Рішення № 95425356, 02.03.2021, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/13657/20 н/п 2/766/3325/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2021р. Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючої судді - Зуб І.Ю.,

при секретарі - Щербань А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Кредитної спілки «Громада» (ЄДРПОУ24108251, місцезнаходження: м. Херсон, вул. Робоча, б.52) про стягнення грошового вкладу за договором про залучення строкового внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок без можливості довнесення та процентів за цим договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом до Кредитної спілки «Громада», посилаючись на те, що між нею та КС «Громада» був укладений договір № 885 про залучення строкового внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок з можливістю довнесення, строк дії договору визначений в договорі. Строковий внесок здійснено на підставі квитанції до прибуткового касового ордеру.

В позові зазначено, що відповідно до умов Договору встановлена процентна ставка за внеском.

Відповідно до умов договору, виплата відсотків здійснюється в кінці дії договору на вимогу вкладника.

Відповідач свої обов`язки за договором не виконав, кошти та відсотки не повернув.

Просить: стягнути з відповідача на її користь 50000,00 грн. розмір внеску й 30161,78 грн. нарахованих відсотків та витрати на правову допомогу у розмірі 14714,00 грн.

Ухвалою судді Херсонського міського суду Херсонської області від 08.09.2020 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного провадження з викликом осіб.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. З якого вбачається, що відповідач вважає позовні вимоги позивача передчасними, такими що не враховують існуючу складну скрутну ситуацію і вимоги чинного законодавства, зокрема вимоги ст. 617 ЦК України в частині звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання внаслідок випадку або непереборної сили у зв`язку із запровадженням карантину, тобто наявністю форс-мажору.

Представник позивач в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги просив задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи у її відсутності, долучила до заяви особову картку по гривневому депозиту та просила врахувати нараховані відсотки, також зазначено про незгоду щодо витрат на правову допомогу.

Враховуючи наведене справа розглядалась у відсутності сторін.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено наступне.

Згідно із ст. 4 ч. 1 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ч. 1 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності із положеннями ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Згідно із ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними (ст. ст. 77, 78, 79 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

11.05.2018 р. між сторонами у справі був укладений договір №885 про залучення строкового внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок з можливостю довнесення. За умовами даного договору вкладник вносить строковий внесок члена кредитної спілки на депозитний рахунок до спілки, а спілка приймає внесок і зобов`язується повернути вкладникові внесок та виплатити проценти на внесок на умовах встановлених цим договором.

Відповідно до пункту 1.2. Договору вкладу сторони погодили, що договір укладено строком 26 (двадцять шість) місяців. Днем початку строку дії є 11.05.2018 р. Днем закінчення строку дії договору 11.07.2020 р.

Відповідно до п. 2.1.1., 2.2.1., 2.3.3 договору вкладу вкладник зобов`язується внести грошові кошти (внесок) до спілки у розмірі 50000,00грн. Процентна ставка за внеском встановлюється у розмірі 27% процентів річних. Процентна ставка - фіксована. Виплата процентів здійснюється щоквартально на вимогу вкладника, що пред`являється в усній або письмовій формі.

На виконання умов договору вкладу позивачем внесені грошові кошти в сумі 50000,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 12503 від 11.05.2018 р.

Заяву про повернення грошових коштів від позивача за договором № 885 та нарахованих відсотків, відповідачем отримано 02.07.2020 року та 12.05.2020 року, що вбачається з відмітки на копії вимоги.

До відзиву відповідачем не долучено доказів реагування на звернення позивача, що дає підстави вважати, що дані заяви залишено відповідачем без реагування та відповідно й без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про кредитні спілки", кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об`єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об`єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

Згідно з ч. ч. 1, 3, 5, 6 ст. 10 Закону України "Про кредитні спілки", членами кредитної спілки можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають на території України, об`єднані хоча б за однією з ознак, зазначених у частині першій статті 6 цього Закону, мають повну цивільну дієздатність, з урахуванням обмежень, передбачених частиною другою цієї статті. Прийняття до кредитної спілки та виключення з її складу провадяться на підставі письмової заяви особи за рішенням спостережної ради кредитної спілки, крім випадків припинення членства у зв`язку із смертю особи або виключенням члена за рішенням загальних зборів у разі порушення ним статуту кредитної спілки. Членство у кредитній спілці настає з дня сплати особою вступного та обов`язкового пайового внесків у порядку, передбаченому статутом кредитної спілки. В першу чергу сплачується вступний внесок. У разі коли вступний та обов`язковий пайовий внески сплачено у різні дні, першим днем членства вважається день сплати обов`язкового пайового внеску. Днем припинення членства у кредитній спілці вважається день прийняття загальними зборами членів кредитної спілки або спостережною радою кредитної спілки відповідного рішення.

