Рішення № 95433393, 10.03.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

10 березня 2021 р. Справа № 120/7699/20-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області у якому просить визнати протиправними дії та зобов`язати вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що звернувшись з клопотанням до відповідача про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо виділення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,6 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Агрономічної сільської ради Вінницького району за межами населеного пункту. Відповідач, за наслідками розгляду клопотання позивача, листом відмовив у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою, з мотивів того, що наказами відповідача надані дозволи на розробку проектів землеустрою учасникам АТО.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, у задоволенні якої він просить відмовити. Зазначає, що управлінням приймалась оскаржувана відмова із урахуванням положень Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", згідно якого визначено, що учасникам бойових дій надаються такі пільги, як першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва та городництва. Також на виконання розпорядження КМУ від 19.08.2015 року № 898-р "Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками" управлінням прийнято наказ від 05.05.2017 року № 79 "Про визначення земельних ділянок для надання учасникам антитерористичної операції та членам їх сімей". Таким чином, даним наказом було визначено перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які будуть надаватися у власність.

Окремо зазначає, що оскаржуване рішення прийняте у формі листа з тих підстав, що у положенні про головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 20.02.2020 року № 53, не встановлено обов`язку приймати всі рішення у формі наказу.

Заперечує відповідач й проти позовних вимог в частині зобов`язання його надати позивачеві дозвіл на розробку документації землеустрою, вказуючи на дискреційність його повноважень у цій частині.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що в червні 2020 року позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва, орієнтовною площею 0,06 га, із земель державної власності сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Агрономічної сільської ради Вінницького району вінницької області, за межами населеного пункту.

За результатами розгляду вказаного клопотання, відповідач листом від 16.07.2020 року за вих. № Р-14392/0-503/0/95-20 "Щодо розгляду клопотання" відмовило у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва, орієнтовною площею 0,06 га, із земель державної власності сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, за межами населеного пункту , на підставі ч. 7 ст. 118 ЗК України, а саме посилаючись на те, що відповідно до розпорядження КМУ від 19.08.2015 року № 898-р "Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками", наказами головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, надані учасникам антитерористичної операції дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для індивідуального садівництва, а саме №№ 2-5271/15-20-СГ від 02.03.2020 року, 16349/15-19-СГ, 2-16621/15-19-СГ від 20.09.2020 року.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Відповідно до статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі статтею 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Конкретні категорії земель визначені у частині першій статті 19 ЗК України, до яких, зокрема, належать землі сільськогосподарського призначення.

Згідно з частини 1 статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

За приписами пункту "а" частини 3 статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються громадянам у власність та надаються у користування для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України.

Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у надані дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. А відтак, відповідач, розглядаючи клопотання позивача, повинен був прийняти одне з двох рішень: надати дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до вимог ст.118 ЗК України або надати мотивовану відмову у його наданні. При цьому, у випадку надання відмови, відповідач має керуватись лише тими підставами, виключний перелік яких визначено у Земельному кодексі України.

Аналогічного висновку дійшов і Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постановах від 11.04.2018 у справі за № 806/2208/17, 24.04.2018 у справі за №802/1534/17-а, 06.03.2019 у справі №1640/2594/18 (провадження за №К/9901/67463/18), постанові КАС ВС від 10.01.2019 у справі за №820/4555/17 (адміністративне провадження №К/9901/3349/18), постанові КАС ВС від 29.01.2019 у справі №824/332/17-а (адміністративне провадження за №К/9901/946/18), постанові КАС ВС від 31.01.2019 у справі за №815/2488/17 (адміністративне провадження за №К/9901/2409/18), постанові КАС ВС від 04.02.2019 у справі за №823/1121/16 (адміністративне провадження за №К/9901/13808/18), та постанові КАС ВС від 06.03.2019 у справі №1640/2594/18 (провадження за №К/9901/67463/18).

Чинним законодавством України не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 545/808/17.

Відповідно до частин 10, 11 статті 118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Надаючи оцінку підставам відмови позивачеві у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою, суд виходив з такого.

З матеріалів справи встановлено, що позивач звернувся до відповідача з клопотання про надання дозволу на розробку документації із землеустрою до якого додав графічний матеріал земельної ділянки із позначенням бажаного місця розташування. Відповідач відмовив позивачеві у наданні дозволу у зв`язку з тих підстав, що з метою реалізації ініціативи Держгеокадастру та розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 року № 898-р "Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками", наказами відповідача надані учасникам антитерористичної операції дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для індивідуального садівництва, а саме: №№ 2-5271/15-20-СГ від 02.03.2020 року, 16349/15-19-СГ, 2-16621/15-19-СГ від 20.09.2020 року

Суд зазначає, що вказана відмова відбулась з підстав того, що відповідачем надані дозволи на розробку проектів землеустрою на запитувану земельну ділянку учасникам антитерористичної операції.

У цьому контексті суд вказує, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Даний перелік не передбачає виключень, розширеного тлумачення та є загальним для всіх. Відмова з інших, не передбачених у вказаному вище переліку, причин є незаконною.

Таким чином, суд вказує, що спірна відмова не передбачена вичерпним переліком, визначеним статтею 118 Земельного Кодексу України, відповідно така відмова є незаконною.

Одночасно, суд звертає увагу, що надання відповідного дозволу на розробку документації із землеустрою є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог чинного законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність.

