Рішення № 95422927, 09.03.2021, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/79/21

2/467/116/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.03.2021 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Явіци І.В.,

за участю секретаря судового засідання – Савчук О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Арбузинка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Вимоги позивача та доводи на їх обґрунтування

Звернувшись до суду із вказаним позовом, представник АТ КБ «ПриватБанк» посилався на те, що 04 вересня 2012 року відповідач отримала кредитну картку з установленим банком кредитним лімітом, розмір якого у подальшому було збільшено.

Відповідач з метою отримання кредитних коштів підписала Анкету - заяву, тим самим підтвердивши свою згоду на те, що ця заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послу» і «Тарифами», які викладені на банківському сайті, складають між нею та банком договір про надання банківських послуг (далі – кредитний договір).

Таким чином, відповідач була ознайомлений з «Умовами та правилами надання банківських послуг», що діяли на момент отримання нею кредиту, зокрема, зобов`язалась слідкувати за витратами кредитних коштів в межах установленого ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, повернути їх та сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі мінімального обов`язкового платежу.

Представник позивача вказав, що банк свої зобов`язання за договором виконав належним чином, так як надав відповідачу можливість користуватись кредитними коштами в межах установленого кредитного ліміту.

Відповідач, у свою чергу, активно використовувала кредитні кошти, здійснювала їх повернення та сплату відсотків.

Разом із цим, відповідач свої зобов`язання щодо сплати кредитної заборгованості виконувала невчасно і не у повному обсязі, внаслідок чого станом на 29 грудня 2020 року у неї виникла заборгованість перед банком на загальну суму 34 858,90 грн., із яких 32 364,37 грн. – це заборгованість за простроченим тілом кредиту та 2 494,53 грн. – заборгованість за простроченими відсотками.

Оскільки станом на день звернення із цим позовом відповідач погашення вказаної кредитної заборгованості не здійснила, то позивач через свого представника просив стягнути її на свою користь разом із сплаченим ним судовим збором у розмірі 2 270,00 грн.

Процесуальні дії у справі

Спрощене провадження за цими вимогами було відкрите ухвалою судді Арбузинського районного суду Миколаївської області від 12 лютого 2021 року.

Позиції сторін

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про його дату, час і місце повідомлявся належно кожного разу, причин свого неприбуття не вказав, проте, у матеріалах справи мається заява про розгляд справи за його відсутності ( а.с. 81).

Відповідач в судове засідання також не прибула, про його дату, час і місце повідомлена належно, надала до суду письмову заяву, якою просила розглядати справу за її відсутності.

За такого, на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, позаяк, жоден із учасників справи у судовому засіданні присутнім не був.

Установлені фактичні обставини справи і зміст правовідносин із посиланням на докази, у тому числі й ті докази, що відхилені судом, а також оцінка позиції сторін

У свою чергу, суд, дослідивши надані позивачем докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а також достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні доказів, виходив із такого.

Зокрема, суд установив, що 04 вересня 2012 року відповідач з метою отримання кредиту у «ПриватБанку» підписала Анкету - заяву про приєднання до «Умов і правил надання банківських послуг в ПриватБанку».

Протягом строку кредитування, що окреслений позивачем, банк відкрив відповідачу чотири карткових рахунки, останній, зокрема, із строком дії до 07/23.

Кредитний ліміт станом на 26 березня 2014 року був установлений на рівні 11 000,00 грн., станом на 21 жовтня 2014 року – на рівні 15 300,00 грн., станом на 06 вересня 2017 року – на рівні 20 000,00 грн., станом на 15 жовтня 2017 року – на рівні 25 000,00 грн., станом на16 січня 2018 року – 50 260,00 грн. та цього ж дня був зменшений до 27 000,00 грн.

17 січня 2018 року банк збільшив кредитний ліміт до 50 260,00 грн., 26 березня 2018 року – до 71 100,00 грн. і цього ж дня зменшив його до 50 500,00 грн.

Із виписки по рахунку слідує, що відповідач активно використовувала кредитні кошти, однак, й погашення заборгованості також здійснювала, у тому числі банк здійснював автоматичне погашення заборгованості.

Проте, позивач вважає, що відповідач здійснював погашення за кредитним договором не у повному обсязі, внаслідок чого має заборгованість перед банком, яка станом на 29 грудня 2020 року у неї виникла заборгованість перед банком на загальну суму 34 858,90 грн., із яких 32 364,37 грн. – це заборгованість за простроченим тілом кредиту та 2 494,53 грн. – заборгованість за простроченими відсотками.

Однак суд, за наслідками дослідження сукупності доказів, що надані позивачем, не може погодитись із пред`явленим розміром заборгованості у повній мірі.

Зокрема, стосовно вимоги про стягнення відсотків у розмірі 2 494,53 грн., то суд ураховує таке.

Згідно частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець, у даному випадку АТ КБ «ПриватБанк».

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на ті, що встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та ті, що обумовлені договором (договірні- розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У даному випадку, у Анкеті - заяві позичальника, що підписана відповідачем, установлена на момент ним отримання кредиту процентна ставка не визначена.

Одночасно, довідки про умови кредитування, підписаної відповідачем, позивач також не надав.

Однак, позивач, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив, у тому числі, крім його тіла, стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за простроченими відсотками у розмірі 2 494,53 грн.

При цьому, позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі розмір і порядок нарахування процентів, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умови і правила надання банківських послуг в ПриватБанку», а також Тарифи Банку.

