Ухвала суду № 95433687, 10.03.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

10 березня 2021 р. Справа № 160/16559/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Прудника С.В. за участі секретаря судового засіданняАлєксєєнко К.С., за участі: представника позивача: представника відповідача-1: представника відповідача-2: представника відповідача-3: представника відповідача-4: третьої особи: Шерекіної А.О. не прибув не прибув ОСОБА_1 Кияненко Д.О. не прибув розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро клопотання представника відповідача-3: Міністерства юстиції України Ярличенко Ігоря В`ячеславовича про закриття провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_2 до відповідача-1: державного реєстратора сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Соколенко Тетяни Григорівни, відповідача-2: державного реєстратора Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Семенюка Миколи Олександровича, відповідача-3: Міністерства юстиції України, відповідача-4: ОСОБА_3 , третя особа – ОСОБА_4 про скасування рішень державного реєстратора,-

ВСТАНОВИВ:

11.12.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява (направлена засобами поштового зв`язку 08.12.2020 року) ОСОБА_2 до відповідача-1: державного реєстратора сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Соколенко Тетяни Григорівни, відповідача-2: державного реєстратора Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Семенюка Миколи Олександровича, відповідача-3: Міністерства юстиції України, відповідача-4: ОСОБА_3 , третя особа – ОСОБА_4 , в якій представник позивача просить суд:

- скасувати рішення державного реєстратора сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Соколенко Тетяни Григорівни про державну реєстрацію речового права - права приватної власності на житловий будинок, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1420896512101, індексний номер рішення: 38391058 від 28.11.2017 року, 15:39:57;

- скасувати рішення державного реєстратора Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Семенюка Миколи Олександровича про державну реєстрацію речового права - права власності на житловий будинок, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1420896512101, індексний номер рішення: 42972963 від 12.09.2018 року, 17:25:38.

В обґрунтування позову та пояснень позивачем зазначено, що спірні рішення підлягають скасуванню, оскільки державними реєстраторами здійснено реєстрацію права власності та внесення змін без достатніх на те правових підстав, не перевіривши достовірність даних, які вносились, без урахування вимог ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15.08.2018р., не з`ясувавши відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема відповідності відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що вже містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; не перевірив документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зокрема те, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15.08.2018р. виділено ОСОБА_3 71/100 частин домоволодіння, а не 1/1 частину, із зазначеного випливає, що реєстрацію права власності за ОСОБА_3 здійснено незаконно. До того ж, представником позивача - адвокатом Гусаковою О.Б., 22.10.2020 р. до Головного управління юстиції у Дніпропетровській області подано скаргу на реєстраційні дії проведені державними реєстраторами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , яка була переадресована за належністю до Міністерства Юстиції України, про що повідомлено листом №05.7-01/7100 від 23.10.2020р. На теперішній час будь-якої відповіді або прийнятого рішення за результатами розгляду вказаної скарги не надходило.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 261 КАС України відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідачем-1: державним реєстратором сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Соколенко Тетяни Григорівни у визначений законодавством строк відзиву на позовну заяву не подано.

Відповідачем-2: державним реєстратором Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Семенюком М.О. до суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив про те, що не заперечує проти будь-якого судового рішення, що буде винесено з дотриманням усіх норм чинного законодавства, в тому числі з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Обґрунтовуючи даний відзив, державний реєстратор Семенюк М.О. зазначив, що в прикінцевих та перехідних положеннях Закону України від 06.10.2016 року №1666-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту власності» встановлено, що до запровадження інформаційної взаємодії між Державним реєстром речових прав на нерухоме майно та Єдиним державним реєстром судових рішень, передбаченої Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також у разі проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів, що набрали законної сили, до запровадження відповідної інформаційної взаємодії реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться за зверненням заявника. Станом на лютий 2021 року вищезазначена автоматизована система взаємодії між судами та органами державної реєстрації не працює. Згідно абз. 6, п. 1, ч. 1, ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року №1952-ІV в редакції від 28.08.2018 року зберігання реєстраційних справ у паперовій формі здійснюється виключно виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями за місцезнаходженням відповідного майна. Відповідно до ч. 6 ст 17 вищезазначеного Закону витребування (вилучення) реєстраційних справ або документів із них здійснюється виключно за судовим рішенням. Рішення №42972963, яке є складовою частиною реєстраційної справи №1420896512101, яка зберігається в архіві відділу реєстрації майнових прав Департаменту адміністративних послуг і дозвільних процедур Дніпровської міської ради, як зберігача реєстраційних справ відкритих на об`єкти нерухомого майна, що розташовані в м. Дніпро. Тож, відповідач зазначає про те, що у останнього відсутня можливість надати запитувані судом документи по реєстраційним діям, що проводилися до 2020 року. Відповідач також вказав про те, що задля отримання засвідченої копії рішення про державну реєстрацію, індексний номер рішення: 42972963 від 12.09.2018 року слід звернутися до архіву.

Також, державний реєстратор Семенюк М.О. просив провести розгляд справи за його відсутності через велику завантаженість в роботі.

Відповідачем-3: Міністерством юстиції України до суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Даний відзив вмотивовано тим, що скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення відноситься до компетенції державних реєстраторів виконавчого органу міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій за місцезнаходженням відповідного майна, у зв`язку з чим Міністерство юстиції України є неналежним відповідачем у даній справі. Крім того, державні реєстратори прав на нерухоме майно є самостійними суб`єктами владних повноважень, рішення, дії або бездіяльність яких можуть бути оскаржені до суду, а також визнані незаконними (протиправними, не чинними) та скасовані, а Міністерство юстиції України не має безпосереднього зв`язку зі спірними матеріальними правовідносинами та не повинно відповідати за пред`явленим позовом. Поряд з цим, варто звернути увагу на те, що пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Отже, оскільки, Міністерство юстиції України є неналежним відповідачем по даній справі, а позивачем не пред`явлено будь-яких вимог до Міністерства юстиції України та не доведено яким чином останнє порушило та чи взагалі могло порушити права чи інтереси позивача, в позові до Міністерства юстиції України слід відмовити у зв`язку з неналежністю даного відповідача у повному обсязі.

Відповідачем-4: ОСОБА_3 до суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Даний відзив вмотивовано тим, що при викладених обставинах у позовній заяві позивачем не було зазначено, які саме порушення були здійсненні при реєстрації права власності на нерухоме майно державними реєстраторами. ОСОБА_3 звернулась до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до ОСОБА_7 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про виділення в натурі домоволодіння та визнання права власності. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15.08.2018 року було затверджено мирову угоду укладену між сторонами 14.08.2018 року у справі № 201/2347/18. Відповідно до ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15.08.2018 року ОСОБА_7 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 визнали позовні вимоги про виділ частки в натурі майна, що належить позивачу ОСОБА_3 , на праві часткової власності, а саме: 71/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1 . В означеній ухвалі йдеться мова про те, що підписуючи мирову угоду сторони зобов`язуються не мати один до одного жодних претензій з приводу предмету спору в подальшому та своїми підписами підтверджуючи, що дана мирова угода відповідає їх волі та діючому законодавству. Однак, в заяві заявник просить фактично внести суд зміни до підписаної та затвердженої судом мирової угоди. В своїй скарзі на реєстраційні дії державного реєстратора та в позовній заяві позивач зазначає, що домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться у спільній частковій власності, що є помилковим твердженням. Так, ОСОБА_3 , подаючи відповідну позовну заяву до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська (справа №201/2347/18) посилалась на вимоги ст. 364 Цивільного кодексу України у ч. 3, якої зазначено, що у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації. Тож після затвердження мирової угоди Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська ОСОБА_8 звернулась до державного реєстратора для виконання судового рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15.08.2018 року по справі № 201/2347/18, після винесення якого ОСОБА_3 перестала були співвласником майна, та зареєструвала свою власність на своїй власній земельній ділянці, яка їй належить. Таке рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська набрало законної сили та не оскаржувалось, тому підлягало виконанню. Більш того, самі відповідачі в тому числі виявили бажання стати власниками свого майна окремо від ОСОБА_3 , про що свідчить мирова угода, яка і була затверджена Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська ухвалою від 15.08.2018 року у справі № 201/2347/18.

У відповідності до вимог ст. 165 КАС України пояснення від третьої особи – ОСОБА_4 щодо позову або відзиву до суду не надходило.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2020 року зазначена вище справа розподілена та 14.12.2020 року передана судді Пруднику С.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.12.2020 року вказану позовну заяву було залишено без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України. Так, позивачу слід необхідно було подати до суду докази сплати судового збору у розмірі 1681,60 грн. та обґрунтованого відповідного клопотання щодо залучення третьої особи із зазначенням її статусу (на стороні позивача або відповідача).

01.02.2021 року до канцелярії суду від представника позивача ОСОБА_2 – адвоката Гусакової О.Б. до суду надійшло клопотання щодо залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – ОСОБА_4 та копія дублікату квитанції № 0.0.19955049049.1 від 27.01.2021 року про сплату судового збору у сумі 1681,60 грн.

Тобто, у встановлений ухвалою суду від 16.12.2020 року строк позивач усунув недоліки адміністративного позову.

08.02.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі № 160/16559/20 та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження. Витребувано від державного реєстратора сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Соколенко Тетяни Григорівни: засвідчену належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України копію рішення про державну реєстрацію речового права - права приватної власності на житловий будинок, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1420896512101, індексний номер рішення: 38391058 від 28.11.2017 року, 15:39:57. Витребувано від державного реєстратора Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Семенюка Миколи Олександровича: засвідчену належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України копію рішення про державну реєстрацію речового права - права власності на житловий будинок, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1420896512101, індексний номер рішення: 42972963 від 12.09.2018 року, 17:25:38. Витребувані докази слід необхідно було подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду у строк 24.02.2021 року. Судом попереджено державного реєстратора сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Соколенко Т.Г. та державного реєстратора Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Семенюка М.О. про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду. Клопотання ОСОБА_2 про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – ОСОБА_4 задоволено. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_4

10.03.2021 року до канцелярії суду представником відповідача-3: Міністерства юстиції України Ярличенко І.В. подано клопотання про закриття провадження у даній справі. Вказане клопотання обґрунтовано тим, що у даній справі оскаржуються реєстраційні дії, які впливають на частки права власності на домоволодіння ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , яке належить останнім на праві часткової власності. Тому спір про право власності у даній справі є основним та має вирішуватися в порядку цивільного судочинства України.

У судове засідання 10.03.2021 року прибули представник позивача, представник відповідача-3 та представник відповідача-4.

Відповідач-1, відповідач-2 та третя особа в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

В судовому засіданні представник позивача заперечував щодо закриття провадження у даній справі.

Представник відповдача-4 підтримав дане клопотання.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд вважає, що провадження у даній справі слід закрити з огляду на наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15.08.2018 року у справі №201/2347/18 затверджено мирову угоду укладену між сторонами 14.08.2018 року. Відповідно до даної ухвали суду ОСОБА_7 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 визнали позовні вимоги про виділ частки в натурі майна, що належить позивачу ОСОБА_3 , на праві часткової власності, а саме: 71/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1 .

Як зазначив позивач у поданій до суду позовній заяві, на підставі свідоцтва про право на спадщину від 23.06.2009 року позивач є власником 55/300 частин домоволодіння

АДРЕСА_2 на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Станом на березень 2018 року, на підставі договору дарування від 04.12.2003 року ОСОБА_3 належало 60/200 частин домоволодіння АДРЕСА_1 , яке складалось з наступних складових: А-1 житловий будинок площею 103,5 кв.м., Б- сарай, П, В - літня кухня, Г - сарай, Д - вбиральня, Е - гараж, Ж - душ, 3 - вхід в погріб, Д - вбиральня, К - душ, А - навіс, №1-18, І-ІІІ споруди, замощення.

В ухвалі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15.08.2018 року у справі №201/2347/18 судом зазначено наступне:

«…Відповідачі ОСОБА_7 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 визнають позовні вимоги про виділ частки в натурі майна, що належить ОСОБА_3 на праві часткової власності, а саме: 71/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1 , що складається із наступних об`єктів нерухомого майна, розташованого по АДРЕСА_1 :

частки у житловому будинку (літ А-1) разом з житловою прибудовою (літ. А2-2), загальною площею 146,6 м2, житловою площею 86,5 м2;

погріб (літер ПГ під А-1) загальною площею 9,1 м2;

ганок (літра а1) - загальною площею забудови 4,3 м2;

ганок (літера а) - загальною площею 1,2 м2;

житловий будинок (літер М-2) з мансардою (літер МС) загальною площеют 211,3 м2, житловою площею 40,1 м2;

навіс (літера Н) - загальною площею забудови 21,4м2;

споруди №3,1/2 споруди №7, 1/2 споруди №8,10, 11,12,111 замощення.

Зареєструвати право власності за позивачем ОСОБА_3 на наступні об`єкти нерухомого майна по АДРЕСА_1 :

частку житловому будинку (літ. А-1) разом з житловою прибудовою (літ.А2-2) , загальною площею 146, б м2, житловою площею 86,5 м2;

погріб (літера ПГ під А-1) загальною площею 9,1 м2;

ганок (літера а1) - загальною площею забудови 4,3 м2; ганок (літера а) - загальною площею забудови 1,2 м2;

житловий будинок (літер М-2) з мансардою (літер МС) загальною площею 211,3 м2, житловою площею 40,1 м 2;

навіс (літера Н) - загальною площею забудови 21,4 м2;

споруди № 3,1/2 споруди №7, 1/2 споруди №8,10, 11,12,III замощення.

Позивач ОСОБА_3 відмовляється від стягнення з відповідачів ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 понесених судових витрат по справі.

Підписуючи дану мирову угоду, сторони зобов`язуються не мати один до одного жодних претензій з приводу предмету спору в подальшому та своїми підписами підтверджують, що дана мирова угода відповідає їх волі та діючому законодавству.

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Відповідачів ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про виділення в натурі домоволодіння та визнання права власності по АДРЕСА_1 закрити…».

Тобто, технічні характеристики домоволодіння були взагалі іншими та значно меншими аніж ті, що визначені ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15.08.2018 року.

Даною ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15.08.2018 року не визначено як саме змінились частки, площа нерухомого майна та його складові, що мають бути виділені ОСОБА_7 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , але, у свою чергу, ОСОБА_3 виділено 71/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1 , які державним реєстраторам необхідно було зареєструвати за нею, відповідно до положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

З інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 16.10.2020р. вбачається, що 28.11.2017 року державним реєстратором Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Соколенко Тетяною Григорівною здійснено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на житловий будинок загальною площею 357,9 кв.м., житловою площею 126,6 кв.м. із зазначенням опису об`єкту нерухомого майна, а саме заначено: «частина житлового будинку літ.А-1, з житловою прибудовою літ.А2-2 загальною площею - 146,6 кв.м., житловою площею - 86,5 кв.м., погріб літ.ПГ під А-1 площею 9,1 кв.м., ганок літ.аі площею 4,3 кв.м., ганок літ.а площею 1,2 кв.м.; житловий будинок літ.М-2 з мансардою літ.МС загальною площею 211,3 кв.м., житловою площею 40,1 кв.м.; навіс літ.Н площею 21,4 кв.м.; споруди №3, 1/2 споруди №7, 1/2 споруди №8,10,11,12,111 замощення».

Рішення про вищезазначену державну реєстрацію права власності здійснено на підставі договору дарування домоволодіння від 04.12.2003 року виданого державним нотаріусом ПДДНК Гузєєвою І.В.; декларації про готовність об`єкта до експлуатації ДПН №14211001012 від 06.05.2011 року виданої Інспекцією державного архітектурно- будівельного контролю у Дніпропетровській області; листа від 22.11.2017 року виданого Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області; технічного паспорту №16/08 від 25.10.2016 року виданого ТОВ «МЕНОРА-БІЛДІНГ».

Вказані відомості внесені 28.11.2017 року державним реєстратором Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області ОСОБА_5 , індексний номер рішення: 39391058.

28.11.2017 року державним реєстратором Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Соколенко Т.Г., індексний номер рішення: 39396623, здійснено реєстрацію виправлень розділу, на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації ДПН №14211001012 від 06.05.2011 року виданої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області; листа від 22.11.2017 року виданого Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області; технічного паспорту №16/08 від 25.10.2016 року виданого ТОВ «МЕНОРА-БІЛДІНГ».

12.09.2018 року державний реєстратором Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Семенюком Миколою Олександровичем здійснено реєстрацію змін на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15.08.2018 року, а саме: додано загальну площу (кв.м.): 357,9, житлова площа (кв.м.):126,6; додано загальна та житлова площі житлових будинків складаються з частини житлового будинку літ.А-1 та житлового будинку літ.М-2. А також, змінено розмір частки з 60/200 на 1.

У вересні 2020 року ОСОБА_2 звертався до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із заявою про ухвалення додаткового рішення, за результатами розгляду якої постановлено ухвалу від 19.11.2020р., якою встановлено наступне.

Станом на 06.03.2018 року на підставі договору дарування від 04.12.2003 року ОСОБА_3 належало 60/200 частин домоволодіння АДРЕСА_1 , яке складалось з наступних складових: А-1 житловий будинок площею 103,5 кв.м., Б-сарай, П, В - літня кухня, Г - сарай, Д - вбиральня, Е - гараж, Ж - душ, 3 - вхід в погріб, И - вбиральня, К - душ, А - навіс, №1-18, І-ІИ споруди, замощення.

Згідно відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 10.01.2018 року домоволодіння АДРЕСА_1 на праві власності належало наступним особам:

ОСОБА_3 у розмірі 60/200 частин;

ОСОБА_7 у розмірі 100/300 частин;

ОСОБА_2 у розмірі 55/300 частин;

ОСОБА_4 у розмірі 55/300 частин.

ОСОБА_3 розширила свою частину домоволодіння побудувавши за власний кошт об`єкти нерухомого майна, які фактично збільшили її частку у спільній частковій власності на вищевказане домоволодіння.

Розрахунком часток об`єктів нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 від 07.06.2018 року визначено, що ОСОБА_3 належить 71/100 частини, а ОСОБА_7 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 29/100 частин, із зазначенням відповідних споруд.

Крім того, вказаною ухвалою суду від 19.11.2020 року встановлено те, що право спільної часткової власності на теперішній час на домоволодіння АДРЕСА_1 не припинено. Відповідно до технічного паспорта домоволодіння від 20.03.2009р. вбачається, що загальна площа будинка та господарських споруд становила 462 кв.м., а на теперішній час, з урахуванням добудов здійснених ОСОБА_9 , загальна площа будинка та господарських споруд становить 555,7 кв.м. Виділені на підставі ухвали суду від 15.08.2018 року ОСОБА_3 71/100 частини домоволодіння складаються із будівель і споруд, які перелічені у Витязі із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, становлять в загальній площі 393,9 кв.м., у той час коли фактично зареєстровано на 357,9 кв.м.

29/100 частин домоволодіння, які фактично належать ОСОБА_7 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , та складаються із будинка та господарських споруд, загальною площею, яка на теперішній час фактично становить 161,8 кв.м.

Беручи до уваги розрахунок часток об`єктів нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 від 07.06.2018 року вбачається, що загальна площа виділених часток значно збільшується та становить 393,9 кв.м. в частці 71/100, та 161,8 кв.м. в частці 29/100.

Крім того, у відомостях з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 01.08.2020 року, визначено об`єктом нерухомого майна житловий будинок, загальною площею 357,9 кв.м., що на думку позивача не відповідає дійсності.

Позивач стверджує, що в порушення вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державними реєстраторами здійснено реєстрацію права власності та внесення змін без достатніх на те правових підстав, не перевіривши достовірність даних, які вносились, без урахування вимог ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15.08.2018 року, не з`ясувавши відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема відповідності відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що вже містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; не перевірив документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зокрема те, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15.08.2018 року виділено ОСОБА_3 71/100 частин домоволодіння, а не 1/1 частину, із зазначеного випливає, що реєстрацію права власності за ОСОБА_3 здійснено незаконно. Представником позивача - адвокатом Гусаковою О.Б., 22.10.2020 року до Головного управління юстиції у Дніпропетровській області подано скаргу на реєстраційні дії проведені державними реєстраторами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , яка була переадресована за належністю до Міністерства юстиції України, про що повідомлено листом №05.7-01/7100 від 23.10.2020 року. На теперішній час будь-якої відповіді або прийнятого рішення за результатами розгляду вказаної скарги не надходило.

Посилаючись на наведені обставини, позивач звернувуся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку матеріалам справи, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у п. 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Право особи на доступ до правосуддя гарантоване ст. 55 Конституції України, згідно з якою кожному гарантується судовий захист його прав та свобод і можливість оскаржити до суду рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, громадських об`єднань і посадових осіб.

Згідно з ч. 1 та ч. 5 ст. 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується, зокрема, за принципом спеціалізації, відповідно до якого з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.

Ч. 1 ст. 2 КАС України передбачає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до п. 1, 5 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

З наведеного випливає, що КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

У Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами. Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Отже, як зазначив Конституційний Суд України у вказаному рішенні, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суд виходить із суті права та інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні врахувати суб`єктний склад спірних правовідносин, одним з яких є участь суб`єкта владних повноважень, визначити характер правовідносин, з яких виник спір, і мету пред`явлення позову.

Аналогічна правова позиція узгоджується у постанові Верховного Суду від 04.04.2019 року по справі №804/9516/15.

Як було встановлено судом під час розгляду даної справи, спірні правовідносини виникли з приводу протиправної, на думку позивача, реєстрації державним реєстратором Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Соколенко Тетяною Григорівною права власності за ОСОБА_3 на житловий будинок загальною площею 357,9 кв.м. ( АДРЕСА_1 ), житловою площею 126,6 кв.м. із зазначенням опису об`єкту нерухомого майна, а саме заначено: «частина житлового будинку літ.А-1, з житловою прибудовою літ.А2-2 загальною площею - 146,6 кв.м., житловою площею - 86,5 кв.м., погріб літ.ПГ під А-1 площею 9,1 кв.м., ганок літ.аі площею 4,3 кв.м., ганок літ.а площею 1,2 кв.м.; житловий будинок літ.М-2 з мансардою літ.МС загальною площею 211,3 кв.м., житловою площею 40,1 кв.м.; навіс літ.Н площею 21,4 кв.м.; споруди №3, 1/2 споруди №7, 1/2 споруди №8,10,11,12,111 замощення» та реєстрації державним реєстратором Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Семенюком Миколою Олександровичем змін на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15.08.2018 року, а саме: додано загальну площу (кв.м.): 357,9, житлова площа (кв.м.):126,6; додано загальна та житлова площі житлових будинків складаються з частини житлового будинку літ.А-1 та житлового будинку літ.М-2. А також, змінено розмір частки з 60/200 на 1 по АДРЕСА_1 .

Заявляючи вимоги про скасування рішень державних реєстраторів, позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що у нього існують сумніви щодо законності проведення державної реєстрації об`єкта нерухомого майна (будинку АДРЕСА_1 ) за ОСОБА_3 , чим порушено права ОСОБА_2 як власника вказаної нерухомості, а реєстраційну дію з оформлення права власності на нерухоме майно за ОСОБА_2 вчинено без дотримання процедури реєстрації.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 вересня 2020 року по справі №804/8836/17 наголосила на тому, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.

Велика Палата Верховного Суду у зазначеній вище постанові також відійшла від своєї раніше викладеної позиції про те, що при визначенні юрисдикції спору мають враховуватися підстави звернення до суду з позовом, зокрема порушення процедури реєстрації. Наголосивши при цьому, що такий критерій визначення юрисдикції спору як наявність порушень вимог чинного реєстраційного законодавства у діях державного реєстратора під час державної реєстрації прав на земельну ділянку не завжди є достатнім та ефективним, адже наявність цих порушень можна встановити лише при розгляді справи по суті, а не на момент звернення позивача з позовною заявою.

Крім того, скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства.

Тобто, оскаржуючи проведення реєстраційних дій та прийняття рішення про державну реєстрацію права власності на об`єкт житлового приміщення за ОСОБА_3 , позивач фактично оспорює правомірність набуття цією особою права власності на зазначений об`єкт, одночасно заявляючи вимоги, направлені на поновлення його порушеного права на спірний об`єкт нерухомого майна.

Аналіз зазначених обставин справи та норм права дає підстави вважати, що спір у цій справі не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, а стосується захисту його приватного інтересу.

За правилами частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) у редакції, чинній на час прийняття оскаржених рішень, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Пунктом 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий або пов`язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи характер, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що спірні правовідносини пов`язані із захистом порушеного права власності на об`єкт нерухомого майна (домоволодіння), а тому даний спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами ЦПК.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі № 820/4291/17, від 09.12.2019 року у справі №520/5539/19, від 16.09.2020 року у справі №804/8836/17.

Аналіз зазначених обставин справи дає підстави суду вважати, що спір у цій справі не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу державної влади, а стосується захисту його приватних інтересів, а тому правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами цивільного права.

Згідно ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Така ж позиція вже була висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.11.2018 у справі № 804/2001/16.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що юрисдикція адміністративних судів на спірні правовідносини не поширюється та необхідність вирішення спору в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Ураховуючи суть спірних правовідносин та суб`єктний склад її учасників, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 ст. 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ. Тобто, у даному конкретному випадку суд зобов`язаний роз`яснити, що розгляд даної категорії справ віднесено до юрисдикції загальних судів, цей позов належить розглядати в порядку цивільного судочинства місцевим загальним судом за правилами підсудності, визначеними статтями 26-30 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 19, 238, 241, 242, 243 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання представника відповідача-3: Міністерства юстиції України Ярличенко Ігоря В`ячеславовича про закриття провадження – задовольнити.

Закрити провадження в адміністративній справі №160/16559/20 за позовною заявою ОСОБА_2 до відповідача-1: державного реєстратора сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Соколенко Тетяни Григорівни, відповідача-2: державного реєстратора Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Семенюка Миколи Олександровича, відповідача-3: Міністерства юстиції України, відповідача-4: ОСОБА_3 , третя особа – ОСОБА_4 про скасування рішень державного реєстратора.

Роз`яснити позивачу, що у відповідності до вимог ст.239 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд даної справи віднесено до юрисдикції загального місцевого суду за правилами цивільного судочинства.

При цьому, також роз`яснити, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали, або протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали (у разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини ухвали) відповідно до вимог ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали суду складено 11 березня 2021 року.

Суддя С. В. Прудник