Рішення № 95433832, 09.03.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2021 р. Справа№200/1421/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про:

- визнання протиправним та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії № 7355 від 02.12.2020 року;

- зобов`язання повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» зарахувавши до страхового стажу періоди роботи: з 09.08.1978 року по 29.05.1987 року на Донецькій фабриці «Індтрикотаж»; з 14.02.1989 року по 30.04.1996 року в Макіївському районному управлінні ВО «Укрпроводчермет»; з 01.05.1996 року по 24.09.1999 року в МПЖК м. Жданівка; з 18.07.2000 року по 25.01.2001 року в СТОВ «Мир».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 01.12.2020 року звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням управління № 7355 від 02.12.2020 року позивачу відмовлено в призначені пенсії за віком. Відповідач при призначенні пенсії не врахував періоди роботи з 09.08.1978 року по 29.05.1987 року на Донецькій фабриці «Індтрикотаж»; з 14.02.1989 року по 30.04.1996 року в Макіївському районному управлінні ВО «Укрпроводчермет»; з 01.05.1996 року по 24.09.1999 року в МПЖК м. Жданівка, оскільки в трудовій книжці записи завірено нечіткими відтисками печаток, а надані уточнюючі довідки не прийняв до уваги, оскільки останні видані з тимчасово окупованої території України.

Крім того, не врахований період роботи з 18.07.2000 року по 25.01.2001 року в СТОВ «Мир» через відсутність назви підприємства при прийомі на роботу.

Позивач не погоджується з такими діями управління, тому звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 09 березня 2021 року.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином. Позивачем в позовній заяві викладено клопотання про розгляд справи без участі (а.с. 6).

Відповідачем надано письмовий відзив від 24.02.2021 року № 0581-13-7/6157 (а.с. 33-34). В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що позивач 01.12.2020 року звернувся до управління з заявою про призначення пенсії за віком через Веб-портал ПФУ. Позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу – 27 років.

Періоди роботи з 09.08.1978 року по 29.05.1987 року на Донецькій фабриці «Індтрикотаж»; з 14.02.1989 року по 30.04.1996 року в Макіївському районному управлінні ВО «Укрпроводчермет»; з 01.05.1996 року по 24.09.1999 року в МПЖК м. Жданівка до страхового стражу не зараховані, оскільки в трудовій книжці записи завірено нечіткими відтисками печаток. Вказані підприємства знаходяться на тимчасово окупованій території, тому врахувати уточнюючі довідки неможливо.

Також не враховано період роботи з 18.07.2000 року по 25.01.2001 року в СТОВ «Мир» через відсутність назви підприємства при прийомі на роботу, а в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні дані про нарахування заробітної плати за даний період (крім липня 2000 року та січня 2001 року).

З зазначених причин відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до положень статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України даний предмет спору віднесено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача у відповідності до норм законодавства повідомлено про наявність позову.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 (а.с. 8-9). Згідно паспортних даних позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно довідки внутрішньо переміщеної особи від 04.11.2020 року № 1427-5000322043 позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 10).

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою № 7355 від 01.12.2020 року про призначення пенсії за віком (а.с. 36 зв.бік).

Рішенням від 02.12.2020 року № 7355 позивачеві було відмовлено в призначенні пенсії за віком (а.с. 25-26).

Згідно рішення, до страхового стражу ОСОБА_1 не зараховані періоди роботи з 09.08.1978 року по 29.05.1987 року на Донецькій фабриці «Індтрикотаж»; з 14.02.1989 року по 30.04.1996 року в Макіївському районному управлінні ВО «Укрпроводчермет»; з 01.05.1996 року по 24.09.1999 року в МПЖК м. Жданівка, оскільки в трудовій книжці записи завірено нечіткими відтисками печаток. Вказані підприємства знаходяться на тимчасово окупованій території, тому надані позивачем уточнюючі довідки відповідач не прийняв до уваги.

Крім того, управлінням не враховано період роботи позивача з 18.07.2000 року по 25.01.2001 року в СТОВ «Мир» через відсутність назви підприємства при прийомі на роботу, а в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні дані про нарахування заробітної плати за даний період (крім липня 2000 року та січня 2001 року).

З зазначених причин відповідач вважає, що у позивача відсутній необхідний страховий стаж – 27 років.

Судом встановлено, що у трудовій книжці позивача НОМЕР_2 від 08.08.1978р. (а.с. 11-14) по спірним періодам роботи наявні наступні записи:

- з 09.08.1978 року по 29.05.1987 року в якості учениці в`язальниці на Донецькій фабриці «Індтрикотаж»;

- з 14.02.1989 року по 30.04.1996 року у якості учениці машиніста насосних устаткувань та у подальшому - машиніста насосних устаткувань в Макіївському районному управлінні ВО «Укрпроводчермет»;

- з 01.05.1996 року по 24.09.1999 року в якості машиніста насосних устаткувань в МПЖК м. Жданівка;

- з 18.07.2000 року по 25.01.2001 року в якості робочої рослинництва в СТОВ «Мир». Цей запис завірений печаткою СТОВ «Мир», де наявна назва підприємства.

Тобто, по спірних періодах роботи є записи у трудовій книжці позивача.

При цьому, позивачем надано уточнюючі довідки від 04.09.2020 року, 09.09.2020 року та від 14.09.2020 року про роботу та заробітну плату на МПЖК м. Жданівка (а.с. 21-23).

Також надано уточнюючі довідки про роботу та заробітну плату на СТОВ «Мир» від 18.04.2014 року (а.с. 19-20).

Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо неврахування до страхового стажу при призначені пенсії за віком позивачу спірних періодів роботи з 09.08.1978 року по 29.05.1987 року на Донецькій фабриці «Індтрикотаж»; з 14.02.1989 року по 30.04.1996 року в Макіївському районному управлінні ВО «Укрпроводчермет»; з 01.05.1996 року по 24.09.1999 року в МПЖК м. Жданівка та з 18.07.2000 року по 25.01.2001 року в СТОВ «Мир», суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV регулюються відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Статтею 113 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

Відповідно до ст. 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 27 років.

Право на призначення пенсії обґрунтовується також Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За приписами ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У такій довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Суд зазначає, що вищевказаний Порядок, як вбачається з його назви та змісту, поширюється саме на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Згідно з ч. 3 ст.44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Суд зауважує, що в трудовій книжці позивача належно відображено періоди роботи позивача з 09.08.1978 року по 29.05.1987 року на Донецькій фабриці «Індтрикотаж»; з 14.02.1989 року по 30.04.1996 року в Макіївському районному управлінні ВО «Укрпроводчермет»; з 01.05.1996 року по 24.09.1999 року в МПЖК м. Жданівка та з 18.07.2000 року по 25.01.2001 року в СТОВ «Мир».

Крім того, позивачем надано архівні довідки від 04.09.2020 року, 09.09.2020 року та від 14.09.2020 року про роботу та заробітну плату на МПЖК м. Жданівка та з СТОВ «Мир» від 18.04.2014 року.

Стосовно довідок, які видані органами, які на час розгляду справи знаходяться на непідконтрольній українській владі території, суд зазначає наступне.

Щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, § 142).

З огляду на загальні принципи («намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, суд приймає до уваги інформацію викладену в документах, що видані органами, підприємствами, установами та організаціями, що знаходяться на непідконтрольній українській владі території, оскільки їх неприйняття та невизнання веде за собою порушення прав громадян.

Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відмова у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 не прийнятих відповідачем спірних періодів роботи з 09.08.1978 року по 29.05.1987 року на Донецькій фабриці «Індтрикотаж»; з 14.02.1989 року по 30.04.1996 року в Макіївському районному управлінні ВО «Укрпроводчермет»; з 01.05.1996 року по 24.09.1999 року в МПЖК м. Жданівка та з 18.07.2000 року по 25.01.2001 року в СТОВ «Мир» є протиправною і ці періоди мають бути зараховані до страхового стажу позивача.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 10 ч. 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

За вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

З огляду на викладене, на підставі положень Конституції України, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року, ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце реєстрації відповідно паспорта громадянина України: АДРЕСА_3 ; місце фактичного проживання/перебування згідно довідки від 04.11.2020р. № 1427-5000322043 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 85323, Донецька область, м. Мирноград, вул. Центральна, 13, код ЄДРПОУ 42169323) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 7355 від 02.12.2020 року про відмову в призначенні пенсії.

Зобов`язати Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.12.2020 року № 7355 про призначення пенсії за віком згідно зі ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» зарахувавши до страхового стажу періоди роботи: з 09.08.1978 року по 29.05.1987 року на Донецькій фабриці «Індтрикотаж», з 14.02.1989 року по 30.04.1996 року в Макіївському районному управлінні ВО «Укрпроводчермет», з 01.05.1996 року по 24.09.1999 року в МПЖК м. Жданівка, з 18.07.2000 року по 25.01.2001 року в сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю «Мир».

Стягнути з Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42169323) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати з судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 09 березня 2021 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Л.Б. Голубова