Ухвала суду № 95448768, 03.03.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 945/161/20-ц

УХВАЛ А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2021 р. Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Литвинової І. В.,

при секретарі судових засідань - Винник С. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві клопотання позивача про витребування доказів у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталя Станіславівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

03 лютого 2020 року позивач звернувся до Миколаївського районного суду Миколаївської області з вказаним позовом, у якому просив визнати виконавчий напис № 30493 від 11 грудня 2019 року таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 05 лютого 2020 року цивільну справу передано для розгляду Шевченківським районним судом м. Києва, ухвалою якого від 07 серпня 2020 року цивільну справу за підсудністю, на підставі частини другої статті 27 ЦПК України, направлено до Печерського районного суду м. Києва.

21 жовтня 2020 року матеріали справи надійшли до Печерського районного суду м. Києва.

26 жовтня 2020 року ухвалою судді у справі відкрито провадження і призначено справу до розгляду з викликом сторін, третьої особи у справі у судове засідання.

03 березня 2021 року на електронну пошту суду надійшла заява позивача про розгляд справи без його участі.

Суд, вивчивши клопотання та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову у задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до положень статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані (у письмовій або електронній формі, речовими об`єктами, висновками експертів, показаннями свідків), на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першою статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування тобто обставин, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини другої статті 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

У відповідності до положень статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, і кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, маючи рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно з частиною першою статті 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Посилаючись на вказані положення частини першої статті 84 ЦПК України, заявник не вказав у своїй заяві на обставини, які унеможливлювали самостійне отримання доказів ним або його представником.

У позовній заяві заявник вказав, що засобами телефонного зв`язку звертався до нотаріуса з приводу виданого 11 грудня 2019 року виконавчого напису, зареєстрованого за № 30493, проте не надавши суду підтверджень зазначеного.

Суд, вивчивши клопотання про витребування доказів, перевіривши матеріали справи, прийшов до висновку про його невмотивованість.

Керуючись ст.ст. 1-19, 43, 49, 81, 83, 84, 261, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви про витребування доказів.

Ухвала, відповідно до частини другої статті 261 ЦПК України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею, та не підлягає оскарженню.

Суддя І. В. Литвинова