Ухвала суду № 95444521, 11.03.2021, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/523/21

Провадження № 1-в/545/120/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.03.2021 року Полтавський районний суд Полтавської області у складі

головуючого судді: Шелудякова Л.В.,

при секретарі: Лабовкіній Г.Г.,

за участю прокурора: Палія Р.П.,

представника адміністрації: Марченко М.В.,

засудженого: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Полтавського районного суду Полтавської області в режимі відеоконференції заяву про умовно-дострокове звільнення засудженого:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Славутич Київської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не одруженого, засудженого: 23.09.2014 року Деснянським районним судом м.Чернігова за п.6 ч.2 ст.115 КК України на 14 років 10 місяців позбавлення волі. Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 26.11.2015 року вирок від 23.09.2014 року скасовано, направлено на новий судовий розгляд. 12.10.2016 року Деснянським районним судом м.Ченрнігова засуджений за п.6 ч.2 ст.115 КК України на 13 років 2 місяця позбавлення волі. Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 04.01.2017 року на підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 31.03.2014 року по 15.01.2015 року включно та з 29.09.2015 року по 01.01.2017 року включно з розрахунку один день тримання під вартою відповідає 2 дням позбавлення волі, -

встановив:

Засуджений ОСОБА_1 звернувся до суду із клопотанням про застосування щодо нього умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, посилаючись на те, що він сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.

В судовому засіданні ОСОБА_1 заяву підтримав та прохав її задовольнити.

Представник державної установи «Божковська виправна колонія (№16)» при розгляді заяви засудженого по суті підтримав заяву засудженого.

Прокурор проти задоволення заяви заперечив, оскільки засуджений не довів свого виправлення, а тому не заслуговує на умовно-дострокове звільнення.

Дослідивши матеріали заяви та особової справи, врахувавши позиції сторін, суд приходить до висновку, що заява засудженого не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.2 постанови Пленуму Верховного суду України №2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким», умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого.

Відповідно до п.17 вказаної постанови Пленуму при розгляді питання про умовно-дострокове звільнення судам слід ретельно з`ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці і навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених, виправно-трудової установи, а також наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення та відбув 2/3 строку покарання.

Як встановлено судом ОСОБА_1 засуджений 23.09.2014 року Деснянським районним судом м.Чернігова за п.6 ч.2 ст.115 КК України на 14 років 10 місяців позбавлення волі. Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 26.11.2015 року вирок Деснянського районного суду м.Чернігова від 23.09.2014 року скасовано, направлено на новий судовий розгляд. 12.10.2016 року Деснянським районним судом м.Чернігова ОСОБА_1 засуджений за п.6 ч.2 ст.115 КК України на 13 років 2 місяця позбавлення волі. Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 04.01.2017 року на підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 31.03.2014 року по 15.01.2015 року включно та з 29.09.2015 року по 01.01.2017 року включно з розрахунку один день тримання під вартою відповідає 2 дням позбавлення волі.

Початок строку покарання 31.03.2014 року, кінець строку покарання 10.05.2025 року.

Засуджений ОСОБА_1 в місцях позбавлення волі знаходиться з 31.03.2014 року.

Під час тримання в державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор» характеризувався негативно, за порушення вимог встановленого порядку відбування покарання мав 21 стягнення, які погашено у встановленому законом порядку, заохочень не мав.

У державну установу «Божковська виправна колонія (№16)» прибув 12.06.2015 року.

Працевлаштований різноробочим виробничої зони установи, до праці відноситься сумлінно, вказані завдання виконує вчасно і якісно.

За час відбування покарання не допускав порушень вимог режиму відбування покарання, стягнень не мав, мав 10 заохочень, останнє з яких датується 28.01.2021 роком.

На даний час характеризується позитивно, дотримується норм, які визначають порядок, умови відбування покарання та розпорядку дня установи, за що був неодноразово заохочений.

У взаємовідносинах з іншими засудженими неконфліктний, підтримує рівні стосунки із засудженими позитивної спрямованості. Дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом установи.

Виконавчі листи на адресу не надходили.

Вину у вчиненому злочині визнає повністю, щиро розкаюється.

Вирішуючи питання щодо можливості застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення від покарання суд виходить з такого.

Як вбачається з матеріалів особової справи, протягом строку відбуття покарання до засудженого застосоване сім заохочень за виконання покладених обов`язків та додержання правил поведінки, встановлених КПК України та Правилами внутрішнього трудового розпорядку та вимог безпеки праці та три стягнення, які погашені у встановленому порядку. Разом з тим, ця обставина може свідчити лише про позитивні тенденції у поведінці засудженого, проте не дає підстави вважати, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення і до нього може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Вести за таких обставин мову про те, що своїм ставленням до праці засуджений довів своє виправлення не можна, оскільки має місце нестабільне ставлення засудженого до праці.

Вказаний висновок суду ґрунтується також і на матеріалах особової справи, зокрема, ОСОБА_1 в місцях позбавлення волі знаходиться з 31.03.2014 року, засуджений за тяжкий злочин, згідно довідки про нарахування заробітної плати працював лише один місяць вересень 2015 року, місяць вересень 2017 року, два місяці вересень та листопад 2020 року та місяць січень 2021 року, відомості про зарплаті відрахування відсутні.

З огляду на зазначене, заява засудженого про умовно-дострокове звільнення є передчасною, а тому в її задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст. 81 КК України, ст. 537 КПК України, суд,-

ухвалив:

У задоволенні заяви засудженого ОСОБА_1 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд Полтавської області протягом 7 діб з моменту її проголошення.

Суддя: Л. В. Шелудяков