Рішення № 95423220, 10.03.2021, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 487/3015/20 провадження №2/489/430/21

РІШЕННЯ

Іменем України

10 березня 2021 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.,

секретаря судового засідання Долгорученко Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Новус-Н» (далі – ТзОВ «Новус-Н», третя особа - Регіональний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ в Миколаївській області (далі – сервісний центр МВС) про витребування транспортного засобу із чужого незаконного володіння

встановив:

У червні 2020 року позивач звернулася до Заводського районного суду міста Миколаєва з позовом, після уточнення якого 10.11.2020 остаточно просила:

- визнати договір комісії № 5451/02/2019 від 22.02.2019, укладений між ОСОБА_1 та ТзОВ «Новус-Н» з продажу автомобіля марки Ford Fusion, номер кузова НОМЕР_1 , 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , недійсним з моменту його укладення;

- визнати договір купівлі-продажу вказаного автомобіля № 5451/02/2019 від 23.02.2019, укладений між ТзОВ «Новус-Н та ОСОБА_2 , зареєстрованим сервісним центром МВС недійсним з моменту його укладення;

- визнати недійсним та скасувати реєстраційний запис сервісного центру МВС автомобіля марки Ford Fusion, номер кузова НОМЕР_1 , 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_4 , зареєстрований на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 на ім`я ОСОБА_2 ;

- визнати недійсним та скасувати свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 , виданого на ім`я ОСОБА_2 ;

- стягнути з відповідачів в солідарному порядку судовий збір в розмірі 7520,00 грн., які складаються з 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 2520,00 грн. судового збору.

В позові вказано, що на підставі митної декларації на ОСОБА_1 було зареєстровано транспортний засіб Ford Fusion, номер кузова НОМЕР_1 , 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , та видано свідоцтво про його реєстрацію НОМЕР_3 .

В лютому 2019 року ОСОБА_3 шляхом обману заволодів транспортним засобом позивача, а 23.02.2019 транспортний засіб був зареєстрований на ОСОБА_2 та видано нове свідоцтво про його реєстрацію НОМЕР_6 і нові номерні знаки НОМЕР_4 .

23.03.2020 ОСОБА_1 подала заяву до Заводського ВП ГУНП в Миколаївській області про вжиття заходів до ОСОБА_3 , який шляхом обману заволодів її транспортним засобом, чим завдав її матеріальну шкоду.

На підставі заяви позивача слідчим відділом Заводського ВП ГУНП в Миколаївській області розпочато кримінальне провадження за номером в ЄРДР 12020150030001026 за частиною першою статті 190 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що 23.02.2019 транспортний засіб було зареєстровано на ОСОБА_2 , якому видано нове свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та нові номерні знаки. Також встановлено, що підставою для реєстрації був договір купівлі-продажу транспортного засобу від 23.02.2019 № 5451/02/2019, укладений між ТзОВ «Новус-Н» і ОСОБА_2 . Продавець ТзОВ «Новус-Н» діяв на підставі договору-комісії № 5451/02/2019 від 22.02.2019, який 22.02.2019 ОСОБА_1 нібито уклала з ТОВ «Новус-Н» і на якому наявний підпис від її імені.

Допитана в рамках досудового розслідування ОСОБА_1 факт її участі у перереєстрації транспортного засобу заперечувала та пояснила, що не надавала нікому повноважень розпоряджатися автомобілем та будь-яких документів з цього приводу не підписувала.

Відповідно до висновку експерта № 168 від 08.05.2020 за результатами судово-почеркознавчої експертизи встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 в розділі «Комітент» на зворотній стороні договору комісії № 5451/02/2019 від22.02.2019 виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

14.05.2020 слідчим суддею Заводського районного суду міста Миколаєва накладено арешт на вказаний автомобіль.

Посилаючись на положення статей 317, 321, 387, 388 ЦК України позивач звернулася до суду з вказаним позовом.

