Постанова № 95419036, 10.03.2021, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 266/980/21

Провадження№ 3/266/465/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2021 року м. Маріуполь

Суддя Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області Пантелєєв Дмитро Геннадійович розглянувши справу, яка надійшла з Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: відповідно до довідки від 01.03.2021 року не встановлено, громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 12.02.2021 року, о 18 год. 21 хв., за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, Приморський район, пр. Нахімова, буд.138 , керував транспортним засобом «Тоyota Prado», державний номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився з використанням технічного засобу «Drager Alcotest» ARHK 7910, від проходження огляду на стан сп`яніння в КНП “МЦПЛЗ м. Маріуполь» відмовився у присутності двох свідків в установленому законом порядку, внаслідок чого порушив п.2.9 а ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 у судове засідання, про яке він повідомлений в протоколі під власний підпис не з`явився, про причини своєї неявки суду не повідомляв.

Клопотань про розгляд справи без його участі чи про відкладення розгляду з причин що унеможливлюють прибуття за викликом суду не надіслав.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», суди повинні неухильно виконувати вимоги ст. 268 КУпАП, щодо розгляду справи про адміністративні правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної особи, це можливо у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і від неї не надійшло клопотання про його відкладення.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі – Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов`язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об`єкта і цілі ст. 6 ЄСПЛ, оскільки здійснення прав, гарантованих ст. 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.

Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції в праві встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких – не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаному Рішенні зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики ЄСПЛ вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.

Отже, обставини неявки у судове засідання ОСОБА_1 , якому було відомо про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення та направлення складених матеріалів до суду, повідомлення про місце та час судового розгляду, дають підстави стверджувати про неналежне здійснення ним своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків.

За зазначених обставин, суд вважає, що ОСОБА_1 був своєчасно та належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, у зв`язку з чим, згідно зі ст. 268 КУпАП, справа розглянута на підставі матеріалів, які маються у справі.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до наступних висновків.

З 01.07.2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22.11.2018 року № 2617-VIII. Підпунктом 4 п. 1 розділу І вказаного Закону від 22.11.2018 року ст. 130 КУпАП викладена в новій редакції, якою виключена відповідальність водіїв за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далівідповідальність водіїв транспортних засобів).

Разом з цим, п/п. 171 п. 2 розділу І Закону від 22.11.2018 року Кримінальний кодекс України доповнений статтею 286-1, якою встановлена кримінальна відповідальність водіїв транспортних засобів. У зв`язку з тим, що відповідальність водіїв транспортних засобів, по суті, була криміналізована та передбачена можливість застосування кримінального покарання, а також у зв`язку з тим, що санкція за таке порушення була підвищена (збільшений розмір штрафу та строк додаткового покарання), то відповідальність водіїв транспортних засобів посилена.

Незважаючи, що Закон від 22.11.2018 року набрав чинності з 01 липня 2020 року, та що самим Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 17 червня 2020 року № 720-IX (розділ ІІ) передбачений особливий порядок набрання ним чинності, тобто з дня набрання чинності Законом від 22.11.2018 року, Закон від 17.06.2020 року все ж набрав чинності в силу п. 4 Указу Президента України від 10.06.1997 року з дня його опублікування в офіційному друкованому виданні, а саме у газеті «Голос України» за № 110 від 03.07.2020 року.

Вказаним Законом від 17.06.2020 року були внесені зміни до Закону від 22.11.2018 року Зокрема, відповідно до абз. 6 п/п. 2 п. 117 розділу І Закону від 17.06.2020 року п/п. 171 п. 2 розділу І Закону від 22.11.2018 року, яким КК доповнений новою статтею 286-1, виключений. Також відповідно до абз. 1 п/п. 1 п. 117 розділу І Закону від 17.06.2020 р. виключений п/п. 4 п. 1 розділу І Закону від 22.11.2018 року, яким ст. 130 КУпАП викладена в новій редакції та з якої виключена відповідальність водіїв транспортних засобів.

Таким чином, суд вважає, що з 03.07.2020 року ст. 130 КУпАП підлягає застосуванню в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 2617-VIII, а ст. 286-1 КК України виключена.

Керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов висновку, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення внаслідок винних дій останнього повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, що узгоджуються між собою та не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та об`єктивності, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 406214 від 12.02.2021 року, який оформлений повноважною особою згідно вимог КУпАП; довідкою інспектора відділу адміністративної практики батальйону УПП в Донецькій області ДПП Марухненко Д., з якої вбачається, що посвідчення водія ОСОБА_1 , серії НОМЕР_2 від 30.05.2003 року зберігається в УПП в Донецькій області; поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_1 погодився в їх присутності пройти медичний огляд за допомогою приладу «Драгер»; висновком технічного засобу «Драгер» від 12.02.2021 року, відповідно до якого ОСОБА_1 12.02.2021 року перебував у стані алкогольного сп`яніння, результат аналізу 0,68 %; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння; рапортом працівника поліції; відеозаписом від 12.02.2021 року.

Відповідно до п. 2.9 а Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Зазначені в протоколі обставини узгоджуються з даними, викладеними в матеріалах справи, з яких ОСОБА_1 порушив п. 2.9 а Правил Дорожнього руху України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При ухваленні рішення у справі суд також враховує обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, та бере до уваги, що порушення правил дорожнього руху, допущене ОСОБА_1 є грубим. Тому, для запобігання вчиненню нових правопорушень та виховання ОСОБА_1 необхідно накласти на нього адміністративне стягнення в межах санкції статті Закону у виді штрафу в дохід держави та позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік.

Згідно з вимогами ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Керуючись ст.ст. 23, 33, 36, 130 ч. 1, 252, 268, 284 КУпАП, суддя -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: відповідно до довідки від 01.03.2021 року не встановлено, визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 10200,00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. (отримувач коштів Маріуполь.УК/м.Маріуполь/21081100, код за ЄДРПОУ 37967785, банк отримувача Казначейство України (ел.адм.податків), МФО 899998, рахунок отримувача UA 088999980313070106000005721, код класифікації доходів бюджету 21081100).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: відповідно до довідки від 01.03.2021 року не встановлено, судовий збір на користь держави у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні (рахунок UA908999980313111256000026001, банк отримувача коштів – Казначейство України (ЕАП), код отримувача 37993783, отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106, ЄДРПОУ 37993783).

Апеляційну скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови до Донецького апеляційного суду через Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області.

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців із дня її винесення.

При оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення.

Суддя: Д.Г.Пантелєєв