Рішення № 95435202, 11.03.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1007/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Другого Київського відділу ДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Одеса) (вул..Ген.Петрова,1, м.Одеса, 65065) про визнання протиправною та скасування постанови Другого Київського відділу ДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Одеса) №63303801 від 05.11.2020 року,-

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернулася ОСОБА_1 до Другого Київського відділу ДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому просить:

визнати постанову Другого Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) від 05.11.2020 року про відкриття виконавчого провадження № 63303801 - протиправною та скасувати її.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Постановою відповідача від 05.11.2020 року було відкрито виконавче провадження №63303801 по примусовому виконанню постанови поліції про накладення штрафу. Позивачка не погоджується з оскаржуваною постановою, вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню та зазначає, що оскаржувана постанова перебуває в статусі - "Скасованих", тобто нечинних, а нормами діючих Законів не передбачено можливості відкривати виконавче провадження на підставі скасованих (нечинних) виконавчих документів. Крім того, зазначає, що відповідач спірну постанову рекомендованою поштою позивачу не направляв, та будь-якої постанови поліції позивач теж по пошті не отримувала та особисто їй не вручали. Окремо позивач зазначає, що з даних АСВП, Реєстру боржників та сайту поліції неможливо встановити на підставі саме якої постанови поліції було відкрито спірне виконавче провадження.

Ухвалою суду від 27.01.2021 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У встановлений ухвалою суду від 27.01.2021 року, строк відповідач відзив на позовну заяву не подав, станом на дату розгляду справи про причини неподання відзиву у встановлений судом строк суд не повідомив, заяву про продовження встановленого судом процесуального строку для подання відзиву, в порядку ч. 2 ст. 121 КАС України, не подав.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Постановою Другого Київського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) від 05.11.2020 року було відкрито виконавче провадження №63303801 по примусовому виконанню постанови поліції про накладення штрафу.

Відповідно до сервісу перевірки адміністративних правопорушень в галузі безпеки дорожнього руху зафіксованих в автоматичному режимі - https://bdr.mvs.gov.ua/ встановлено, що постанови про накладення штрафу датовані у період з 27 червня по 28 липня 2020 року перебувають в статусі - "Скасованих"

Позивач зазначає, що відповідач спірне рішення рекомендованою поштою не направляв. Крім того, постанови поліції позивач теж не отримувала. Відповідачем вказані твердження не спростовано.

Судом встановлено, що Другим Київським відділом ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) направлено до Департаменту патрульної поліції запит щодо надання інформації про направлення боржнику постанов про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі: 1АВ00609975 від 28.07.2020р.; 1АВ00609796 від 28.07.2020р.; 1АВ00609111 від 28.07.2020р.; 1АВ00609357 від 28.07.2020р.; 1АВ00609833 від 28.07.2020р.; 1АВ00609082 від 28.07.2020р.

Департаментом патрульної поліції Національної поліції України листом від 19.01.2021р. №880/41/27/03-2021 повідомлено до Другого Київського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) адміністративні постанови 1АВ №№ 00609975; 00609833; 00609815; 00609796; 00609357; 00609111; 00609082; 00380607; 00380073; 00379972; 00379182; 00378975; 00378766; 00378184 винесені стосовно ОСОБА_1 не набули чинності в установленому законом порядку, та міститься прохання повернути виконавчі документи без виконання.

Департаментом патрульної поліції Національної поліції України листом від 18.01.2021р. №846/41/27/03-2021 повідомлено ОСОБА_1 про закриття справ з постановами 1АВ №№ 00609975; 00609833; 00609815; 00609796; 00609357; 00609111; 00609082; 00380607; 00380073; 00379972; 00379182; 00378975; 00378766; 00378184.

Позивач вважає постанову Другого Київського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) від 05.11.2020 року було відкрито виконавче провадження №63303801 по примусовому виконанню постанови поліції про накладення штрафу протиправною та такою, що відкрито на підставі документу який не набрав чинності, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та встановлені судом факти та обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Пунктом 5 ст.213 КУпАП визначено, що до органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення відносяться органи Національної поліції, органи державних інспекцій та інших органів (посадових осіб), уповноваженими на те цим Кодексом.

Згідно з ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити:

найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову;

дату розгляду справи;

відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування;

опис обставин, установлених під час розгляду справи;

зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення;

прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про:

дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;

транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);

технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався);

розмір штрафу та порядок його сплати;

правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;

відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу.

Відповідно до ст.291 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

Згідно з ст.307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до ст.308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:

подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;

витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Отже, правомірними вважаються дії державного виконавця, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом.

Згідно п.6 ч.1 ст.3 Закону №1404-VIII постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом є рішеннями, що підлягають примусовому виконанню, виконавчими документами.

Статтею 4 Закону №1404-VIII визначено вимоги до виконавчого документа.

Так, у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов`язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов`язаний мати таку печатку.

Частиною 4 цієї ж статті встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо:

1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);

2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання;

3) боржника визнано банкрутом;

4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) юридичну особу - боржника припинено;

6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;

7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;

8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим;

9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;

10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Державний виконавець при надходженні виконавчого документа перевіряє її на відповідність вимогам ст.ст.3,4 Закону №1404-VIII та у випадку відповідності вимогам зазначених статей, відкриває виконавче провадження.

Частиною 1 ст.18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Як вбачається зі змісту статті 38 КУпАП, початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день вчинення адміністративного правопорушення. Вказана стаття не передбачає інших умов відліку цього строку, крім як для триваючих правопорушень.

При цьому, згідно з пунктом 7 статті 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.

