Рішення № 95428396, 09.03.2021, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/4947/20

Провадження № 2/740/290/21

Р І Ш Е Н Н Я

з а о ч н е

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2021 року м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Шевченко І. М.,

за участю секретаря судового засідання Кубрак Н. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк», банк) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

установив:

У листопаді 2020 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з указаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором від 20 вересня 2011 року б/н у розмірі 31 266,05 грн.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 20 вересня 2011 року відповідач підписав заяву, згідно з якою отримав у банку кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 10 200,00 грн.

Підписавши заяву, відповідач підтвердив свою згоду на те, що заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також надав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Відповідно до умов укладеного договору відповідач зобов`язався погашати заборгованість за ним у встановлені в ньому терміни і порядку та сплачувати банку нараховані проценти та комісію в розмірах, визначених у договорі.

Проте відповідач не виконував належним чином умов укладеного договору, що призвело до утворення заборгованості за кредитом, розмір якої станом на 11 жовтня 2020 року становить 31 266,05 грн, з яких: 20 452,82 грн - заборгованість за тілом кредиту; 5687,67 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); 5125,56 грн - пеня.

Посилаючись на вказане, позивач просив стягнути з відповідача вказану суму заборгованості за кредитом та судовий збір за подання позову до суду.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 01 грудня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання призначено на 10-00 год. 04 січня 2021 року.

04 січня 2021 року судове засідання відкладено на 11-00 год. 01 лютого 2021 року у зв`язку з неявкою відповідача. У подальшому судові засідання відкладалися на 18 лютого та 09 березня 2021 року.

У судове засідання представник позивача не з`явився. У матеріалах справи містяться клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку спрощеного провадження на підставі наявних у справі матеріалів; проти ухвалення заочного рішення не заперечував (а. с. 60, 61).

Відповідач у судове засідання не з`явився. До суду повернулися поштові конверти з рекомендованими повідомленнями без вручення відповідачу з відміткою «за закінченням терміну зберігання» та «адресат відсутній за указаною адресою». Крім того, на офіційному вебсайті суду розміщено оголошення про виклик відповідача до суду; відзиву на позов та клопотання про відкладення розгляду справи відповідач не подавав.

Відповідно до ч. 7, 8 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно із ч. 11 цієї статті, зокрема, відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Статтею 280 ЦПК України встановлено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно зі ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З огляду на вказане суд визнав за можливе проводити заочний розгляд справи за відсутності відповідача та ухвалити у справі заочне рішення, про що постановив ухвалу.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно із ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази кожного окремо та в сукупності, керуючись своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов таких висновків.

Судом установлено, що 06 жовтня 2011 року відповідач ОСОБА_1 підписав бланк анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку (а. с. 15).

Крім цього, 06 жовтня 2011 року відповідач ОСОБА_1 підписав довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», в якій, зокрема, зазначено базову процентну ставку в місяць (нараховується на залишок заборгованості, виходячи з розрахунку 360 днів у році) - 2,5 %; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості, яка складається з пені (1) - включає в себе базову відсоткову ставку по договору поділену на 30, яка нараховується на кожен день прострочення кредиту та пені (2) - включає в себе 1 % від заборгованості, але не менше 30 грн щомісячно, та нараховується 1 раз на місяць (а. с. 16).

Згідно з наданими банком розрахунками станом на 11 жовтня 2020 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 31 266,05 грн, з яких: 20 452,82 грн - заборгованість за тілом кредиту; 5687,67 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦК України; 5125,56 грн - пеня.

Згідно з наданою банком довідкою, 06 жовтня 2011 року на ім`я ОСОБА_1 відкрито картку № НОМЕР_1 (а. с. 13).

За змістом позовної заяви, і це підтверджується довідкою про зміну умов кредитування (а. с. 14), кредитний ліміт на вказаній картці останні раз (11 липня 2016 року) збільшувався до 10 200,00 грн.

Статтею 2 ЦПК України встановлено, що з авданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до положень ч. 1 - 4 ст. 12 ЦПК України ц ивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно зі ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Зі справи вбачається, що підписавши анкету-заяву та довідку про умови кредитування, відповідач погодився із запропонованими позивачем умовами кредитування щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та пені за прострочення взятих за договором зобов`язань.

Відповідач не дотримався взятих за договором зобов`язань щодо своєчасної сплати тіла кредиту та процентів за користування кредитними коштами, що призвело до утворення заборгованості в зазначеному позивачем розмірі, зокрема, що стосується тіла кредиту та пені за прострочення виконання зобов`язання, нарахованої відповідно до умов кредитного договору.

Укладений між сторонами кредитний договір у вигляді підписаної відповідачем заяви-анкети та довідки про умови кредитування не містить строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, ураховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, - наявні підстави для стягнення з відповідача фактично отриманої суми кредитних коштів у розмірі 10 200,00 грн, тобто в межах останнього кредитного ліміту, встановленого на платіжну картку, яким користувався відповідач.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, з урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, а саме в частині стягнення тіла кредиту в розмірі 10 200,00 грн та пені в сумі 5125,56 грн, а всього - 15 325,56 грн.

Стосовно процентів у розмірі 5687,67 грн, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, слід зазначити таке.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, згідно з наданим позивачем розрахунком процентна ставка на прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦК України зазначена у розмірі 84,00 %, що суперечить положенню ст. 625 ЦК України, яка встановлює іншу процентну ставку - 3 % річних.

За змістом позовної заяви процентна ставка у розмірі 84 % застосовується для картки «Універсальна голд» відповідно до Умов та Правил у редакції від 01 березня 2019 року, однак позовних вимог про стягнення процентів, нарахованих відповідно до умов договору (Умов та Правил надання банківських послуг) позовна заява не містить, а в силу принципу диспозитивності цивільного судочинства, регламентованого ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених вимог; учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Хоч банк у позовній заяві і послався на ст. 625 ЦК України, заявляючи позовні вимоги про стягнення процентів, нарахованих на прострочений кредит у розмірі 5687,67 грн, але згідно з розрахунком заборгованості нарахував їх як проценти, передбачені договором, - Умовами та Правилами надання банківських послуг, виходячи зі ставки 84 % річних, тобто ці проценти мають іншу правову природу, ніж за ст. 625 ЦК України.

Розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог, суд вважає позовні вимоги про стягнення процентів у розмірі 5687,67 грн на підставі ст. 625 ЦК України необгрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлені позовні вимоги на загальну суму 31 266,05 грн, а суд задовольнив позов у розмірі 15 325,56 грн, тобто позовні вимоги задоволені на 49 % (15 325,56х100:31 266,05=49), тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1030,00 грн (2102х49:100=1030).

Керуючись ст. 2, 12, 13, 76 - 81, 89, 141, 263 - 265, 274 - 279, 280 - 284 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д; код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за договором у розмірі 15 325 (п`ятнадцять тисяч триста двадцять п`ять) гривень 56 коп.

У задоволенні позову в іншій частині складових заборгованості за договором відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д; код ЄДРПОУ 14360570) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1030 (одна тисяча тридцять) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено без змін за результатами апеляційного розгляду справи. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення складене і підписане 10 березня 2021 року.

Суддя І. М. Шевченко