Рішення № 95425191, 05.02.2021, Скадовський районний суд Херсонської області

Справа № 663/1747/20

Провадження № 2/663/350/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2021 року м. Скадовськ

Скадовський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого судді Шульги К.М.,

секретаря Миронюк М. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, який мотивовано тим, що згідно договору б/н від 26.01.2012 відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, про що було підписано анкету-заяву, якою відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складають Договір між сторонами. На порушення умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на 28.04.2020 виникла заборгованість загальною сумою 12415,66 грн., яка складається з наступного: 8156,21 грн. – заборгованість за тілом кредиту, в тому числі 0,00 грн. – заборгованість за поточним тілом кредиту, 8156,21 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. – заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн. – заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. – заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625; 3192,04 грн. – нарахована пеня; 0,00 грн. – нараховано комісії; а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. – штраф (фіксована частина) та 567,41 грн. – штраф (процентна складова). Просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 12415,66 грн., а також судові витрати у розмірі 2102,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, її представник адвокат Охлопков І. О. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись на обставини, викладені ним у відзиві на позов. Зокрема, вказав, що надані позивачем Правила надання банківських послуг з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Крім того, звернув увагу, що відповідно до наданого розрахунку заборгованості станом на 28.04.2020 та виписки з рахунку, наданого банком, починаючи з 26.01.2012 ОСОБА_1 використала 265605,04 грн., повернула – 269159,14 грн., що свідчить про відсутність будь-якої заборгованості. Просив відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

За загальними положеннями ЦПК України обов`язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Згідно зі ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 26.01.2012 ОСОБА_1 звернулася до ПАТ КБ «Приватбанк» з анкетою заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, на підставі чого відповідачу було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Так, з наявних у справі письмових доказів убачається, що між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладений договір з надання банківських послуг згідно анкети-заяви, яка підписана позичальником 26.01.2012.

За змістом анкети-заяви вбачається, що позичальник надала Банку інформацію про себе, підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг у «ПриватБанку». Також згідно змісту вказаної анкети-заяви, позичальник ознайомлений із Умовами та правилами надання банківських послуг, погоджується із ними. Правильність і достовірність інформації, які ідентифікують позичальника перевірена уповноваженою особою кредитора при відкритті рахунку і випуску платіжної картки позичальнику. Разом з тим, у анкеті-заяві не зазначено розмір кредиту, процентну ставку, неустойку, а також інші витрати позичальника за надані банком послуги. Крім того, вказана заява не містить умов договору щодо тарифів банківських послуг та вид отриманої платіжної картки.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповіднодо звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі статтею 1049 ЦК Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як зазначає позивач, ОСОБА_1 умови договору не виконала, грошові кошти, які включають в себе заборгованість за кредитом та додаткові платежі, передбачені договором, позивачу не повернула, внаслідок чого станом на 28.04.2020 у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість у сумі 12415,66 грн., яка складається з наступного: 8156,21 грн. – заборгованість за тілом кредиту, що становить заборгованість за простроченим тілом кредиту; 3192,04 грн. – нарахована пеня; а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. – штраф (фіксована частина) та 567,41 грн. – штраф (процентна складова).

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути нараховану пеню та штрафи за несвоєчасну сплату кредиту.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі її розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 26.01.2012, посилався на Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи, які викладені на банківському сайті, які діяли на час підписання відповідачем заяви.

При цьому, матеріали справи не містять належного підтвердження того, що саме у такій редакції, що надані позивачем, витяг з Умов та правил розуміла позичальник та ознайомилася із ними і погодилася на такі умови, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг ПАТ КБ «Приват Банк», а також те, що вказані документи на час отримання відповідачем кредитних коштів містили умови щодо розміру та порядку розрахунку із сплати неустойки, що викладені у витягах із них, наданих позивачем до позовної заяви.

Отже, надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовою кредитного договору, оскільки вони не підписані позичальником, а також з урахуванням того, шо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

З урахуванням викладено, суд приходить до висновку, що нараховані банком пеня та штрафи не відповідають умовам, погодженим сторонами при наданні кредитних коштів, відповідно до підписаної ОСОБА_1 заяви.

Щодо наявності заборгованості за простроченим тілом кредиту, необхідно звернути увагу, що позивачем здійснювалось погашення відсотків за рахунок кредиту, що підтверджується розрахунком заборгованості станом на 31.03.2020.

За таких обставин та за відсутності підтвердження про конкретні запропоновані позичальнику Умови та Правила надання банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості про сплату відсотків за користування кредитом та неустойки за несвоєчасне виконання зобов`язання, надані Банком Тарифи та витяг із Умов та Правил не можуть бути визнані невід`ємною частиною кредитного договору та бути підставою для стягнення вказаної суми.

Одночасно, як зазначив представник відповідача, ОСОБА_1 за період з 26.01.2012 по 28.04.2020 використала 265605,04 грн., повернула 269159,14 грн, що не спростовано позивачем, в тому числі у наданій відповіді на відзив.

За наведених обставин відсутні підстави для задоволення позову та стягнення з відповідача вказаних сум заборгованості, пені та штрафів.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, враховуючи положення ЦПК України, судові витрати по сплаті судового збору відповідно суд відносить за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст.2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-289 ЦПК України, ст.ст.526, 549, 599, 627, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Херсонського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ознайомитись з повним текстом судового рішення, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя Скадовського районного суду

Херсонської області К.М. Шульга

Повний текст рішення виготовлено 12.02.2021