Рішення № 95430026, 10.03.2021, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/8305/20

Провадження № 2/359/1050/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2021 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі :

головуючої судді Яковлєвої Л.В.,

при секретарі Русан А.М.,

за участі представника позивача - ОСОБА_4 , представника відповідача - Ковальчук Н.О.

розглянувши y відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борисполі Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення матеріальної допомоги та середнього заробітку, -

встановив :

21 жовтня 2020 року ОСОБА_2 , через захисника ОСОБА_4, подала до Бориспільського міькрайонного суду Київської області позов, яким просила стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на свою користь : матеріальну допомогу, передбачену п. 6.25.2 колективного договору в розмірі 384900 грн. 00 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 13 травня 2020 року по 12 жовтня 2020 року.

Позов обгрунтовано тим, що ОСОБА_2 з 01 серпня 2003 року працювала на посаді диспетчера пункту перед польотного інформаційного обслуговування і наказом Украерорух № 479/о від 07 травня 2020 року звільнена з роботи з 12 травня 2020 року за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за ст. 38 КЗпП України.

При звільнені позивачу не виплачено передбачену п. 6.25.2 Колективного договору між адміністрацією Украерорух та профспілками матеріальну допомогу, яку ні в день звільнення, ні по день звернення до суду з даним позовом ОСОБА_2 не виплачено.

Наведені дії відповідача ОСОБА_2 вважає порушенням ст. 116 КЗпП України, а тому вважає обгрунтованими вимоги про застосування до Украерорух наслідків, передбачених ст. 117 КЗпП України. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивачем обраховано на підставі «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (далі по тексту - КМУ) № 100 від 08 лютого 1995 року та який просить стягнути з відповідача по день ухвалення судового рішення у справі.

Ухвалою суду від 27 листопада 2020 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням і викликом сторін та призначено судове засідання.

15 січня 2021 року від відповідача надійшов відзив, яким Украерорух просив відмовити у задоволенні позову з підстав, наведених у ньому, а саме врахувати той факт, що : за період запровадження на території України карантину фінансово-господарська діяльність відповідача суттєво скоротилась, доходи знизились та призвело підприємство до скрутного фінансового становища; матеріальна допомога, передбачена п. 6.25.2 Колективного договору між адміністрацією Украерорух та профспілками, не відноситься до обов`язкових виплат працівнику при звільнені, що передбачені КЗпП України, та можлива за наявності у відповідача фінансової спроможності виплачувати її; підприємством разом з профспілками у травні 2020 року розроблено зміни до колективного договору, якими збережено норми про виплату матеріальної допомоги при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію, але змінено порядок її виплати.

27 січня 2021 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив Украерорух, якою ОСОБА_2 наполягала на порушенні роботодавцем її трудових прав та просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Позивач, належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, до суду не з`явилась. Про причини неявки суд не повідомила, заяв чи клопотань на адресу суду не направила. Натомість, уповноважила представляти власні інтереси в суді захисника ОСОБА_4 , яка в засіданні позов підтримала і просила задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача Ковальчук Н.О. позовні вимоги не визнала та просила відмовити у їх задоволенні в повному обсязі з підстав, наведених у відзиві на позов.

Суд, заслухавши надані представниками сторін пояснення, повно та всебічно дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, давши їм належну правову оцінку вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року за № 2 передбачено, що відповідно ст. 55, 124 Конституції України та ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу.

Доказами, відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України вказано, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Судом встановлено і не заперечується сторонами, що ОСОБА_2 в період з 01 серпня 2003 року по 12 травня 2020 року працювала в Украерорух на посаді диспетчера пункту перед польотного інформаційного обслуговування. Наведене підтверджується записами у трудовій книжці (а.с. 09-15).

07 травня 2020 року позивач подала заяву № 2.2-01/1031/20 до Украерорух про звільнення з займаної посади за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію. Наказом відповідача за № 479/о від 07 травня 2020 року ОСОБА_2 звільнено з роботи з 12 травня 2020 року за власним бажанням з посади диспетчера пункту перед польотного інформаційного обслуговування Київської служби обслуговування повітряного руху РСП «Київцентраеро» Украероруху, у зв`язку з виходом на пенсію, ст. 38 КЗпП України (а.с. 16).