У свою чергу, зміст статтей 118, 122 Земельного Кодексу України свідчить про те, що отримання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, що свідчить про відсутність у відповідача законних підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку документації із землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог вказаних статей Земельного кодексу України.

Таким чином, прийняття рішення відповідним органом державної влади щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, не позбавляє права іншу особу звернутися із таким клопотанням та отримати відповідний дозвіл.

Крім того, відповідач не має права визначати пріоритетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на одну і ту ж саму земельну ділянку.

В даному випадку надання такого дозволу вказує про відсутність обтяжень щодо бажаної земельної ділянки і ще не означає позитивного рішення про передачу у власність цієї земельної ділянки після виготовлення проекту землеустрою.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що відповідач з формальних та непередбачених законом підстав відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Більше того, відповідачем у листі № Р-14392/0-503/0/95/20 від 16.07.2020 "Щодо розгляду звернення" не наведено жодної з підстав, передбачених частиною 7 статті 118 ЗК України, за яких може бути відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою для відведення земельної ділянки у власність. Зазначена відповідь відповідача не містять ані мотивованої відмови, як того вимагає законодавство, ані погодження у надані дозволу та носить інформаційний характер. Окрім того, не оформлена розпорядчим документом.

Так, повноваження ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області у спірних правовідносинах регулюється Положенням про територіальні органи Держгеокадастру, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333.

Даним Положенням чітко визначені для відповідача порядок, строки, відповідна процедура та підстави для відмови у наданні дозволу, зокрема і форма прийнятих відповідних рішень. Пунктом 8 Положення встановлено, що головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Крім того, згідно з пунктом 84 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої Наказом Держгеокадастру від 15.10.2015 № 600, накази видаються, як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань.

При цьому пунктом 123 вказаної Інструкції визначено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи.

Отже, відповідно до положень вказаних нормативно-правових актів визначено, що за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ. При цьому листи складаються у разі наданні відповіді на звернення громадян.

Таким чином, рішення про надання дозволу або про відмову в його наданні оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.

З огляду на викладене, суд прийшов до переконання, що слід визнати протиправною саме відмову ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, викладену у формі листа № Р-14392/0-503/0/95-20 "Щодо розгляду звернення" у наданні позивачеві відповідного дозволу на розроблення документації із землеустрою.

З приводу позовної вимоги щодо зобов`язання відповідача прийняти рішення щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, то суд зазначає таке.

Абзацом 1 частини 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У постанові від 05.09.2018 у справі № 826/9727/16 Верховний Суд аналізував застосування п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України та дійшов висновку, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов: 1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача; 2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача; 3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів; 4) прийняття рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Стаття 118 ЗК України визначає порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, а ст. 122 ЗК України - повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.

Суд вважає, що в контексті обставин спірних правовідносин застосування вищевказаного способу захисту вимагає з`ясування судом чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку документації із землеустрою.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою були подані всі необхідні документи, передбачені нормами ЗК України.

Разом з тим, у межах цієї справи оцінка правомірності відмови у наданні відповідного дозволу позивачеві стосувалася лише тих мотивів, які наведено у листі ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області № Р-14392/0-503/0/95-20 від 165.07.2020 "Щодо розгляду звернення".

Згідно з приписами ч. 7 ст. 118 ЗК України для прийняття рішення про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки необхідно оцінити відповідність місця розташування спірної земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Повноваження щодо перевірки вищевказаних питань належить виключно до компетенції ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області.

При цьому, судом не встановлено, що для прийняття рішення виконано всі умови, визначені законом, а саме, що уповноваженим органом здійснено перевірку відповідності місця розташування бажаного замовником об`єкту вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, що зумовлює неможливість з`ясування судом питання про наявність або відсутність підстав для надання відповідного дозволу позивачеві для зобов`язання відповідача прийняти відповідне рішення.

За таких обставин, враховуючи те, що законодавець чітко визначив порядок для отримання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки суд вважає, що відсутні підстави без дотримання такого зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати наперед визначене рішення та фактично підміняти державний орган.

Відтак, позовна вимога щодо зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області надати дозвіл на розробку документації із землеустрою, не підлягає задоволенню.

Разом з тим, згідно з абзацом 2 частини 4 статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За таких обставин суд вважає, що належним способом захисту прав та інтересів позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва, орієнтовною площею 0,06 га, із земель державної власності сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, за межами населеного пункту, та прийняти за його результатами вмотивоване рішення у формі наказу з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні. Суд зазначає, що при прийнятті в подальшому відповідачем рішення останній не вправі відмовляти позивачеві у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою з тих самих підстав, за яких судом визнано рішення відповідача протиправним.

За приписами ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ст. 90 КАС України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів представників сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовну заяву належить задовольнити частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає, що відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент.номер НОМЕР_1 ) до головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, 63, м. Вінниця, ЄДРПОУ 39767547) про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області викладену в листі від 16.07.2020 № Р-14392/0-503/0/95-20 у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва, орієнтовною площею 0,06 га, із земель державної власності сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, за межами населеного пункту.

Зобов`язати головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва, орієнтовною площею 0,06 га, із земель державної власності сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, за межами населеного пункту та прийняти за його результатами вмотивоване рішення у формі наказу з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент.номер НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, 63, м. Вінниця, ЄДРПОУ 39767547) сплачений при звернені до суду судовий збір в сумі 420,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Альчук Максим Петрович