Постанова № 95418983, 10.03.2021, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/909/21

Провадження №2-а/265/19/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2021 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді – Козлова Д. О.,

за участю секретаря – Аргунової М. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу № 265/909/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Луганського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, посилаючись у його обґрунтування на те, що постановою про накладення адміністративного стягнення № 144173 від 7 лютого 2021 року, складеною начальником групи ІПК віпс (тип А) впс «Мілове» ім. В. Банних, позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-2 КУпАП та накладено стягнення у вигляді 1700 грн. штрафу. Зі змісту постанови вбачається, що 7 лютого 2021 року під час прикордонного контролю виявлено, що ОСОБА_1 нібито перетнув кордон України з тимчасово окупованої території України до Російської Федерації через тимчасово недіючий пункт пропуску «Успенка», чим порушив п. 3 постанови КМУ № 815 від 17 липня 2019 р. «Про затвердження Порядку в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій», відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 204-2 КУпАП. Вважаючи дану постанову протиправною, зазначав, що постанова негайно після закінчення розгляду справи йому не оголошувалась, права роз`ясненні були вже після накладення стягнення, не були взяті до уваги його пояснення, а також не з`ясовані інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розгляд справи був проведений без підготовки та надання часу для звернення за правовою допомогою, що порушило право на захист позивача. При цьому у постанові не наведені докази підтвердження вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, в обґрунтування яких особа, яка складала постанову дійшла до висновку про винуватість позивача, тобто не зазначено доказів порушення ним порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, що свідчить про недоведеність дій позивача за ст. 204-2 ч. 1 КУпАП. На підставі викладеного просив суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення № 144173 від 7 лютого 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 204-2 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 1700 грн., а провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 204-2 КУпАП закрити, стягнувши на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача його понесені витрати зі сплати судового збору у сумі 454 грн.

Не погоджуючись із позовними вимогами ОСОБА_1 , представник Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса подав відзив, де зазначив, що позивачем порушено вимоги п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП, оскільки скарга подається в орган, який виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством, після чого така скарга протягом трьох діб надсилається разом із справою органу, правомочному відповідно до цієї статті її розглядати. Також за ст. Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного Суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» в`їзд осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзд осіб, переміщення товарів з таких територій здійснюються через контрольні пункти в`їзду-виїзду, визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2019 року № 815, за якою в`їзд/виїзд осіб на тимчасово окуповані території та з таких територій здійснюється виключно через визначені контрольні пункти. Так 7 лютого 2021 року на ділянці проведення операції об`єднаннях сил в межах Донецької та Луганської областей функціонували КПВВ, а також окупаційною владою здійснювався пропуск громадян через КПВВ «Новотроїцьке» та «Станиця Луганська» з 8-00 год. до 16-00 год., про роботу яких та кількість осіб, які здійснили виїзд/в`їзд з тимчасово окупованої території у визначеному КПВВ постійно інформують через мережу Інтернет, тому позивач мав можливість у законний спосіб здійснити виїзд з тимчасово окупованої території України. Позивач під час перетину державного кордону України з території Російської Федерації пояснив, що 7 лютого 2021 року здійснив виїзд з тимчасово окупованої території України до Російської Федерації через тимчасово не працюючий пункт пропуску «Успенка» - «Матвеев Курган» (РФ), не виказуючи будь-яких заперечень та не надавши будь-яких документів, які б звільняли його від адміністративної відповідальності, якому також були доведенні права за ст. 63 Конституції, ст. 268 КУпАП та на отримання ним безоплатної правової допомоги, від отримання якої він відмовився. Даний факт також підтверджується рапортом співробітника прикордонної служби, який виявив порушення позивача. Просив у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Позивач у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, надавши суду заяву з проханням вирішити спір за його відсутності, наполягаючи при цьому на задоволенні поданого адміністративного позову.

Представники Луганського прикордонного загону до Лисичанського міського суду Луганської області не з`явились, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, не надавши заяв суду з проханням вирішити спір за їх відсутності, незважаючи на задоволене ухвалою суду від 4 березня 2021 року клопотання представника відповідача про проведення судового засідання в режимі відео конференції за участі представників Луганського прикордонного загону у вказаному суді.

На підставі ч. 3 ст. 268 КАС неприбуття у судове засідання учасника справи, зокрема, визначеної за ст. 286 КАС, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Таким чином суд, розглянувши справу за відсутності сторін, дослідивши її матеріали, вважає, що заявлений позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно із ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

На підставі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд встановив, що постановою № 144173 від 7 лютого 2021 року начальника групи віпс (тип А) ВПС «Мілове» ім. В. Банних Луганського прикордонного загону (Військова частина № 9938), ОСОБА_2 , ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-2 КУпАП та накладено стягнення, враховуючи визнання порушником своєї провини та щире каяття, у вигляді 1700 грн. штрафу на підставі того, що 7 лютого 2021 року об 21-50 год. під час прикордонного контролю прикордонним нарядом у міждержавному пункті пропуску через Державний кордон України «Мілове» було виявлено ОСОБА_1 , який пояснив, що 7 лютого 2021 р. близько об 15-00 год. він перетнув державний кордон України з тимчасово окупованої території України до Російської Федерації через тимчасово непрацюючий пункт пропуску «Успенка» в напрямку «М. Курган», здійснивши виїзд з тимчасово окупованої території України до Російської Федерації, чим порушив п. 3 постанови КМУ № 815 від 17 липня 2019 року «Про затвердження Порядку в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій». Таку постанову було отримано ОСОБА_1 7 лютого 2021 року.

Таким чином суд не приймає посилання ОСОБА_1 на те, що йому не було оскаржувану ним постанову негайно після закінчення розгляду справи оголошено.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 204-2 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї.

Отже, вказана норма є банкетною та відсилає до відповідного нормативного акту, який регулює процедуру в`їзду/виїзду осіб і транспортних засобів, за допомогою яких вони переміщуються, і переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях, яким є «Порядок в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2019 року № 815 (далі – Порядок), за п. 3 якого в`їзд/виїзд осіб, у тому числі транспортних засобів, за допомогою яких вони переміщуються, а також переміщення товарів на тимчасово окуповані території та з таких територій здійснюється виключно через визначені контрольні пункти в`їзду-виїзду відповідно до вимог цього Порядку. При цьому поза визначеними контрольними пунктами в`їзду-виїзду переміщення через лінію розмежування осіб, транспортних засобів та товарів заборонено.

За п. 4 Порядку, зокрема, кількість контрольних пунктів в`їзду-виїзду, місцезнаходження і межі їх режимних та сервісних зон визначаються та затверджуються за п. 9 «Положення про облаштування контрольних пунктів в`їзду на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях, тимчасово окуповану територію Автономної Республіки Крим і м. Севастополя та виїзду з них», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2020 р. № 1368.

На підставі п. 7 Порядку інформація про осіб, транспортні засоби, які в`їжджають на тимчасово окуповані території або виїжджають з них, обліковується уповноваженими службовими особами підрозділів Держприкордонслужби.

Згідно із п. 11 Порядку пропуск через контрольний пункт в`їзду-виїзду осіб і транспортних засобів, жителів прилеглих до лінії розмежування населених пунктів контрольованої території та їх транспортних засобів здійснюється за умови пред`явлення документів, до яких вносяться відомості про місце проживання та/або довідки про реєстрацію місця проживання.

На підставі рапорту старшини ОСОБА_3 вбачається, що він, виконуючи обов`язки у прикордонному наряді, об 21-50 год. 7 лютого 2021 року до пункту пропуску на вхід в Україну в ході проведення паспортного контролю ОСОБА_1 за допомогою підсистеми «Ризик» ГАІС «Гарт-1» встановив, що останній здійснив в`їзд на тимчасово окуповану територію України через «Майорськ» 20 травня 2020 року, а виїхав з тимчасово окупованої території України не через визначені КПВВ. Зі слів позивача стало відомо, що виїзд він здійснив з тимчасово окупованої території України до РФ 7 лютого 2021 року об 15-00 год. через тимчасово непрацюючий пункт пропуску через Державний кордон України «Успенка» в напрямку «М. Курган» (РФ).

Суд зазначає, що рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень за відсутності належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 20 травня 2020 року по справі №524/5741/16-а.

Суд також зазначає, що старшиною ОСОБА_4 було викладено у рапорті опис обставин, встановлених ним для розгляду адміністративної справи відносно ОСОБА_1 .

