Рішення № 95419804, 01.03.2021, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/5761/20

2/310/361/21

РІШЕННЯ

Іменем України

01 березня 2021 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого – судді Троценко Т. А.

при секретарі: Мудрак І. С.

за участі представника позивача Забаріна А. Ф.

представника відповідача Самар Т. Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бердянську в спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Азов Солар» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

Встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому вказав, що 15. 04. 2019 року його було прийнято на роботу директором з виробництва ТОВ «Азов Солар» з посадовим окладом 14 000 грн.

31. 03. 2020 року його було звільнено з посади згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України, наказом № 200330/2 встановлено здійснити остаточний розрахунок та нарахувати грошову компенсацію за невикористану відпустку тривалістю 24 дні.

Проте у день звільнення з ним не було здійснено розрахунку, заборгованість склала 36 989,71 грн.

Вказана заборгованість частково погашалася відповідачем, решта була виплачена лише 27. 11. 2020 року.

У зв`язку з тим, що на день слухання справи увесь борг був сплачений, він просить стягнути з відповідача тільки середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01. 04. 2020 року по 27. 11. 2020 року, тобто за 240 днів, з розрахунку середньоденного заробітку 682,93 грн., а всього 163 903,20 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги і просить задовольнити в частині виплати середнього заробітку, оскільки увесь борг по заробітній платі і компенсації за невикористану відпустку виплачено 27. 11. 2020 року.

Представник відповідача надала відзив та пояснення на уточнену позовну заяву, у якій вказала, що позивач невірно розраховує суму виплаченої заробітної плати за мінусом комісії банку за обслуговування своєї картки, помилково вважає, що комісія за обслуговування картки повинна були оплачуватися підприємством. Проте як вбачається з виписки АТ КБ «ПРИВАТБАНК», яка надана позивачем, картковий рахунок на ім`я ОСОБА_2 був відкритий 11. 05. 2016 року, тобто задовго до працевлаштування до ТОВ «Азов Солар».

Заборгованість в розмірі 39989,70 грн. була перерахована відповідачем на рахунок позивача у період з 05. 06. 2020 року по 27. 11. 2020 року, затримка остаточного розрахунку при звільненні становить 165 робочих днів ( з 01. 04. 2020 року по 26. 11. 2020 року), і компенсація затримки розрахунку становить 112 683,45 грн.

Проте вважає такий розмір компенсації надто великим, оскільки у тому, що підприємство не працювало, була вина і позивача, як його керівника, а також той факт, що позивач звернувся з цим позовом лише через п`ять місяців після звільнення, а також просить врахувати критичну фінансову ситуацію у зв`язку з введенням в країні карантинних заходів, пов`язаних з COVID-19.

Просить зменшити суму грошової компенсації до 15 000 грн.

В судовому засіданні підтримала свою позицію і просить врахувати її при прийнятті рішення по справі.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність частково задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ,, виходячи з наступного.

Як встановлено судом з 15. 04. 2019 року по 31. 03. 2020 року ОСОБА_1 працював на посаді директора з виробництва ТОВ «Азов Солар».

31. 03. 2020 року його було звільнено з посади згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України, наказом № 200330/2 встановлено здійснити остаточний розрахунок та нарахувати грошову компенсацію за невикористану відпустку тривалістю 24 дні.

Проте у день звільнення з ним не було здійснено розрахунку, заборгованість по виплатам склала 36 989,71 грн., 05. 06. 2020 року йому було виплачено 5606,82 грн., 21. 07. 2020 року 5606,82 грн.

14. 08. 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, і просить стягнути на його користь заборгованість з виплати заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку в розмірі 25 776,07 грн., а також середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 01. 04. 2020 року по день ухвалення судового рішення, виходячи з розміру середньоденного заробітку 682,93 грн.

04. 11. 2020 року позивач уточнив свої вимоги і з урахуванням часткового погашення боргу відповідачем просив стягнути з ТОВ «Азов Солар» 20 970,23 грн. заборгованості з виплати заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 01. 04. 2020 року по день ухвалення судового рішення.

12. 01. 2021 року ОСОБА_1 подав заяву про зменшення позовних вимог і вказав, що після подання позовної заяви відповідачем йому була виплачена заборгованість зі сплати заробітної плати, а саме: 28. 10. 2020 року – 800, 97 грн., 02. 11. 2020 року – 4 004, 87 грн., 17. 11. 2020 року – 4 805, 85 грн., 20. 11. 2020 року – 4 004, 87 грн., 27. 11. 2020 року – 14 959, 54 грн.

Таким чином на день слухання справи заборгованість по заробітній платі відповідачем сплачена повністю, і на задоволенні позову в цій частині позивач не наполягає у зв`язку з добровільним погашенням боргу.

За правилами ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Оскільки відповідач не розрахувався вчасно з ОСОБА_1 , необхідно застосовувати норми ст. 117 цього ж Кодексу, яка передбачає, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Позивач просить стягнути компенсацію за невчасний розрахунок при звільненні за 240 днів виходячи з розміру середньоденного заробітку 682,93 грн. по день фактичного розрахунку в розмірі 163 903,20 грн., відповідач просить зменшити суму компенсації до 15 000 грн., посилаючись на те, що ТОВ «Азов Солар» було створено у 2013 році як стартап для реалізації єдиного дотепер інвестиційного проекту приватних осіб – будівництва сонячної електростанції в Бердянському районі, основним видом діяльності якого є виробництво електроенергії, жодних інших доходів підприємство не має.

На момент звільнення відповідача з підприємства запуск виробництво відставав на кілька місяців, що спричинило суттєви витрати та перевищення бюджету проекту, оскільки без генерації електроенергії неможливо отримувати дохід, відтак, у підприємства склалася критична ситуація, погіршена карантином. При цьому, не зважаючи на кризу, підприємство намагалося частково сплачувати заробітну плату працівникам, в тому числі і заборгованість звільненому позивачу.

Генерацію і продаж електроенергії розпочато лише 03. 09. 2020 року, що підтверджується Договором купівлі – продажу електроенергії, перші кошти надійшли 16. 09. 2020 року.

Відповідач просить врахувати очевидну не співмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача і відповідача, а також той факт, що ОСОБА_1 після звільнення отримує соціальну допомогу в розмірі 10 000 грн. на місяць, що підтверджується банківськими виписками, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за можливе зменшити суму компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні позивача, і стягнути за його користь 30 000 грн. з урахуванням обставин справи та фінансового стану підприємства, який доведено належними та допустимим доказами, а також у відповідності до засад справедливості, добросовісності та розумності.

Така позиція суду узгоджується з постановою Великої палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 796/9584/15-ц (провадження № 14-632цс18), яка відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27. 04. 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16.

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;. Інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних з затримкою розрахунку при звільненні майнових витрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Керуючись ст. ст. 116,117 КЗпП України, ст. ст. 12,13,258-265 ЦПК України, суд

Ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ «Азов Солар» (Ідентифікаційний код юридичної особи 38563841) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки при розрахунку при звільненні в розмірі 30 000 грн.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 10. 03. 2021 року.

Суддя Бердянського міськрайонного суду

Запорізької області Т. А. Троценко