Ухвала суду № 95433897, 11.03.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

11 березня 2021 р. Справа №200/1284/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

суддя Донецького окружного адміністративного суду Голубова Л.Б., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання противоправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про:

- визнання противоправною бездіяльності щодо невиплати страхових регресних виплат у рахунок відшкодування шкоди у зв`язку з професійним захворюванням з дати припинення;

- зобов`язання поновити нарахування та виплату страхових регресних виплат та виплатити заборгованість по всім страховим регресним виплатам у рахунок відшкодування шкоди у зв`язку з професійним захворюванням за період, починаючи з дати припинення по дату поновлення.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення по справі відмовлено. Вказаний позов був залишений без руху у зв`язку із невідповідністю вимогам ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивачу було надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом: 1) зазначення з якого саме періоду припинено виплату страхових виплат, з якого періоду поновити виплату страхових виплат та за який саме період необхідно зобов`язати виплатити заборгованість зі страхових виплат; 2) надання доказів сплати судового збору у розмірі 908,00 гривень та роз`яснено, що у разі не усунення недоліків позовна заява буде вважатись неподаною та повернута.

Ухвала про залишення позовної заяви без руху була направлена рекомендованою кореспонденцією на адресу позивача, яка зазначена у довідці від 15.12.2016р. № 1419102792 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ( АДРЕСА_1 ), оскільки будь-яка інша адреса на території України (підконтрольній території України) в матеріалах справи відсутня. Позивачем також не зазначена будь-яка інша адреса для листування, крім адреси реєстрації - АДРЕСА_2 .

18 лютого 2021 року на адресу суду надійшло клопотання на виконання ухвали суду від 09 лютого 2021 року, відповідно до якого, позивач просить вдруге розглянути питання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення по справі. Клопотання обґрунтоване тим, що позивач не має змоги сплатити судовий збір. Зазначає, що є особою похилого віку та тимчасово переміщеною особою. Лист надійшов з м. Одеси, що підтверджується поштовим конвертом з зазначеним штрих-кодом на конверті «6507807556907», але адреса відправника зазначена - АДРЕСА_1 .

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду про продовження строків від 19 лютого 2021 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення по справі відмовлено та продовжено строк для усунення недоліків адміністративного позову протягом десяти днів з дня вручення ухвали про продовження строків.

Згідно ухвали суду позивачу для усунення недоліків позовної заяви необхідно надати до суду оригінал квитанції про сплату судового збору за подачу позову немайнового характеру в розмірі 908,00 гривень та письмові пояснення з якого саме періоду припинено виплату страхових виплат, з якого періоду поновити виплату страхових виплат та за який саме період необхідно зобов`язати виплатити заборгованість зі страхових виплат та роз`яснено, що у разі не усунення недоліків позовна заява буде вважатись неподаною та повернута.

Ухвала про продовження строків була направлена рекомендованою кореспонденцією на адресу позивача, яка зазначена у довідці від 15.12.2016р. № 1419102792 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ( АДРЕСА_1 ), оскільки будь-яка інша адреса на території України (підконтрольній території України) в матеріалах справи відсутня. Позивачем також не зазначена будь-яка інша адреса для листування, крім адреси реєстрації - АДРЕСА_2 .

Станом на 15:00 годину 11 березня 2021 року в матеріалах справи відсутні докази отримання рекомендованої кореспонденції за адресою: АДРЕСА_1 .

10 березня 2021 року на адресу суду надійшло клопотання на виконання ухвали суду від 19 лютого 2021 року, відповідно до якого, позивач просить втретє розглянути питання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення по справі. Клопотання обґрунтоване тим, що позивач не має змоги сплатити судовий збір. Зазначає, що є особою похилого віку та тимчасово переміщеною особою. Лист надійшов з м. Одеси, що підтверджується поштовим конвертом з зазначеним штрих-кодом на конверті «6507807587594», але адреса відправника зазначена - АДРЕСА_1 .

Таким чином, станом на 11 березня 2021 року в матеріалах справи відсутня квитанція про сплату судового збору у розмірі 908,00 гривень та пояснення з якого саме періоду припинено виплату страхових виплат, з якого періоду поновити виплату страхових виплат та за який саме період необхідно зобов`язати виплатити заборгованість зі страхових виплат.

Стосовно заявленого втретє клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі, суд зазначає наступне.

Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» та ч. 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір належних до оплати судових витрат або звільнити від їх оплати повністю або частково.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що підставою для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору, відстрочення або розстрочення його сплати є знаходження сторони у тяжкому майновому стані, який не дає можливості сплатити судовий збір. Обґрунтування обставин, які свідчать про неможливість сплати судового збору, покладається на сторону, яка звертається з позовною заявою. Відповідна позовна заява розглядається судом виходячи з наведених у ній обставин, підтверджених належними доказами. Разом з тим, матеріали позовною заяви та додатки не містять обставин і відповідних доказів щодо майнового стану позивача чи інших підстав для відстрочення сплати судового збору. Позивач зазначаючи про відсутність доходів, з яких може бути сплачений судовий збір не надає належного доказу на підтвердження таких обставин. Сам по собі факт отримання пенсії особою або будь-яких інших соціальних виплат, не позбавляє особу права та можливості отримання інших доходів, з яких може бути сплачений судовий збір.

