Рішення № 95435414, 09.03.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

09 березня 2021 року м. Рівне №460/566/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нор У.М. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі – відповідач), в якому просить суд:

визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу пенсії та додаткової пенсії як потерпілій від Чорнобильської катастрофи І категорії особі з інвалідністю III групи в період з 01.01.2014 по 02.08.2014 в інших розмірах, ніж передбачено статтями 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

зобов`язати відповідача здійснити перерахунок і виплату позивачу відповідно до вимог статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 з урахуванням проведених виплат.

Мотивуючи вимоги позову зазначала, що отримує пенсію по інвалідності (ІІІ група), є потерпілою від Чорнобильської катастрофи 1 категорії. Тому, відповідно до ст.50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції, чинній на момент призначення їй пенсії, вона мала право на отримання державної пенсії в розмірі не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком, а також щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком. Вказувала, що в період з 01.01.2014 по 02.08.2014 законами України не було надано повноваження Кабінету Міністрів України встановлювати інші, ніж передбачені ст.50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. У зв`язку з цим, позивач звернулася до відповідача з письмовою заявою, в якій просила здійснити нарахування та виплату заборгованості пенсії по інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з катастрофою на ЧАЕС в розмірі не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком, а також щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком. Проте, листом відповідач відмовив їй у проведенні такого перерахунку. Вважаючи вказану відмову безпідставною та протиправною, позивач просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 05.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд і вирішення справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, не погоджуючись з позовними вимогами, подав відзив на позовну заяву. Зазначив про пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом та просив залишити його без розгляду. Разом з тим, у даному відзиві відповідач просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказував, що розмір і порядок отримання соціальних виплат згідно з ст.50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначається Кабінетом Міністрів України і в даному випадку мало місце зміна законодавства, а отже відповідач правомірно здійснював нарахування і виплату позивачу її пенсії у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, що у свою чергу, вказує на відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Крім того, наголошував на тому, що позивач зверталася до пенсійного органу з зверненням, а не із заявою про перерахунок пенсії відповідної форми. За таких обставин, просив у задоволенні позовних вимог відмовити за їх безпідставністю.

Ухвалою суду від 05.02.2020 провадження у справі зупинено.

Ухвалою суду від 19.02.2021 провадження у справі поновлено.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив такі обставини справи та фактичні правовідносини сторін.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в пенсійному органі та отримує пенсію по інвалідності як інвалід ІІІ групи та є потерпілою від Чорнобильської катастрофи І категорії, що призначена відповідно до ст.50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (у редакції, чинній на час призначення позивачу пенсій).

15.11.2019 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою, в якій просила здійснити їй перерахунок державної пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 відповідно до ст.54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до ст.50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб з послідуючими перерахунками, за виключенням проведених виплат.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 27.11.2019 №982/02.18 позивача повідомлено, що з 01.01.2012 розрахунок пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Тому, заявник має право отримувати пенсію, яка визначена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України. Вказано, що з огляду на це, законних підстав для здійснення перерахунку пенсії позивача немає.

Не погоджуючись з відмовою пенсійного органу у проведенні перерахунку та виплаті пенсії за спірний період, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, врегульовані Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796).

Відповідно до ст.49 Закону №796 пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно із ч.4 ст.54 Закону №796 (в редакції від 09.07.2007, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008) в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: 6 мінімальних пенсій за віком (для ІІІ групи інвалідності).

Частиною 1 статті 50 Закону № 796 передбачено, що особам, віднесеним до категорії І, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі: 50 процентів мінімальної пенсії за віком (для інвалідів III групи, дітей-інвалідів, а також хворих внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу).

Тобто, критерієм розрахунку зазначених пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, яка згідно з ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 04.06.2011 №3491-VI (який набрав чинності 19.06.2011) розділ VІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" доповнено пунктом 4, яким встановлено, що у 2011 році, зокрема, норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 норми пункту 4 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" визнано такими, що відповідають Конституції України, тобто є конституційними.

З метою реалізації вказаних положень закону постановою Кабінету Міністрів України №1210 від 23.11.2011 були визначені мінімальні розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а також розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до п.3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" (який набрав чинності 01.01.2012) норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.

Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" (який набрав чинності 01.01.2013) встановлено, що у 2013 році норми і положення, зокрема статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.

З системного аналізу наведених норм слідує, що визначення порядку та розмірів виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у 2011, 2012 та 2013 бюджетних роках делеговано Кабінету Міністрів України.

Поряд з цим, Законом України від 16.01.2014 №719-VII "Про Державний бюджет України на 2014 рік" (який набрав чинності з 01.01.2014) не було передбачено жодних змін чи обмежень для застосування розмірів державної та додаткової пенсій, встановлених статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Чинним залишався й Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №1210 від 23.11.2011.

Згідно з ч.3 ст.113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

У випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Враховуючи принцип пріоритетності Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" над підзаконним нормативно-правовим актом – постановою Кабінету Міністрів України №1210 від 23.11.2011 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з 01.01.2014 нарахування та виплата державної та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, повинні були здійснюватись у розмірах, встановлених статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Законом України від 31.07.2014 №1622-VII "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" (який набрав чинності 03.08.2014) розділ "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" доповнено пунктом 67, яким, зокрема, встановлено, що норми і положення статей 20-23, 30, 31, 37, 39, 48, 50-52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2014 рік.

Отже, лише з 03.08.2014 Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Таким чином, в період з 01.01.2014 по 02.08.2014 орган пенсійного фонду повинен був нараховувати та виплачувати державну та додаткову пенсії в розмірах, визначених ст.50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №1210 від 23.11.2011.

Висновок аналогічного характеру міститься у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 619/2262/17 та від 11.09.2018 у справі № 522/6810/17.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо не проведення перерахунку та виплати заборгованості позивачу з 01.01.2014 по 02.08.2014 державної пенсії по інвалідності як особі, щодо якої встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також зобов`язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату з 01.01.2014 по 02.08.2014 державної пенсії по інвалідності як особі, щодо якої встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду за захистом відповідних прав, то суд зазначає, що вказане питання було вирішене при відкритті провадження у справі, з урахуванням позиції Конституційного Суду України, що міститься у рішенні від 15.10.2013 № 8-рп/2013, а також на підставі аналізу положення ч.1 ст.122 КАС України.

При цьому судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на наведене в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення повністю.

Враховуючи, що позивач у справі звільнена від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат у відповідності до ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій – задовольнити повністю.

Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови у проведенні ОСОБА_1 перерахунку та виплати заборгованості з державної пенсії у розмірі 6 (шести) мінімальних пенсій за віком та з додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 у відповідності до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" протиправними.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату заборгованості з державної пенсії у розмірі 6 (шести) мінімальних пенсій за віком та з додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 у відповідності до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 09 березня 2021 року.

Суддя У.М. Нор