Рішення № 95441881, 10.03.2021, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/7104/20

Провадження № 2-а/369/43/21

РІШЕННЯ

Іменем України

10.03.2021 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Дубас Т.В.,

за участі секретаря судового засідання Мазурик Д.С.,

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача Мельника Ф.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора управління патрульної поліції м. Києва старшого сержанта поліції Таргонського Сергія Петровича, третя особа: Департамент патрульної поліції Національної поліції України про поновлення пропущеного строку для оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,-

встановив:

У червні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Інспектора управління патрульної поліції м. Києва старшого сержанта поліції Таргонського Сергія Петровича, третя особа: Департамент патрульної поліції Національної поліції України про поновлення пропущеного строку для оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що 22 квітня 2020 року, вона дізналась від Державної виконавчої служби про те, що відносно неї було складено постанову за ч.3 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення, у розмірі 510 грн. Так як, штраф не було сплачено, Державна виконавча служба наклала арешт на її рахунки в розмірі - 1450 грн.

З винесеною відносно Позивача постановою не погоджується, оскільки ПДР вона не порушувала і взагалі не керувала автомобілем «Ford Focus» НОМЕР_1 . Саме тому, постанову вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав.

Так як, вона не керувала автомобілем «Ford Focus» НОМЕР_1 , і навіть не знайома з власником даного автомобіля, вона не може бути суб`єктом даного правопорушення та її не може бути притягнено до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення.

Жодних доказів стосовно того, що за кермом знаходилася вона матеріали справи не містять.

Тому на підставі вищевказаного вона просила суд визнати протиправною постанову серії ЕАК № 1995649 від 19.01.2020 р., винесену інспектором УПП м. Києва старшим сержантом Таргонським Сергієм Петровичем, якою притягнено ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено штраф в розмірі 1020 грн.

Скасувати постанову ЕАК № 1995649 від 19.01.2020 року, винесену інспектором УПП м. Києва старшим сержантом Таргонським Сергієм Петровичем, якою притягнено її - до адміністративної відповідальності за порушення ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено штраф в розмірі 1020 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (вул. Федора Ернста, З, Київ 48, 03048, код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 (Адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 1 800 (одна тисяча вісімсот) гривень.

Визнати поважною причину пропуску ОСОБА_1 строку на оскарження та поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови ЕАК № 1995649 про накладення адміністративного стягнення.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник вимоги адміністративного позову підтримали, просили задовольнити.

Відповідач інспектор управління патрульної поліції м. Києва старший сержант поліції Таргонський Сергій Петрович у судове засідання не з`явився повторно, на адресу суду відзив на позов не направив, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Представник третьої особи: Департамент патрульної поліції Національної поліції України, у судове засідання не з`явився. Про день, час та місце слухання справи повідомлені належним чином. До суду направили письмові пояснення, у якому просили суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що оскаржувана постанова винесена у мужах повноважень відповідача, в порядку та у спосіб визначений КУпАП із дотриманням встановленої процедури та з урахуванням усіх обставин у справі, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Суд, вислухавши думку осіб, які приймали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлений адміністративний позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що оскаржувана постанова була винесена без участі позивача 19.01.2020 року та дізналась про винесену постанову 22.04.2020 року, а тому суд приходить до висновку про поважність пропуску строку для звернення до суду із вказаним позовом та необхідність його поновити.

Відповідно до ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважним, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, встановлено, що позивач про оскаржувану постанову дізналась лише 22 квітня 2020 року, позовну заяву позивачем направлено поштою до суду 09 червня 2020 року.

За таких обставин суд вважає обґрунтованими твердження позивача про те, що строк звернення до суду пропущено нею з поважних причин, а тому клопотання про його поновлення підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що інспектором управління патрульної поліції м. Києва старшим сержантом поліції Таргонським Сергієм Петровичем, 19.01.2020 року прийнято постанову Серії ЕАК № 1995649 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху відносно ОСОБА_1 та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510, 00 грн..

