Рішення № 95435172, 11.03.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/215/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення від 30.06.2020 № 13389/М/15-32-51-05-07 та зобов`язати відповідача списати суму недоїмки у розмірі 20012,84 грн за період з 01.01.2017 по 25.02.2019, а також штрафні санкції та пеню з Єдиного соціального внеску у відповідності до Закону України № 592-ІХ.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 15.06.2020 ним було подано до Малиновської ДПІ ГУ ДПС в Одеській області заяву про списання суми недоїмки, штрафних санкцій та пені з єдиного соціального внеску відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників», проте за результатами розгляду рішенням від 30.06.2020 № 13389/М/15-32-51-05-07 податковим органом відмовлено в цьому. В якості підстави для відмови зазначено, що за звітні періоди 2017, 2018 та 2019 рр. позивачем самостійно визначено зобов`язання по єдиному внеску на загальну суму 20012,84 грн, а відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не підлягають оскарженню зобов`язання зі сплати єдиного внеску самостійно визначені платником. Однак позивачем не оскаржувались зобов`язання зі сплати єдиного внеску, що самостійно визначені платником. Натомість позивач звернувся за списанням сум недоїмки, що визначено Законом № 592-ІХ. За результатами адміністративного оскарженні ДПС України листом від 30.11.2020 № 33751/6/99-00-04-05-01-06 відмовлено позивачу у задоволенні скарги з тих підстав, що за інформацією ГУ ДПС в Одеській області фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебував на обліку з 28.04.2020, обравши спрощену систему оподаткування з 27.04.2020 по 11.06.2020. Позивач зазначає, що був зареєстрований фізичною особою-підприємцем двічі: з 09.07.2007 по 26.02.2019 (перебував на загальній системі оподаткування) та з 27.04.2020 по 11.06.2020 (перебував на спрощеній системі оподаткування). В періоді з 09.07.2007 по 26.02.2019 діяльність підприємця повністю підпадає під дію положень Закону № 592-ІХ, і саме за цей період перебування на загальній системі оподаткування і були визначені зобов`язання та нараховані штрафні санкції. На момент подання заяви 15.06.2020 діяльність ФОП була припинена, всі звіти «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та податкові декларації про майновий стан і доходи за період з 01.01.2017 і до припинення підприємницької діяльності 25.02.2019 значаться в електронному кабінеті платника податків як подані та прийняті. Таким чином, позивачем було виконано вимоги Закону, необхідні для списання податковим органом недоїмки, проте відповідачем протиправно відмовлено в цьому, що зумовило позивача звернутись за судовим захистом.

Ухвалою судді від 11.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 08.02.2021 Головному управлінню ДПС в Одеській області продовжено строк для надання відзиву на позовну заяву на десять днів з дня отримання копії даної ухвали.

10.02.2021 до суду від Головного управління ДПС в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що станом на 15.06.2020 в інтегрованій картці платника податків позивача рахувалась заборгованість в сумі 20 012,84 грн. На підставі цих даних та відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників» позивачем було направлено заяву про списання суми недоїмки по єдиному внеску від 16.06.2020 № 67606/М/15-32. За результатами розгляду зазначеної заяви було винесено рішення від 30.06.2020 № 13389/М/15-32-51-05-07 щодо відмови у списанні суми недоїмки по єдиному внеску. Так, ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець у період з 09.02.2007 по 25.02.2019. Надалі 27.04.2020 позивачем здійснена повторна реєстрація як фізичної особи-підприємця на спрощеній системі оподаткування, яка припинена 11.06.2020. За результатами камеральної перевірки було встановлено, що позивачем самостійно були подані звіти за 2017, 2018 та 2019 рр. та визначено зобов`язання по єдиному внеску на загальну суму 20 112,84 грн. Відповідальним за правильність та достовірність звіту є страхувальник, тому підстави для визначення поданих звітів нечинними – відсутні, та самостійне виправлення інформації у звітах – не передбачено. Отже для списання заборгованості з єдиного внеску за п. 9-15 розділу VІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464 відсутні, так як позивачем не дотримано обов`язкову умову – перебування на загальній системі оподаткування, а також самостійно визначено зобов`язання по єдиному внеску на загальну суму 20 112,84 грн.