Листом Украерорух від 14 травня 2020 року за № 1-23.2/6020/20 позивачу повідомлено, що у зв`язку з складним фінансовим станом підприємства та відсутністю наявних коштів, у відповідача немає можливості виплатити ОСОБА_2 матеріальну допомогу у випадку звільнення працівника за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (п. 6.25.2 Колективного договору) (а.с. 17).

Також листом № 1-23.2/6378/20 від 27 травня 2020 року позивачу запропоновано відповідачем укласти договір про виплату матеріальної допомоги за узгодженим сторонами графіком (а.с. 18).

Згідно довідки Украерорух за № 93 від 11 серпня 2020 року середньоденний заробіток позивача становить 1456 грн. 81 коп., а середньомісячний заробіток становить 33253 грн. 28 коп. (а.с. 19).

Вказані обставини, на підставі ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не підлягають доказуванню, оскільки не заперечуються і визнаються сторонами у справі.

З наведеного вище суд приходить висновку, що при звільненні позивача їй не виплачено матеріальну допомогу, передбачену п. 6.25.2 Колективного договору. Доказів протилежного суду сторонами не надано. Наведене не заперечується і не спростовується і відповідачем.

Відповідно ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За нормами ст. 21, 22 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Ст. 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Структуру заробітної плати, відповідно ст. 2 Закону України «Про оплату праці», складає : Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Тобто, у структуру заробітної плати, крім іншого, входить і компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно ст. 10, ч. 1, 3ст. 13 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів. Зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції. Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.

Відповідно положень ч. 1 ст. 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» умови колективних договорів і угод, укладених відповідно чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

Наведене також узгоджується з п. 3.1 Колективного договору укладеного між адміністрацією Украерорух та профспілками (зі змінами та доповненнями, внесеними протягом 2015- 2020 років, в редакції від 01 лютого 2020 року) де зазначено, що положення даного договору поширюються на всіх найманих працівників підприємства незалежно від того, чи є вони членами профспілок (а.с. 22-50).

Колективний договір в даній редакції був чинним на момент звільнення позивача та всі його норми є чинними і для ОСОБА_2 .. Доказів протилежного сторонами суду не надано.

Згідно ст. 9 КЗпП України підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників.

У п. 6.25.1 - 6.25.2 Колективного договору розділу 6 «Соціальні гарантії, пільги та компенсації» вказано, що на підприємстві діє Програма соціального захисту (Додаток 19). У випадку звільнення працівника за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію адміністрація гарантує надання матеріальної допомоги у розмірі :

- при стажі безперервної роботи на підприємстві повних 5 років 6 посадових окладів з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як таку, що збільшує посадовий оклад, за відповідним наказом;

- за кожний повний рік роботи понад 5 років по 2 посадових оклади з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як таку, що збільшує посадовий оклад, за відповідним наказом за кожний рік.

В цілому максимальний розмір матеріальної допомоги не має перевищувати 20 посадових окладів.

Згідно п.14.1 колективного договору усі виплати, пов`язані з перевищенням законодавчо-правових норм, здійснюються за рахунок власних коштів Украероруху (за їх наявності) у послідовності пріоритетів, визначених додатком 26 до цього договору.

Разом з тим, згідно додатку 26 до колективного договору «Черговість фінансування заходів на соціальне та матеріальне забезпечення працівників підприємства згідно з договором» не передбачено послідовність та пріоритет з виплати матеріальної допомоги при звільненні працівника за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (а.с. 90).

Наказом Украерорух за № 197 від 16 березня 2020 року на підприємстві установлено початок простою з 18 березня по 31 травня 2020 року, який пролонговано на підставі наказу підприємства № 410 від 27 травня 2020 року в період з 01 червня по 15 липня 2020 року (а.с. 96-100).

Крім того, на підставі наказу відповідача № 245 від 10 квітня 2020 року по підприємству в період з 10 липня 2020 року змінено істотні умови праці всім працівникам Украерорух, а саме, встановлено неповний робочий час 0,5 норми тривалості робочого часу, затвердженої на 2020 рік, починаючи з 10 липня 2020 року. Наведені зміни на підставі наказу № 1041 від 28 жовтня 2020 року пролонговано до 01 січня 2021 року (а.с. 101-102).

Зі звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за І квартал 2020 року вбачається, що сукупний дохід Украероруху склав 299444 гривень. В той же, час за аналогічний період попереднього року сукупний дохід становив - 365401 гривень. Зі звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за І півріччя 2020 року вбачається, що сукупний дохід Украероруху склав 881601 гривень. В той же, час за аналогічний період попереднього року сукупний дохід становив - 577954 гривень (а.с.103-107).

Згідно листа Украерорух № 4.3-03/42/21 від 10 лютого 2021 року станом на 12 травня 2020 року залишок коштів на рахунках відповідача, у тому числі валютних, складала : 1 717 825 грн. 19 коп.; 14 706, 46 доларів США; 6 204 827,88 євро; 1630,83 фунтів (а.а. 161).

З огляду на вказані показники прибутку підприємства, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо відсутності у підприємства прибутків та відсутність грошових коштів для виплати позивачу матеріальної допомоги, оскільки прибутки хоч і знизились, проте були наявними. В той же час, суду не надано жодних доказів неможливості провести повний розрахунок з позивачем при наявності такого доходу підприємства і грошових коштів на рахунках.

На підставі протоколу робочої групи з оперативного реагування на кризові ситуації фінансово-економічного характеру № 2 від 18 березня 2020 року Украерорух прийнято рішення здійснювати лише обов`язкові виплати, які не пов`язані з перевищенням законодавчо-правових норм (заробітна плата для працівників та обов`язкові податки та збори) до 31 травня 2020 року включно з можливістю продовження вказаних заходів з метою досягнення стабілізації фінансового стану підприємства (а.с. 93 -95).

20 травня 2020 року у дію вступила нова редакції п. 6.25.2 колективного договору, за змістом якої у випадку звільнення працівника за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію при стажі безперервної роботи на підприємстві, адміністрація гарантує надання матеріальної допомоги у розмірі: 1) до досягнення працівником віку 60 років і 3 місяці: при стажі безперервної роботи на підприємстві повних 15 років - 10 посадових окладів з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови як таку, що збільшує посадовий оклад, за відповідним наказом; за кожний повний рік роботи понад 15 років - по 1 посадовому окладу з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як таку, що збільшує посадовий оклад, за відповідним наказом за кожний рік. В цілому максимальний розмір матеріальної допомоги не має перевищувати 15 посадових окладів з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як таку, що збільшує посадовий оклад. 2) інший вік до досягнення працівником 65 років при стажі роботи на підприємстві повних 15 років - 5 посадових окладів з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як такої, що збільшує посадовий оклад (а.с. 86- 90).

При цьому зазначено, що виплата матеріальної допомоги буде здійснюватися на основі договору між працівником та адміністрацією, типова форма якого повинна бути погоджена з профспілковою стороною. Відповідно до договору виплата матеріальної допомоги буде надаватися за схемою: 1 посадовий оклад з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як такої, що збільшує посадовий оклад, протягом 10 банківських днів з дати початку дії договору, залишок суми матеріальної допомоги по узгодженому графіку (орієнтовно 1 оклад з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як такої, що збільшує посадовий оклад, раз на 2 місяці, починаючи з 12 місяця з дати підписання договору).

Договір на виплату матеріальної допомоги може бути підписаний до 01 липня 2020 року за умови відсутності судового спору між працівником та підприємством з цього питання.

Для працівників, які досягли пенсійного віку і звільняються з підприємства у зв`язку з виходом на пенсію у 2020 році до 15 червня 2020 року, та таких, хто вже звільнився з підприємства у зв`язку з виходом на пенсію у 2020 році, та при звільненні не отримали матеріальну допомогу, адміністрація підприємства гарантує надання матеріальної допомоги за умови виплати на основі договору між працівником та адміністрацією.

Позивач, отримавши пропозицію роботодавця такого змісту, не виявила бажання укласти договір на виплату матеріальної допомоги. Доказів протилежного суду сторонами не надано.

На вказане вище також слід зазначити, що робоча група з оперативного реагування на кризові ситуації фінансово-економічного характеру не наділена повноваженнями приймати рішення щодо внесення змін чи доповнень до колективного договору.

Так, згідно ст. 14 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою.

У п. 10.1 розділу «Порядок внесення доповнень та змін до договору» Колективного договору вказано, що зміни і доповнення до колективного договору можуть вноситись протягом усього терміну його дії за взаємною згодою сторін у встановленому цим розділом порядку. Внесення змін та доповнень до договору відбувається шляхом переговорів у зв`язку зі зміною чинного законодавства України, Генеральної чи Галузевої угоди або за ініціативою однієї зі сторін на засіданні постійно діючої комісії з проведення колективних переговорів та розгляду змін і доповнень до колективного договору, склад якої визначається сторонами та затверджується наказом директора підприємства.

