Ухвала суду № 95440626, 10.03.2021, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 197/1358/20

1-кп/214/503/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2021 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Прасолова В.М.

при секретарі – Шевченко Ю.С.

за участю прокурора – Ведути Х.С.

за участю законного представника неповнолітнього обвинуваченого –

ОСОБА_1

за участю представника служби у справах дітей – Іванової І.В.

за участю захисника – Горовенка С.В.

за участю обвинуваченого - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі кримінальне провадження № 12020040610000158 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 ч.4 КК України, суд, –

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшло клопотання прокурора, в якому він просить: продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 діб.

В обґрунтування клопотання вказує наступне. Зазначає, що досудовим слідством встановлено, що 03.05.2020 близько о 18.00 годині ОСОБА_2 , по вулиці Піщана проходив повз житлового будинку №5А, смт. Широке, Широківського району, Дніпропетровської області, під час цього в останнього з корисливих мотивів, виник злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), шляхом проникнення на територію домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2 з вулиці, через передній паркан домоволодіння АДРЕСА_2 , переліз через паркан, тим самим незаконно проник на територію домоволодіння АДРЕСА_1 , та неподалік від господарського приміщення літньої кухні віч - на - віч зустрівся із займаною господарськими справами ОСОБА_3 , яка у свою чергу відразу не впізнала останнього як ОСОБА_2 . За для реалізації своїх злочинних діянь, ОСОБА_2 умисно, шляхом обману представився перед господинею лікарем, та після цього незаконно проник у житло, а саме, господарської будівлі літньої кухні та як повідомив ОСОБА_3 для її медичного, візуального огляду. Знаходячись в приміщення літньої кухні, між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 виникла розмова. Під час цього в останнього з корисливих мотивів, виник раптовий, злочинний умисел направлений на незаконне збагачення шляхом вчинення розбійного нападу із застосуванням фізичного насильства, небезпечного для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу, поєднаного із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_3 . З метою реалізації свого умислу ОСОБА_2 відразу заявив незаконну вимогу щодо передання йому грошових коштів ОСОБА_3 . Після відмови ОСОБА_3 передання таких коштів, ОСОБА_2 діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливих мотивів, скориставшись похилим віком господині та відсутністю третіх осіб, застосував раптову та несподівану для ОСОБА_3 , короткочасну, агресивну, насильницьку дію, спрямовану на протиправне заволодіння її майном, а саме, застосував до ОСОБА_3 насильство, небезпечне для її життя і здоров`я, що виразилось у нанесенні декількох ударів кулаками по голові, а саме в область обличчя потерпілої, від чого остання впала на підлогу та втратила свідомість, тим самим, подолав можливий опір потерпілої. В результаті своїх насильницьких дій, ОСОБА_2 спричинив ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно – мозкової травми: а саме, перелому клиноподібної кістки, забій головного мозку першого ступеня, субарахноідальний крововилив в правій тім`яній області, пластична субдуральна гематома праворуч, перелом лівого суглобового відростка нижньої щелепи зі зміщенням, перелом виличної дуги ліворуч, перелом тіла верхньої щелепи ліворуч порушенням цілісності всіх стінок лівої гаймоворової пазухи, які згідно з висновком судової медичної експертизи № 1286 від 13.08.2020 за ознакою небезпеки для життя особи, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. Окрім цього ОСОБА_2 спричинив синці шиї, грудної клітини, тулуба, кінцівок, що мають незначні скороминучі наслідки та за правилами судово – медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, відносяться до легких тілесних ушкоджень. Реалізувавши розбійний напад із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров`я особи, ОСОБА_2 відкрито заволодів грошовими коштами в сумі одна тисяча гривень, номіналом по 200 (двісті), а також мобільним телефоном «Nokia» моделі «230 Dual, RM – 1172», вартість якого згідно з висновком судової товарознавчої експертизи №19/104-17/1/5/412 від 20.05.2020 становить 666,67 грн.,(шістсот шістдесят шість гривень, шістдесят сім копійок), що перебували у кишені верхнього одягу ОСОБА_3 . Обернувши викрадене на свою користь, ОСОБА_2 покинув приміщення літньої кухні, після чого, продовжуючи свій злочинний умисел направлений на незаконне збагачення, через незачинені на замок вхідні дерев`яні двері, незаконно проник до житлового будинку АДРЕСА_1 , та знаходячись в спальній кімнаті потерпілої ОСОБА_3 заволодів її розташованим на стінці з ліва килимом на натуральній основі, розміром 140х200 сантиметрів вітчизняного виробництва, виробленого з текстильного матеріалу, після чого будинок та територію домоволодіння через огород покинув. Ринкова вартість одного килиму на натуральній основі, розміром 140х200 сантиметрів вітчизняного виробництва, виробленого з текстильного матеріалу згідно з висновку судової - товарознавчої експертизи №19/104-17/1/5/412 від 20.05.2020 становить 450,00 грн., (чотириста п`ятдесят гривень). Загальна сума матеріальних збитків завданих потерпілій ОСОБА_3 становить 2116,67 грн., (дві тисячі сто шістнадцять гривень шістдесят сім копійок). Вказує, що умисні дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 ч. 4 КК України, за ознаками нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаний з проникненням у житло, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень. ОСОБА_2 16.11.2020 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4.