Члени кредитної спілки мають право: брати участь в управлінні справами кредитної спілки, обирати та бути обраними до її органів управління; вносити пропозиції на розгляд органів управління кредитної спілки; одержувати від кредитної спілки кредити та користуватися іншими послугами, які надаються членам кредитної спілки відповідно до її статуту; одержувати інформацію про діяльність кредитної спілки, ознайомлюватися з річними балансами, фінансовими звітами, протоколами засідань органів управління кредитної спілки та іншими документами щодо діяльності кредитної спілки; одержувати дохід на свій пайовий внесок, якщо інше не передбачено статутом кредитної спілки; вийти з членів кредитної спілки в порядку, передбаченому цим Законом та статутом кредитної спілки (ч. 1 ст. 11 Закону України "Про кредитні спілки").

Статтею 23 Закону України "Про кредитні спілки" визначено, що внески (вклади) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також нарахована на такі кошти та пайові внески плата (проценти) належать членам кредитної спілки на праві приватної власності.

Кошти, що належать членам кредитної спілки, обліковуються окремо.

Кошти, що належать членам кредитної спілки, використовуються для надання кредитів членам кредитної спілки, а у разі наявності тимчасово вільних коштів членів кредитної спілки - можуть розміщуватися спілкою на депозитних рахунках в установах банків, які мають ліцензію на право роботи з вкладами громадян, і в об`єднаній кредитній спілці, а також у державні цінні папери, перелік яких встановлюється Уповноваженим органом.

Кожний член кредитної спілки має право одержати належні йому кошти, зазначені в частині першій цієї статті, у порядку і строки, які визначені відповідно до частини сьомої статті 10 цього Закону, статуту кредитної спілки або укладеними з членом кредитної спілки договорами.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконанням сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Щодо твердження відповідача про наявність форс-мажорних обставин, то їх суд виходить з наступного.

У п. 4.2. Договорів, зазначено перелік обставин, які сторони віднесли до таких, які не могли передбачити або запобігти, і на час їх дії сторони звільняються від виконання зобов`язань. Карантину в даному переліку немає.

Доказів повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин з боку відповідача не надано.

Зміни до договорів шляхом укладення додаткової угоди, для врегулювання питання введення карантину сторонами не укладались.

Сертифікат Торгово-Промислової палати про наявність форс-мажорних обставин відповідачем не долучено.

Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 ЗУ “Про торгово-промислові палати в Україні” форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. Серед невичерпного переліку форс-мажорних обставин у цій нормі знаходиться і карантин.

Разом з тим саме по собі запровадження всеукраїнського карантину не є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання абсолютно всіх договірних зобов`язань. Зацікавлена сторона повинна довести, що вона не в змозі виконувати конкретні зобов`язання і що цю неможливість зумовив саме карантин. Тобто особа має обґрунтувати наявність причинно-наслідкового зв`язку між встановленим карантином та неможливістю виконання своїх зобов`язань за договором.

Тобто при вирішенні питання щодо впливу обставин непереборної сили має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

На необхідність доведення обставин форс-мажору також вказується в Конвенції Організації Об`єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980, яка набула чинності для України 01.02.1991. В статті 79 зазначеної Конвенції більше детально визначено порядок дій сторін щодо звільнення від відповідальності у випадку виникнення форс-мажору.

Виходячи з наведеного, суд не бере до уваги твердження відповідача про неможливість виконання умов договору унаслідок настання форм-мажорних обставин.

За змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим зобов`язанням є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Виходячи з зазначеного, встановлено, що відповідач не виконав умови договору щодо повернення коштів за договором та нарахованих відсотків.

У розрахунку позивача за договором № 885, сума вкладу становить 50000,00 грн., 27 %– 30161,78 грн.

Відповідно до особової картки по гривневому депозиту за договором № 885 від 11.05.2018 року сума внеску становить 50000,00 грн., сума нарахованих відсотків – 4496,05 грн.

Суд приймає до уваги відомості, зазначені в особовій картці по договору № 237, вважає їх такими, що відповідають умовам договору, доказів іншого не надано.

Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

На підставі наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, відповідно до розрахунку, зазначеному в особовій картці.

В позовній заяві позивач просить стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 14714,00 грн., відповідно до акту № 1 від 22.02.2021 року витрати на правову допомогу становлять – 11561,00 грн.

З заяви представника відповідача вбачається про незгоду із витратами на правову допомогу та зазначено про відсутність доказів оплати.

Позивач уклала договір про надання правової допомоги 26.08.2020 року.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»)

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного суду від 19.02.2020 року справа №755/9215/15-ц.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з частиною першою та третьою статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.

До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

При цьому договір про надання правової допомоги повинен містити детальний опис правових послуг, що надаються, та їх вартість, порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо.

В акті виконаних робіт від 22.02.2021 року розрахунок надається з урахуванням відпрацьованих годин із розрахунку 1051,00 за годину. А в умовах договору про надання правової допомоги від 26.08.2020 року не визначено розмір гонорару за годину роботу, що унеможливлює перевірку правильності розрахунку на відповідність умов договору. Докази оплати послуг адвоката, дійсно не надані, але наведене не є підставою для відмови у стягнення витрат на правову допомогу, оскільки дані витрати несе позивач.

У разі стягнення необґрунтованих витрат, відбудеться порушення права власності відповідача. Оскільки, якщо суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу не достатньо розгляне особливості справи та не встановить баланс між інтересами сторін, внаслідок цього змусить відповідача нести надмірний індивідуальних тягар. В такому випадку відбудеться порушення Статті 1 Протоколу №1 (захист власності) Європейської Конвенції з прав людини.

Оцінивши надані суду докази про витрати на професійну правничу допомогу, враховуючи, особливості справи та її складність, суд вважає їх неспівмірними складності справи, та на підставі ст. 141 ЦПК України, беручи до уваги висновок суду про часткове задоволення позовних вимог, дійшов висновку про необхідність зменшення суми витрат на правову допомогу до 3000,00грн., що відповідає складності справи й позовним вимогам, які підлягають задоволенню. Таким чином правові витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до квитанції від 25.08.2020 року позивачем сплачено судовий збір у розмірі 948,76 грн.

З огляду на те, що позивачем було сплачено судовий збір, суд вважає необхідним відповідно до ст. 141 ЦПК України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 840 грн. 80 коп., оскільки наведена сума, відповідно до закону України «Про судовий збір» є мінімально встановленим розміром судового збору за позовні вимоги матеріального характеру.

Керуючись ст. ст. 1, 10, 23 Закону України «Про кредитні спілки», ЗУ «Про захист прав споживачів», ст. ст. 525, 526, 617, 629 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-83, 89, 141, 229, 263-265, 267, 288, 352, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Кредитної спілки «Громада» (ЄДРПОУ24108251, місцезнаходження: м. Херсон, вул. Робоча, б.52) про стягнення грошового вкладу за договором про залучення строкового внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок без можливості довнесення та процентів за цим договором – задовольнити частково.

Стягнути з Кредитної спілки «Громада» (ЄДРПОУ 24108251, місцезнаходження: 73001, м. Херсон, вул. Робоча, б.52) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) грошові кошти за договором № 855 від 11.05.2018 року у розмірі 50000(п`ятдесят тисяч) 00 коп. суми вкладу та 4496 (чотири тисячі чотириста дев`яносто шість) грн. 05 (п`ять) коп. нарахованих відсотків.

Стягнути з Кредитної спілки «Громада» (ЄДРПОУ 24108251, місцезнаходження: 73001, м. Херсон, вул. Робоча, б.52) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 (вісімдесят) коп.

Стягнути з Кредитної спілки «Громада» (ЄДРПОУ 24108251, місцезнаходження: 73001, м. Херсон, вул. Робоча, б.52) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати на правову допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення до Херсонського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення (враховуючи вихідні та святкові дні)

складено 09.03.2021 року.

СуддяІ. Ю. Зуб