
Справа № 420/15303/20
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 березня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Глуханчука О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкової заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
30 грудня 2020 року до суду надійшов адміністративний позов Головного управління ДПС в Одеській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкової заборгованості у загальному розмірі 8895, 20 грн. за платежем 18050400 "Єдиний податок з фізичних осіб".
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що відповідач - ФОП ОСОБА_1 перебуває на обліку як платник податків в Захарівському управлінні ГУ ДПС в Одеській області та обрала спрощену систему оподаткування, обліку та звітності. На час звернення до суду, відповідач має заборгованість перед бюджетом у сумі 8895, 20 грн. по єдиному податку з фізичних осіб, яка виникла у зв`язку з несплатою нарахованих грошових зобов`язань, на підставі заяви про застосування спрощеної системи оподаткування.
Також позивач зазначив, що податковою вживались заходи погашення вказаної суми боргу, а саме боржнику направлялась податкова вимога форми «Ф» від 23.07.2019 року №115320-55, проте відповідач податковий борг не сплатив, що стало підставою звернення до суду з даним адміністративним позовом, відповідно до п. 87.11 ст. 87 Податкового кодексу України.
Ухвалою суду від 04 січня 2021 року, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з розглядом справи без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідач копію ухвали суду від 04 січня 2021 року про відкриття провадження у справі № 420/15303/20 отримав засобами поштового зв`язку 13 січня 2021 року за адресою: 66710, Одеська область, Захарівський район, смт. Захарівка, с. Петрівка, що підтверджується наявним в матеріалах справи зворотним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 171 КАС України, якщо відповідачем у позовній заяві, щодо якої відсутні підстави для залишення її без руху, повернення чи відмови у відкритті провадження у справі, вказана фізична особа, яка не є підприємцем, суддя не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом трьох днів з дня отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду.
На запит суду від 04 січня 2021 року про надання відомостей про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 , в порядку статті 16 Закону України "Про захист персональних даних", 13 січня 2021 року Відділом адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області надано інформацію, згідно якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: Одеська область, Фрунзівський район, с. Петрівка.
Відповідно до ч. 5 ст. 162 КАС України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.
Відповідач відзив на позовну заяву та/або заяву про продовження процесуальних строків до суду не подав.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Інші заяви по суті справи, письмові докази, заяви/клопотання учасниками справи також не надавались.
З урахуванням вищенаведеного, суд вирішує справу за наявними матеріалами в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження після спливу строків передбачених КАС України
Дослідивши матеріали справи та надані докази, з`ясувавши фактичні обставини справи, судом встановлено наступне.
Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 15.05.2019 року проведена державна реєстрація фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , номер запису: 25500000000001771.
Основним видом економічної діяльності підприємця є 47.89 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами (основний).
Відповідач - ФОП ОСОБА_1 з 15.05.2019 року перебуває на податковому обліку в Захарівському управлінні ГУ ДПС в Одеській області.
Згідно розрахунку та довідки про податкову заборгованість, складених за підписом начальника відділу по роботі з податковим боргом Подільського управління ГУ ДПС в Одеській області, відповідач - ФОП ОСОБА_1 станом на 05.06.2020 року має податковий борг у загальному розмірі 8895, 20 грн.
Як вбачається з інтегрованої картки платника податків, вказана заборгованість виникла за відповідачем за платежем 18050400 - Єдиний податок з фізичних осіб.
З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до своєї заяви про застосування спрощеної системи оподаткування з 01 червня 2019 року ФОП ОСОБА_1 перейшла (обрала) на спрощену систему оподаткування (а.с. 9).
Згідно надано до суду Розрахунку податкового боргу, позивач зазначає, що на підставі заяви про застосування спрощеної системи оподаткування №55653/Г/15-32 від 17.05.2019 року відповідачу нараховані податкові зобов`язання з єдиного податку:
станом на 20.08.2019 року - 833, 80 грн.;
станом на 20.09.2019 року - 834, 60 грн.;
станом на 20.10.2019 року - 834, 60 грн.;
станом на 20.11.2019 року - 834, 60 грн.;
станом на 20.12.2019 року - 834, 60 грн.;
станом на 20.01.2020 року - 944, 60 грн.;
станом на 20.02.2020 року - 944, 60 грн.;
станом на 20.03.2020 року - 944, 60 грн.;
станом на 20.04.2020 року - 944, 60 грн.;
станом на 20.05.2020 року - 944, 60 грн.