ст. 187 КК України. Зазначає, що вина підозрюваного ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, підтверджується наступними зібраними доказами: протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 04.05.2020; протоколом огляду мобільного телефону марки «Nоkia» моделі «230 Dual, RM – 1172”, від 06.05.2020, який належить потерпілій ОСОБА_3 ; протоколом огляду килиму розміром 140х200 сантиметрів вітчизняного виробництва, який належить потерпілій ОСОБА_3 ; висновком експерта від 19.05.2020 за результатами проведення судової трасологічної експертизи №19/104-17/1/886 відповідно до якої слід пальця руки розміром 15 на 20 мм., залишений в приміщенні літньої кухні великим пальцем правої руки особи, дактилокарта якої заповнена на ім`я ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ; висновком експерта від 20.05.2020 за результатами проведення судової товарознавчої експертизи №19/104-17/1/5/412 під час якої встановлена сума матеріальних збитків викраденого мобільного телефону та килиму на натуральній основі розміром 140х200 мм, вітчизняного виробництва; протоколом допиту свідка ОСОБА_4 від 06.05.2020 під час якого остання вказала, що 05.05.2020 близько о 17.00 годині за грошові кошти в сумі 100 гривень придбала у ОСОБА_2 мобільний телефон марки «Nоkia» моделі «230 Dual, RM – 1172”, який потім добровільно видала працівникам поліції; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_3 від 02.06.2020 під час якого вказала на ОСОБА_2 який знаходячись в її приміщенні літньої кухні заявив незаконну вимогу передати грошові кошти та після цього наніс удар в область обличчя потерпілої від чого вона втратила свідомість; висновком експерта від 13.08.2020 за результатами проведення судової медичної експертизи №1286 під час якої встановленій ступінь тяжкості тілесних ушкоджень спричинених потерпілій ОСОБА_3 ; протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 30.09.2020 під час якого потерпіла впізнала ОСОБА_2 . Вказує, що для забезпеченням виконання підозрюваним ОСОБА_2 покладених на нього процесуальних обов`язків та за наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: існують ризики невиконання ним своїх процесуальних зобов`язань, він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, чинити незаконний вплив на потерпілу та свідків, вчинити інші кримінальні правопорушення, підозрюваному ОСОБА_2 Широківським районним судом обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого закінчується 16 січня 2021 року. Зазначає, що на теперішній час є обґрунтовані підстави вважати, що ризики передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які існували під час обрання найсуворішого запобіжного заходу ОСОБА_2 у ході застосування вказаного запобіжного заходу, не зменшились та продовжують існувати. Вказує, що ОСОБА_2 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 (п`ятнадцяти) років з конфіскацією майна, а тому перебуваючи на волі, під загрозою тяжкості покарання, маючи всі необхідні засоби та можливості, зможе переховуватись від органу досудового розслідування та суду, у тому числі на території тимчасово окупованої території АР Крим, та частин Донецької та Луганської областей (п.1ч.1 ст.177 КПК України). Вказує, що на наявність ризику, передбаченого п.3ч.1ст.177 КПК України, згідно з яким ОСОБА_2 може впливати на потерпілу, з якою знайомий та фактично буде мати можливість бачитися за місцем фактичного мешкання (смт. Широке, Широківський район), окрім цього, може впливати на раніше знайомого свідка. Зазначає, що даний ризик обґрунтовується тим, що наразі існує ризик того, що підозрюваний, маючи реальну можливість незаконно впливати на потерпілу та свідків, змушуючи із застосуванням фізичного чи психологічного примусу, або використовуючи свої дружні відносини, змінювати свої показання, давати неправдиві показання або відмовитися від дачі будь-яких показань. Наполягає, що ризик вчинення ОСОБА_2 іншого кримінального правопорушення обґрунтовується тим, що на останнього до місцевих органів влади надходять постійні скарги щодо вчинення обвинуваченим крадіжок з будинків та з прилеглих територій домоволодінь. Окрім цього за місцем мешкання підозрюваного охарактеризовано як такого, що має схильність до вчинення кримінальних правопорушень. Зазначає, що під час досудового розслідування встановлено реальні ризики того, що підозрюваний ОСОБА_2 у разі застосування до нього запобіжного заходу, який дає реальну можливість вільного пересування, може переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду; впливати на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні; перешкоджати здійсненню досудового розслідуванню; вчинити інше (нове) кримінальне правопорушення. Тому, наявна обґрунтована необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для ОСОБА_2 . Зазначає, що необхідність задоволення клопотання прокурора вбачається й через призму декількох рішень ЄСПЛ, висновки яких прямо кореспондується з положеннями ч. 2 ст. 8 КПК України, де зазначено, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. З практики ЄСПЛ вбачаються, принципи конвенційного прецедентного права, як підстави для відмови в звільненні особи з-під варти, а саме ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення ЄСППЛ «Штегмюллер проти Австрії» від 10.11.1969 року; ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя ( рішення ЄСППЛ «Вемгофф проти Німеччини» від 27.06.1968 року). У справі «Геращенко проти України» (рішення від 07.11.2013, пар.99) Європейський суд зазначив, що тривале існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов`язковою і неодмінною умовою (sine qua non) законності її продовжуваного тримання під вартою. У справі «Москаленко проти України» (рішення від 20.05.2010 року п. 36) Європейський суд зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до обвинуваченого може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті ЄСПЛ нагадав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Також ЄСПЛ визнав, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує. В рішеннях Європейського суду існує розширене трактування терміну обґрунтована підозра, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року). Будь-яка стороння особа може бути переконаною в тому, що ця особа причетна до даного кримінального провадження. Зазначає, що враховуючи зазначені вище дані щодо особи обвинуваченого ОСОБА_2 , та обставини справи, тяжкість вчинених злочинів та публічних інтересів, які виправдовують продовження строку тримання під вартою, що узгоджено висновками, викладеними в п. 79 Рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», зміна запобіжного заходу є недоцільним, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Зазначає, продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_2 , судове рішення повинно забезпечувати не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що питання проте, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не може вирішуватись абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовження тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (наприклад, рішення ЄСПЛ «Нечепорук і Йонкало проти України» від 21.07.2011, Осаковський проти України» від 17.07.2014). Вказує, що на даний час ризики які служили підставою для обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, своєї актуальності не втратили та виправдовують застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, жоден більш м`який запобіжний захід не може запобігти вказаним ризикам.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримала та підтвердила його зміст.

Обвинувачений у судовому засідання заперечує проти продовження строку тримання під вартою.

Законний представник обвинуваченого заперечує проти продовження строку тримання під вартою.

Захисник у судовому засідання заперечує проти продовження строку тримання під вартою, вважає за можливе змінити цей запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт. При цьому зазначив, що обвинувачений вину визнає частково, є неповнолітнім.

Вислухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 належить продовжити. При цьому суд враховує наступне.

Згідно ст.331 ч.3 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ст.187 ч.4, КК України. Строк обраного під час досудового розслідування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчується 15 березня 2021 року. Судове провадження на даний час не завершене, по справі досліджені не всі докази. Суд приходить до переконання, що існують ризики передбачені ст. 177 ч.1 КК України, а саме, що обвинувачений який обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 (п`ятнадцяти) років з конфіскацією майна, а тому перебуваючи на волі, під загрозою тяжкості покарання, маючи всі необхідні засоби та можливості, зможе переховуватись від суду.

Суд вважає, що існує ризик, передбачений п.3ч.1ст.177 КПК України, а саме, що ОСОБА_2 може впливати на потерпілу, з якою знайомий та фактично буде мати можливість бачитися за місцем фактичного мешкання, може впливати на раніше знайомого свідка.

Суд вважає, що є ризик вчинення ОСОБА_2 іншого кримінального правопорушення, так як за місцем мешкання обвинувачений характеризується як особа, що має схильність до вчинення кримінальних правопорушень.

Також суд бере до уваги відомості про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має мати, негативно характеризується за місцем проживання. При цьому суд враховує, що неповнолітній вік, відсутність судимості, наявність сім`ї, не перешкоджали вчиненню ОСОБА_2 дій, в яких він обвинувачується та які визнає.

На переконання суду, інший запобіжний захід не буде достатнім для запобігання встановленим судом ризикам, а тому в клопотанні захисника про зміну запобіжного заходу, належить відмовити.

Отже суд приходить до переконання, що доцільним є продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 строк тримання під вартою. Суд приходить до переконання, що строк тримання під вартою обвинуваченому належить продовжити, згідно ст.197 КПК України, строком на 60 днів. Зважаючи на те, що юридичне значення ухвали про продовження строку тримання під вартою є в продовженні строку, який закінчується, то юридично значима дія цієї ухвали починається з дня закінчення строку тримання під вартою, та вказані 60 днів необхідно відраховувати з 15 березня 2021 року і продовжити строк тримання під вартою до 14 травня 2021 року.

Керуючись ст.ст. 331, 369-372 КПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , продовжити до 14 травня 2021 року.

У задоволенні клопотання захисника про зміну обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу – відмовити.

На ухвалу на протязі семи днів з дня її оголошення може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду.

Головуючий суддя: В.М. Прасолов