Рішення № 95423201, 09.02.2021, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

09.02.2021

Справа №489/6248/17

Провадження №2/489/24/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2021 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого – судді Рум`янцевої Н.О.,

із секретарем судових засідань – Бодюл А.О.,

за участю: представника позивача – Астаніної Л.Д., відповідача – ОСОБА_1 , представника відповідача – Миронова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Акціонерного товариства "Європейський страховий союз" про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 119760 гривень 00 коп. Свої вимоги мотивувала тим, що 24 грудня 2016 року близько 13:40 годин, відповідач керуючи автомобілем «Peugeot», державний номер НОМЕР_1 в місті Миколаєві по проспекту Богоявленському, 43 зіткнувся з належним їй на праві власності автомобілем «Citroen», державний номер НОМЕР_2 , у зв`язку з чим утворились механічні пошкодження.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти задоволення позову в повному обсязі. Посилаючись на те, що в схемі ДТП чітко визначено, що автомобілю позивача завдано наступних пошкоджень: вм`ятина на кришці багажника посередині, пошкодження молдінгу, тріщини на задньому бампері з права від державного номерного знаку, розбита задня блок фара. Вказані пошкодження підтвердив своїм підписом ОСОБА_3 . Проте, у наданому до позову рахунку вказані такі позиції: панель задня, верхня оббивка задньої двері, упор полки задньої, поперечина заднього малого лонжерона, тощо, а також деякі інші деталі, які жодним чином не зазначені серед пошкодження у схемі місця ДТП від 24.12.2016 року. Крім того, позивач не надав жодних допустимих доказів на підтвердження факту оплати позивачем товарів чи послуг, які були спрямовані на усунення наслідків ДТП. Долучені позивачем докази до матеріалів справи є неналежними та недопустимими доказами, які протиріччять один одному та не узгоджуються між собою, не містять обов`язкових реквізитів.

10 травня 2019 року від відповідача до суду надійшли письмові пояснення, відповідно до яких відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що позивачем не надано відомостей стосовно спроб щодо відшкодування завданої внаслідок ДТП шкоди шляхом звернення до страхової компанії, якою було застраховано його або до Моторно-транспортного бюро України. Крім того, в його полісі обов`язкового страхування цивільно – правової відповідальності вказано суму відповідальності за шкоду заподіяну майну у розмірі 100000,00 грн.

Ухвалою суду від 15.01.2018, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 07.06.2018, призначено авто товарознавчу експертизу та зупинено провадження у справі.

Ухвалою суду від 06.12.2018, поновлено провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 26.02.2019, закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 21.03.2019, виправлено описку в резолютивній частині ухвали від 26.02.2019.

Ухвалою суду від 17.01.2020, залучено в якості третьої особи АТ «Європейський страховий союз».

Ухвалою суду від 18.06.2020, залучено в якості співвідповідача ПрАТ «Європейський страховий союз».

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

24 грудня 2016 року близько 13:40 годині в місті Миколаєві ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Peugeot», із номером державної реєстрації НОМЕР_1 по проспекту Богоявленському, 43, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого допустив зіткнення з транспортним засобом «Citroen», із номером державної реєстрації НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Згідно схеми місця ДТП, яка сталася 24.12.2016 року о 13 год. 40 хв. в м. Миколаєві, пр-т Богоявленський, 43, за участю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , учасники ДТП підтвердили перелік видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортного засобу марки «Citroen С4», державний номер НОМЕР_2 , отриманих внаслідок ДТП: вм`ятина на кришці багажника посередині, пошкодження молдінгу, тріщини на задньому бампері з права від державного номерного знаку, розбита задня блок фара (а.с. 38-39).

Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 19 січня 2017 року ОСОБА_1 визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та призначено стягнення у вигляді штрафу у сумі 340 гривень 00 копійок.

Вартість відновлювального ремонту транспортного засобу склала 119760,00 грн., свідченням чого є рахунок-фактура №АДН-000001 від 08.02.2017 року, складений товариством з обмеженою відповідальністю «Автодором-Н» на замовлення ОСОБА_4 з безготівковою оплатою. (а.с. 8).

Відповідно до висновку № 18-629 судової авто товарознавчої експертизи транспортного засобу від 27.09.2018 року, на основі проведених досліджень та розрахунків визначається наступна сума матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Citroen С4», державний номер НОМЕР_2 , з врахуванням факторів викладених в дослідницькій частині, складає 59545,75 грн.

Відповідач в своїх поясненнях зазначає про те, що позивач не звертався до ПрАТ «Європейський страховий союз», цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідно до полісу № АЕ/9007460 від 14.03.2016 року, строк дії якого закінчився 14.03.2017 року.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

Цивільним законодавством передбачено право особи, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, на їх відшкодування. Збитками, зокрема, являються втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (ст. 22 ЦК України).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного кодексу України).

Так, відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

За змістом ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За правилами ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі: Закон) страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15- ц; провадження №14-176 цс18 викладеної у п.п. 49 - 51, 53, 55 -57 визначено, що згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи.

За змістом Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування. Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Законодавством передбачений порядок досудового врегулювання спору щодо відшкодування шкоди, заподіяної майну третьої особи внаслідок ДТП, а саме: потерпілий у разі настання страхового випадку у передбачений законом строк має право звернутися до страховика цивільно-правової відповідальності винної особи для з`ясування розміру матеріальних збитків та отримання на основі цих даних страхового відшкодування, а страховик в свою чергу відповідно до вимог Закону має вчинити всі можливі дії для з`ясування причини страхового випадку, обчислення розміру збитків та прийняття рішення щодо розміру страхового відшкодування (регламентної виплати) на користь потерпілого.

Учасники справи згідно з її матеріалами мають декілька зобов`язань: деліктне та договірне.

Договірне зобов`язання між потерпілою особою та заподіювачем шкоди - за договором добровільного майнового страхування

Деліктне зобов`язання між потерпілою особою та відповідачем - із завдання шкоди внаслідок ДТП.

Договірне зобов`язання між відповідачем і страховою компанією - за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Як визначено у частині 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналізуючи питання про визначення боржника у деліктному зобов`язанні Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц роз`яснила судам наступне.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому № 1961-IV порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (Закону № 1961-IV).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача ОСОБА_1 обов`язку з відшкодування усього розміру моральної шкоди, визначеної судом через те, що саме на страховика, з яким було укладено договір обов`язкового страхування, покладений відповідний обов`язок у межах суми страхового відшкодування.

Відтак, саме страховик зобов`язаний відшкодовувати позивачу матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Зазначене відповідає правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 січня 2019 року, справа №640/12615/15-ц, провадження № 61-31141св18; у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року, справа № 369/8675/16-ц, провадження № 61-25447св18; у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2019 року, справа № 759/9261/15-ц, провадження № 61-15093св18.

Обов`язок страховика відшкодувати заподіяну страхувальником шкоду виникає із самого факту заподіяння застрахованою особою у результаті дорожньо-транспортної пригоди такої шкоди.

Сторони у судовому засіданні зазначили, що вони безпосередньо зверталися до Акціонерного товариства "Європейський страховий союз" з заявами, в яких повідомлялося про дорожньо-транспортну пригоду, яка відбулася 24 грудня 2016 року за участі водія ОСОБА_1 та водія ОСОБА_3 .

До теперішнього часу АТ "Європейський страховий союз" не направлено відповіді та не сплачено страхове відшкодування.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що відповідачем з його вини заподіяна шкода майну ОСОБА_2 у результаті дорожньо-транспортної пригоди, у позивача виникло право на відшкодування майнової шкоди, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 598 грн. 80 коп. та витрати на проведення експертизи у розмірі 818 грн. 00 коп. (50% від фактично задоволених позовних вимог)

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Акціонерного товариства "Європейський страховий союз" про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Європейський страховий союз" на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 59545 грн. 75 коп. (п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот сорок п`ять гривень сімдесят п`ять копійок).

Стягнути з Акціонерного товариства "Європейський страховий союз" на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 598 грн. 80 коп. судові витрати у розмірі 818 грн.

В задоволенні позову до ОСОБА_1 – відмовити.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста Миколаєва або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Акціонерне товариство "Європейський страховий союз", юридична адреса: м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 18-в, оф. 4.

Суддя Ленінського районного

суду міста Миколаєва Н.О. Рум`янцева

Повний текст судового рішення складено «04» березня 2021 року.