Відповідь на відзив від позивача не надійшла.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 09.02.2007 зареєстрований фізичною особою-підприємцем Юридичним департаментом Одеської міської ради, номер запису: 25560000000054790; 52.62.0 РОЗДРІБНА ТОРГІВЛЯ З ЛОТКІВ ТА НА РИНКАХ (основний). Діяльність припинена 25.02.2019, номер запису: 25560060003054790; підстава: власне рішення. В цьому періоді ФОП ОСОБА_1 перебував на загальній системі оподаткування.

Також ОСОБА_1 27.04.2020 зареєстрований фізичною особою-підприємцем Юридичним департаментом Одеської міської ради, номер запису: 25560000000161325; 93.29 Організування інших видів відпочинку та розваг (основний); 77.21 Прокат товарів для спорту та відпочинку; 79.11 Діяльність туристичних агентств; 79.90 Надання інших послуг бронювання та пов`язана з цим діяльність; 93.19 Інша діяльність у сфері спорту; 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет; 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н. в. і. у.; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; 73.11 Рекламні агентства. Діяльність припинена 11.06.2020, номер запису: 25560060002161325; підстава: власне рішення. В цьому періоді ФОП ОСОБА_1 перебував на спрощеній системі оподаткування.

03.06.2020 набрав чинності пункт 5 розділу I Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників» № 592-IX (в іншій частині Закон набрав чинності 1 січня 2021 року).

Згідно з п. 5 Закону № 592-IX у розділі VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» доповнити пунктом 9-15 такого змісту:

Підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників", а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників":

а) платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників". Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше;

б) платниками, зазначеними у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - до податкового органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників". Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше.

Після отримання у встановленому законом порядку відповідних відомостей від державного реєстратора або заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та за умови подання платником єдиного внеску зазначеної звітності (якщо відповідна звітність не була подана раніше) податковий орган протягом 15 робочих днів проводить камеральну перевірку, за результатами якої приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.

Податковим органом може бути прийнято рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені, за умови якщо за результатами перевірки буде встановлено, що:

1) платник податків отримав дохід (прибуток) протягом періоду з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників";

2) суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були в повному обсязі самостійно сплачені платником або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом.

У разі якщо суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були частково самостійно сплачені платником та/або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом, податковий орган приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені у частині, що залишилася несплаченою.

Штрафні санкції до платника єдиного внеску, передбачені пунктом 7 частини одинадцятої статті 25 цього Закону, за наведених умов не застосовуються.

Вимога про сплату суми недоїмки, штрафних санкцій і пені вважається відкликаною у день прийняття податковим органом рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.

Нараховані та сплачені або стягнуті за зазначений період суми недоїмки, штрафних санкцій і пені відповідно до цього Закону не підлягають поверненню".

15.06.2020 ОСОБА_1 подано до Малиновської ДПІ ГУ ДПС в Одеській області заяву про списання суми недоїмки, штрафних санкцій та пені з єдиного соціального внеску відповідно до п. 5 Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників».

У заяві ОСОБА_1 зазначено, що в періоді з 01.01.2017 та до моменту набрання чинності Законом № 592-IX ним не отримано доходу (прибутку) від діяльності, що підлягає обкладанню податком на доходи фізичних осіб.

За результатами розгляду ГУ ДПС в Одеській області листом від 30.06.2020 № 13389/М/15-32-51-05-07 повідомила позивачу про відсутність підстав для списання недоїмки, зважаючи на те, що за результатами камеральної перевірки встановлено, що за звітні періоди 2017, 2018, 2019 і 2020 рр. заявником самостійно визначено зобов`язання по єдиному внеску на загальну суму 20112,84 грн. Порядком № 435 не передбачено повторне подання Звіту за один і той же період після граничного терміну подання Звіту, також не передбачено самостійне виправлення помилок. При цьому письмове звернення від такого платника щодо визнання звіту нечинним не має законодавчих підстав, оскільки п. 16 розділу ІІ Порядку № 435 визначено, що відповідальним за правильність та достовірність заповненні Звіту є страхувальник. Також відповідно до абз 6 ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 не підлягають оскарженню зобов`язання зі сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником.

Не погодившись із вищезазначеним результатом розгляду свого звернення, позивач подав до ДПС України скаргу на рішення ГУ ДПС в Одеській області, викладену у листі від 30.06.2020 № 13389/М/15-32-51-05-07.

За результатами адміністративного оскарження ДПС України листом від 30.11.2020 № 33751/6/99-00-04-05-01-06 відмовлено позивачу у задоволенні скарги з тих підстав, що за інформацією ГУ ДПС в Одеській області фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебував на обліку з 28.04.2020 на спрощеній системі оподаткування з 27.04.2020 по 11.06.2020. Обов`язковою ж умовою для списання заборгованості з єдиного внеску є, зокрема, перебування платника на загальній системі оподаткування. Отже заявником не виконано умови для списання заборгованості з єдиного внеску, передбаченого п. 9-15 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає рішення ГУ ДПС в Одеській області від 30.06.2020 № 13389/М/15-32-51-05-07 необґрунтованим, а позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв`язку з наступним.

За приписами внесених змін податковий орган має право відмовити в списанні боргу лише у наступних випадках:

1) платник податків отримав дохід (прибуток) протягом періоду з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників";

2) суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були в повному обсязі самостійно сплачені платником або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом.

Окрім цього, Міністерство фінансів України листом від 26.08.2020 №11220-16-62/26150 надало роз`яснення щодо порядку застосування дії пункту 9-15 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", в якому вказало, що обов`язковою умовою для списання заборгованості зі сплати єдиного внеску за період з 1 січня 2017 року до 3 червня 2020 року є виконання вимог, встановлених пунктом 9-15 Закону №2464, зокрема подання протягом 90 календарних днів з 3 червня 2020 року заяви про списання заборгованості, подання заяви державному реєстратору про припинення підприємницької діяльності або заяви до податкового органу про зняття з обліку, та подання звітності з єдиного внеску. Враховуючи вищенаведене, дія пункту 9-15 Закону №2464 поширюється на фізичних осіб - підприємців, які перебували в стані припинення до набрання чинності пунктом 5 розділу I Закону України від 13.05.2020 №592.

З огляду на викладене, підставою для списання заборгованості зі сплати єдиного внеску є факт відсутності отриманого фізичною особою - підприємцем на загальній системі оподаткування доходу у період з 01.01.2017, своєчасне звернення до контролюючого органу з відповідною заявою, подання заяви державному реєстратору про припинення підприємницької діяльності та подання звітності з єдиного внеску.

Судом встановлено, що у періоді з 09.02.2017 по 26.02.2019 ФОП ОСОБА_1 перебував на загальній системі оподаткування. Діяльність припинена 25.02.2019, номер запису: 25560060003054790; підстава: власне рішення.

26.02.2019 позивачем подано до податкового органу заяву про прийняття податкової звітності за період з 09.02.2007 по 31.12.2014; звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 (з січня по грудень підприємцем самостійно нараховано 704 грн щомісячно), 2018 (з січня по грудень підприємцем самостійно нараховано 819,06 грн щомісячно), 2019 (нараховано за січень та за лютий по 918,06 грн) рр. Сукупно розмір нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування склав 20012,84 грн.

У пояснювальній записці до проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (щодо усунення дискримінації за колом платників)» зазначено про те, що встановлення обов`язку сплати ЄСВ без отримання доходу не відповідає легальній меті державного регулювання даного виду відносин та є непослідовним у контексті самого Закону, який визначає об`єктом нарахування ЄСВ саме отриманий дохід. Також зазначене положення суперечить Закону України «Про пенсійне забезпечення» щодо кола осіб, які мають право на державну трудову пенсію.

Отже метою прийняття Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (щодо усунення дискримінації за колом платників)» було усунення дискримінаційного підходу щодо визначення коло платників єдиного соціального внеску при відсутності отриманого доходу від підприємницької діяльності.

Враховуючи вищезазначене суд дійшов висновку, що відповідачем було протиправно відмовлено у задоволенні заяви позивача про списання недоїмки, оскільки така відмова не відповідає меті прийнятого Закону.

