Рішення № 95436307, 10.03.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/1433/21

РІШЕННЯ

іменем України

10 березня 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про зменшення з 86% до 52% відсоткового співвідношення раніше призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідно до суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області від 16 березня 2020 року №133, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року у розмірі 86% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у відповідності до ч. 4 ст. 43 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року №2862 йому було призначено довічне грошове утримання судді у відставці із розрахунку довічного грошового утримання у розмірі 86% суддівської винагороди працюючого судді.

Позивач вказує, що Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області листом за №684-395/р-03/8-2200/21 від 03 лютого 2021 року повідомило, що на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року у справі № 560/4824/20 управлінням проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року, з правом утримання грошового утримання у новому розмірі з 01 лютого 2021 року, у розмірі 52% суддівської винагороди працюючого судді.

На переконання позивача дії відповідача щодо зменшення відсоткового співвідношення раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 86% до 52%, відповідно до суддівської винагороди працюючого судді, є протиправними, такими, що порушують його права та законні інтереси.

Ухвалою суду від 11 лютого 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

04 березня 2021 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує щодо задоволення адміністративного позову та зазначає, що на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року по справі № 560/4824/20-а головним управлінням здійснено перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання позивача згідно із довідкою територіального управління Державної судової адміністрації України у Хмельницькій області від 16 березня 2020 року № 133, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року, з розрахунку 52 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Відповідач вказав, що відсотковий показник довічного грошового утримання позивача був визначений із урахуванням стажу роботи позивача та відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII.

Крім того, відповідач вказав на те, що рішенням від 25 листопада 2020 року не зобов`язано управління здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача у розмірі 86 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, тому відповідач вважає адміністративний позов безпідставним.

09 березня 2021 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач зазначив, що відповідач не навів у відзиві, яким нормативним актом передбачено право органів Пенсійного фонду тлумачити положення Законів України про статус суддів.

Зокрема, не вказано який нормативний акт наділив відповідача правом застосування положень, передбачених частиною 3 статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII до перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддів, які до прийняття вказаного Закону, уже перебувають у відставці. Тобто, фактично, з метою зменшити довічне грошове утримання, відповідач призначив нове щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, а не перерахунок раніше призначеного, як це мало місце раніше неодноразово, при збільшенні грошового утримання працюючих суддів.

Крім того, у відзиві на позов відповідач вказав про необхідність розгляду даної справи з викликом сторін.

Суд зазначає, що частинами п`ятою - шостою статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Таким чином, зважаючи на те, що дана справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 КАС України, відсутня необхідність призначати розгляд справи у судовому засіданні. Тому, клопотання відповідача до задоволення не підлягає.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду, як одержувач щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 86 % суддівської винагороди.

Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до яких судді України, які перебувають у відставці, мають право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання лише за умови проходження кваліфікаційного оцінювання або призначення судді за результатами конкурсу.

У зв`язку з цим, позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці до якої долучив довідку територіального управління Державної судової адміністрації України у Хмельницькій області від 16 березня 2020 року № 133 про складові суддівської винагороди.

Однак рішенням від 16 липня 2020 року №219 відповідач відмовив у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Вважаючи протиправною відмову відповідача в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, позивач звернувся до суду.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року по справі № 560/4824/20 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 16 липня 2020 року № 219 про відмову позивачу у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно заяви від 14 липня 2020 року та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити ОСОБА_1 як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області від 16 березня 2020 року №133, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.

На виконання рішення суду, управлінням проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки територіального управління Державної судової адміністрації України у Хмельницькій області від 16 березня 2020 року №133 починаючи з 19 лютого 2020 року.

Однак при перерахунку хоча і враховано збільшений розмір суддівської винагороди вказаний у довідці 16 березня 2020 року №133, проте змінено відсоткове значення розміру довічного грошового утримання із 86 % до 52 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Як пояснив відповідач у відзиві, підставою зменшення відсоткового значення розміру довічного грошового утримання із 86 % до 52 % стала норма ч. 3 ст. 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, в силу якої, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Позивач, вважає, що величина відсоткового значення довічного грошового утримання яка складає 86 % суддівської винагороди не підлягає зменшенню, адже її визначено із урахування його стажу роботи на посаді судді на момент призначення спірних виплат ще у 2008 році.

Тому, вважаючи дії відповідача щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 52 % винагороди судді, який працює на відповідній посаді протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні визначає Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів".

Згідно із пунктом 2 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону від 02 червня 2016 року № 1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон № 2453-VI, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Згідно із частиною 1 статті 142 Закону від 02 червня 2016 року № 1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (частина 2 статті 142 Закону від 02 червня 2016 року № 1402-VIII).

Відповідно до частини 3 статті 142 Закону від 02 червня 2016 року № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону від 02 червня 2016 року № 1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Зокрема, пунктом 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону від 02 червня 2016 року № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Разом з тим рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу XII Прикінцеві та перехідних положень Закону від 02 червня 2016 року № 1402-VIII зі змінами.

У вказаному рішенні (пункти 15-17) зазначено, що згідно з положеннями пункту 25 розділу Прикінцевих та перехідних положень Закону від 02 червня 2016 року № 1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).

Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013).

Конституційний Суд України зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону від 02 червня 2016 року № 1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини 1 статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

В рішенні від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016 Конституційний Суд України зазначив, що частина третя статті 141 Закону № 2453-VI у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIІІ, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Натомість застосуванню підлягає частина третя статті 141 Закону № 2453-VI до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIІІ, тобто у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VIІІ, а саме: "Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання".

В пункті 7 цього ж рішення Конституційний Суд України зауважив, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є "обов`язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені" (частина друга статті 150 Конституції України). Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Основного Закону України).

На виконання висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016, частина четверта статті 142 Закону від 02 червня 2016 року № 1402-VIII викладена в наступній редакції: "У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання".

У пункті 19 постанови Верховного Суду від 16 червня 2020 року у зразковій справі № 620/1116/20 також наголошено на тому, що за змістом частини четвертої статті 142 Закону від 02 червня 2016 року № 1402-VIII перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці здійснюється в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, виникла лише одна підстава його перерахунку, а саме збільшився розмір суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (з 01 січня 2020 року базовий оклад судді склав 50 прожиткових мінімумів для працездатних громадян). Інші складові (стаж роботи на посаді судді та відсотковий розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці) залишилися незмінними.

При цьому суд зазначає, що норми спеціальних законів які були чинними у період від моменту призначення позивачу спірних виплат до їх перерахунку у 2020 році не передбачали зменшення відсоткового показника довічного грошового утримання судді у відставці. Натомість з метою урахування зміни розміру заробітної плати (суддівської винагороди) працюючого судді, змінною величиною і підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці була лише зміна суддівської винагороди.

Водночас правила обрахування стажу роботи на посаді судді, які застосовувалися на момент виходу судді у відставку, як і відсотковий розмір вже призначеного довічного грошового утримання є сталими та не можуть змінюватися.

Таким чином, право позивача на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 86% заробітку працюючого судді, без обмеження граничного розміру є сталим, а позиція управління свідчить про неправомірність відмови відповідача у перерахунку позивачу щомісячного довічного утримання судді у відставці згідно з довідкою територіального управління Державної судової адміністрації України у Хмельницькій області від 16 березня 2020 року № 133, виходячи з розміру 86% заробітку працюючого судді, починаючи з 19 лютого 2020 року.

Щодо посилання відповідача на ч. 3 ст. 142 Закону від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, в силу якої щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, суд зазначає що це правило підлягає застосуванню при призначенні довічного грошового утримання після набрання цією нормою чинності.

Більше того, застосування відсоткового показника, передбаченого ч. 3 ст. 142 Закону від 02 червня 2016 року № 1402-VIII до перерахунку вже призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є протиправним, як тому, що стосується обрахування щомісячного довічного грошового утримання судді який звернувся із заявою про його призначення на момент дії цієї норми, а не перерахунку раніше призначеного, так і з огляду на те, що законодавчо передбачено принцип незворотності дії нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача із 86% до 52 %.

При цьому, на переконання суду, відсутні підстави для дублювання обов`язку відповідача під час такого перерахунку врахувати довідку територіального управління Державної судової адміністрації України у Хмельницькій області від 16 березня 2020 року № 133, оскільки по - перше такий обов`язок покладено на відповідача рішенням суду від 25 листопада 2020 року по справі № 560/4824/20, а по - друге, на момент розгляду цієї справи та прийняття рішення обов`язок із врахування довідки від територіального управління Державної судової адміністрації України у Хмельницькій області від 16 березня 2020 року № 133 відповідачем виконано належним чином, а спір виник лише в частині зменшення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що з врахуванням висновків викладених вище, позивач довів позовні вимоги частково, а відповідач не обґрунтував правомірність дій щодо зменшення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача із 86% до 52 %, що підтверджено доказами, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення частково.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов - задоволити частково.

Визнати протиправними дії головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області щодо зменшення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 із 86 % до 52 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області здійснити з 19 лютого 2020 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , виходячи із 86 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 908 (дев`ятсот вісім) грн. судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10, Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя П.І. Салюк