Ухвала суду № 95419604, 05.03.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/9340/20

1-кп/308/899/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2021 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді - Зарева Н.І., за участю:

секретаря судового засідання - Віраг Е.М.

прокурора – Дробиняк Ю.М.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисників обвинуваченого - Зеленяк С.П., Свида О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62020140000000350 від 31.03.2020 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгорода, Закарпатської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, не одруженого, раніше не судимого, громадянина України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Ужгородським міськрайонним судом розглядається кримінальне провадження № 1-кп/308/899/20 (справа № 308/9340/20), відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62020140000000350 від 31.03.2020 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закаропатської області від 12.01.2021 року обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів, а саме до 12 березня 2021 року включно.

П`ятого березня 2021 року прокурор Ужгородської міськрайонної прокуратури Дробиняк Ю.М. подав до суду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 .

В обгрунтування клопотання зазначив, що строки запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого спливають, судовий розгляд кримінального провадження не закінчений, а ризики, що стали підставою для обрання запобіжного заходу не перестали існувати.

Враховуючи вищенаведене, прокурор Дробиняк Ю.М. просив суд продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 до закінчення судового розгляду на 60 діб.

У судовому засіданні прокурор Дробиняк Ю.М. підтримав подане клопотання, просив продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого до закінчення судового розгляду, оскільки ризики, що стали підставою для обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 не відпали. Мінімальна межа покарання за ч. 3 ст. 307 КК становить 9 років позбавлення волі, що може спонукати обвинуваченого до переховування від суду.

Захисник обвинуваченого - адвокат Зеленяк С.П. заперечив щодо заявленого прокурором клопотання з підстав його необґрунтованості. Зауважив, що клопотання базується на припущеннях, а позиція сторони обвинувачення не враховує докази, досліджені в судовому засіданні, зокрема в судовому засіданні факт збуту обвинуваченим ОСОБА_1 психотропної речовини не був підтверджений показаннями допитаних свідків.

Захисник обвинуваченого – адвокат Свида О.Г. заперечив щодо задоволення клопотання у зв`язку з тим, що докази спростовують пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення, а прокурор апелює виключно до тяжкості покарання, а також заявив, що є всі підстави для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав позицію своїх захисників.

Заслухавши думку прокурора, позицію обвинуваченого та його захисників, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів пов`язане із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Надаючи оцінку ризикам, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даному етапі судового розгляду, суд погоджується з доводами сторони обвинувачення, щодо наявності підстав вважати, що наразі існує ризик переховування обвинуваченого від суду, оскільки ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, зокрема в тому, що він вчинив незаконне придбання, зберігання з метою збуту психотропних речовин у великих розмірах та особливо небезпечних психотропних речовин у великих та особливо великих розмірах.

При цьому суд враховує практику Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 в рішенні якого зазначено, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».

При цьому, суд констатує, що на даному етапі не вирішуються питання щодо оцінки доказів, оскільки відповідно до положень ст. 94 КПК така оцінка повинна ґрунтуватися на основі всіх обставин кримінального провадження в сукупності з іншими доказами, і жоден доказ немає наперед встановленої сили. За таких обставин, суд не бере до уваги заперечення захисників обвинуваченого щодо спростування факту збуту психотропних речовин під час судового засідання. на підставі допиту свідків у судовому засіданні.

Водночас, враховуючи те, що предметом інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення являються наркотичні засоби, психотропні речовини їх аналоги та прекурсори, в тому числі в особливо великих розмірах, походження яких та канали надходження до обвинуваченого під час судового розгляду не встановлені, суд вважає реальним ризик вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 нового кримінального правопорушення у сфері незаконного обігу зазначених речовин, які викликають увагу суспільства, що може негативно вплинути на охоронювані законом права, інтереси та цінності, і наголошує, що існування реальних ознак справжності громадського інтересу переважає принцип поваги до особистої свободи. При цьому судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства ("Летельє проти Франції").

Про можливість вчинення нового кримінального правопорушення свідчать і ті обставини, що ОСОБА_1 не працюючий, не має джерела доходів, що може спонукати останнього до пошуку протиправного заробітку, обґрунтовано обвинувачується у незаконному придбанні та зберіганні з метою збуту особливо небезпечних психотропних речовин у особливо великих розмірах, а отже він може бути обізнаний у способах вчинення, приховування аналогічних злочинів, каналах походження психотропних речовин, осіб, які здійснюють їх зберігання чи збут, а тому суд констатує про існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Разом з цим доводи сторони захисту не спростовують зазначених ризиків, а зводяться тільки до характеристики особи обвинуваченого, його стану здоров`я, та які є тільки окремими елементами, які враховує суд при вирішенні питання щодо зміни/продовження строку дії запобіжного заходу.

Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду. При цьому, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм застосуванням більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Водночас, враховуючи особу обвинуваченого, спосіб вчиненого ним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому, особливу суспільну небезпечність інкримінованого йому кримінального правопорушення суд вважає, що запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання чи особистої поруки не забезпечить в повній мірі виконання останнім його процесуальних обов`язків та запобігання спробам перешкоджати кримінальному провадженню. Застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, не зможе запобігти ризику вчинення нового кримінального правопорушення, оскільки як вбачається з матеріалів досудового розслідування обвинувачений міг зберігати наркотичні речовини за місцем свого проживання, ніде не працює, може координувати діяльність інших осіб щодо доставки чи збуту наркотичних засобів, перебуваючи за місцем проживання, що негативно вплине на захист охоронюваних законом прав та інтересів суспільства.

Обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення на даний час не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, визначеними КПК України, конкретними підставами і метою їх застосування. Тому, на переконання суду, наявні підстави для продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , що обумовлено необхідністю завершення судового розгляду кримінального провадження та відсутністю на даний час підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід.

Відтак, суд прийшов до висновку, що інший більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою не зможе запобігти встановленим ризикам, у зв`язку з чим строк тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 слід продовжити на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів.

Керуючись ст.ст. 176-178, 331, 369-372 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів, а саме до 03 травня 2021 року включно.

Копію ухвали надіслати начальнику Державної установи «Закарпатська установа виконання покарань №9».

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Дата та час оголошення повного тексту ухвали 10 березня 2021 року 10 год. 00 хв.

Суддя Н.І. Зарева