Відповідно до змісту зазначеної вище постанови, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «FORD FOCUS», д.н.з. НОМЕР_1 , 19.01.2020 року о 11 год. 50 хв. у місті Києві по вулиці Валерія Лобановського, 116, здійснив здійснив рух на смузі для маршрутних транспортних засобів, чим порушив вимоги п. 5.8 ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Позивач заперечує свою вину в порушенні правил дорожнього руху та оскаржила винесену постанову до суду в порядку адміністративного судочинства.

Зазначає, що Правил дорожнього руху вона не порушувала, оскільки рух на смузі для маршрутних транспортних засобів вона не здійснювала.

Так, звертаючись в суд з позовом, позивач стверджує, що відповідач не надав належних доказів, які стали підставою для висновку про порушення ним правил дорожнього руху, а також стверджує, що інспектор порушив вимоги ст. ст. 245, 280 КУпАП, а саме порядок розгляду справи - постанову винесено без участі водія та заслуховування його пояснень.

Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

За правилами ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Інспектор патрульної поліції батальйону № 2 роти № 1 Управління патрульної поліції у м. Києві Таргонський С.П. - відповідач у справі відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.

Таргонським С.П. як суб`єктом владних повноважень, дії якої оскаржуються позивачем, суду не надано будь-яких доказів правомірності свого рішення про притягненню позивача до адміністративної відповідальності.

Вбачається, що суду не надано належних доказів фіксації факту порушення позивачем правил дорожнього руху 19 січня 2020 року.

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач у справі не скористався своїм правом надання суду належних доказів на підтвердження правомірності винесення ним постанови Серії ЕАК №1995649 від 19.01.2020 року, з огляду на що суд має прийняти до уваги твердження позивача ОСОБА_1 щодо протиправності оскаржуваної постанови та вважає за необхідне задовольнити заявлені вимоги.

З приводу вимоги позивача про відшкодування судових витрат на професійну правову допомогу, суд застосовує такі норми права.

Відповідно до статті 16 КАС України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Статтею 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Положенням статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначені вимоги кореспондуються з положеннями частини третьої статті 143 КАС України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, а також у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.09.2019 у справах №810/3806/18, №810/2816/18, №810/3806/18, від 22.11.2019 у справі №810/1502/18.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI).

Так, відповідно до ст. 1 цього Закону: договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4);

інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6);

представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9).

Згідно з положеннями ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у суді представником позивача до суду були надані: квитанція, договір, орде та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Разом з тим, позивачем не надано суду детальний опис робіт (наданих послуг), який би містив: інформацію із зазначенням часу витраченого адвокатом на виконання робіт (надання послуг) зазначених в описі робіт та наданих послуг а також погодинної вартості правової допомоги за надані послуги. однак відсутня

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Отже, за відсутності належних та допустимих доказів про обсяг фактично наданих певним адвокатом послуг і виконаних робіт, кількості витраченого часу, розміру гонорару є неможливим надати належну оцінку, визначити співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи, що у свою чергу є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Сам факт відсутності розрахунку, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги є самостійною підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому на підставі вищевказаного, оскільки позивачем не зазначено, почасового разрахунку робіт, за наявності яких не можливо встановити кількість годин та розмір витраченого часу, тому в задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу суд відмовляє.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 251, 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 5, 6, 8, 9, 10, 14, 73-77, 79, 168, 171, 242, 243,255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспектора управління патрульної поліції м. Києва старшого сержанта поліції Таргонського Сергія Петровича, третя особа: Департамент патрульної поліції Національної поліції України про поновлення пропущеного строку для оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕАК №1995649 від 19.01.2020 року.

Визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАК № 1995649 від 19.01.2020 р , винесену інспектором УПП м. Києва старшим сержантом Таргонським Сергієм Петровичем, якою притягнено ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено штраф в розмірі 1020 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 , судовий збір у розмірі 420 гривень 40 копійок.

У задоволенні решти вимог адміністративного позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Шостого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Реквізити учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: Інспектор управління патрульної поліції старший сержант поліції Таргонський Сергій Петрович, 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 9.

Третя особа: Департамент патрульної поліції Національної поліції України, адреса місцезнаходження - 03048, м. Київ, вул. Ф.Ернста, буд.3, код ЄДРПОУ 40108646.

Суддя Т.В. Дубас