Витягом із Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умовами і правилами надання банківських послуг в ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження його позовних вимог, визначені, зокрема, пільговий період користування кредитними картами, базова процентна ставка на місяць, у тому числі щомісячний платіж, розмір та порядок нарахування пені та штрафів у разі прострочення зобов`язання.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг із Тарифів та саме ці Умови і правила надання банківських послуг розуміла відповідач та ознайомилась і погодилась із ними, підписуючи Анкету – заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання нею кредитних коштів узагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами саме у зазначеному в цих документах розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у його Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, у тому числі їх розмір та порядок нарахування, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов і правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

На таке вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

При цьому, слід відмітити, що обґрунтування обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем «Умови та правила надання банківських послуг у ПриватБанку», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, в Анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та його приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

За такого, Витяг з «Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» і Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку», які додані до позовної заяви, не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між нею та банком 04 вересня 2012 року шляхом підписання Анкети – заяви.

При цьому, довідки про умови кредитування, зокрема, й щодо розміру та порядку нарахування відсотків, яка була б підписана відповідачем, позивач до суду не надав.

Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, їх розміру і порядку нарахування.

Тому у світлі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення із відповідача на його користь прострочених відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 2 494,53 грн. не підлягає до задоволення, оскільки розмір і порядок їх нарахування не були обумовлені і закріплені у письмовому вигляді при укладенні договору, принаймні, протилежного перед судом не доведено, зокрема, шляхом надання підписаної відповідачем довідки про умови кредитування.

Стосовно вимоги позивача про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, то вона також підлягає частковому задоволенню .

Зокрема, із наданого позивачем розрахунку заборгованості слідує, що відповідачем протягом усього строку кредитування було фактично погашено 1 799,38 грн. заборгованості за нарахованими відсотками та 10 961,05 грн. заборгованості за простроченими відсотками.

Та оскільки суд попередньо установив те, що розмір і порядок нарахування відсотків сторони не обумовили при укладенні кредитного договору, то фактично сплачені відповідачем відсотки підлягають відрахуванню із наявною у неї заборгованості за простроченим тілом кредиту.

Таким чином, із розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач фактично здійснила погашення за відсотками на загальну суму 12 760,43 грн. ( а.с. 16, зворот).

Відповідно, з мотивів, що наведені судом вище сума фактично сплачених відсотків має бути відрахована із дійсної заборгованості за простроченим тілом кредиту, як то, 32 364,37 грн. – 12 760,43 грн. = 19 603,94 грн.

Також з мотивів, що наведені судом вище стосовно відсотків, із заборгованості за простроченим тілом кредиту належить відрахувати фактично сплачену відповідачем заборгованість по пені у розмірі 400,00 грн. ( а.с. 14, зворот).

Зокрема, позивач не надав до суду належних, достовірних та допустимих доказів того, що про конкретні запропоновані відповідачу «Умови та правила банківських послуг», відсутність у її Анкеті – заяві домовленості про сплату пені за несвоєчасне погашення кредиту, порядок і умови її нарахування, надані банком «Умови та правила надання банківських послуг», а також «Тарифи» не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Отже, розмір пені та порядок її нарахування так само, як і умови щодо процентів, не були обумовлені сторонами у письмовому вигляді.

Відповідно, із заборгованості за простроченим тілом кредиту слід відрахувати фактично сплачену заборгованість по пені у розмірі 400,00 грн. (19 603,94 грн. – 400,00 грн. = 19 203,94 грн.)

Разом із цим, із виписки по рахунках відповідача слідує, що відповідач дійсно отримала і використовувала кредитні кошти і на момент пред`явлення цього позову існуючої у неї дійсної заборгованості за простроченим тілом кредиту не погасила.

Відповідно, вимога про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту підлягає частковому задоволенню з підстав, що видалені вище.

Таким чином, права позивача є порушеними через неповернення відповідачем заборгованості за простроченим тілом кредиту, а тому вони підлягають захисту у спосіб, що запропонований позивачем - шляхом стягнення дійсної заборгованості за простроченим тілом кредиту.

Отже, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за простроченим тілом кредиту у розмірі 19 203,94 грн.

Тож, у цілому цей позов підлягає частковому задоволенню.

Стосовно клопотання позивача про огляд веб – сайту, зокрема, розділу 2.1. «Умов та правила надання банківських послуг», які розміщені на офіційному веб – сайті АТ КБ «ПриватБанк» за вказаним у клопотанні посиланням, то суд відмічає, що ці «Умови і правила надання банківських послуг» тим більше не підписані відповідачем, а тому з мотивів, що викладені вище аналогічно не можуть розцінюватись як частина укладеного між сторонами договору, ураховуючи ще й те, що позивач додав до позовної заяви витяг з «Умов та правил надання банківських послуг», який досліджено судом та оцінено як сам по собі, так і в сукупності з іншими доказами у справі.

Щодо розподілу судових витрат

Стосовно ж стягнення з відповідачки на користь позивача судового збору у розмірі 2 270,00 грн., то суд виходив із правила, установленого ч.1 ст. 141 ЦПК України, за яким судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

А тому, з відповідача на користь позивача слід стягнути 1 250,77 грн. судового збору, що становить 55,1 % розміру задоволених позовних вимог.

З цих мотивів, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за простроченим тілом кредиту за кредитним договором від 04 вересня 2012 року у розмірі 19 203 (дев`ятнадцять тисяч двісті три) грн. 94 коп.

У задоволенні решти вимог – відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 1 250 (одна тисяча двісті п`ятдесят) грн. 77 коп.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо або через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження – на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач : Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570, р/р НОМЕР_1 , МФО 305299).

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП – НОМЕР_2 .

Суддя І.В. Явіца