судом враховується відсутність будь-якої підтвердженої інформації щодо наявності у ОСОБА_1 постійного місця проживання, що давало би можливість суду розглянути питання застосування до останнього менш суворого запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою.

Обставини, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосування інших, більш м`яких запобіжних заходів, судом не встановлено.

При цьому, суд вважає обґрунтованою і доведеною ту обставину, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою не забезпечить попередження зазначених прокурором ризиків.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що запобіжний захід відносно ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою необхідно вважати продовженим до 01 травня 2021 року включно, підстав для зміни запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 з тримання під вартою на інший - суд не вбачає.

Так, згідно ч.3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

Визначаючи відповідно до вимог ч.4 ст.182 КПК України розмір застави, а також виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися, суд вважає, що ОСОБА_1 слід визначити заставу у співстановленні з існуючими ризиками та даними про особу підозрюваного, у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, враховуючи, що зазначений розмір застави буде належною гарантією того, що у разі сплати його, ОСОБА_1 вирішить не зникати через побоювання втратити цю заставу.

Такий розмір застави є справедливим, здатний забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, не порушує права обвинуваченого, та підстав вважати його завідомо непомірним для ОСОБА_1 , суд не вбачає.

Враховуючи викладене, керуючись 177, 182, 183, 194, 331 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 01 травня 2021 року включно.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків передбачених КПК України у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 45 400 (сорок п`ять тисяч чотириста) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншими фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для внесення застави:

Отримувач: ТУДСАУ в місті Києві,

ЄДРПОУ: 26268059,

МФО: 820172,

Банк: Державна казначейська служба України м. Київ,

р/р: № UA128201720355259002001012089,

призначення платежу: застава за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 03 березня 2021 року по справі № 761/23230/20.

На підставі ч.5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави покласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки:

- прибувати до суду за кожною вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Визначити строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухвалою суду обов`язків - 60 днів з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави у розмірі, визначеному судом.

Ухвала може бути оскаржена протягом 7 днів до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва.

Повний текст ухвали оголосити 05 березня 2021 року о 12 год. 45 хв.

Суддя: М.С. Антонюк