В матеріалах справи відсутні докази направлення Департаменту патрульної поліції м. Києва Національної поліції України постанов про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі позивачу.

В матеріалах справи містяться листи Департаменту патрульної поліції Національної поліції України листом від 19.01.2021р. №880/41/27/03-2021 до Другого Київського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса), яким повідомлено, що адміністративні постанови 1АВ №№ 00609975; 00609833; 00609815; 00609796; 00609357; 00609111; 00609082; 00380607; 00380073; 00379972; 00379182; 00378975; 00378766; 00378184 винесені стосовно ОСОБА_1 не набули чинності в установленому законом порядку, та міститься прохання повернути виконавчі документи без виконання, та лист Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 18.01.2021р. №846/41/27/03-2021, яким повідомлено ОСОБА_1 про закриття справ з постановами 1АВ №№ 00609975; 00609833; 00609815; 00609796; 00609357; 00609111; 00609082; 00380607; 00380073; 00379972; 00379182; 00378975; 00378766; 00378184.

Таким чином, враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні постанови Департаменту патрульної поліції Національної поліції України які набрали законної сили у встановленому законом порядку, таким чином Другим Київським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) протиправно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 05.11.2020р. №63303801.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Враховуючи приписи ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та ст.245 КАС України суд вважає належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправними та скасування постанову Другого Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) про відкриття виконавчого провадження від 05.11.2020р. №63303801.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням наведеного позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Другого Київського відділу ДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Одеса) (вул..Ген.Петрова,1, м.Одеса, 65065) про визнання протиправною та скасування постанови Другого Київського відділу ДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Одеса) №63303801 від 05.11.2020 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Крім того, суд зазначає, що згідно абз.1-3 ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З огляду на зазначене та, враховуючи відсутність в матеріалах справи заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, суд вважає, що підлягають стягненню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань Другого Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) згідно із ст.139 КАС України тільки судові витрати ОСОБА_1 в загальній сумі 908 грн. 00 коп., сплачені згідно квитанції №65554 від 23 січня 2021 року.

15.02.2021р. (вх. № ЕС/303/21) від представника позивача надійшла заява про здійснення розподілу судових витрат, до якої додано документи на підтвердження понесених судових витрат.

04.02.2021р. (вх. № 5715/21) від представника позивача надійшло клопотання про приєднання доказів на підтвердження понесених судових витрат.

22.02.2021р. (ЕС/352/21) від представника позивача надійшла заява про стягнення судових витрат з відповідача.

У відповідності з ч.ч.1,3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У відповідності з ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи на якій такі дії вчинялись.

Згідно ч.ч.1,2 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.3 ст. 134 КАС України).

За приписами ч.5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.6 ст. 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст. 134 КАС України).

Таким чином, суд визначає розмір суми витрат на правничу допомогу, що має бути стягнута з відповідача на користь позивача згідно з умовами договору про подання професійної правничої допомоги та доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

При визначенні суми відшкодування інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, Суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена в додатковому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25.01.2019 р. у справі №9901/350/18.

Представником позивача надано до суду договір про надання правничої допомоги укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Руссу А.П. від 22 січня 2021 року № 10 яким встановлено загальний розмір гонорару у сумі 14000грн.; додаткова угода до вищенаведеного договору від 27 січня 2021 року № 10-1 за якою встановлено загальний розмір гонорару у сумі 22000грн.; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом від 04.02.2021 року; акт прийому - передачі виконаних робіт (наданих послуг) до договору та додаткової угоди від 04.02.2021 року; рахунок на оплату за виконані роботу (надані послуги) до наведеного договору та додаткової угоди від 04.02.2021 року на суму 22000грн.; запит відповідача до поліції від 05.01.2021 року; відповідь поліції від 19.01.2021 року; лист поліції моєму Клієнту від 18.01.2021 року.

Водночас суд вважає за необхідне зазначити, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.

За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року по справі №520/9115/19.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до стягнення суми понесених витрат із критеріями, встановленими ч.5 ст.134 КАС України суд враховує, що дана справа є справою незначної складності; позовна заява фактично складена на 3 аркушах; предметом оскарження є постанова відповідача про відкриття виконавчого провадження від №63303801 від 05.11.2020 з примусового виконання постанови Департаменту патрульної поліції про стягнення коштів з ОСОБА_1 ; розгляд справи відбувся в порядку спрощеного позовного провадження.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно висновку, висловленого у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 р. по справі №905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відтак, з урахуванням наведеного при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, що узгоджується з правовим висновком, сформульованим у постанові Верховного суду від 08.04.2020 р. по справі №922/2685/19.

Дослідивши матеріали справи, надані до суду представником позивача документи на підтвердження обґрунтованості розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що заявлені витрати на правову допомогу у розмірі 22000,00 грн. не є співмірним із складністю справи та фактично витраченим часом на виконання адвокатом робіт (наданих послуг) за наведеним у детальному опису робіт (наданих послуг) переліком.

Враховуючи наведене, виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Другого Київського відділу ДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Одеса) (вул..Ген.Петрова,1, м.Одеса, 65065) про визнання протиправною та скасування постанови Другого Київського відділу ДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Одеса) №63303801 від 05.11.2020 року - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Другого Київського відділу державної виконавчої служби у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) від 05.11.2020 року про відкриття виконавчого провадження №63303801.

Стягнути з Другого Київського відділу державної виконавчої служби у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) (65065, м.Одеса, вул. Генерала Петрова, 1; код ЄДРПОУ 41407330) судовий збір у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.) та суму витрат на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень).

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Єфіменко

.