Рішення № 95433784, 10.02.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2021 р. Справа№200/10807/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бабіча С.І., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бахмутсько - Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач), у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, щодо не розгляду заяви позивача, про виплату недоотриманої суми пенсії, що належала її померлому чоловіку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

- зобов`язати відповідача, розглянути заяву позивча, щодо виплати недоотриманої пенсії, яка належала її померлому чоловіку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , враховуючи висновки суду в судовому рішенні за даним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, є спадкоємицею майна, в тому числі і недоотриманої суми пенсії, яка належала її померлому чоловікову ОСОБА_2 , який був пенсіонером, інвалідом Великої Вітчизняної війни II групи, та отримувачем пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Позивач пояснює, що її родинний зв`язок з померлим чоловіком підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , а фактиче проживання разом з чоловіком в АДРЕСА_1 , підтверджуються відмітками в паспортах громадян України.

Позивач зазначає, що 30 січня 2020 року, тобто через 2 місяці після смерті чоловіка, керуючись ч. 2 статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі ЗУ 1058-ІУ) і ст. 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі ЗУ 2262-ХІІ), через свого представника ОСОБА_3 за нотаріально посвідченою довіреністю звернулась до відповідача із заявою та відповідними документи для отримання невиплаченої пенсії чоловіка, у зв`язку з його смертю, проте відповідач листом № 6899/03 від 19.03.2020 року повідомив про залишення цієї заяви без розгляду, без пояснення причин.

Позивач вважає, що таку бездіяльність відповідача протиправною, оскільки той факт, що позивач є дружиною померлого ОСОБА_2 є необхідною і достатньою умовою для одержання нею недоотриманої пенсії її чоловіка у зв`язку з його смертю, за виплатою якої вона звернулась до відповідача не пізніше 6 місяців (через 2 місяці) після смерті.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, надав письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого, серед іншого зазначив, що статтею 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначено, що суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте, батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

За приписами ч. 3 цієї статті зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті особи.

Вказує, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за життя перебував на обліку в Бахмутсько-Лиманському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області з 01.08.2014 року, як внутрішньо переміщена особа та отримував пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 року.

Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер та в термін до 6 місяців позивач через довірену особу звернулась із заявою про виплату недоотриманої пенсії ОСОБА_2 .

Відповідач зазначає, що згідно довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції від 30.12.2014 року №1442013221 ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , а його дружина - ОСОБА_1 , згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 19.03.2018 року №0000496074 фактично проживала/перебувала за адресою: АДРЕСА_3 , на підставі чого, заява про виплату недоотриманої пенсії була залишена без розгляду.

Відповідач звертає увагу, що пенсія померлого чоловіка позивача за період з 01.03.2016 року по 30.11.2019 року в сумі 273778,82 грн. не була сплачена у зв`язку із відсутністю вини Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в неотриманні пенсійних виплат.

Вказує, що в управлінні відсутні підстави для розгляду вищевказаної заяви, оскільки позивачем не підтверджено факт сумісного проживання на день смерті з померлим ОСОБА_2 та сплинув 6-місячний строк звернення за недоотриманої пенсією після смерті ОСОБА_2 .

Відповідач вважає, що діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, Законами України.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі № 200/10807/20-а за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року розгляд справи № 200/10807/20-а вирішено питання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11 січня 2021 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року закрито підготовче провадження у справі № 200/8323/20-а та призначено справу до судового розгляду по суті на 25 січня 2021 року.

Представники сторін у призначене на 25 січня 2021 року судове засідання не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду даної справи.

Представник позивача надав клопотання про проведення судового засідання без його участі.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 частини 3 вказаної статті встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на те, що позивач, представник позивача та представник відповідача у судове засідання не з`явились, суд приходить висновку про можливість розгляду справи без участі сторін в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у справі докази, повно і всебічно встановивши всі її обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 (а.с. 6-7).

Відповідач, Бахмутсько-Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, код ЄДРПОУ 42172734, місцезнаходження: вул. Миру, буд. 35, м. Бахмут, Донецька область, 84511, є органом державної влади, про що зазначено у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch).

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 , чоловіком позивача був ОСОБА_2 (а.с. 5).

Зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянки України серії НОМЕР_3 , виданим Ровенським МВ УМВС України в Луганській області 30 квітня 1998 року та паспортом громадянина України серії НОМЕР_6 , виданим Ровенським МВ УМВС України в Луганській області 05 травня 1997 року (а.с. 6, 8).

Відповідно до довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції від 19 березня 2018 року № 0000496074, виданої Управлінням соціального захисту населення Слов`янської міської ради, ОСОБА_1 як внутрішньо переміщена особа зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 39).

Відповідно до довідки про взяття особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції від 30.12.2014 року № 1442013221, виданої Управлінням соціального захисту населення Лиманської міської ради, ОСОБА_2 як внутрішньо переміщена особа був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 30).

ОСОБА_2 , отримував пенсію по інвалідності ІІ гр. відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що підтверджується відповідним посвідченням № НОМЕР_7 (а.с. 9) та перебував на обліку у відповідача.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_8 від 21 січня 2020 року, виданого Волноваським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 96 років, про що 18 січня 2020 року складено відповідний актовий запис № 35 (а.с. 4).

30 січня 2020 року позивач, через свого представника Агабекову Олену Рубеновну за нотаріально посвідченою довіреністю (а.с. 12) звернулась до відповідача із заявою із заявою про виплату недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Н-Тарасівка, м. Ровеньки, Луганської області.

19 березня 2020 року Бахмутсько-Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області листом № 6899/03 (а.с. 10), фактично відмовило їй у виплаті, посилаючись на ст. 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", відповідно до якої така виплата можлива лише при зверненні до органу Пенсійного фонду не пізніше 6 місяців з дати смерті пенсіонера та залишила без розгляду заяву про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 (а.с. 10-11).

Не погодившись із відмовою відповідача у виплаті недоотриманої її чоловіком пенсії та вважаючи таку відмову протиправною позивач звернулась до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ) визначаються умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 2262-ХІІ особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника (ч. 3 ст. 1 Закону № 2262-ХІІ).

Статтею 61 Закону № 2262-ХІІ визначено, що суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

Отже, позивач, як дружина померлого, має право на виплату сум пенсії, неодержаних її чоловіком.

За приписами ч. 3 цієї статті зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

У відзиві на позов, відповідач, серед іншого, посилається на пропуск позивачем вказаного 6-ти місячного строку звернення.

Проте, суд не приймає посилання відповідача на те, що із заявою про виплату недоотриманої пенсії та необхідним пакетом документів позивач до відповідача, а також посилання на те, що позивачем не підтверджено факт сумісного проживання на день смерті з померлим ОСОБА_2 , з огляду на таке.

Як вже було зазначено, чоловік позивача помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , отже, позивач мав звернутись до відповідача з відповідною заявою про виплату не пізніше 20.04.2020 року.

30 січня 2020 року (тобто до спливу вказаного шестимісячного строку), через свого представника ОСОБА_3 за нотаріально посвідченою довіреністю (а.с. 12) звернулась до відповідача із заявою та відповідними документи для отримання невиплаченої пенсії чоловіка, у зв`язку з його смертю, що підтверджується листом відповідача № 6899/03 від 19.03.2020 року (а.с. 10).

Абзацом 3 п. 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб ", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за № 135/13402 (далі - Порядок № 3-1), яка спеціальною нормою, що регулює питання подання документів для виплати недоотриманої чоловіком позивача пенсії, передбачено, що заява про виплату недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера подається членом його сім`ї до органів, що призначають пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.

Факт перебування померлого пенсіонера - ОСОБА_2 у нього на обліку відповідач не заперечує.

Суд зазначає про те, що вказана норма не тільки не визначає обов`язку подавати відповідні документи чи їх оригінали особисто, а взагалі не встановлює переліку документів, що має подати заявник саме у випадку звернення за виплатою недоотриманої пенсії померлого.

Відповідно до абз. 1 п. 2.26 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 7 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), яка є загальною нормою, щодо порядку подання відповідних документів, для виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника.

Отже, суд звертає увагу відповідача на те, що ані Порядок № 3-1, ані Порядок № 22-1, які регулюють спріні правовідносини не містять вимоги щодо подання звернення за виплатою недотриманої пенсії померлого (на відміну від деяких інших видів заяв) лише особисто заявником, отже, таку заяву може бути подано і засобами поштового зв`язку.

Так само, вказані Порядки не містять і обов`язку подавати оригінали документів, необхідних для вирішення питання саме про виплату недотриманої пенсії померлого.

Таким чином, враховуючи звернення через направлення поштою, позивачем та його сином не порушено 6-місячний строк звернення до відповідача щодо виплати пенсії їх померлого чоловіка.

Для виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, у зв`язку з відсутністю членів сім`ї або в разі незвернення ними за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину (абзац четвертий пункту 2.26 Порядку № 22-1).

За документ, що засвідчує родинні стосунки, приймаються паспорт, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, довідки про склад сім`ї, а також рішення суду (пункт 2.16 Порядку № 22-1).

За документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або документ відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також посвідку на постійне проживання (пункт 2.22 Порядку № 22-1).

Таким чином довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не є документами, що засвідчує місце проживання (реєстрації) в розумінні вказаного порядку.

Отже, згідно з наведеними приписами чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суми недоотриманої пенсії виплачуються членам сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, якщо відповідне звернення надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера та з урахуванням надання документів, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті, а у разі відсутності членів сім`ї, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в шестимісячний строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Відповідно до абз. 3 п. 2.26 розділу II Порядку № 22-1, члени сім`ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» ...членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри, дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші)...

Абзацом 1 ч. 2, частиною 4 ст. 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Члени сім`ї - особи, які перебувають у шлюбі, а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою і піклуванням, інші особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі (абз. 16 ч. 1 ст. 1 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII "Про запобігання корупції").

Отже, згідно наведених приписів чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суми недоодержаної пенсії виплачуються членам сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, або члена сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, якщо відповідне звернення надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є членом сім`ї (дружиною) померлого ОСОБА_2 , вказаний факт підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 (а.с. 5).

Крім того, судом встановлено, що паспорт позивача та паспорт її чоловіка містить відмітки про реєстрацію місця сумісного проживання за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6, 8).

Крім того, з акту про фактичне проживання з померлою особою на день його смерті № 6 від 24.12.2020 року та з довідки № 16 від 24.12.2020 року, судом встановлено, що позивач, на день смерті її чоловіка, проживала разом із померлим за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.46,47).

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані "намібійські винятки": документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" від 23.02.2016 року ЄСПЛ констатував, що "Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами".

Отже, державні органи повинні приймати документи, видані окупаційною владою, у тих випадках, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Також, Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі "Ковач проти України" від 7 лютого 2008 року, п. 59 рішення у справі "Мельниченко проти України" від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі "Швидка проти України" від 30 жовтня 2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Вказані обставини свідчать про протиправність залишення відповідачем без розгляду заяви представника позивача, з підстав непідтвердження факту проживання члена сім`ї з пенсіонером на день його смерті.

З огляду на вищевикладене та досліджені письмові докази, судом встановлено, що ОСОБА_1 у розумінні ст. 61 Закону № 2262-ХІІ має право на отримання недоотриманої пенсії ОСОБА_2 .

Проте, відповідач безпідставно не прийняв рішення за результатами звернення представника позивача, отже допустив протиправну бездіяльність, яка полягала у не прийнятті по суті рішення про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера.

Згідно ч. 2 ст. 5 КАС України визначено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Частиною 5 статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті (визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії), суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, враховуючи, що правовідносини щодо призначення пенсії та здійснення нарахування та виплати пенсії позивачу, а також визначення конкретного розміру виплати, щодо якої ще не виникло спору, відносяться до виключної компетенції відповідних працівників відповідних управлінь Пенсійного фонду України, та є їх дискреційними повноваженнями і суд, захищаючи права та свободи особи, не може перебирати на себе функції інших органів державної влади та втручатися в делеговані повноваження.

Суд звертає увагу відповідача на те, що судом надано правову оцінку, відповідно до якої позивач має право на виплату на виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера ОСОБА_4 .

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи викладене, застосувавши положення ч. 2 ст. 9 та п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України суд, з метою забезпечення ефективного захисту прав позивача, дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог, шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягала у неприйнятті рішення про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, згідно заяви представника позивача від 30 січня 2020 року та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву представника позивача від 30 січня 2020 року про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), з урахування висновків суду про те, що позивач має право на виплату на виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера ОСОБА_4 .

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи фактичне задоволення тієї ж кількості немайнових вимог, що були заявлені у позові, сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 840,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись Конституцією України, Законами України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», Цивільним кодексом України, Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за № 135/13402 та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, Кодексом адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Бахмутсько - Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Бахмутсько - Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, яка полягала у неприйнятті рішення про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, згідно заяви представника ОСОБА_1 від 30 січня 2020 року.

Зобов`язати Бахмутсько - Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: вул. Миру, 35, м. Бахмут, Донецька область, 84500, код ЄДРПОУ 42172734) повторно розглянути заяву представника ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) від 30 січня 2020 року про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера ОСОБА_4 , з урахування висновків суду про те, що ОСОБА_1 має право на виплату на виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Бахмутсько - Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: вул. Миру, 35, м. Бахмут, Донецька область, 84500, код ЄДРПОУ 42172734)

Повне судове рішення складене 10 лютого 2021 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Приймаючи до уваги прийняття даного рішення у порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.І. Бабіч