Результати засідання комісії оформляється протоколом, який підписується співголовами комісії. На підставі цього протоколу формується окремий документ «Зміни до договору», що підписується підписантами договору, згідно п. 1.4 договору, та підлягає повідомній реєстрації у тому самому порядку, що й договір, місцевими органами державної виконавчої влади.

Крім того, зміни до колективного договору вступили в дію з 20 травня 2020 року, в той час як ОСОБА_2 звільнена з роботи 12 травня 2020 року, а тому зміни до колективного договору на спірні правовідносини не поширюються.

Разом з тим, ст.116 КЗпП України передбачає обов`язок підприємства, установи, організації здійснювати виплату не тільки заробітної плати, а взагалі всіх сум, що належать працівнику, без визначення їх вичерпного переліку. Ані іншими нормами трудового законодавства, ані колективним договором не визначений інший строк виплати матеріальної допомоги, ніж день звільнення працівника з роботи.

Відповідач, в обґрунтування фінансової неспроможності підприємства та наявності факту істотної зміни обставин, які зумовлюють неможливість наразі виконувати умови колективного договору в частині виплати матеріальної допомоги, послався на Висновок Торгово-промислової палати України від 29 липня 2020 року (а.с. 108 - 125).

Зважаючи на вказане, слід зазначити, що одними з механізмів отримання відстрочки у виконанні зобов`язань, аж до відмови від договору з одночасним звільненням від відповідальності, є hardship- істотна зміна обставин, які сторони не передбачали на момент укладення договору, а маючи можливість їх передбачити - сторони б не укладали такий договір.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 14 Закону України «Про торгово промислові палати України» засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

В ч. 1 ст. 14 даного Закону зазначено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Відтак належним доказом дії обставин непереборної сили є саме Сертифікат регіональних представництв Торгово-промислових палат України, а не її висновок. Крім того, у наданому до суду Висновку Торгово-промислової палати України від 29 липня 2020 року вказано, що він не є висновком судової експертизи відповідно Закону України «Про судову експертизу».

Відповідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певним засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Підсумовуючи наведене, суд вважає наданий відповідачем до суду Висновок Торгово-промислової палати України від 29 липня 2020 року, недопустимим доказом.

За змістом ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини кожна фізична або юридична особа має право на мирне володіння своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права

У статті 1 Протоколу №1 до Конвенції вказано, що «власністю» є також право на своєчасну сплату сум заробітної плати та надбавок до неї, зокрема, такі висновки зробив Європейський Суд при тлумаченні ст.1 Протоколу №1 до Конвенції у рішеннях, прийнятих проти України у справах «Воскобойник проти України» (заява №39874/05), «Лопатюк та інші проти України» (заява №903/05), «Дідух проти України» (заява №14394/04), «Воротнікова проти України» (заява №1225/02).

Оскільки відповідач так і не виплатив позивачу передбаченої п. 6.25.2 Колективного договору матеріальної допомоги при звільненні ОСОБА_2 у зв`язку з виходом на пенсію ні під час звільнення, ні по день ухвалення судового рішення у справі, суд приходить висновку, що позов в цій частині підлягає задоволенню та з Украерорух на користь позивача належить стягнути вказану матеріальну допомогу в розмірі 384900 грн. 00 коп..

Саме такий розмір матеріальної допомоги, передбаченої п. 6.25.2 Колективного договору, визначено відповідачем у листі № 1-23-1.2.2/8222/20 від 13 серпня 2020 року (а. с. 21).

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» визначає, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини; cама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У разі непроведення розрахунку у зв`язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу (пункт 20 постанови).

Згідно ч. 1ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Конституційний Суд України у Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Системний аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, що викладені у рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року за № 4-рп/2012, дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2020 року у справі за № 712/3776/17, провадження № 61-32684 св 18.

За положеннями ст. 117 КЗпП України обов`язковою умовою для покладення на підприєм-ство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.

В той же час, ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України на сторін справи покладено обов`язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Всупереч наведеним законодавчим приписам відповідачем не надано суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б засвідчували відсутність вини Украерорух у невиплаті належної ОСОБА_2 матеріальної допомоги при звільненні.

Згідно довідки Украерорух № 93 від 11 серпня 2020 року середньоденний заробіток позивача на дату звільнення склав - 1456 грн. 81 коп. (а.с. 19).

Відтак, з Украерорух на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 304 473 грн. 29 коп. (1456 грн. 81 коп. (середньоденна заробітна плата) х 209 (робочі дні за період з 12 травня 2020 року по день ухвалення судового рішення включно).

Частиною 4 ст. 12 ЦПК України зазначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд, згідно ч. 1 ст. 13 даного Кодексу, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так, під час судового розгляду представник позивача наголосила, що просить стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 середній заробіток виключно за період з 13 травня по 12 жовтня 2020 року в розмірі 152 965 грн. 05 коп.

Зважаючи на вказане та вимоги ч. 4 ст. 12 та ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд не вбачає підстав для виходу за межі заявлених позивних вимог та враховує побажання ОСОБА_2 щодо періоду, за який належить розглядати вимогу щодо стягнення середнього заробітку, та його розміру.

Разом з тим, обставини щодо пандемії внаслідок короновірусної хвороби (COVID-19) були визнані на міжнародному рівні, є загальновідомими. Вказані обставини мали вплив на діяльність підприємства, внаслідок цього відповідачем були прийняті накази №197 від 16 березня 2020 року «Про простій на підприємстві», № 245 від 10 квітня 2020 року «Про встановлення режиму неповного робочого часу», № 410 від 27 травня 2020 року «Про продовження простою на підприємстві» та ін.. Ці обставини зумовили і чисельне звільнення працівників, в тому числі і звільнення позивача, що визнається сторонами в ході розгляду справи. При цьому, слід також врахувати, що мала місце затримка виплати не заробітку позивача, а матеріальної допомоги передбаченої колективним договором, тобто додаткової виплати. В той же час, позивач не вказує, а матеріали справи не містять даних про втрати ОСОБА_2 , пов`язані із затримкою виплати.

Зважаючи на вказане та враховуючи правову природу, розмір простроченої заборгованості роботодавця, обставини у зв`язку з якими пов`язана затримка, ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, суд приходить висновку, що обсяг відповідальності роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо несвоєчасного розрахунку при звільненні є непропорційним наслідкам порушення.

Тому, виходячи із принципів розумності, справедливості та пропорційності, враховуючи конкретні обставини справи, є доцільним зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з суми 152 965 грн. 05 коп. до суми 60 000 грн. 00 коп. Відтак, позов в цій частині підлягає лише частковому задоволенню.

Частиною 1 та п.1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з даним позовом ОСОБА_2 сплачено судовий збір в розмірі 5378 грн. 70 коп. Наведене підтверджується оригіналом квитанції від 20 листопада 2020 року (а. с. 62-63).

Позовні вимоги задоволено на 82,72 % (444 900, 00/ (537 865, 05 /100)), у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати в розмірі 4 449 грн. 26 коп. ((5 378, 70/ 100) х 82,72 %).

На підставі викладеного та керуючись п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» за № 2 від 12 червня 2009 року; ст. 2, 21, 22 Закону України «Про оплату праці»; с. 43 Конституції України; ст. 5, 14 Закону України «Про колективні договори і угоди»; ст. 14 Закону України «Про торгово промислові палати України»; ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини; постанова Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»; рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу; ст. 9, 10, 13, 47, 116, 117 КЗпП України, 10-13, 76-81, 263-265, 268, 353-354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення матеріальної допомоги та середнього заробітку - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_2 матеріальну допомогу при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію в розмірі 384 900 (триста вісімдесят чотири тисячі дев`ятсот) гривень 00 (нуль) копійок.

Стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 60 000 (шістдесят тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.

Стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 4449 (чотири тисячі чотириста сорок дев`ять) гривень 26 (двадцять шість) копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Позивач : ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрована за адресою : АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичних осіб - НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий 08 грудня 1999 року Шевченківським РУ ГУ МВС України в м. Києві).

Відповідач : Державне підприємство обслуговування повітряного руху України (код ЄДРПОУ 19477064, зареєстроване місце знаходження: а/с115, аеропорт, м. Бориспіль-1, Київська область).

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга Київському апеляційному суду через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скаргу на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляцій-ного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлено 11 березня 2021 року.

Суддя Л.В. Яковлєва