Клопотання позивача від 26 лютого 2021 року, яке направлено на адресу суду на виконання ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року також не містить доказів обґрунтування неможливості сплати судового збору.

Підставою для вчинення судом дій, зазначених у статті 8 Закону України «Про судовий збір», є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві, яка подається до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, повинна довести ті обставини і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Відповідно до частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VІ судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15 грудня 2020 року № 1082-IX визначено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2021 року становить 2270 гривень.

Таким чином позивачу необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 908,00 гривень за подачу позову.

Позивачем до позовної заяви та клопотань не надано платіжне доручення про сплату судового збору відповідно до норм Закону України «Про судовий збір».

Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити його від сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Підставою для вчинення судом дій, зазначених у статті 8 Закону України «Про судовий збір», є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві, яка подається до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, повинна довести ті обставини і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Вказаною нормою передбачено право суду, а не його обов`язок щодо відстрочення сплати судового збору, при цьому, статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Загальні засади щодо відстрочення або розстрочення сплати судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати наділяють суд правом а не обов`язком. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних доказів та обставин справи, що впливають на задоволення клопотання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування статті 8 Закону України «Про судовий збір» та статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, за змістом яких рішення про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати суд може прийняти лише у випадку, якщо при дослідженні доказів та встановленні інших обставин справи, дійде висновку про можливість задоволення відповідного клопотання.

Обґрунтування обставин, які свідчать про неможливість або ускладнення в здійсненні оплати судового збору, виходячи з вимог статей 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на особу, яка звертається з відповідним клопотанням.

Доказів на підтвердження відсутності коштів у позивача до позовної заяви та клопотання не долучено, а саме лише посилання позивача на складне фінансове становище не може бути підставою для звільнення або відстрочення сплати судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішеннях від 20.05.2010 року у справі «Пелевін проти України», зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» зазначено, що вимога сплатити судовий збір цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Дана правова позиція узгоджується з позицією Верховного суду викладеною у постанові від 17 травня 2018 року у справі № 904/9117/17.

Згідно ч. 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до статей 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України на позивача покладається обов`язок щодо надання доказів обґрунтованості клопотання.

Позивачем не надано доказів, які б вказували на неможливість самостійно надати докази скрутного майнового стану, інформації або довідки від Державної податкової (фіскальної) служби.

Відповідно до порядку отримання відомостей із Державного реєстру передбачений розділом X «Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 року № 822, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.2017 року за № 1306/3117 та визначає, що фізична особа для отримання відомостей про себе із Державного реєстру звертається особисто або через представника до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання) або до будь-якого контролюючого органу у разі, якщо фізична особа тимчасово перебуває за межами населеного пункту проживання, подає документ, що посвідчує особу, та заяву за формою № 10 ДР. Представник додає до заяви за формою № 10 ДР довіреність, засвідчену в нотаріальному порядку, на отримання відомостей з Державного реєстру, документ, що посвідчує особу такого представника, та ксерокопію (з чітким зображенням) документа, що посвідчує особу довірителя. Відомості з Державного реєстру надаються контролюючим органом особисто фізичній особі або її представнику за умови пред`явлення документа, що посвідчує особу, та довіреності (для представника), про що робиться відповідний запис в журналі надання відомостей за формою, наведеною в додатку 17 до цього Положення. Отже, позивач – ОСОБА_1 , має право звернутися особисто або через представника до контролюючого органу для отримання відповідної інформації та довідки.

Посилання позивача на відсутність фізичної можливості їздити по усіх установах та «збирати документи» суд не приймає до уваги, оскільки в позивача наявна можливість отримати довідку з Державної податкової (фіскальної) служби через електронний кабінет платника Державної податкової служби. Крім того, суд зазначає, що позивач в дійсний час перебуває в м. Одеса, що говорить про можливість та змогу звернутися до відповідного органу для отримання відповідної довідки.

Крім того, суд зазначає, що позивачем не надано доказів, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу, що передбачено частиною 4 статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 4 статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

Також суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Однак позивачем при подачі позову не надано жодного доказу скрутного майнового стану та докази, які підтверджують, що позивач здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для відстрочення сплати судового збору.

До того ж, суд зазначає, що позивачем в клопотанні взагалі нічого не зазначено з якого саме періоду припинено виплату страхових виплат, з якого періоду необхідно поновити виплату страхових виплат та за який саме період необхідно зобов`язати виплатити заборгованість зі страхових виплат, що свідчить про невиконання вимог п.п. 4, 9 ч. 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України та ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року в даній частині.

Таким чином, в заявленому клопотанні від 26 лютого 2021 року не наведено нових підстав для відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення у справі.

Таким чином, станом на 11 березня 2021 року ухвала суду про залишення позовної заяви без руху від 09 лютого 2021 року та ухвали про продовження строків від 19 лютого 2021 року невиконанні.

Отже, позивачем не усунуто недоліки в установлений судом строк та спосіб.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного суду України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху у встановлений судом строк.

З урахуванням викладеного, суд повертає позовну заяву і додані до неї документи позивачеві.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 4 ст. 169, статтями 243, 248, 256, 294, 295, 297, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення по справі – відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання противоправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – повернути позивачеві разом з усіма доданими до неї документами.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Повний текст ухвали складено та підписано 11 березня 2021 року.

Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтями 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Л.Б. Голубова