Рішення № 95428034, 05.03.2021, Оболонський районний суд міста Києва

05.03.2021 Справа № 756/1366/19

Унікальний № 756/1366/19

Провадження № 2/756/364/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2021 року Оболонський районний суд м. Києва

в складі: головуючого - судді Яценко Н.О.

за участю секретаря Дрончак Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-1», про стягнення грошових коштів та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач в січні 2019 року звернувся до суду з вищевказаним позовом до відповідача. В обґрунтування позову вказує, що він є співвласником квартири АДРЕСА_1 у розмірі 1/3 (одна третя) частина квартири на підставі договору дарування посвідченого приватним нотаріусом Каплуном Ю.В. Київського міського нотаріального округу (ВВЕ № 192534) від 21.05.2004 року.

Відповідно до договору дарування співвласником зазначеної квартири також є ОСОБА_2 у розмірі 2/3 частини квартири.

У зв`язку з припиненням шлюбних відносин між ним та відповідачем та із існуючим конфліктом, не проживає за адресою знаходження квартири з кінця 2013 року, саме тому, не отримував платіжні документи (квитанції) на оплату наданих комунальних послуг до квартири, а саме, послуг з централізованого опалення та утримання будинку і прибудинкової території.

Зазначає, що ним щомісяця перераховувалися кошти в розмірі 351 грн. на особисту картку відповідача з метою відшкодування витрат на оплату за надані послуги з централізованого опалення та утримання будинку і прибудинкової території відносно частини квартири.

На особисту картку відповідача в загальному розмірі було перераховано 12 636 грн. на відшкодування оплати на зазначені комунальні послуги щодо частини квартири за період з вересня 2014 року по вересень 2017 року (включно), що підтверджується квитанціями.

В листопаді 2017 року у телефонному режимі представниками ТОВ «Житлобуд-1» було повідомлено про те, що існує заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території у загальному розмірі 5947 грн. за період з вересня 2014 року по жовтень 2017 рік відносно частини його квартири та у разі несплати зазначеної заборгованості ТОВ «Житлобуд-1» буде змушене звернутися до суду.

23.11.2017 року повторно оплатив за вказані комунальні послуги , що підтверджує квитанцією № 156421001003081511439788 від 23.11.2017 р.

Крім цього, працівники ТОВ «Житлобуд-1» повідомили, що на підставі заяви ОСОБА_3 від 24.09.2014, яка є матір`ю відповідача, поданої на ім`я директора ТОВ «Житобуд-1» особовий рахунок по квартирі щодо оплати комунальних послуг є розподіленим між співвласниками: ОСОБА_1 (у розмірі 1/3 частини квартири) та ОСОБА_2 (у розмірі 2/3 частини квартири). Згоди на розподілення особового рахунку по квартирі не надавав, так як про вказані обставини взагалі не було відомо.

27.11.2018 року на адресу адвоката Кириченко А.Є., надійшов лист від відповідача із копією квитанції по оплаті за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання ( № 837323900100101 від 01.10.2018 р.), з якого вбачається, що станом на 01.10.2018 року заборгованість по централізованому опаленню у загальному розмірі становить 9859 грн. 10 коп. та заборгованість за послуги гарячого водопостачання становить 397 грн. 71 коп. щодо частини його квартири, що підтверджується копією конверта від 23.11.2018 р.

На адвокатський запит ПАТ «Київенерго» своїм листом від 20.12.2018 р. (№050КЕК/1/35848) повідомило, що станом на 01.08.2018 року заборгованість за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води відносно частки квартири, яка йому належить становить 10256 грн. 81 коп.

Вказує, що відповідач незаконно без його згоди розділила особовий рахунок по квартирі щодо оплати комунальних послуг та навіть не повідомила про вказані обставини, продовжувала безпідставно щомісяця отримувати від нього кошти у розмірі 351 грн., що в загальному розмірі склало 12636 грн. за період з вересня 2014 року по жовтень 2017 року, а також, призвело до утворення заборгованості по оплаті комунальних послуг щодо частини його квартири.