Усього - 8895, 20 грн.
З метою стягнення вказаної суми заборгованості, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Згідно з п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Позивач вказує, що за відповідачем виник податковий борг з єдиного податку.
Відповідно до п. 293.1 ст. 293 Податкового кодексу України, cтавки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Згідно п. 293.2 ст. 293 Податкового кодексу України, фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами або радами об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць:
1) для першої групи платників єдиного податку - не більше 10 відсотків розміру прожиткового мінімуму;
2) для другої групи платників єдиного податку - не більше 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідач є платником єдиного податку другої групи.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік», установлено у 2019 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 4173 гривні; у погодинному розмірі: з 1 січня - 25,13 гривні.
Отже, протягом 2019 року ставка єдиного податку для платників другої групи складала 834, 60 грн. (4173х20%=834,60).
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», установлено у 2020 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 4723 гривні, з 1 вересня - 5000 гривень.
Отже, протягом 2020 року ставка єдиного податку для платників другої групи складала 944, 60 грн. (4723х20%=944,60).
Згідно з п. 295.1 ст. 295 Податкового кодексу України, платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.
У разі якщо сільська, селищна або міська рада приймає рішення щодо зміни раніше встановлених ставок єдиного податку, єдиний податок сплачується за такими ставками у порядку та строки, визначені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 цього Кодексу.
Разом із тим, вирішуючи цей спір судом враховано наступне.
Відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", з подальшими змінами, установлено з 12 березня 2020 року на усій території України карантин. Термін дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239, від 22.04.2020 № 291, від 04.05.2020 № 343, від 20.05.2020 №391, від 22.07.2020 № 641, від 09.12.2020 № 1236.
02 квітня 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-IX.
Вказаним законом розділ XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнено пунктами 52-6 та 52-7 такого змісту:
« 52-6. Надати органам місцевого самоврядування у 2020 році право прийняти рішення про внесення змін до прийнятого рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів щодо зменшення ставок єдиного податку.»
« 52-7. Встановити, що у 2020 році на проекти рішень, рішення сільських, селищних, міських рад, рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, про внесення змін до прийнятого рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів щодо зменшення ставок єдиного податку, прийняті відповідно до пункту 52-6 підрозділу 10 розділу XX цього Кодексу, не поширюється підпункт 4.1.9 пункту 4.1 та пункт 4.5 статті 4, підпункт 12.3.4 пункту 12.3, підпункт 12.4.3 пункту 12.4 (у частині строку прийняття та набрання чинності рішень) та пункт 12.5 (у частині строку набрання чинності рішеннями) статті 12 Податкового кодексу України, Закон України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", частина третя статті 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації", Закон України "Про державну допомогу суб`єктам господарювання".».
Суд зазначає, що відповідно до п. 295.2 ст. 295 Податкового кодексу України, нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.
Тобто, нарахування єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами.
Згідно інтегрованої карти платника податків за платежем 18050400 - Єдиний податок з фізичних осіб, 20.04.2020 року відповідачу нараховано єдиного податку - 944, 60 грн., 20.05.2020 року - 944, 60 грн.
Водночас, позивач, як контролюючий орган, на якого покладено функції нарахування єдиного податку першої і другої груп, не надав інформації, передбаченої пунктами 52-6 та 52-7 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, зокрема щодо зменшення органом місцевого самоврядування, за місцем взяття відповідача на податковий облік, ставок єдиного податку та/або звільнення на цей період від його сплати, тощо.
Таким чином, з урахуванням змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд вважає необхідним відхилити доводи позивача про наявність у відповідача податкового боргу зі сплати єдиного податку за період квітень-травень 2020 року.
При цьому, суд критично оцінює посилання позивача на те, що відповідачем не було подано заяви про звільнення від сплати єдиного податку на період карантину.
Слід також зазначити, що 10 грудня 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо соціальної підтримки платників податків на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 04.12.2020 № 1072-IX, яким підрозділ 10 розділу XX Податкового кодексу України доповнено пунктом 52-9 такого змісту: «Тимчасово платники єдиного податку першої групи звільняються від сплати цього податку за грудень 2020 року та січень - травень 2021 року, крім випадків порушення такими платниками встановлених главою 1 розділу XIV цього Кодексу умов застосування першої групи платників єдиного податку. При цьому ставки єдиного податку для першої групи платників єдиного податку, встановлені у порядку, визначеному пунктом 293.2 статті 293 цього Кодексу, за такі періоди не застосовуються.».
Тобто, законодавство, яке підлягає застосуванню в спірних правовідносинах, послідовно змінюється законодавцем у бік підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
За приписами частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.
Європейський Суд з прав людини у рішенні від 14 жовтня 2010 року (справа "Щокін проти України", пункти 56-57) зазначив, що у разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.
Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі "Рисовський проти України" підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
Також, Європейський Суд з прав людини у справі "Лелас проти Хорватії" зазначив, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати своєчасного виконання своїх обов`язків.
Водночас, з матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем не сплачені податкові зобов`язання з єдиного податку, нараховані йому, відповідно до заяви про застосування спрощеної системи оподаткування №55653/Г/15-32 від 17.05.2019 року, за період з на 20.08.2019 року по 20.03.2020 року.
За змістом п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.
У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України).
Відповідно до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Як вбачається з матеріалів справи, з метою погашення заборгованості податковим органом на адресу відповідача - ФОП ОСОБА_1 (66710, Одеська область, Захарівський район, смт. Захарівка, с. Петрівка) направлялась податкова вимога форми "Ф" від 23 липня 2019 року №115320-55 на суму 1669,20 грн. (а.с. 8).
Станом на час розгляду справи доказів оскарження зазначеної податкової вимоги або її виконання відповідачем суду не надано.
Згідно вимог пп. 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до п. 87.11 ст. 87 Податкового кодексу України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
У відповідності з п. 95.1, п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Судом встановлено, що позивачем додержані вищенаведені вимоги Податкового кодексу України.
Згідно з п. 41.4 ст. 41 Податкового кодексу України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено існування за відповідачем податкового боргу у розмірі 7006,00 грн., доказів самостійної його сплати відповідачем до суду не надано, відтак, позовні вимоги у цій частиі підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладених висновків, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення єдиного податку за період квітень-травень 2020 року у сумі 1889,20 грн.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз, розподіл судових витрат зі сплати судового збору на користь позивача не здійснюється. Інші судові витрати не заявлені.
У відповідності зі ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 120 КАС України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (ч. 6 ст. 120 КАС України).
У зв`язку з перебуванням судді у відпустці станом на 05 березня 2021 року, справу розглянуто у перший робочий день після виходу з відпустки - 11 березня 2021 року.
Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74-77, 90, 120, 124, 126, 139, 159, 162, 194, 205, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України,
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов Головного управління ДПС в Одеській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкової заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; 66710, Одеська область, Захарівський район, смт. Захарівка, с.Петрівка) податкову заборгованість за платежем 18050400 "Єдиний податок з фізичних осіб" у розмірі 7006, 00 грн. (сім тисяч шість гривень) на рахунок UA908999980314050699000015496, отримувач УДКСУ в Захарівському районі/18050400, код ЄДРПОУ 37564760, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Позивач - Головне управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370; 65044, м.Одеса, вул. Семінарська, 5).
Відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; 66710, Одеська область, Захарівський район, смт. Захарівка, с.Петрівка).
Суддя О.В. Глуханчук
.
Судове рішення № 95435190, Одеський окружний адміністративний суд було прийнято 11.03.2021. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 420/15303/20. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: