Рішення № 95422955, 02.03.2021, Веселинівський районний суд Миколаївської області

Справа № 472/830/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2021 року смт. Веселинове

Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Тустановського А.О.,

за участю секретаря Тарєлкіной Н.М.,

позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника позивачів ОСОБА_3 ,

відповідача ОСОБА_4 ,

представника відповідача ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Веселинове Миколаївської області матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_6 в особі законного представника ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства "Просто - страхування", ОСОБА_4 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті дорожньо - транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

10 серпня 2020 року позивачі ОСОБА_6 в особі законного представника ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Просто - страхування", ОСОБА_4 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті дорожньо - транспортної пригоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначили, що водій ОСОБА_4 09.01.2020 року о 14 год. 50 хв., керуючи транспортним засобом ВАЗ 21013, номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Київська в бік вул. Богданова смт. Веселинове, не обрав безпечну швидкість та дистанцію, не зважаючи на дорожній знак (5.35.1), вчинив наїзд на громадянку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка переходила проїзну частину на пішохідному переходу, в результаті чого остання отримала тілесні ушкодження у вигляді: забиття, гемартроз правого колінного суглобу, запалення (лигаментит) передньої хрестоподібної зв`язки правого колінного суглобу, запалення оболонки правого колінного суглобу, набряк латерального відростку (мищелка) великогомілкової кістки, посттравматична енцефалопатія, забій грудної клітки.

Відповідно до постанови Веселинівського районного суду Миколаївської області від 06.04.2020 року та постанови Миколаївського апеляційного суду від 08.05.2020 року ОСОБА_4 визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Автомобіль марки ВАЗ21013, номерний знак НОМЕР_1 , згідно Технічного паспорту АП № 730718 від 21.07.1984 року належить громадянину ОСОБА_7 . Згідно Полісу № АО/1537804 від 25.07.2019 року цивільно – правова відповідальність відповідача ОСОБА_4 застрахована в ПАТ «Просто – страхування» та відповідно до п. 4 вказаного полісу страхова сума за шкоду, заподіяна життю і здоров`ю, становить 200 000,00 грн.

В результаті отримання тілесних ушкоджень неповнолітня ОСОБА_6 перебувала на стаціонарному лікуванні в Миколаївській обласній дитячій лікарні з 09.01.2020 року по 20.01.2020 року та Веселинівській центральній районній лікарні з 21.01.2020 року по 31.01.2020 року, а з 03.02.2020 року по 07.02.2020 року у сімейного лікаря. Під час лікування позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на придбання медикаментів та проходження обстежень було витрачено 2376,51 грн. Крім того, у зв`язку з травмуванням доньки – неповнолітньої ОСОБА_6 позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 змушені були наймати автомобіль для доставки її 09.01.2020 року у вечірній час до м. Миколаєва в Миколаївську обласну дитячу лікарню та для повернення до смт. Веселинове, за що сплатили 3000 грн.

04.06.2020 року вони звернулися з заявою про відшкодування шкоди у зв`язку з зазначеним страховим випадком до відповідача ПАТ «Просто – страхування», але ні відшкодування, ні будь – якої відповіді на звернення не надійшло. Крім того позивачі у зв`язку із знаходженням доньки – неповнолітньої ОСОБА_6 на лікуванні в Миколаївській обласній дитячій лікарні були змушені майже кожного дня автобусом їздити до м. Миколаєва, на що було витрачено 2103,09 грн.

Окрім фізичної та матеріальної шкоди, неправомірними суспільно – небезпечними діями ОСОБА_4 заподіяв неповнолітній ОСОБА_6 немайнових витрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які виразилися в тому, що в момент отримання тілесних ушкоджень, вона перенесла значний фізичний біль, пережила емоційний стрес, який супроводжувався почуттями розгубленості, образи, обурення, тривоги, страху за своє здоров`я та життя.

Крім того, у зв`язку з винними діями ОСОБА_4 – травмуванням в результаті дорожньо – транспортної пригоди їхньої доньки позивачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 як батькам завдано немайнових втрат, спричинених моральними стражданнями, які виразилися в тому, що в момент коли вони дізналися про травмування доньки, пережили сильний емоційний стрес, який супроводжувався почуттями тривоги та страху за здоров`я та життя доньки.

За такого, посилаючись на викладені обставини, позивачіпросять стягнути на свою користь з Приватного акціонерного товариства «Просто – страхування» завдану майнову шкоду (збитки) в розмірі 5 376,81 грн.; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 завдану майнову шкоду (збитки) в розмірі 2103,09 грн.; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 завдану неповнолітній ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду в розмірі 5000 грн.; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 завдану моральну шкоду в розмірі 5000 грн., крім того стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сплачений ними судовий збір за подання позову до суду першої інстанції в розмірі 1681,60 грн..

22 січня 2021 року до суду надійшла заява від представника позивача ОСОБА_3 про зменшення розміру позовних вимог, відповідно якої 15.12.2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася з заявою до «Просто – страхування» про відшкодування 2376,51 грн., долучивши оригінали чеків та квитанцій. 19.01.2021 року на ім`я позивача – ОСОБА_1 до ТВБВ № 10014/0161 філії – Миколаївського обласного управління АТ «Ощадбанк» від відповідача – ПАТ «Просто – страхування» надійшли грошові кошти в розмірі 2290,60 грн.. При цьому, будь – якого повідомлення про причини відшкодування витрат на придбання медикаментів і проходжень обстежень неповнолітньою ОСОБА_6 в розмірі 2290,60 грн., а не 2376,51 грн., від ПАТ «Просто – страхування» на адресу позивача ОСОБА_1 не надійшло. З урахуванням зазначеного представник позивачів вважає, що з ПАТ «Просто – страхування» на користь позивачів підлягає стягненню майнова шкода – витрати, пов`язані з лікуванням доньки – неповнолітньої ОСОБА_6 в розмірі 85,91 грн., з розрахунку: 2376,51 грн. – 2290,60 грн., та 3000 грн. витрати, пов`язані з доставкою доньки ОСОБА_6 до Миколаївської обласної дитячої лікарні, а всього – 3085,91 грн. Тому просять стягнути з Приватного акціонерного товариства «Просто – страхування» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 завдану майнову шкоду (збитки) в розмірі 3085,91 грн.; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 завдану майнову шкоду (збитки) в розмірі 2103,09 грн.; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 завдану неповнолітній ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду в розмірі 5000 грн.; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 завдану моральну шкоду в розмірі 5000 грн., крім того стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сплачений ними судовий збір за подання позову до суду в розмірі 1681,60 грн..

В судовому засіданні позивач ОСОБА_6 , законний представник неповнолітньої ОСОБА_1 , позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , представник позивача ОСОБА_3 позовну заяву підтримала з підстав викладених в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_4 та представник відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги визнали частково, суду ОСОБА_4 пояснив, що згоден сплатити моральну шкоду неповнолітній ОСОБА_6 в розмірі 4000 грн., а батькам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 приблизно 500-600 гривень моральної шкоди кожному. Щодо відшкодування витрат, пов`язаних з проїздом до м. Миколаєва в розмірі 2103,09 грн., то цю вимогу не визнає, а представник відповідача зазначив, що дані витрати відповідно до п. 24.1 ст. 24 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» повинна відшкодовувати страхова компанія.

Представник відповідача ПАТ «Просто – страхування» в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що вона поверталася додому з роботи та помітила, що дівчинка переходила спокійно на пішохідному переходу, але в цей час їхала машина, яка навіть не гальмувала та збила її, після цього дівчинка упала. Тоді вона підбігла до неї та помітила, що в неї запаморочення, плаче, тоді вона почала з`ясовувати про батьків та після цього, набравши батьків, зателефонувала до швидкої та поліції. Вона підняла дівчинку, але та самостійно не могла стояти. Водій, який збив дівчинку, спочатку не виходив з машини, а потім вийшовши та розмовляв по телефону, ходив біля машини, але до дівчинки так і не підходив.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що він керував автомобілем та попереду нього рухався автомобіль ВАЗ, він помітив, що на пішохідному переході дівчинка переходила дорогу та автомобіль, що рухався попереду нього, не загальмував та збив дівчинку. Він бачив як до неї підбігла ОСОБА_9 та надавала їй допомогу і викликала швидку допомогу та поліцію. Дівчинка плакала та не могла піднятися без допомоги.

Суд, дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог та наданих доказів, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до роз`яснень, які викладені у п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Також, згідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Судом встановлено, що водій ОСОБА_4 09.01.2020 року о 14 год. 50 хв., керуючи транспортним засобом ВАЗ 21013, номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Київська в бік вул. Богданова смт. Веселинове, не обрав безпечну швидкість та дистанцію, не зважаючи на дорожній знак (5.35.1), вчинив наїзд на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка переходила проїзну частину на пішохідному переходу, в результаті чого остання отримала тілесні ушкодження.

Постановою Веселинівського районного суду Миколаївської області від 06.04.2020 року ОСОБА_4 за здійснення вказаного ДТП було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк шість місяців (а.с. 24 та на звороті).

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 08.05.2020 року було постанову Веселинівського районного суду Миколаївської області від 06.04.2020 року про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП в частині накладення адміністративного стягнення змінено та пом`якшено ОСОБА_4 стягнення за ст. 124 КУпАП і призначено йому стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. (а.с. 25-27).

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивач – неповнолітня ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді: забиття, гемартроз правого колінного суглобу, запалення (лигаментит) передньої хрестоподібної зв`язки правого колінного суглобу, запалення оболонки правого колінного суглобу, набряк латерального відростку (мищелка) великогомілкової кістки, посттравматична енцефалопатія, забій грудної клітки (а.с. 19).

В результаті отримання тілесних ушкоджень неповнолітня ОСОБА_6 перебувала на стаціонарному лікуванні в Миколаївській обласній дитячій лікарні з 09.01.2020 року по 20.01.2020 року та Веселинівській центральній районній лікарні з 21.01.2020 року по 31.01.2020 року, а з 03.02.2020 року по 07.02.2020 року у сімейного лікаря. Під час лікування позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на придбання медикаментів та проходження обстежень було витрачено 2376,51 грн., що підтверджується фіскальними та товарними чеками (а.с. 30-32).

Автомобіль марки ВАЗ21013, номерний знак НОМЕР_1 , згідно технічного паспорту АП № 730718 від 21.07.1984 року належить ОСОБА_7 (а.с. 28).

Згідно Полісу № АО/1537804 від 25.07.2019 року цивільно – правова відповідальність відповідача ОСОБА_4 застрахована в ПАТ «Просто – страхування» та відповідно до п.4 вказаного полісу страхова сума за шкоду, заподіяна життю і здоров`ю становить 200 000,00 грн. (а.с. 29).

Частиною 2 ст. 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом із тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон).

Відповідно до ст. 5 Закону об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (ст. 6 Закону).

Відповідно до ст. ст. 9, 22-31, 35, 36 Закону настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Отже сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик, а договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Така правова позиція викладена у постановах Великої палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц, від 03.10.2018 у справі № 760/15471/15-ц. У цих постановах Верховний Суд відступив від правового висновку, сформованого у постанові Верховного Суду України від 23.12.2015 у справі № 6-2587цс15.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Суд керується правовою позицією, викладеною в зазначеній постанові, при вирішенні даної справи.

Таким чином, саме страховик, а не винуватець ДТП, першочергово має відшкодовувати завдану матеріальну шкоду в порядку, визначеному Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до заяви на виплату переказу від 19 січня 2021 року та квитанції № 3088023515 від 19.01.2021 року вбачається, що відповідачем Приватним акціонерним товариством «Просто – страхування» було позивачу ОСОБА_1 відшкодовано витрати на придбання медикаментів і проходження обстежень ОСОБА_6 в розмірі 2290,60 грн. Але відповідачем не повідомлено та не надано суду пояснень з приводу невиплати позивачу ОСОБА_1 різниці понесених витрат в розмірі 85,91 грн..

Крім того, позивачами зазначено, що у зв`язку з травмуванням доньки – неповнолітньої ОСОБА_6 , вони змушені були наймати автомобіль для доставки її 09.01.2020 року у вечірній час до м. Миколаєва в Миколаївську обласну дитячу лікарню та для повернення до смт. Веселинове, за що сплатили 3000 грн. та останні вважають, що вказані грошові кошти підлягають стягненню з відповідача ПАТ «Просто – страхування».

Відповідно до довідки № 01-06/942 від 11.12.2020 року, виданої комунальним некомерційним підприємством «Веселинівська центральна районна лікарня» Веселинівської районної ради, громадянка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою АДРЕСА_1 о 15.00 годині 09.01.2020 року доставлена машиною екстреної медичної допомоги до приймального відділення КНП «Веселинівська ЦРЛ» з місця дорожньо – транспортної пригоди. Батькам пацієнтки ОСОБА_6 надано направлення до Миколаївської обласної дитячої лікарні, рентгенівські знімки та запропоновано транспортування доньки медичним транспортом. Зазначену пропозицію батьки пацієнтки ОСОБА_6 відхилили та наполягали на транспортуванні доньки власним транспортом.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що вимога, щодо стягнення з відповідача ПАТ «Просто – страхування» витрат на транспортування неповнолітньої ОСОБА_6 до Миколаївської обласної лікарні не підлягає задоволенню, оскільки не підтверджена доказами.

Також позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_8 у зв`язку із знаходженням доньки – неповнолітньої ОСОБА_6 на лікуванні в Миколаївській обласній дитячій лікарні були змушені майже кожного дня автобусом їздити до м. Миколаєва, на що було витрачено 2103,09 грн., що підтверджується квитками за маршрутами «Веселинове – Миколаїв», «Миколаїв – Веселинове» та просять стягнути дану суму на їх користь з ОСОБА_4 (а.с. 34-40).

В судовому засіданні представником відповідача ОСОБА_5 було зазначено, що дану майнову шкоду(збитки) в розмірі 2103,09 грн. має відшкодовувати страхова компанія відповідно до п. 24.1 ст. 24 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»

Фізична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, на підставі ч. 1 ст. 1195 ЦК України, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно – курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду.

Верховний суд України в п. 2 Постанови Пленуму «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року за № 6 роз`яснив судам, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Разом із тим, зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання – первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування – виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною.

Таким чином потерпілому належить право вимоги в обох видах зобов`язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених ст. 1194 ЦК України підстав.

До такого правового висновку прийшов Верховний суд України у своїй постанові від 20 січня 2016 року № 6-2808-цс15 та постанові від 29 червня 2016 року № 6-192цс16.

Враховуючи те, що ОСОБА_6 є неповнолітньою, потребувала стороннього догляду в період часу перебування в лікарні м. Миколаєва (купувати ліки, спілкуватися з лікарем, здійснити обстеження, купувати продукти харчування), суд вважає, що вимога про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 завданої майнову шкоду (збитки) за придбання квитків в розмірі 2103,09 грн. за проїзд позивачів-батьків до м. Миколаєва підлягає задоволенню.

В частині відшкодування моральної шкоди позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Пунктом 3, 9 постанови Пленум у Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Окрім фізичної та матеріальної шкоди, неправомірними суспільно – небезпечними діями ОСОБА_4 заподіяв неповнолітній ОСОБА_6 немайнових витрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які виразилися в тому, що в момент отримання тілесних ушкоджень, вона перенесла значний фізичний біль, пережила емоційний стрес, який супроводжувався почуттями розгубленості, образи, обурення, тривоги, страху за своє здоров`я та життя. В подальшому була змушена проходити стаціонарне лікування, терпіти болісні лікувальні та діагностичні процедури, отримувати неприємне медикаментозне лікування. Впродовж всього періоду лікування почувалася незручно, дискомфортно, з необхідністю пристосовуватися до негативних умов існування (ліжковий режим, гігієнічні потреби, залежність від оточення). В період стаціонарного лікування потребувала зовнішньої допомоги з боку близьких, з приводу чого почувала себе як джерело клопоту та обтяження для батьків.

Наслідки перенесеної травми призвели до появи негативних психосоматичних та психоемоційних змін: порушення сну, знижений настрій, пригніченість, нервозність, емоційна напруга, насторога, невпевненість в собі, страх під час переходу автомобільних доріг, тривога з приводу майбутнього. Розмір своїх душевних страждань і страждань позивач оцінює в 10 000 грн..

Суд враховує, що неповнолітня ОСОБА_6 зазнала фізичного болю у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок ДТП; проходила лікування, про що свідчить виписка з медичної карти стаціонарного хворого. Тобто її звичайний уклад життя дійсно був порушений.

Враховуючи зазначене, позовна вимога про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 завдану неповнолітній ОСОБА_6 моральної шкоди підлягає частковому задоволенню. Суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості вважає за необхідне стягнути моральну шкоду в сумі 4 000 грн.

Крім того, у зв`язку з винними діями ОСОБА_4 – травмуванням в результаті дорожньо – транспортної пригоди їхньої доньки позивачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 як батькам завдано немайнових втрат, спричинених моральними стражданнями, які виразилися в тому, що в момент, коли вони дізналися про травмування доньки, пережили сильний емоційний стрес, який супроводжувався почуттями тривоги та страху за здоров`я та життя доньки. Розмір своїх душевних страждань позивачі оцінюють в розмірі 5000 грн.

Разом з тим, суд прийшов до переконання, що позовна вимога позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди на їх користь підлягає частковому задоволенню, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 600 гривень кожному.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_6 в особі законного представника ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства "Просто - страхування", ОСОБА_4 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті дорожньо - транспортної пригоди - задовольнити частково.

В задоволенні вимоги щодо стягнення з відповідача Приватного акціонерного товариства «Просто – страхування» на користь ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 завдану майнову шкоду (збитки) в розмірі 3000 (три тисячі гривень) відмовити.

Стягнути з відповідача Приватного акціонерного товариства «Просто – страхування» (код ЄДРПОУ 24745673, 04050, м. Київ, вул.. Герцена, 10) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , завдану майнову шкоду (збитки) в розмірі 85,91 грн. (вісімдесят п`ять гривень дев`яносто одна копійка).

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , завдану майнову шкоду (збитки) в розмірі 2103,09 (дві тисячі сто три гривні дев`ять копійок).

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , завдану неповнолітній ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 4 000 грн. (чотири тисячі гривень).

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , завдану моральну шкоду в розмірі 600 грн. (шістсот гривень).

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , завдану моральну шкоду в розмірі 600 грн. (шістсот гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне судове рішення складено 10 березня 2021 року.

Суддя Веселинівського районного суду Миколаївської областіА. О. Тустановський