Посилаючись на ст.ст. 15, 16, 322, 355, 356, 358, 360, 1212 ЦК України, Постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків» № 572 від 08.10.1992 року просить суд стягнути з відповідача на свою користь безпідставно набуті кошти за період з 22.10.2014 по 31.10.2017 рік (включно) в розмірі 12 636 грн. та покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою від 06.02.2019 року по справі відкрито спрощене провадження.

У зв`язку з відрахуванням судді ОСОБА_4 зі штату суддів Оболонського районного суду м.Києва у зв`язку з призначенням на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду 13.05.2019 року справу передано судді Яценко Н.О.

20.06.2019 року до суду надійшов зустрічний позов, який ухвалою від 03.10.2019 р. об`єднано з первісним позовом, після чого суду перейшов до загального порядку розгляду справи.

В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_2 вказує, що 23.02.2000 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 . Від спільного шлюбу є син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сім`я проживала в кв. АДРЕСА_1 , яка в долях 1/3 була подарована ОСОБА_1 і 2/3 ОСОБА_2 її матір`ю ОСОБА_3

18.02.2014 шлюб між подружжям розірвано.

На даний час квартира комунальна і вона сплачує за 2-х осіб (за себе та сина), а ОСОБА_1 сплачує за свої квадратні метри від яких не хоче відмовитися на користь сина, хоч і не сплачує аліменти , як на дитину, що навчається у вищому навчальному закладі та не досягла віку 23 роки.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 18.09.2015 року стягнуто з ОСОБА_1 аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 1300 грн., щомісяця, які він сплачував до досягнення сином повноліття.

Сплачував також кошти ОСОБА_1 згідно рішення Оболонського районного суду м.Києва про відшкодування майнових витрат, так як він не проживав у квартирі, але не сплачував за свої квадратні метри за житлово-комунальні послуги.

Не заперечує, що на її розрахунковий рахунок у ПриватБанку надходили кошти в розмірі 351 грн., але призначення цих платежів стало відомо тільки з позовної заяви ОСОБА_1 . Адже ніяких ні письмових ні усних звернень щодо призначення цих коштів до неї не надходило. Згідно виписки Приватбанка не вказано призначення коштів, а тільки зазначено платника. Крім того, сплачуючи на сина аліменти в розмірі 820 грн. батько своїм листом від 14.08.2015 року запропонував їх збільшити до розміру 1200 грн., а тому зазначає, що вважала, що ці кошти і є додаткові кошти на утримання сина. Окрім того, зазначала, що з листопада 2017 р. ОСОБА_1 перестав надсилати на її рахунок кошти, дізнавшись про свою заборгованість, разом з тим до початку 2019 року не сплачував за централізоване опалення.

Вказує, що до справи № 756/1366/19 додано всі документи по встановленню квартирного вузла обліку теплової енергії. Не додано ОСОБА_1 договір про вартість виконаних цих робіт, яка складає 4300 грн. На протязі 2014, 2015, 2016 років за централізоване опалення по всій квартирі сплачувала згідно лічильника тепла. З квитанції для сплати послуг за централізоване опалення ПАТ «Київенерго» для сплати послуг за централізоване опалення за липень 2016 переплата станом на 01.07.2016 складає 555, 45 грн. При повірці лічильника в 2019 році лише станом на 01.03.2019 року в графі ГВП стоїть - 0.

Також посилається на те, що замки в квартирі не мінялися і ОСОБА_1 при наявності бажання мав можливість отримувати з поштової скриньки рахунки - повідомлення та оплату комунальних послуг та проводити оплату.

Зазначає, що ОСОБА_1 сплачував 351 грн. х 12 міс. = 4212 грн. Повинен сплачувати за прибудинкову територію: 114, 36 х 12 міс. = 1372, 32 грн. за централізоване опалення - січень 2017 р. - 1121, 81 грн., лютий 2017 р. - 931, 08 грн., березень 2017 - 720, 52 грн., жовтень 2016 - 502, 99 грн., листопад 2016 - 784, 16 грн., грудень 2016 - 1022,34 грн., разом за опалення - 5082 грн. 90 коп.; 1372,32 грн. + 5082, 90 грн. = 6455, 22 грн. Різниця - 6455, 22 грн. - 4212 грн. = 2243,22 грн.

На підставі договору № Я/19.09 від 19.09.2014 на предмет влаштування квартирного вузла обліку теплової енергії, просить суд зобов`язати ОСОБА_1 відшкодувати 50 відсотків вартості робіт, тобто 4300 : 2 = 2150 грн.

Згідно довідки «Детальний розрахунок заборгованості ОСОБА_1 перед Товариством за послуги з централізованого опалення з березня 2016 по травень 2018 повинен відшкодувати їй за послуги по ц/о в розмірі 960,77 грн., які надійшли на рахунок ОСОБА_1 .

Згідно припису -попередження КП «Київтеплоенерго» від 06.02.2019 року в квартирі АДРЕСА_1 необхідно провести метрологічну повірку (а в разі не проходження, то заміну) приладів обліку гарячої та холодної води, які здійснюються за кошти абонентів. ОСОБА_1 не проживає на даний час в квартирі, але прилади обліку води знаходяться у його власності. Інакше йому будуть нараховувати і за холодну і за гарячу воду по середнім розрахункам на одну особу. Згідно документів : договір № 360 від 09.02.2019 установка лічильника гарячої води = 350 грн., вартість лічильника згідно товарного чека від 08.02.2019 = 315 грн. Повірка лічильника холодної води (договір № 21А/2019 -03 від 10.03.2019 = 300 грн., лічильник холодної води згідно чека від 22.03.2019 = 350 грн., договір № 689/2019 від 23.03.2019 про заміну приладів обліку = 350 грн. Разом : 350 грн. + 315 грн. + 300 грн. + 350 грн. + 350 грн. = 1665 грн. - 50 відсотків від цієї суми складає 832,50 грн.

Згідно листа від 06.07.2015 року ОСОБА_1 був попереджений про те, що в квартирі потрібно зробити хоча б заміну вікон. Будинок здали в експлуатацію в березні 2018 року, з цього часу в квартирі не робились ніякі ремонтні роботи (крім ванни, кухні, туалету), що за власні кошти зробила ОСОБА_3 . Відповідно до договору 25470 грн. витрачено на виготовлення метало пластикових конструкцій. 50 відсотків від цієї суми складає 12735 грн. Посилаючись на ст.ст.15, 16, 123, 322, 355, 356, 358, 360, 1212 ЦК України просить суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 16678,27 грн. та судові витрати.

В подальшому представник ОСОБА_1 надав додаткові письмові пояснення в яких заперечував проти зустрічного позову також виходячи з того, що квартира не обладнана індивідуальним обліком теплової енергії на потреби централізованого опалення, що підтверджується листом Комунального підприємства виконавчого органу Київради КМДА «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО», також з наданих квитанцій не убачається, що нарахування теплової енергії проводилося згідно приладів обліку. Окрім того посилалася на те, що ОСОБА_1 не надавав згоди на заміну вікон в квартирі, ОСОБА_2 не надала належних доказів того, що дійсно сплатила 25 470 грн. за встановлення вікон у квартирі, як і не надано акт виконаних робіт.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 первісний позов підтримувала та просила задовольнити, з обставин викладених в позові. Проти задоволення зустрічного заперечувала та просила суд відмовити в його задоволенні.

Відповідач ОСОБА_2 проти задоволення первісного позову заперечувала та просила відмовити. Зустрічний позов підтримувала з обставин викладених в позові та просила задовольнити.

Заслухавши пояснення учасників справи, повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає, встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до договору дарування від 21.05.2004 року ОСОБА_2 належить 2/3 частини, а ОСОБА_1 - 1/3 частина квартири АДРЕСА_1 . (а.с. 10-11) З наданих суду доказів убачається, що особистий рахунок щодо сплати послуг з утримання будинку і прибудинкової території та надання послуг з центрального опалення по квартирі АДРЕСА_1 розподілений між співвласниками : ОСОБА_1 ( у розмірі 1\3 частина квартири) та ОСОБА_2 (в розмірі 2\3 частини квартири).

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 18.02.2014 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - розірвано.

Судом встановлено , що між сторонами склалися неприязні стосунки. Сторони проживають окремо. Разом з тим у сторін виник спір стосовно утримання спільної квартири та сплати комунальних послуг.

У положенні статті 13 Конституції України зазначено, що власність зобов`язує. Вказана норма кореспондує зі статтею 322 ЦК України - власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Тлумачення наведених норм права дає підстави зробити висновок, що кожен співвласник зобов`язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.

В судовому засіданні ОСОБА_1 через свого представника доводив суду, що на ім`я ОСОБА_2 ним перераховувалися кошти на відшкодування витрат за комунальні послуги у розмірі 351 грн., що в загальному розмірі склали 12636 грн. за період з вересня 2014 року по жовтень 2017 року, що підтверджує платіжними дорученнями де вказано призначення платежу відшкодування витрат на утримання будинку та прибудинкової території та опалення. Вказував, що ОСОБА_2 вказані кошти не використовувала за призначенням внаслідок чого виник борг який йому слід було сплачувати повторно.

ОСОБА_2 в судовому засіданні доводила, що вона не була обізнана про те, що вказані кошти ОСОБА_7 перераховував саме на сплату комунальних послуг, оскільки кошти надходили їй на картковий рахунок і там не було зазначено призначення платежу (а.с.106), а тому вказані грошові кошти нею використовувалися на утримання сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 18.09.2015 року стягнуто з ОСОБА_1 аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 1300 грн., щомісяця, які він сплачував до досягнення сином повноліття. Тобто в період коли ОСОБА_1 перераховував кошти в сумі 351 грн. на користь ОСОБА_2 у сторін також існував спір і щодо утримання неповнолітньої дитини, про що свідчить як судове рішення, так і наданий суду ОСОБА_2 лист адресований їй ОСОБА_1 (а.с.107)

Відповідно до до статті 1212 ЦК України, на яку в своєму позові посилається ОСОБА_1 особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе зарахунок іншої особи.

Згідно з частиною 1 статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд вважає, що належних та допустимих доказів на підтвердження безпідставності отримання від ОСОБА_1 грошових коштів ОСОБА_2 у розумінні статті 1212 ЦК України, не надано, оскільки як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_2 витрачала кошти на утримання спільного сина сторін, окрім того, нею витрачалися кошти, як на встановлення лічильника теплової енергії на суму 4300 грн. (а.с.112-113), так і неслися витрати на утримання майна, а саме встановлення лічильників гарячої та холодної води, проведення повірки, що підтверджується договорами та квитанціями (а.с.123-130). Також ОСОБА_9 доводила, що нею витрачалися кошти і на облаштування житла та утриманні у належному стані, а саме в квартирі проведено заміну вікон (а.с.132-134), а тому суд доходить до висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 . Також суд доходить до висновку, про відмову і у задоволенні зустрічного позову, з урахуванням того, що відмовляючи в задоволенні первісного позову судом враховано, що кошти які надсилав ОСОБА_1 ОСОБА_2 в сумі 351 грн. в період з жовтня 2014 року по 31.10.2017 року суд врахував не лише на утримання дитини, а і в якості витрат понесених на встановлення лічильників та встановлення вікон виходячи від розміру частки квартири, які витрачені позивачкою за зустрічним позовом.

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 76-83, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-1» (адреса місцезнаходження: м.Київ, пр-т.Героїв Сталінграду, буд.16-д), про стягнення грошових коштів та зустрічних позовних вимогах ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення грошових коштів - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 05 березня 2021 року.

Суддя Н.О. Яценко