Вирок № 95419609, 09.03.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/3253/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2021 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді - Деметрадзе Т.Р.,

секретаря судового засідання - Вільчак В.В.,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора - Ковтуна І.В.,

представника потерпілої - Кондратенка Д.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

його захисника - Бухтоярова Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород, обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12017070000000244 про обвинувачення: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , тимчасово непрацюючого, неодруженого, раніше несудимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286 та ч. 3 ст. 135 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

05 грудня 2017 року близько 17 години 50 хвилин ОСОБА_1 керуючи технічно справним транспортним засобом, а саме автомобілем марки «Skoda», моделі «Oktavia», реєстраційний номер НОМЕР_1 Польської республіки, рухаючись по проїзній частині вулиці Об`їзна міста Ужгорода в напрямку міста Мукачево, з більшою за допустиму в населених пунктах швидкістю 98-114 км/год., здійснив обгін попутного автомобіля марки «ВАЗ-НИВА», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Продовжуючи свій рух на вказаній швидкості у районі перехресті з вул. Ротмана в місті Ужгород, діючи в супереч вимогам п.п. 1.3; 1.5; 2.3.б); 12.2 та 12.3 12.4, 18.1 Правил дорожнього руху, та інформаційно-вказівного дорожнього знаку «5.35-1-5.35.2 - Пішохідний перехід», при під`їзді до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебував пішохід, з моменту виникнення йому небезпеки для руху, не вжив заходів до застосування своєчасного гальмування, проявив неуважність до дорожньої обстановки, що склалася та її зміни, не забезпечив безпеку дорожнього руху, з моменту виникнення йому небезпеки для руху, яку він об`єктивно був спроможний виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, а навпаки продовжив рух та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , який в той час перебував на проїзній частині дороги у районі пішохідного переходу, маючи намір перетнути проїзну частину дороги з права на ліво по ходу руху вказаного транспортного засобу.

Внаслідок наїзду, потерпілого ОСОБА_3 по інерції відкинуло на цю же смугу руху, де в той час на його тіло в лежачому положенні відбувся наїзд автомобіля марки «ВАЗ-НИВА», моделі «2121», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався по заду в попутному з ним напрямку, та вже був позбавлений технічної можливості уникнути вказаної автопригоди.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди, згідно висновку судово-медичної експертизи №476 від 06.03.2018 та згідно комісійної судово-медичної експертизи трупа №23 від 21.11.18, пішоходу ОСОБА_3 в результаті наїзду на нього першого автомобіля марки «Skoda» моделі «Oktavia» реєстраційний номер НОМЕР_1 Польської республіки спричинено середньої ступені тяжкості тілесні ушкодження, а в результаті наїзду другого автомобіля марки «ВАЗ-НИВА», моделі «2121», реєстраційний номер НОМЕР_2 , потерпілому ОСОБА_3 спричинено тяжкі тілесні ушкодження, що небезпечні для життя в момент спричинення, які потягли за собою його смерть.

Таким чином, водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 1.3; 1.5; 2.3.б); 12.2 та 12.3, 12.4, 18.1 Правил дорожнього руху, якими визначено:

п. 1.3 - Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

п. 1.5 - Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

п. 2.3. б) - Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

п. 12.2 - У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги;

п. 12.3 - У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди;

п. 12.4. - У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год. (станом на момент вчинення);

п. 18.1 - Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Крім цього, ОСОБА_1 , достовірно знаючи, що своїми діями, пов`язаними з порушенням правил дорожнього руху та допущенням наїзду, за наведених вище обставин, поставив потерпілого ОСОБА_3 в безпорадний та небезпечний для життя стан. При цьому, маючи можливість для надання йому допомоги, діючи умисно, в супереч вимогам п. 2.10. Правил дорожнього руху, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, поширюючи аморальну поведінку, змістом якої є неповага до права людини на життя і безпеку, нехтуючи моральними і правовими нормами, що зобов`язують надавати допомогу людині, яка перебуває у небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, через отримані нею травми, не намагався вжити покладені на водіїв Законом України відповідні обов`язки - надавати першу медичну допомогу потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та транспортування його до найближчого медичного закладу, хоча сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, завідомо залишивши його у небезпеці на проїзній частині дороги і зник з місця події, в результаті чого, через 8,67 секунд, на лежачого на проїзній частині потерпілого ОСОБА_3 , який перебуваючи в небезпечному для життя стані та був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження через свій безпорадний стан, здійснив наїзд автомобіль марки «ВАЗ - НИВА», моделі «2121», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який з моменту виникнення йому небезпеки для руху, не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода, як шляхом зупинки до місця наїзду так і шляхом безпечного об`їзду перешкоди.

Отже, водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.10. Правил дорожнього руху, яким визначено, що у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний:

а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди;

б) увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил;

в) не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди;

г) вжити можливих заходів для надання домедичної допомоги потерпілим, викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, а в разі відсутності можливості вжити зазначених заходів звернутися по допомогу до присутніх і відправити потерпілих до закладу охорони здоров`я;

ґ) у разі неможливості виконати дії, перелічені в підпункті "г" пункту 2.10 цих Правил, відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також положення транспортного засобу після його зупинки; у лікувальному закладі повідомити своє прізвище та номерний знак транспортного засобу (з пред`явленням посвідчення водія або іншого документа, який посвідчує особу, реєстраційного документа на транспортний засіб) і повернутися на місце пригоди;

д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських;

е) вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об`їзд місця пригоди;

є) до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень не визнав та в подальшому скористався правом, передбаченим ст. 63 Конституції України, відмовившись надавати покази стосовно обставин події. Цивільний позов не визнав.

Під час судових дебатів вказав, що не заперечує того, що у той день рухався по даній ділянці автодороги, проте категорично заперечив свою причетність до вказаної дорожньо-транспортної пригоди. Одночасно, подав до суду клопотання у якому зазначив, що у випадку визнання його вини та винесення обвинувального вироку, просить застосувати строк давності відповідно до вимог статтей 12 та 49 КК України. Також вказав на те, що допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 давав суперечливі покази, з яких не можливо встановити, чи дійсно він бачив предмети, схожі на дзеркало на місці ДТП.

Обвинувачений ОСОБА_1 наголосив, що покази допитаного безпосередньо у судовому засіданні свідка ОСОБА_5 також є суперечливими та не вказують на місце дорожньо-транспортної пригоди та дій ОСОБА_2 безпосередньо після наїзду на потерпілого. Також поставив під сумнів перебування останнього на місці пригоди.

Вважає, що доказ із камери відеоспостереження ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_2 », наданий чоловіком потерпілої ОСОБА_6 та із камери відеоспостереження ТОВ «Господарочка», наданий його директором ОСОБА_7 є недопустимими, оскільки отримані з порушенням вимог КПК України.

Додатково вказав, що 07.12.2017 він дав дозвіл на проведення слідчих дій у згорілій машині, яка перебувала на майданчику Великоберезнянського відділу поліції, однак у висновках експерта вказані різні дати пакування вилучених та наданих на експертизу фрагментів правового бічного дзеркала автомобіля, що вказує на можливість несанкціонованого доступу до вмісту пакету та суперечить листу про вилучення від Великоберезнянського відділення поліції. Також зазначив, що ряді висновків судових експертиз зазначено про неможливість встановлення наявності чи відсутності на автомобілі пошкоджень, характерних для контакту з тілом людини.

Захисник обвинуваченого - адвокат Бухтояров Р.В. у судовому засіданні вказав на невідповідність та неузгодженість між собою показань свідків та окремих наданих письмових доказів. Зауважив, що покази свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_2 дещо різняться між собою та суперечать викладеним у протоколі огляду місця ДТП обставинам. Більше того, на наданих відеозаписах відсутній автомобіль ОСОБА_5 , що ставить під сумнів його покази. Додатково вказав, що висновки експертів №10/174 від 19.12.2017, №10/181 від 19.12.2017, №2048/2049 від 11.06.2018, №2050 від 25.06.2018, №3155/3156 від 15.08.2018, №19/12-1/2/3/4-СЕ/19;19/2-2/1/18-СЕ/19 від 08.02.2019, №19/11-1/03-СЕ/19 від 08.02.2019, №19/17-2/2-СЕ/19 від 08.02.2019, №19/13-1/5-СЕ/19 від 11.02.2019, №19/9-2/1/1-56-СЕ/18 від 08.02.2018 є неналежними доказами по причині відсутності в них відомостей щодо предмету доказування. Також у своїх висновках експерти порізному описують обставини справи та на окремі питання не надають відповіді на поставлені перед експертом питання. Вважає, що суд при постановленні вироку не може на них посилатися. Зауважив, що під час допиту експертів у судовому засіданні вони не дали належні роз`яснення даним висновкам, що є підставою для визнання їх неналежним доказом. Що стосується інших доказів, то вони є такими, що підтверджують подію, але не вину ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене, просив постановити виправдувальний вирок стосовно його підзахисного. Одночасно підтримав заяву обвинуваченого щодо застосування строків давності притягнення до кримінальної відповідальності у випадку визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні злочинів.

Представник потерпілої, адвокат Кондратенко Д.В., вказав на достатність доказів, які є належними та допустимими для визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні інкримінованих йому злочинах та наполягав на засудженні обвинуваченого за ч. 2 ст. 286 та ч. 3 ст. 135 КК України та призначенні йому покарання у вигляді позбавлення волі. Категорично заперечив проти застосування судом умовно-дострокового звільнення щодо обвинуваченого, зазначаючи при цьому, що своєю процесуальною поведінкою та некоректним ставленням він не довів свого виправлення. Також підтримав заявлений цивільний позов у повному обсязі з підстав та мотивів, викладених у ньому.

Під час розгляду кримінального провадження, суд забезпечив принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів, передбачених ч. 2 ст. 22 КПК України, згідно якої, сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Керуючись законом, безпосередньо дослідивши докази, оцінивши їх за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, незважаючи на невизнання вини ОСОБА_1 , суд прийшов до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 286 та ч. 3 ст. 135 КК України, в повному обсязі доведена зібраними та дослідженими в судовому засіданні належними та допустимими доказами, які отримані в порядку, встановленому Кримінально-процесуальним Кодексом України, зокрема, показаннями потерпілої, свідків, документами, висновками експертів, речовими доказами, що містяться матеріалах справи, а саме:

Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 вказала, що вона не була очевидцем ДТП, оскільки безпосередньо не перебувала на місці автопригоди. Повідомила, що того вечора, а саме 05.12.2017 року їй стало відомо зі слів матері, що її батько, ОСОБА_3 пішов до сусіда за зарядним пристроєм для свого мобільного телефону. Через деякий час, а саме приблизно о 18 год. 40 хв. їй передзвонили з поліції та повідомили про те, що її батька збив автомобіль. У подальшому, вона разом із чоловіком здійснювали дії по відшуканню відеокамер з прилеглих, до вказаної ділянки автодороги, будівель. Підтвердила, що надала відеозапис з камери зовнішнього відеоспостереження ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_2 » слідчому, про що зазначила у заяві. Про обставини отримання зазначеного відеозапису не пам`ятає у зв`язку із давністю події.

Свідок ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що 05.12.2017 близько 18:00 години сталася дорожньо-транспортна пригода за участю пішохода та керованого ним автомобіля марки «ВАЗ-Нива», моделі «2121», реєстраційний номер НОМЕР_2 . Наголосив, що він перед ДТП рухався із увімкненим ближнім світлом фар із швидкістю 55-60 км/год. Разом з ним у автомобілі також знаходилася особа на ім`я ОСОБА_8 , який являється знайомим його тестя. Вказав, що при виїзді з вулиці Тімірязєва його автомобіль обігнав транспортний засіб сірого кольору марки «Шкода» на іноземній реєстрації. Коли цей автомобіль обігнав його і був на відстані близько 250-300 метрів, даний автомобіль вчинив незрозумілий маневр, а саме почав гальмувати та виїхав на зустрічну смугу руху, а потім різко повернувся на свою смугу руху і поїхав далі. Зазначив, що даний маневр він зрозумів так, що можливо вказаний автомобіль занесло або він об`їжджав інший автомобіль, який виїжджав із повороту після пішохідного переходу.

Рухаючись далі він побачив перед собою перешкоду, загальмував, здійснив об`їзд, зупинився і ввімкнув аварійку. Наголосив, що відстань до перешкоди бала дуже маленька та він не побачив її своєчасно у зв`язку із поганими погодними умовами, а потерпілий лежав на темній дорозі у чорній одежі.

Пояснив, що після наїзду подумав, що це було дерево, зупинився на обочині, вийшов із машини щоб забрати перешкоду. Проте, вийшовши із автомобіля зрозумів, що це не стовбур дерева, а людина у калюжі крові. Після чого, почав бігти на зустріч автомобілям, які їхали у його напрямку, махав руками і зупиняв, однак вони його об`їжджали. Згодом зупинив автомобіль марки «Дейво», темного кольору, водія якого звати ОСОБА_6 , і попросив його перекрити дорогу та ввімкнути аварійку для того щоб інші учасники дорожнього руху не здійснили наїзд на потерпілого. Зауважив, що потерпілий лежав приблизно за 5-10 метрів до пішохідного переходу, а він зупинився безпосередньо за переходом. Після цього викликав швидку і поліцію. Вказав, що на дорозі також знаходилися багато уламків та різних частин від автомобіля, які він бачив у світлі фар автомобіля «Дейво», а саме йому здалося, що це було праве бокове дзеркало сірого кольору і якість пластикові запчастини, можливо бампер, та ще щось світлого кольору.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 вказав, що того дня у грудні 2017 біля 17 години 30-40 хвилин перебував на автобусній зупинці у районі «Шахта», де його підібрав ОСОБА_2 , який був на автомобілі марки «ВАЗ-НИВА», моделі «21214», білого кольору, та повинен був відвести в село Нижнє Солотвино, Ужгородського району до товариша. Зазначає, що виїхавши на головну дорогу по вулиці Об`їзна у м. Ужгороді через деякий час автомобіль зупинився.

Зауважив, що він не бачив моменту обгону автомобіля, у якому він знаходився, автомобілем марки «Шкода Октавіа», та не бачив моменту наїзду на потерпілого, так як набирав на мобільному телефоні номер та спілкувався по ньому. Наголосив, що після зупинки ОСОБА_2 автомобіля він ще деякий час розмовляв по телефону, потім вийшов з машини і побачив на дорозі лежачу людину та залишки деталей запчастин від автомобіля, у тому числі йому повідомили, що там був і корпус дзеркала.

Свідок ОСОБА_5 пояснив, що дана дорожньо-транспортна пригода сталася приблизно 1,5-2 роки тому на початку грудня. Вказав, що того вечора він керував автомобілем марки «Дейво», моделі «Ланос», синього кольору та того дня, коли сталася дорожньо-транспортна пригода, приблизно о 18-19 годині вечора, повертався з роботи до дому. Виїхав із вулиці Берчені на Об`їзду дорогу в місті Ужгород і рухався зі швидкістю 50-60 км/год, із увімкненим ближнім світлом фар. Згодом побачив, що попереду його машини їхав автомобіль марки «Нива» і відстань до неї була приблизно метрів 30-40. Потім побачив, як водій автомобіля марки «Нива» різко зманеврував, тому він також пригальмував власний автомобіль. Згодом побачив, що на самому пішохідному переході на смузі його руху знаходиться тіло людини, тому він зупинив свій транспортний засіб та ввімкнув світлову аварійну сигналізацію щоб інші транспортні засоби, які їхали позаду, не переїхати лежаче тіло людини.

Після зупинки свого транспортного засобу він вийшов із нього та побачив, що водій автомобіля марки «Нива», який зупинився на узбіччі дороги, стоїть на проїжджій частині дороги. Зазначив, що на місці події він знаходився приблизно 15-20 хвилин.

Допитана у судовому засіданні ОСОБА_10 повідомила, що вона є однокласницею обвинуваченого ОСОБА_1 та зазначила, що того вечора, а саме 05 грудня 2017 року мала відбутися панахида за померлою днем раніше їх спільною з ОСОБА_1 однокласницею у смт. Великий Березний. Вказала, що вона домовилася з ОСОБА_1 та іншими однокласниками про зустріч, яка повинна була відбутись в районі аптеки у смт. В.Березний о 18:00 год. Повідомила, що ОСОБА_1 прибув на вказану зустріч із запізненням приблизно на пів години. На питання, чи бачила вона транспортний засіб ОСОБА_1 повідомила, що бачила такий із далека.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 повідомили, що на початку грудня 2017 року, точної дати не пригадують, ввечері, близько о 17:00 години, ОСОБА_1 заходив до них у наметове містечко, яке було розташовано у місті Ужгороді перед Закарпатською обласною державною адміністрацією. Повідомили, що вони поспілкувалися близько 10 хвилин, після чого ОСОБА_1 повідомив їм, що їде додому, оскільки у ДТП загинула його однокласниця, та пішов з наметового містечка.

Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні пояснила, що близько 18 години 05 грудня 2017 року їй зателефонував її друг ОСОБА_1 і спитав, чи може вона поїхати на своїй машині разом із ним у Великий Березний, де мешкають його батьки. При цьому ОСОБА_1 повідомив їй, що у нього зламався автомобіль коли він їхав на поминки до своєї однокласниці ОСОБА_14 , тому просив відвезти його у місто Перечин, де його очікувала дружина.

Погодившись на його прохання, вона поїхала за ним підібрала його у Великому Березному та відвезла у м. Перечин. На запитання, чи бачила вона транспортний засіб ОСОБА_1 повідомила, що бачила такий, проте візуальних пошкоджень на автомобілі не помітила.

Свідок ОСОБА_16 вказала, що ввечері 5 грудня 2017 року у зв`язку із тим, що автомобіль її чоловіка з його слів вийшов з ладу, поїхала за ним у напрямку смт. В.Березний.

Свідки ОСОБА_17 та ОСОБА_18 у судовому засіданні не надали свідчень, які стосуються будь-яких обставин вчинення даного кримінального правопорушення.

На допиті свідків, які заявлені стороною захисту та не з`явилися у судове засідання для їх допиту, сторони не наполягали, при цьому, сторона захисту вказала на недоцільність їх допиту.

Аналізуючи показання свідків, допитаних у судовому засіданні, суд приймає їх до уваги, оскільки вони в цілому узгоджуються між собою та іншими доказами, дослідженими в ході судового розгляду, а саме протоколами огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, протоколом огляду транспортних засобів, даними протоколів слідчих експериментів, висновками експертиз, які в свою чергу свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому діянь.

Даними протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 25.02.2017 року, схемою та фото таблицею до нього з яких вбачається, що оглядом встановлено місце дорожньо-транспортної пригоди - від вул. Тімірязєва до вул. Оноківської в м. Ужгород, де було вчинено наїзд на пішохода ОСОБА_3 , зафіксовано загальну обстановку на місці події, ширину проїзної частини, вид дорожнього покриття та його стан, місце розташування трупа та зроблено його опис, зафіксовано один транспортний засіб «ВАЗ 2121», номерний знак НОМЕР_2 без видимих ознак пошкоджень. Також в ході огляду виявлено та вилучено уламки лакофарбового покриття та пластику іншого автомобіля, який на місці події був відсутній.

Даними протоколу огляду місця події/речей від 07.12.2017 року з якого встановлено, що слідчим СУ ГУНП в Закарпатській області Гарапко М.В., у присутності понятих у період часу з 13:10 год. до 14:30 год. було здійснено огляд легкового автомобіля «Skoda Octavia», світло-сірого кольору, який на момент огляду був пошкоджений в результаті пожежі та перебував на майданчику тимчасового тримання транспортних засобів Великоберезнянського ВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області. З поміж іншого, слідчим були встановлені зовнішні пошкодження у автомобіля, які могли виникнути не внаслідок пожежі, а після ДТП.

Даними протоколу огляду місця події/речей від 07.12.2017 року відповідно до якого було здійснено огляд легкового автомобіля «ВАЗ-Нива», моделі «2121», номерний знак НОМЕР_2 , на якому не було зафіксовано механічних пошкоджень, зафіксовано його загальний стан. До протоколу також додано фото таблицю із зображенням автомобіля «ВАЗ-Нива», моделі «2121», номерний знак НОМЕР_2 .

Даними протоколу огляду місця події/речей від 06.12.2017 року та фото таблицею до нього, згідно якого було оглянуто особисті речі потерпілого ОСОБА_3 , зафіксовано їх стан та вилучено верхню одежу останнього.

Даними протоколу огляду речей та перегляду відеозапису від 13.02.2018 року, згідно якого було оглянуто полімерний «DVD-R» диск марки «Verbartim» розміром 4.7 GB номер «МАР638VJ19115629», який добровільно надав ОСОБА_7 , на якому наявний відеозапис з камери цілодобового зовнішнього відео спостереження, якою обладнаний магазин АВС «Господарочка», що розташований по вул. Ротмана, 4, в м. Ужгороді, на її перехрещенні з вулицею Об`їзна - автодороги М-08 сполученням «КПП Вишнє Німецька - автодорога М-06», з відображенням дорожньо-транспортної пригоди. Вказаним відеозаписом підтверджено, що подія мала місце 05.12.2017 року приблизно о 17 год. 50 хв.

З відеозапису камери ТОВ «Господарочка» та з висновку експерта №19/9-2/1/56-СЕ/18 від 08.02.2018, який вказує на похибку +1 год. у вказаному відео встановлено, що 05.12.2017 року о 18 год. 48 хв. 34 сек., на ділянці дороги по вул. Об`їзна в м. Ужгород у світлі фар легкового автомобіля, який рухається по проїзній частині зліва на право, видно, що ліворуч від нього, по ходу його руху, у попутному йому напрямку, рухається пішохід. В той момент із дороги, що у лівому верхньому куті відеозапису до вказаної дороги наближався або вже стояв перед виїздом на неї інший транспортний засіб з увімкненим світлом фар. Коли легковий автомобіль, що рухався зліва направо на відео, проїжджав перехрестя з дорогою, що з права по ходу його руху, на зустрічній для нього смузі руху з`явився рухаючийся справа на ліво легковий автомобіль з увімкненим світлом фар. Даний автомобіль проїхавши деяку відстань у світлі його фар видно, як рухаючийся зліва направо пішохід, при наближенні світла фар до нього, зупиняється та змінює свій напрямок руху назад, ніби відстрибує, що відбувається о 18 год. 48 хв. 38 сек. Після цього, легковий автомобіль проїжджає далі та не зупиняється. Слідом за першим легковим автомобілем, від якого ніби відстрибував назад пішохід, о 18 год. 48 хв. 47 сек. на відеозаписі з`являється другий автомобіль, який рухається у тому ж напрямку з увімкненим світлом фар. Даний автомобіль проїхавши деяку відстань, ніби зменшує свою швидкість і виїжджає за межі досяжності відеокамери.

Даними протоколу слідчого експерименту від 13.02.2018 року, проведеного за участю потерпілої ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_7 та протоколу слідчого експерименту від 19.02.2018 року проведеного за участю потерпілої ОСОБА_6 та водія ОСОБА_2 , понятих та статиста, відтворено подію дорожньо-транспортної пригоди з метою встановлення загальної та конкретної видимості пішохода.

Згідно протоколу огляду місця події/речей (додаткового) від 24.01.2019 року вбачається, що було оглянуто автомобіль марки «Skoda», моделі «Octavia», номер кузова НОМЕР_3 , який пошкоджений вогнем, демонтовано та вилучено передню праву дверку оглядового автомобіля із залишками пошкодженого кріплення правого дзеркала заднього виду.

Висновком судової транспортно-трасологічної експертизи №10/181 від 19.12.2017 встановлено, що на момент огляду яких-небудь пошкоджень на автомобілі ВАЗ-НИВА, номерний знак НОМЕР_2 , характерних для контактування з пішоходом не виявлено та констатовано, що наїзд на пішохода відбувся на правій в напрямку руху до м. Мукачева смузі руху в місці, яке передує початку ділянки з осипом дрібних уламків лакофарбового покриття та деталей.

З висновку судово-медичної експертизи №476 від 06.03.2018 року вбачається, що смерть ОСОБА_3 наступила внаслідок поєднаної тупої травми голови, тулубу та кінцівок, що супроводжувалася закритою черепно-мозковою травмою, множинними переломами ребер по різних анатомічних лініях, забоєм легень, перелому грудного відділу хребта, що призвело до розвитку травматичного шоку, що і стало безпосередньою причиною смерті. Чисельність, поєднання, характер та локалізація пошкоджень свідчать про те, що вони утворилися в результаті автомобільної травми наступним чином: первинне контактування з автомобілем, що рухався, найбільш імовірно відбулося з передньо-внутрішньою поверхнею правої нижньої кінцівки. При цьому, потерпілий найбільш імовірно знаходився в русі у вертикальному або близькому до нього положенні, повернутий боковою поверхнею тіла. Після первинного контактування мало місце наступне падіння на підлегле тверде покриття, після чого відбувся контакт з виступаючими частинами автомобіля в область голови, про що свідчать множинні синці і садна та множинні переломи кісток лицевого скелету, при цьому, потерпілий знаходився в горизонтальному положенні, повернутий обличчям до джерела спричинення тілесних ушкоджень.

Висновком комісійної судово-медичної експертизи №23 від 21.11.2018 року підтверджено, що тілесні ушкодження, виявлені при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_3 , виникли в результаті комбінованої автомобільної травми. На першому етапі ДТП (наїзд автомобіля, що рухається, на пішохода) могли утворитись тілесні ушкодження у вигляді крововиливу на шкірних покривах та в м`яких тканинах правого колінного суглобу, крововиливу у великий сальник, переломи 2,3,4 ребер справа по лопатковій лінії та синці тильної поверхні правої кисті і правого променево-зап`ясткового суглоба. При цьому, тілесні ушкодження у вигляді переломів 2,3,4 ребер справа по лопатковій лінії за звичайним своїм перебігом викликають розлад здоров`я на час більше 21 дня і за цією ознакою кваліфікуються як тілесні ушкодження середньої тяжкості. Тілесні ушкодження у вигляді крововиливу у великий сальник та м`які тканини правого колінного суглобу, синців тильної поверхні правої кисті і правого променево-зап`ясткового суглоба за звичайним своїм перебігом викликають розлад здоров`я на час більше 6 але менше 21 дня, і за цією ознакою кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я.

Всі інші тілесні ушкодження могли виникнути на другому етапі ДТП: перелом тіла 3 грудного хребця, переломи кісток мозкового та лицевого черепа, крововиливи під м`яку мозкову оболонку та в речовину головного мозку, переломи 1 ребра зліва по пригруднинній лінії та 2,3,4,5 ребер справа по середньо-ключичній лінії, крововилив у паренхіму верхньої частки правої легені, рана спинки носа та правої скронево-потиличної ділянки, садн підборіддя, правої завушної, правої щічної, правої скроневої та лівої лобово-скроневих ділянок, синець лівої виличної, лобової та підщелепної ділянок. При цьому, тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток мозкового та лицевого черепа, крововиливів під м`яку мозкову оболонку та в речовину головного мозку належать до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя, згідно з п. 2.1.3 (б,в) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р. Між даними тілесними ушкодженнями і смертю гр. ОСОБА_3 є причинний зв`язок.

Згідно висновку експерта №2048/2049 від 11.06.2018 за результатами проведення експертизи по технічному дослідженню відеозаписів та комісійної транспортно-трасологічної експертизи встановлено, що у нижній частині двох вертикальних елементів і горизонтальному елементів передньої захисної дуги та захисті двигуна автомобіля ВАЗ-2121, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , є сліди, які могли утворитись в результаті контакту з тілом людини, яке було в горизонтальному чи близькому до нього положенні. Також підтверджено, що переїзд через тіло пішохода ОСОБА_3 автомобілем ВАЗ-2121, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , відбувся дещо дальше місця наїзду на нього невстановленим транспортним засобом, яке знаходиться за стовпом електроопори, який стоїть позаду дерев`яної бесідки ліворуч вершини її даху.

Даними висновку судової автотехнічної експертизи №2050 від 25.06.2018 року згідно якого встановлено, що в даній дорожній ситуації, враховуючи покази водія автомобіля ВАЗ-Нива, номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_2 , за умови, якщо вказаний ним автомобіль марки «Шкода» моделі «Октавія» є тим самим автомобілем «Skoda» модель «Octavia» реєстраційний номер Республіки Польщі НОМЕР_1 , під керуванням гр. ОСОБА_1 , то в даному випадку, водій ОСОБА_1 виконуючи рух на неосвітленій ділянці в темний час доби, повинен був рухатись зі швидкістю, що відповідала б безпечній відповідно видимості дороги в напрямку руху, а в разі виникнення небезпеки для руху, або виявленні перешкоди на проїжджій частині, прийняти заходи зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, тобто діяти відповідно до вимог п.12.2, п.12.3 Правил дорожнього руху. Вказано, що в даній дорожній ситуації водій ОСОБА_2 не мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода шляхом своєчасного застосування гальмування (як способу зупинки у межах найкоротшої, з можливих, віддалі), виконуючи вимоги п.12.3 Правил дорожнього руху України.

Даними висновку судової трасологічної експертизи №684 від 31.08.2018 року підтверджено, що поворотний кронштейн правого зовнішнього дзеркала заднього виду транспортного засобу - автомобіля, в зборі з електромеханічним пристроєм для регулювання дзеркала автомобіля, дзеркало (скло-вставка) заднього виду з підігрівом, уламок пластмаси чорного кольору пофарбований в сірий колір, що вилучені в ході огляду місця ДТП 05 грудня 2017 року у полімерний пакет № 4404622, а також три уламки пластмаси чорного кольору пофарбовані в сірий колір, уламок деталі з пластмаси чорного кольору, деталь з пластмаси чорного кольору, що вилучені в ході огляду місця ДТП 05 грудня 2017 року у полімерний пакет № 4404623, належать до частин і деталей правого зовнішнього дзеркала заднього виду автомобіля сірого кольору 2002 року виготовлення, яке встановлюється на транспортні засоби, в тому числі, автомобілі марки VW, AUDI, SEAT, Skoda (SKODA OCTAVIA НОМЕР_4 ). Уламок деталі з прозорої пластмаси циліндричної форми, що вилучений в ході огляду місця ДТП 05 грудня 2017 року у полімерний пакет № 4404649 є фрагментом внутрішнього розсіювача переднього покажчика поворотів по типу такого, який встановлювався на автомобіль марки Шкода моделі Октавія І (1996-2000 р.в.). Уламок деталі з пластмаси чорного кольору, що вилучений в ході огляду місця ДТП 05 грудня 2017 року у полімерний пакет № 4404647, є фрагментом правого краю декоративної накладки (молдінгу) облицювання переднього бамперу автомобіля марки Шкода моделі Октавія І (1996-2000 р.в.).

Допитаний у судовому засіданні судовий експерт ОСОБА_19 пояснив, що він проводив вказану трасологічну експертизу та за результатами виклав висновок експерта №684 від 31.08.2018 року. Зазначив, що експертиза ним була проведена відповідно до методичних рекомендацій, згідно до положень Закону, та підтримав вказані у ній висновки.

Повідомив, що йому надійшла постанова слідчого про призначення експертизи з уламками деталей авто, які були запаковані у спец пакет та підтвердив їх цілісність. Зауважив, що був на місці зберігання пошкодженого вогнем транспортного засобу «Шкода Октавія», та проводив огляд такого. Додав, що після проведення експертного дослідження упакував піддослідні деталі у ті ж спец пакети, які міг скріпити за допомогою стиплера.

З висновку комісійної судової експертизи відео та звукозапису, транспортно-трасологічної та авто-технічної експертизи №19/12-1/2/3/4-СЕ/19; 19/9-2/1/18-СЕ/19 від 08.02.2019 року вбачається, що при огляді наданого на дослідження автомобіля «Skoda», моделі «Octavia», реєстраційний номер Республіки Польща НОМЕР_1 , судовими експертами виявлено пошкодження бокової поверхні арки крила довжиною 19 см. на відстані 90 см від передньої частини, яке імовірно утворилося внаслідок контактування з тілом пішохода. При огляді автомобіля «ВАЗ-Нива», номерний знаки НОМЕР_2 , виявлено пошкодження передньої дуги безпеки у вигляді вм`ятини, яка розташовується на відстані близько 10 см від її правого краю та деформація у вигляді складчастих вм`ятин на ділянці 18 см, яке розташовано орієнтовно навпроти місця розташування правої фари автомобіля, які могли утворитися внаслідок контактуванням з тілом пішохода. У даній дорожній обстановці водій автомобіля, який першим здійснив наїзд на пішохода, повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12.2, 12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху.

Також висновком встановлено, що швидкість руху автомобіля, який першим здійснив наїзд на пішохода, на визначеній ділянці перед наїздом становила 98-114 км/год., а швидкість руху автомобіля, який другим здійснив наїзд на пішохода, на визначеній ділянці перед наїздом становила 55-65 км/год. У даній дорожній обстановці з моменту наїзду на пішохода першим автомобілем, до моменту наїзду на нього другим автомобілем, за описаних у дослідницькій частині питання умов, пройшов час приблизно 8.67 с. Зазначено, що у даній дорожній обстановці водій автомобіля «ВАЗ-Нива», номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_2 не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода, як шляхом зупинки до місця наїзду так і шляхом безпечного об`їзду перешкоди, а в діях водія автомобіля, який першим вчинив наїзд на пішохода, убачаються невідповідності вимогам п.п. 12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору, перебувають у причинному зв`язку з настанням події даної ДТП.

Висновком комплексної судової експертизи цілого за частинами №19/13-1/5-СЕ/19 від 11.02.2019 року встановлено, що виявлені на місці події уламки та деталі, а саме ті, що були ідентифіковані в результаті дослідження: уламки, схожі на елементи зовнішнього дзеркала заднього виду КТЗ, внутрішня частина корпуса зовнішнього дзеркала заднього виду КТЗ із закріпленим на ньому електроприводом зовнішнього дзеркала заднього виду, елементи, схожі на уламки корпусу зовнішнього дзеркала заднього виду КТЗ, елемент, схожий на зовнішнє дзеркало виду КТЗ з маркувальними позначеннями, елемент, схожий на бічний покажчик повороту КТЗ без маркувальних позначень, елемент, схожий на уламок облицювання бампера КТЗ без маркувальних позначень, елемент, схожий на зовнішнє облицювання зовнішнього дзеркала заднього виду з маркувальними позначеннями, елемент кузова КТЗ, схожий на крило переднє праве без маркувальних позначень, могли бути встановлені на транспортному засобі марки «Skoda», моделі «Octavia I», яка виготовлялася в період з 1996 по 2010 роки.

За результатами трасологічної експертизи №19/17-2/3-СЕ/19 від 08.02.2019 встановлено, що відокремлена частина кріплення бокового дзеркала автомобіля марки «Skoda», моделі «Octavia», реєстраційний номер Республіки Польща « НОМЕР_1 » та відокремлена частина пошкодженого кріплення корпусу зовнішнього дзеркала заднього виду автомобіля на передній правій дверці автомобіля марки «Skoda», моделі «Octavia», реєстраційний номер Республіки Польща « НОМЕР_1 », раніше складали одне ціле.

Даними ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.10.2018 року, якою надано дозвіл на проведення тимчасового доступу до інформації, яка знаходиться у оператора мобільного зв`язку ПрАТ «ВФ Україна», а саме інформації про з`єднання абонента із номером НОМЕР_5 , яким користується ОСОБА_1 , за період часу з 09:00 год. 05.12.2017 року по 09:00 год. 06.12.2017 року, протоколом тимчасового доступу до вказаної інформації від 28.11.2018 року та даними опрацьованої роздруківки абонентського номеру НОМЕР_6 з інтенсивністю з`єднань з якої встановлено, що вказаний абонент перебував 05 грудня 2017 року о 17:48 год. в районі місця ДТП, та в подальшому його маршрут прослідував до смт. Великий Березний, а також дослідженими у судовому засіданні оптичними носіями з інформацією роздруківок вказаного абонентського номеру.

Зазначені докази підтверджують перебування обвинуваченого ОСОБА_1 на місці події 05 грудня 2017 року у час дорожньо-транспортної пригоди.

З дослідженого у судовому засіданні відеозапису на флеш картці USB 2/0 Flash Drive AH 326, марки «Apacer», об`ємом 16 Gb, серійний номер АР16GAH326B-1, вбачається, що рух транспортних засобів, які схожі за своїми ознаками на ВАЗ-Нива білого кольору та «Skoda Octavia», здійснювався по вул. Берчені у м. Ужгород, в напрямку вул. Об`їзна, незадовго до дорожньо-транспортної пригоди.

Доводи сторони захисту про неналежність даного доказу суд до уваги не приймає, оскільки такі спростовуються відеозаписом з камер відеоспостереження з ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_2 », даними моніторингу руху абонентського номеру НОМЕР_6 , яким користується обвинувачений ОСОБА_1 та показами свідка ОСОБА_2 .

В судовому засіданні були допитані судові експерти ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_19 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , які підтримали складені ними висновки експертизи у повному обсязі.

Висновки, викладені у експертному висновку №685/989 від 26.02.2018 року, суд до уваги не приймає, оскільки такі не узгоджуються з іншими доказами та спростовуються даними п. 3 та п. 4 висновку №19/11-1/03-СЕ/19 від 08.02.2019, проведеного повторно за результатами судової експертизи лакофарбових матеріалів і покриття, згідно яких:

- верхній шар наданих на дослідження частинок лакофарбового покриття, що в постанові про призначення експертизи поіменовані як: «частинки, вилучені у ході проведення огляду місця дорожньо-транспортної пригоди» однорідний з верхнім шаром лакофарбового покриття наданого на дослідження переднього правого крила автомобіля, що в постанові про призначення експертизи поіменований як: «переднє праве крило, вилучене з автомобіля марки «Skoda» моделі «Octavia» реєстраційний номер Республіки Польщі НОМЕР_1 » за молекулярним складом і морфологічними ознаками;

- верхній шар наданих на дослідження частинок лакофарбового покриття, що в постанові про призначення експертизи поіменовані як: «частинки, вилучені у ході проведення огляду місця дорожньо-транспортної пригоди» однорідний з верхнім шаром лакофарбового покриття правого порога та правих передніх дверей автомобіля, що в постанові про призначення експертизи поіменований як: «автомобіль марки «Skoda» моделі «Octavia» реєстраційний номер НОМЕР_1 » за молекулярним складом і морфологічними ознаками.

Таким чином, вказані висновки експерта, у сукупності з іншими належними та допустимими доказами в справі, доводять порушення обвинуваченим ОСОБА_1 вимог п.п. 1.3; 1.5; 2.3.б); 12.2 та 12.3 12.4, 18.1 Правил дорожнього руху, що в свою чергу призвело до наїзду на пішохода та наявну у нього можливість запобігти цьому, шляхом дотримання ним зазначених вимог Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 р. № 1306.

Показання обвинуваченого щодо невизнання ним вини суд до уваги не приймає у зв`язку з тим, що такі спростовуються показаннями свідків та сукупністю досліджених та перевірених в ході судового розгляду належними та допустимими доказами.

Також, суд не приймає до уваги доводи обвинуваченого ОСОБА_1 що стороною обвинувачення було порушено процедуру вилучення фрагментів правого бічного дзеркала заднього виду, які поміщені у спец.пакет №4316628, оскільки встановлено, що ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.01.2018 номер судового провадження 308/568/18, такою було надано дозвіл на тимчасовий доступ до автомобіля марки «Skoda» моделі «Оctaviа» реєстраційний номер Республіки Польщі « НОМЕР_1 » та спеціального пакету №4316628, який визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні № 12017070070000439 розпочатого 06.12.2017 року за ч. 2 ст. 194 КК України. Сторона захисту з такою ухвалою була ознайомлена у порядку ст. 290 КПК України.

На підставі вищезгаданої ухвали, протоколами про тимчасовий доступ до речей та документів від 05.02.2018 року здійснено тимчасовий доступ до автомобіля марки «Skoda» моделі «Оctaviа» реєстраційний номер Республіки Польщі « НОМЕР_1 » та до спец пакету №4316628.

Крім того, Витягом з кримінального провадження №12017070000000244 від 06.12.2017 року підтверджено повноваження слідчого Гарапко М.В. у даному кримінальну провадженні на проведення слідчих та процесуальних дій.

Отже, суд визнає здобуті по даному кримінальному провадженню докази належними, допустимими,достатніми і достовірними, оскільки вони отримані в порядку, встановленому КПК України. Доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено.

Судом було вжито передбачені законом заходи для допиту усіх свідків, зазначених стороною обвинувачення та захисту, а також досліджені всі докази, надані учасниками кримінального провадження.

Згідно ст. 94 КПК Українисуд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно ст. 370 КПК України, судове рішення ухвалюється судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженим під час судового розгляду.

Аналізуючи надані докази, відповідно до фактичних обставин даного кримінального провадження, встановлених на підставі безпосередньо сприйнятих судом доказів, суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, якщо вони спричинили смерть потерпілого, не ґрунтується на правильному застосуванні закону про кримінальну відповідальність.

Для юридичної оцінки діяння за ч. 2 статті 286 КК України обов`язковим є прямий причинний зв`язок між порушенням водієм правил дорожнього руху та настанням смерті потерпілої особи.

Висновком комісійної судово-медичної експертизи №23 від 21.11.2018 року розмежовано тілесні ушкодження, які були отримані потерпілим внаслідок першого наїзду транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , та які були отримані після другого наїзду автомобіля, яким керував ОСОБА_2 . Отже, експертом було встановлено, що діями ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_3 були заподіяні тілесні ушкодження, які кваліфікуються як тілесні ушкодження середньої тяжкості та легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я, а смерть потерпілого настала внаслідок наїзду другого автомобіля, яким керував ОСОБА_2 , дії якого знаходяться у причинному зв`язку із настанням смерті потерпілого.

Таким чином, суд, діючи в межах повноважень щодо перекваліфікації злочину, які встановлені нормою ч. 3 ст. 337 КПК України, згідно з якою зміна кваліфікації допускається лише в бік покращення становища обвинуваченого, зокрема шляхом застосування кримінального закону про менш тяжкий злочин, вважає, що дії ОСОБА_1 необхідно перекваліфікувати з ч. 2 ст. 286 КК України на ч. 1 ст. 286 КК України.

До такого висновку суд дійшов виходячи з того, що ОСОБА_1 порушив пункти п.п. 1.3; 1.5; 2.3.б); 12.2 та 12.3 12.4, 18.1 Правил дорожнього руху, та інформаційно-вказівного дорожнього знаку «5.35-1-5.35.2 - Пішохідний перехід», внаслідок чого допустив наїзд на потерпілого ОСОБА_3 та заподіяв йому тілесні ушкодження середньої тяжкості та легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я.

Щодо кваліфікації дій обвинуваченого у завідомому залишенні потерпілого, який перебував в небезпечному для життя стані і позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження, без допомоги, поставивши його в небезпечний для життя стан, якщо вони спричинили смерть особи, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 порушив п. 2.10 Правил дорожнього руху і своїми діями залишив потерпілого без допомоги.

Так, з безпосередньо досліджених у судовому засіданні доказів та показань свідків вбачається, що водій ОСОБА_1 допустив наїзд на потерпілого ОСОБА_3 , та не зупиняючись, не вчиняючи будь-яких інших дій, які б свідчили про бажання надати допомогу потерпілому, покинув місце пригоди, хоча достовірно бачив, що збив людину, мав можливість зупинитися та вжити заходи для запобігання другого наїзду на потерпілого попутним транспортним засобом (згідно висновку експерта №19/12-1/2/3/4-СЕ/19; 19/9-2/1/18-СЕ/19 від 08.02.2019 року з якого вбачається, що між першим та другим наїздом пройшло 8.67 с., та протоколів слідчого експерименту та показів свідка ОСОБА_2 відстань між його транспортним засобом та автомобілем обвинуваченого після обгону складала близько 300-400 метрів).

Такі дії обвинуваченого вказують на умисне намагання уникнути викриття його причетності до злочину, з урахуванням тяжкого фізичного стану потерпілої особи.

Одночасно, частина 3 статті 135 КК України передбачає відповідальність за завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, якщо той, хто залишив без допомоги сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, якщо вони спричинили смерть особи.

Суспільна небезпека цього злочину полягає у поширенні аморальної поведінки, змістом якої є неповага до права людини на життя і безпеку, нехтування моральними і правовими нормами, що зобов`язують надавати допомогу людям, які перебувають у небезпечному для життя стані.

Потерпілим від цього злочину є особа, яка характеризується сукупністю двох ознак. Так, вона: а) перебуває в небезпечному для життя стані; б) позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану.

Небезпечним для життя станом слід вважати такий стан, коли особа без сторонньої допомоги не має можливості вжити ефективних заходів для самозбереження внаслідок безпорадного стану.

Суб`єктивна сторона злочину, передбаченого статтею 135 КК України, завжди характеризується прямим умислом щодо самого діяння. Що стосується наслідків, ставлення суб`єкта злочину до них завжди характеризується необережністю (злочинною недбалістю чи злочинною самовпевненістю).

Із законодавчого визначення випливає, що моментом закінчення злочину є ухилення від надання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані. Для кваліфікації дій винного за цією нормою кримінального закону не має значення те, що хтось інший надав чи намагався надати допомогу залишеному в небезпеці, а також тяжкість тілесних ушкоджень отриманих в результаті ДТП.

За встановлених фактичних обставин, є повністю доведеним той факт, що обвинувачений ОСОБА_1 одразу після наїзду на ОСОБА_3 , якого поставив в небезпечний для життя стан, не зупиняючи автомобіль, не надавши допомоги останньому, який внаслідок отриманих тілесних ушкоджень її потребував, маючи фізичну можливість надати таку допомогу та достовірно розуміючи, як необхідно поводитись в такій обстановці, самовільно, з метою ухилення від відповідальності, покинув місце пригоди, залишивши потерпілого у небезпечному для життя стані, що призвело до настання його смерті внаслідок наїзду на нього іншого автомобіля.

Таким чином, сукупність наведених і оцінених судом доказів вказує на те, що обвинувачений ОСОБА_1 винний у порушенні правил безпеки дорожнього руху, як особа, яка керувала транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження і його дії суд кваліфікує за ч. 1 ст. 286 КК України.

Також, суд приходить до висновку, що обвинувачений ОСОБА_1 , поставивши потерпілого в небезпечний для життя стан, внаслідок чого він був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження, завідомо залишив його без допомоги, що призвело до його смерті, і його дії вірно кваліфіковані за ч. 3 ст. 135 КК України.

При визначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує, що останній є осудним в розумінні ч. 1 ст. 19 КК України, вчинив необережний злочин та умисний злочин, наслідком якого стала смерть людини.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

Суд також враховує особу винного, який за інформацією ОСК МВС України №10-120-12018/21210 раніше до кримінальної відповідальності не притягався, однак згідно відомостей, наданих Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції №812/11/15/03-2018 від 22.01.2018 року неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення на транспорті, сімейний стан - неодружений та має від першого шлюбу двох неповнолітніх дітей, не має постійного місця роботи, на обліку у лікарів нарколога, психіатра та фтизіатра не перебуває, соціально-психологічні риси, які зазначені у досудовій доповіді про обвинуваченого ОСОБА_1 , а також дані про відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Крім того, невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_1 суд визнає як спосіб захисту, направлений на ухилення від відповідальності.

Суд не знаходить підстав для призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. ст. 69, 75 та 76 КК України. При цьому, судом враховується та обставина, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 при вчиненні злочинів, призвели до незворотніх наслідків у виді смерті людини.

Враховуючи положення статті 50 КК України якою встановлено, що «покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами», тому пом`якшення обвинуваченому покарання негативно вплине на сприйняття суспільством, зокрема іншими водіями, необхідності дотримуватися Правил дорожнього руху, та враховуючи положення статті 65 КК України, якою встановлено, що «особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів», суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у вигляді обмеження волі в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України та позбавлення волі у межах санкції ч. 3 ст. 135 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 остаточного покарання, суд призначає покарання за правилами, визначеними ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 286 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує грубе порушення Правил дорожнього руху з боку обвинуваченого, неодноразове притягнення його до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення на транспорті, та приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_1 на підставі ч. 3 ст. 70 КК України додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобом.

Саме таке покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 та попередження нових злочинів.

Заява обвинуваченого ОСОБА_1 , оголошена у судових дебатах, про застосування до нього у випадку визнання його винним строків давності на підставі ст. 12, 49 КК України до задоволення не підлягає, так як він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, та за приписами п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України, особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину у зв`язку із закінченням строків давності по спливу десяти років. Однак, такий строк не минув.

Вирішуючи цивільний позов ОСОБА_6 про стягнення з ОСОБА_1 матеріальної та моральної шкоди суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 128 КПК України, форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом.

Згідно ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Положеннями ч. 1 ст. 56 КПК України передбачено, що потерпілий має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом.

Основними умовами пред`явлення цивільного позову в кримінальному процесі є подання позовної заяви; процесуальна правоздатність позивача; відсутність винесеного судом рішення за тією ж підставою та предметом позову.

Як встановлено судом, цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 мотивований тим, що обвинуваченим ОСОБА_1 внаслідок вчинення кримінального правопорушення завдано матеріальну шкоду, яка виразилася у витратах на поховання її батька ОСОБА_3 .

До спірних правовідносин слід застосувати норми ЦК України.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За приписами ч. 1 ст. 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Однак, позивачем до позовної заяви та у судовому засіданні не надано належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог у частині понесених нею матеріальних витрат на поховання батька, а тому така вимога до задоволення не підлягає.

Одночасно, виходячи з положень ст. 23 ЦК України позивач просила відшкодувати моральну шкоду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Позивач вказала, що неправомірними діями відповідача їй заподіяно моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку із дорожньо-транспортною пригодою та смертю батька, у перенесених нею хвилюваннях та душевних стражданнях, викликаних внаслідок втрати близької людини, яку вона оцінює у розмірі 250 000 гривень.

Згідно з п. 9 Постанови ВСУ № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

З наведеного суд вбачає підстави для застосування до спірних правовідносин загальних норм цивільного законодавства України щодо підстав для відшкодування моральної шкоди, що найбільш відповідатиме вимогам розумності та справедливості, враховує глибину понесених позивачем моральних страждань, викликаних втратою близької людини та вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь позивача відшкодування моральної шкоди у розмірі 200 000 (двісті тисяч) грн.

Оскільки обвинувачений засуджується до покарання у виді позбавлення волі, яке має відбувати реально, суд вважає за необхідне з метою відбування покарання за цим вироком, а також уникнення ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, обрати щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України.

Розподіл витрат на залучення експерта вирішити відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.369-371, 373-376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 286 та ч. 3 ст. 135 КК України, і призначити йому покарання:

за ч. 1 ст. 286 КК України виді обмеження волі строком на 2 (два) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки;

за ч. 3 ст. 135 КК України у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років.

На підставі ч. 1 та ч. 3 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

До набрання вироком законної сили обрати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, взявши його під варту негайно в залі суду.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту його фактичного затримання.

Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , суму завданої моральної шкоди в розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати по справі за проведення судової транспортно-трасологічної експертизи №10/181 від 19.12.2017 у розмірі 618,50 (шістсот вісімнадцять грн. п`ятдесят коп.); судової експертизи по технічному дослідженню відеозаписів та комісійної транспортно-трасологічної експертизи №2048/2049 від 11.06.2018 у розмірі 7865 (сім тисяч вісімсот шістдесят п`ять) гривень; судово автотехнічної експертизи №2050 від 25.06.2018 у розмірі 7150 (сім тисяч сто п`ятдесят) гривень; судової трасологічної експертизи №684 від 31.08.2018 у розмірі 8008 (вісім тисяч вісім) гривень; комісійної судової експертизи відео та звукозапису, транспортно-трасологічної та авто технічної експертизи №19/12-1/2/3/4-СЕ/19; №19/9-2/1/18-СЕ/19 від 08.02.2019 у розмірі 15730 (п`ятнадцять тисяч сімсот тридцять) гривень; судової експертизи цілого за частинами №19/13-1/5-СЕ/19 від 11.02.2019 у розмірі 572 (п`ятсот сімдесят дві) гривні; судової трасологічної експертизи №19/17-2/3-СЕ/19 від 08.02.2019 у розмірі 16016 (шістнадцять тисяч шістнадцять) гривень; судової експертизи лакофарбових матеріалів і покриття №19/11-1/03-СЕ/19 у розмірі 8580 (вісім тисяч п`ятсот вісімдесят) гривень.

Решту судових витрат віднести на рахунок держави.

Речові докази:

- одна чорна балонова куртка, одні темно коричневі матерчаті-вельветові штани, одна пара туфель чорних, мобільний телефон, грошові кошти у сумі 21 грн. та зарядний пристрій, задня кришка до телефону, які поміщені та упаковані до спецпакету №4404648 - повернути потерпілій ОСОБА_6 ;

- одна флеш картка USB 2/0 FLASH DRIVE AH 326, марки «Apacer», об`ємом 16 гб, серійний номер AP16GAH326B-1; один полімерний «DVD-R» диск марки «Verbartim» розміром «4.7 GB» номер «MAP638VJ19115629» - зберігати при матеріалах справи;

- пошкоджений вогнем автомобіль марки «Skoda» моделі «Octavia» реєстраційний номер Республіки Польщі « НОМЕР_1 », частина бокового дзеркала автомобіля марки «Skoda» моделі «Octavia» реєстраційний номер Республіки Польщі « НОМЕР_1 », яка була вилучена та упакована до спец пакету №4316628, переднє праве крило, вилучене з пошкодженого вогнем автомобіля марки «Skoda» моделі «Octavia» реєстраційний номер Республіки Польщі « НОМЕР_1 » та права передня з частинками пошкодженого кріплення корпуса зовнішнього дзеркала заднього виду, що вилучена з пошкодженого вогнем автомобіля марки «Skoda» моделі «Octavia» реєстраційний номер Республіки Польщі « НОМЕР_1 » - повернути власнику, або іншій уповноваженій на те особі;

- автомобіль марки «ВАЗ - НИВА», моделі «2121», реєстраційний номер НОМЕР_2 - повернути ОСОБА_2 ;

- змив речовини бурого кольору, який поміщеного до паперового конверту; уламки деталей автомобіля, який залишив місце ДТП, які поміщені та упаковані до спецпакету №4404623; уламки деталей автомобіля який залишив місце ДТП, які поміщені та упаковані до спецпакету №4404622; уламки лако-фарбового покриття автомобіля, який залишив місце ДТП, які поміщені та упаковані до спецпакету №0300333; уламок прозорої (скляної) деталі автомобіля, який залишив місце ДТП, які поміщені та упаковані до спецпакету №4404649; уламок пластикової деталі автомобіля який залишив місце ДТП, які поміщені та упаковані до спецпакету №4404647 - після набрання вироком законної сили знищити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Вручити сторонам кримінального провадження копію вироку негайно після його проголошення.

Суддя Т.Р. Деметрадзе