В абзаці третьому пунктом 9-15 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" зазначено про те, що податковим органом може бути прийнято рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені, за умови якщо за результатами перевірки буде встановлено, що:

1) платник податків отримав дохід (прибуток) протягом періоду з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників";

2) суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були в повному обсязі самостійно сплачені платником або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом.

Отже суд зауважує, що зазначена норма Закону містить вичерпний перелік підстав для відмови списати суму недоїмки, водночас спірна відмова прийнята з підстав, які не передбачені наведеною нормою. Зокрема, позивачем не було самостійно сплачено суми недоїмки, рівно як не були стягнуті у порядку, передбаченому Законом. В свою чергу, недоїмкою є як самостійно визначені зобов`язання зі сплати єдиного внеску, проте своєчасно не сплачені у строки, встановлені Законом, так і обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом, сума єдиного внеску.

Посилання у відзиві на те, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебував на обліку з 28.04.2020, обравши спрощену систему оподаткування з 27.04.2020 по 11.06.2020, а обов`язковою умовою для списання заборгованості з єдиного внеску є, зокрема, перебування платника на загальній системі оподаткування, а тому заявником не виконано умови для списання заборгованості з єдиного внеску, передбаченого п. 9-15 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464, суд оцінює критично.

В першу чергу, зазначена обставина не була покладена в основу оскарженого рішення ГУ ДПС в Одеській області від 30.06.2020 № 13389/М/15-32-51-05-07, а наведена у рішенні ДПС України від 30.11.2020 № 33751/6/99-00-04-05-01-06 про результати розгляду скарги, яка в межах розглядуваного спору не оскаржується. В силу ж вимогу абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Крім того, факт перебування позивача в періоді з 27.04.2020 по 11.06.2020 на спрощеній системі оподаткування для вирішення порушеного позивачем в заяві від 15.06.2020 питання щодо списання суми недоїмки за 2017, 2018 та 2019 р. (коли позивач перебував на загальній системі оподаткування) жодним чином не впливає на порядок його вирішення, та не може слугувати підставою для відмови в списанні такої недоїмки, адже факт подальшої (другої) реєстрації фізичною особою-підприємцем з 27.04.2020 (із обранням спрощеної системи оподаткування) не впливає на правовідносини, які передували такій реєстрації.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У ході розгляду справи відповідач не довів наявність переконливих підстав для відмови позивачу в списанні суми недоїмки, а мотиви відмови, наведені у листі від 30.06.2020 № 13389/М/15-32-51-05-07 є безпідставними та неспроможними. Така відмова не відповідає принципам управлінської діяльності, закріпленим у частині 2 статті 2 КАС України, позаяк винесена відповідачем необґрунтовано.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) і «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів (доводів) сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак відповідачем в ході судового розгляду справи не доведено правомірність спірного рішення щодо відмови у списанні недоїмки.

В той же час, згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Представник відповідача не обґрунтував суду правомірність відмови позивачу в списанні недоїмки належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами, з посиланням на відповідні положення законодавства. Наведені ж відповідачем доводи судом визнані неспроможними та необґрунтованими.

Рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні суд приймає у справах, де відповідач допустив неправомірну бездіяльність за умови обов`язку вчинити певну дію. В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач, але не може втручатися в його компетенцію.

З урахуванням викладеного, за результатами з`ясування обставини у справі та їх правової оцінки суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.

При цьому вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою, отже судовий збір за подання даного позову підлягав сплаті в розмірі 840,80 грн. У зв`язку із цим решта суми надмірно сплаченого позивачем судового збору в розмірі 840,80 грн підлягає поверненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; ЄДРПОУ 43142370) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 30.06.2020 № 13389/М/15-32-51-05-07.

Зобов`язати Головне управління ДПС в Одеській області вирішити питання про списання суми недоїмки ОСОБА_1 у розмірі 20012,84 грн за період з 01.01.2017 по 25.02.2019, а також штрафні санкції та пеню з Єдиного соціального внеску у відповідності до Закону України № 592-ІХ.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Повернути з Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк