Рішення № 95433586, 23.02.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2021 року Справа № 160/16955/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

18 грудня 2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ: 21910427; 49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, Соборний район, вул. Набережна Перемоги, буд. 26), викладене у листі №0400-0307-8/87569 від 28 вересня 2020 року, про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 );

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ: 21910427; 49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, Соборний район, вул. Набережна Перемоги, буд. 26), зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) періоди роботи з 29 червня 1978 року по 17 серпня 1992 року, з 18 серпня 1992 року по 05 жовтня 1993 року, з 30 травня 1994 року по 14 лютого 1995 року, з 17 лютого 1995 року по 25 лютого 1996 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ: 21910427; 49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, Соборний район, вул. Набережна Перемоги, буд. 26), повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) про призначення пенсії за віком від 21 вересня 2020 року, з урахуванням висновків суду.

Обґрунтовуючи означені позовні вимоги позивач зазначила, що рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії, викладене у листі №0400-0307-8/87569 від 28 вересня 2020 року є протиправним, оскільки відповідач неправомірно не зарахував до загального страхового стажу позивача періоди роботи з 29.06.1978 року по 17.08.1992 року, з 18.08.1992 року по 05.10.1993 року, з 30.05.1994 року по 14.02.1995 року, з 17.02.1995 року по 25.02.1996 року. У зв`язку з цим позивач просить суд визнати вказану відмову у призначенні пенсії за віком протиправною та зобов`язати відповідача зарахувати до загального страхового стажу позивача періоди роботи з 29.06.1978 року по 17.08.1992 року, з 18.08.1992 року по 05.10.1993 року, з 30.05.1994 року по 14.02.1995 року, з 17.02.1995 року 25.02.1996 року.

22.01.2021 року засобами електронного зв`язку на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду та 27.01.2021 року до канцелярії суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач щодо задоволення позовних вимог заперечує. В мотивування означеного відповідач посилається на те, згідно пункту 2 статті 24 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” страховий стаж обчислюється органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховуються до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цього Закону, тобто до 01.01.2004 року, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. 21.09.2020 року позивач звернулася із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до ст. 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” стаж, необхідний для призначення пенсії у 2020 році складає 27 років. Основним документом, що підтверджує стаж роботи до 1 січня 2004 року, тобто до вступу в дію Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, є трудова книжка (ст. 62 ЗУ “Про пенсійне забезпечення”). До трудової книжки обов`язково вносяться відомості про працівника, відомості про роботу, переведення на іншу роботу, звільнення. Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Відповідно до пункту 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 637 від 12.08.1993 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості про видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. До загального стажу Позивача не було зараховано період роботи з 29.06.1978 року по 17.08.1992 року, з 18.08.1992 року по 05.10.1993 року, з 30.05.1994 року по 14.02.1995 року, з 17.02.1995 року по 25.02.1996 року, оскільки у трудовій книжці позивача на даті звільнення не розбірливо поставлена печатка підприємства, в результаті чого не можливо прослідкувати, з якого підприємства позивача було звільнено. Будь-яких інших документів для підтвердження періодів роботи з 29.06.1978 року по 17.08.1992 року, з 18.08.1992 року по 05.10.1993 року, з 30.05.1994 року по 14.02.1995 року, з 17.02.1995 року по 25.02.1996 року з метою зарахування до загального стажу позивачем надано не було. Отже, позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком, так як страховий стаж позивача становить 11 років 8 днів.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2020 року зазначена вище справа розподілена та 21.12.2020 року передана судді Пруднику С.В.

22.12.2020 року суддя ОСОБА_2 перебував у дні відпочинку.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 21.09.2020 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Однак, листом від 28.09.2020 року за №0400-0307-8/87569 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повідомило позивачу про те, що на підставі наданих документів страховий стаж для призначення пенсії становить 11 років 8 днів. Відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» стаж необхідний для призначення пенсії у 2020 році складає 27 років. У зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 27 років у призначенні пенсії відмовлено відповідно протоколу від 22.09.2020 року № 045650007713. Періоди роботи трудової книжки з 29.06.1978 року по 17.08.1992 року, з 18.08.1992 року по 05.10.1993 року, з 30.05.1994 року по 14.02.1995 року, з 17.02.1995 року по 25.02.1996 року не зараховано до загального страхового стажу, оскільки на даті звільнення не розбірливо поставлена печатка підприємства, в результаті чого не можливо прослідкувати з якого саме підприємства позивач звільнена. Період навчання з 01.09.1976 року по 30.05.1978 року слід підтвердити довідкою, оскільки в наданому пакеті документів не можливо прослідкувати зміни ПІБ.

Вважаючи такі дії ПФУ протиправними, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, в тому числі і спеціальний, є трудова книжка.

Аналогічна норма передбачена пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі по тексту - Порядок №637).

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 2 Порядку №637 у разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 20 Порядку №637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Таким чином, аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17 та від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17.

Відповідно до пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок №58 від 29 липня 1993 року, затвердженої Міністерством праці України, Міністерством юстиції України і Міністерством соціального захисту населення України (далі по тексту - Інструкція №58) усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У пункті 2.6 пункту 2 Інструкції №58 зазначено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Судом встановлено, що відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_2 , в якій містяться записи про роботу, які не були зараховані до загального страхового стажу позивача, а саме:

- з 29.06.1978 року по 17.08.1992 року - позивач працювала продавцем в магазині №98 «Красногвардейского пищеторга г. Днепропетровска» (записано мовою оригіналу), який пізніше було перенумеровано на магазин №50 (записи №1-5);

- з 18.08.1992 року по 05.10.1993 року - позивач працювала продавцем II категорії в «Государственном коммунальном торговом предприятии №264 «Сияние» (записано мовою оригіналу» (записи №6-7);

- 06.10.1993 року по 10.05.1994 року - позивач працювала завідуючою магазину МП «Социум» (записано мовою оригіналу) (записи №8-9);

- 30.05.1994 року по 14.02.1995 року - позивач працювала продавцем II категорії в «Государственном коммунальном предприятии розничной торговли м. №145» (записано мовою оригіналу) (записи №10-11);

- 17.02.1995 року по 25.02.1996 року - позивач працювала продавцем в «Малом предприятии «Антарес» магазин «Продукты» (записано мовою оригіналу) (записи №12-13).

Отже, у трудовій книжці позивача є записи про роботу за періоди з 29.06.1978 року по 17.08.1992 року, з 18.08.1992 року по 05.10.1993 року, з 30.05.1994 року по 14.02.1995 року, з 17.02.1995 року по 25.02.1996 року. Однак, вказані періоди не були зараховані до загального страхового стажу позивача, у зв`язку з тим, що нібито «на даті звільнення не розбірливо поставлена печатка підприємства, в результаті чого неможливо прослідкувати з якого саме підприємства позивач звільнена».

Тобто, на думку суду, трудова книжка позивача містить інформацію про трудовий стаж з відповідними записами про роботу позивача в за вказані періоди, а також містить посилання на відповідні накази на підставі яких зроблено записи про прийняття позивача на роботу та звільнення з роботи.

Таким чином, суд приходить до висновку про безпідставність встановлення страхового стажу позивача в порядку, визначеному згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 12.09.1993р. № 637 «Про затвердження порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній».

Більше того, відповідно пункту 4 Постанови Кабінету міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27 квітня 1993 року № 301 (далі по тексту - Постанова №301) відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду.

Правова позиція щодо недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018р. у справі № 677/277/17.

Також, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018р. у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Відтак, з огляду на вказане, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, а відтак наявність підстав для їх задоволення та зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 840,80 грн., що документально підтверджується квитанцією №0.0.1937969182.1 від 11.12.2020 року.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 840,80 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ: 21910427; 49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, Соборний район, вул. Набережна Перемоги, буд. 26), викладене у листі №0400-0307-8/87569 від 28 вересня 2020 року, про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ: 21910427; 49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, Соборний район, вул. Набережна Перемоги, буд. 26), зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) періоди роботи з 29 червня 1978 року по 17 серпня 1992 року, з 18 серпня 1992 року по 05 жовтня 1993 року, з 30 травня 1994 року по 14 лютого 1995 року, з 17 лютого 1995 року по 25 лютого 1996 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ: 21910427; 49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, Соборний район, вул. Набережна Перемоги, буд. 26), повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) про призначення пенсії за віком від 21 вересня 2020 року, з урахуванням висновків суду.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ: 21910427; 49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, Соборний район, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник