Рішення № 95428827, 10.03.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/14/21

Провадження № 2/638/12/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

10 березня 2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого Невеніцина Є.В.,

за участю секретаря Суркової М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Харкові в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Харківського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення вартості матеріального забезпечення на випадок безробіття, -

ВСТАНОВИВ:

Представник Харківського міського центру зайнятості звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з ОСОБА_1 вартість матеріального забезпечення на випадок безробіття в сумі 3539 грн 10 коп. та суму сплаченого судового збору. Свої вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 звернулась до Харківського міського центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні та відповідачу надано статус безробітного, з 12.06.2020 року призначено допомогу по безробіттю. Відповідач власним підписом засвідчив, що через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, у тому числі не забезпечує себе роботою самостійно, ознайомлена з правами та обов`язками безробітного та відповідальністю подання недостовірних даних та документів, на підставі яких приймається рішення про надання статусу безробітного та призначення матеріального забезпечення та зобов`язанням своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Під час реєстрації та перебування на обліку в службі зайнятості відповідачем не надавались жодні документи, які б підтверджували факт її зайнятості. В ході відпрацювання «Довідника ПФУ про періоди зайнятості особи» та «Довідника ПОУ (ЄДРС)» у базі ЄІАС встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Дніпро-Вендор» з 06.08.2020 року, що призвело до безпідставної виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття в розмірі 3539 грн 10 коп.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав суду заяву з проханням розглядати справу за його відсутності, просив позов задовольнити, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явився, згідно поштового повідомлення ОСОБА_1 15.01.2021 року повідомлений про час та місце розгляду справи. Пунктом 2 ч.7 ст.128 ЦПК України визначено, що судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. За відомостями реєстру територіальної громади м.Харкова відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Враховуючи викладене, оскільки відповідач повідомлений про час та місце слухання справи своєчасно та належним чином, представник позивача надав згоду на ухвалення заочного рішення, суд проводить заочний розгляд справи на підставі наявних доказів, відповідно до положень ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

12.06.2020 року ОСОБА_1 звернулась до Харківського міського центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного. В наданій заяві вказала, що звільнений з ДП «Завод хімічних реактивів» Національної академії наук України у зв`язку із скороченням штату, з правами на обов`язками безробітного ознайомлена. Рішенням Харківського міського центру зайнятості від 12.06.2020 року ОСОБА_1 на підставі ч.1 ст.43 ЗУпЗН надано статус безробітного. За повідомленням директора Харківської філії-2 ТОВ «Дніпро-Вендор» та згідно наказу №15-к від 05.08.2020 року ОСОБА_1 прийнята на роботу 06.08.2020 року продавцем продовольчих товарів з окладом у розмірі 4723 грн.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» безробітний - це особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Пунктом 7 частини першої вищезазначеної статті передбачено, що зайнятість - це не заборонена законодавством діяльність осіб, пов`язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім`ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб`єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно.

Пунктом 1 частини 1 статті 43 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що статус безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою (у тому числі поданою засобами електронної ідентифікації) у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування. Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.4 ч.2, ч.3 ст.44 Закону України «Про зайнятість населення» зареєстровані безробітні зобов`язані інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині першій статті 45 цього Закону. За пунктами 1,9 частини 1 статті 45 наведеного закону реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі зайнятості особи, встановлення факту виконання безробітним оплачуваної роботи (надання послуг).

Пунктом 18 ч.2 ст.22 Закону України «Про зайнятість населення» визначено завдання та функції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальних органів, зокрема проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та Пенсійним фондом України. Таке розслідування здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та Пенсійного фонду України, а у разі потреби - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.

Відповідач у своїй заві від 12.06.2020 року повідомила, що з правами та обов`язками безробітного ознайомлена та несе відповідальність за достовірність поданих даних та відомостей.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 8 Закону України «Про загальнообов`язкове соціальне страхування на випадок безробіття» Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій. Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Відповідно до пункту 1 частини першої статті 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного.

За приписами частини другої і абзацу першого частини третьої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти та поєднують навчання з роботою.

Таким чином, всупереч вищевказаним вимогам законодавства, відповідач не повідомила про прийняття на роботу з 06.08.2020 року до Харківської філії-2 ТОВ «Дінпро-Вендор» на посаду продовольчих товарів, внаслідок чого безпідставно отримувала допомогу по безробіттю.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», - фонд має право стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою.

Згідно ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» - сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Це положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За положенням п. 1 ч. 1 ст. 1215 цього Кодексу не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

За довідкою наданою позивачем розмір матеріального забезпечення, яке підлягає поверненню складає 3539 грн 10 коп., добровільно вказану суму відповідач не повернула.

Враховуючи викладене, безпідставно виплачена допомога по безробіттю підлягає примусовому стягненню з відповідача, оскільки остання безпідставно отримувала допомогу по безробіттю та в добровільному порядку не повернула отримані кошти.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1212, 1215 ЦК України, ст.ст.22,44,45 Закону України «Про зайнятість населення», ст.ст.12,13, 141,280,281,282,263,264,265 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги Харківського міського центру зайнятості (м.Харків, вул.Шевченка, 137-А, код ЄДРПОУ 36224721) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення вартості матеріального забезпечення на випадок безробіття - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківського міського центру зайнятості вартість матеріального забезпечення на випадок безробіття в сумі 3539 (три тисячі п`ятсот тридцять дев`ять) грн 10 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківського міського центру зайнятості суму сплаченого судового збору у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дзержинського районного суду м.Харкова. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення ухвали до Харківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий Є.В.Невеніцин