Представник третьої особи - сервісного центру МВС надала до суду письмові пояснення в яких заперечує проти задоволення позовних вимог про визнання недійсним та скасування реєстраційного запису сервісного центру МВС та визнання недійним та скасування свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 на ОСОБА_4 . Вказала, що реєстрація транспортного засобу на ОСОБА_4 відбулася відповідно до Закону України «Про дорожній рух» та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 (далі – Порядок). Документи на підставі яких проведено реєстрацію транспортного засобу не визнано, а ні підробленими, а ні фіктивними. Крім того, вразі задоволення судом перших двох вимог, пунктом 35 Порядку передбачено можливість перереєстрації транспортного засобу за попереднім власником. При цьому, додаткових дій по скасуванню реєстрації автомобіля та визнання недійним свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, законодавством не вимагається. При виконанні вимог Порядку, транспортний засіб буде, беззаперечно, зареєстрований за його власником.

Відповідачі правом на дання відзиву на позов не скористалися.

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 23.06.2020 справу передано за підсудністю до Ленінського районного суду міста Миколаєва.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 03.09.2020 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального провадження.

Ухвалою суду від 17.12.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання, призначене на 02.03.2021, сторони не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

У поданій до суду письмовій заяві представник позивача просив розглянути справу за його відсутності та задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача ОСОБА_2 надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в які вказав, що не заперечує проти задоволення позову та стягнення судових витрат з відповідача ТзОВ «Новус-Н» та сервісного центру МВС.

Відповідач ТзОВ «Новус-Н» свого представника в судове засідання не направив та причини його неявки не повідомив.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Суд, дослідивши матеріали справи та встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи встановлено, що на підставі митної декларації на ОСОБА_1 було зареєстровано транспортний засіб Ford Fusion, номер кузова НОМЕР_1 , 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , та видано свідоцтво про його реєстрацію НОМЕР_3 .

Позивач вказує, що автомобіль вибув з її володіння внаслідок шахрайських дій ОСОБА_5 та вона жодних документів щодо відчуження транспортного засобу не підписувала, що підтвердила наступними письмовими доказами.

Так, 22.02.2019 в м.Луцьку було укладено договір комісії № 5451/02/2019, сторонами якого є комісіонером ТзОВ «Новус-Н» в особі оцінювача –експерта ОСОБА_6 та комітетом ОСОБА_1 . Відповідно до умов цього договору комітент доручає, а комісіонер зобов`язується за винагороду за рахунок комітента здійснити від свого імені продаж майна – автомобіля Ford Fusion, номер кузова НОМЕР_1 , 2013 року випуску, переданого на комісію.

23.02.2019 між ТзОВ «Новус-Н» та ОСОБА_2 укладено договір № 5451/02/2019 купівлі-продажу вказаного вище транспортного засобу.

Цього ж дня, транспортний засіб був зареєстрований на ОСОБА_2 та видано нове свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 і нові номерні знаки НОМЕР_4 .

23.03.2020 ОСОБА_1 подала заяву до Заводського ВП ГУНП в Миколаївській області про вжиття заходів до ОСОБА_3 , який шляхом обману заволодів її транспортним засобом, чим завдав її матеріальну шкоду.

На підставі заяви позивача слідчим відділом Заводського ВП ГУНП в Миколаївській області розпочато кримінальне провадження за номером в ЄРДР 12020150030001026 за частиною першою статті 190 КК України.

13.10.2020 слідчим ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 190 КК України.

Згідно наданого позивачем висновку експерта № 168 від 08.05.2020 за результатами судово-почеркознавчої експертизи встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 в розділі «Комітент» на зворотній стороні договору комісії № 5451/02/2019 від22.02.2019 виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

З пояснень представника позивача, наданих в підготовчому судовому засідання, встановлено, що на транспортний засіб в рамках кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Заводського районного суду міста Миколаєва від 14.05.2020 накладено арешт та автомобіль знаходиться на зберіганні в позивача.

Відповідно до статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів.

Загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами першою-третьою статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Зміст правочину становлять права та обов`язки, про набуття, зміну або припинення яких учасники правочину домовилися.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Правочин є недійсним у разі недотримання умов його чинності, передбачених статтею 203 ЦК України, а саме: відсутність у сторін (сторони) необхідного обсягу цивільної дієздатності, відсутність волевиявлення учасника правочину та його невідповідність внутрішній волі учасника правочину, невідповідність форми вчиненого правочину вимогам закону, відсутність спрямованості волі учасників правочину на реальне досягнення обумовленого ним юридичного результату.

Відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно статі 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, зокрема висновком експерта Миколаївського НДЕКЦ МВС від 08.05.2020 № 168, складеного в рамках кримінального провадження № 120201150030001026, що підпис від імені ОСОБА_1 в розділі «Комітент» на зворотній стороні договору комісії № 5451/02/2019 від 22.02.2019 виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_1 в графі «Комітент (довірена особа)» у Акті технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер № 5451/02/2019 від 22.02.2019 – виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Як зазначає в позові позивач вона не підписувала жодних документів, що дають право на відчуження від її імені транспортного засобу, та у зв`язку із тим, що транспортний засіб вибув шахрайським шляхом, звернулася до органу поліції, яким здійснюється кримінальне провадження за частиною третьої статті 190 КК України.

Таким чином, оскільки транспортний засіб вибув у позивача поза її волею, суд приходить до висновку про недійсність договору комісії з моменту його укладення.

Так як на підставі договору комісії мало місце неправомірне відсудження транспортного засобу позивача, відповідно визнанню недійсним підлягає і договір купівлі-продажу транспортного засобу, покупцем по якому є відповідач ОСОБА_2 .

Щодо вимог про визнання недійсною та скасування реєстраційного запису сервісного центру МВС про реєстрацію транспортного засобу та визнання недійсним і скасування свідоцтва про його реєстрацію, суд вважає такі вимоги передчасними.

Так, відповідно до пункту 35 Порядку реєстрація транспортного засобу здійснюється на підставі, зокрема, рішення суду про визнання недійсними договору купівлі-продажу, міни, дарування, що засвідчені в установленому порядку, що не позбавляє позивача звернутися до сервісного центру МВС із заявою про перереєстрацію транспортного засобу.

На наведені положення Порядку також вказує і представник третьої особи в своїх письмових поясненнях.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини та оцінивши наявні в справі докази суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог лише в частині визнання правочинів недійсними.

При розподілі судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до положень статей 137, 141 ЦПК України судові витрати пов`язані з професійною правничою допомогою, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За правилами статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно положень статті 141 ЦПК України судові витрати поділяються між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

Так як продавцем транспортного засобу виступало ТзОВ «Новус-Н», яке діяло на підставі недійсного договору, відповідно судові витрати підлягають покладенню на вказаного відповідача, оскільки неправомірність дій зі сторони відповідача ОСОБА_2 судом не встановлено.

Тому враховуючи часткове задоволення позовних вимог з відповідача ТзОВ «Новус-Н» на користь позивача пропорційно задавленим позовним вимогам підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1680,80 грн. (задоволено дві вимоги немайнового характеру з чотирьох), а також пропорційно задоволеним вимогам 2500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу надану адвокатом Біловим І.В., надання та оплата яких підтверджується Договором про надання юридичної допомоги від 22.03.2020 і квитанцією до прибуткового касового ордеру № 165 від 22.03.2020 на суму 5000,00 грн., клопотання про зменшення яких відповідачем не заявлялося та розмір яких суд вважає обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати недійсним з моменту укладення Договір комісії № 5451/02/2019 від 22.02.2019, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новус-Н» з продажу автомобіля марки Ford Fusion, номер кузова НОМЕР_1 , 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .

Визнати недійсним з моменту укладення Договір купівлі-продажу від 23.02.2019 № 5451/02/2019 автомобіля марки Ford Fusion, номер кузова НОМЕР_1 , 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Новус-Н» та ОСОБА_2 .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новус-Н» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1680,80 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

позивач – ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

відповідачі – ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ;

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Новус-Н», код ЄДРПОУ: 38527735, місцезнаходження: Волинська область, м.Луцьк, вул. Рівенська,76-К;

третя особа – Регіональний сервісний центр МВС в Миколаївській області, код ЄДРПОУ: 40112102, місцезнаходження: м. Миколаїв, пров.Транспортний, 1А/1.

Повний текст судового рішення складено 10.03.2021.

Суддя І.В.Коваленко