При цьому суд зауважує, що цінність свідка полягає в його безпосередньому об`єктивному сприйнятті обставини справи та відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи, тому з огляду на своє нейтральне становище свідок здатен об`єктивно та правильно засвідчити події і факти так, як вони дійсно відбувалися для можливості уникнення формалізму та зловживання процесуальними правами.

Отже, у даному випадку показання старшини ОСОБА_3 , як свідка, будуть недопустимими доказами для підтвердження скоєння правопорушення позивачем за ст. 204-2 ч. 1 КУпАП.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 29 квітня 2020 року по справі №161/5372/17.

За долученими до справи письмовими поясненнями позивача від 7 лютого 2021 року вбачається, що ОСОБА_1 визнавав, що він здійснив виїзду з тимчасово окупованої території України до Російської Федерації 19-00 год. 7 лютого 2021 року через пропускний пункт «Успенка», будучи обізнаним із порядком в`їзду до тимчасово окупованої території України та виїзду з неї.

Натомість, суд вказує, що визнання особою своєї провини не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів, тому не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 20 травня 2020 року по справі №524/5741/16-а.

При цьому суд не вбачає необхідності у обов`язковій явці позивача до суду з метою надання ним своїх пояснень по справі, оскільки виключно у заявах по суті (у даному випадку у позовні заяві та у відзиві) відповідно до ч. 1, 4 ст. 159 КАС України сторони викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, в тому числі пояснення та міркування щодо предмета спору. При цьому суд наголошує, що подання заяв по суті є правом учасників справи.

Натомість, суд наголошує, що представниками відповідача у порушення ч. 2, 5 ст. 77 КАС не було подано суду належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності дій з ухвалення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, так само як й доказів на підтвердження наявності в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ст. 204-2 ч. 1 КУпАП.

Таким чином суд зауважує, що представниками відповідача суду не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності ухвалення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 204-2 ч. 1 КУпАП.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що представниками відповідача перед судом не було доведено, що у діях позивача 7 лютого 2021 року при перетині державного кордону України було наявне порушення «Порядку в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2019 року № 815, оскільки не було доведено перетинання позивачем державного кордону України з тимчасово окупованої території України до Російської Федерації через тимчасово недіючий пункт пропуску через державний кордон України «Успенка».

Наведене свідчить про відсутність будь-яких доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-2 КУпАП.

Також суд вказує, що за п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення, якщо така винесена не адміністративною комісією чи виконавчим комітетом, може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до змісту ч. 1, 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами .

Отже, суд зазначає, що законом встановлено право вибору скаржника, який незгодний із постановою про накладення на нього адміністративного стягнення, в частині реалізації свого права на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення або шляхом подачі скарги у вищестоящий орган, або шляхом подачі позовної заяви до місцевого загального суду в порядку КАС України.

На підставі переліченого суд відхиляє доводи представника відповідача щодо порушення позивачем порядку оскарження постанови № 144173 від 7 лютого 2021 року.

Суд також зауважує, що за п. 2 Розділу ІІ «Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 вересня 2013 року № 898 (далі - Інструкція), визначено коло осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення за вчинення правопорушень, протидію яким відповідно до ст. 222-1, п. 1 ч. 1, п. 16 ч. 2 ст. 255 КУпАП віднесено до компетенції Держприкордонслужби.

Відповідно до змісту п. 1, 2, 4, 8, 9 Розділу ІІІ Інструкції щодо кожного факту вчинення адміністративного правопорушення, протидію якому віднесено до компетенції Держприкордонслужби, невідкладно, але не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення в пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України, або контрольному пункті в`їзду-виїзду, або контрольованому прикордонному районі особи, яка вчинила правопорушення, складається протокол про адміністративне правопорушення (далі - протокол) (додаток 1), за винятком випадків, передбачених ст. 258 КУпАП. Протокол складається на спеціальному бланку, що містить серію та номер, копія якого під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також протокол підписується уповноваженою посадовою особою та особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. У протоколі зазначаються, зокрема, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та інші відомості, необхідні для вирішення справи. Крім того, до протоколу за наявності долучаються матеріали, що підтверджують факт учинення адміністративного правопорушення, а кожний документ повинен мати реквізити (дату, адресу, назву, підпис, а у визначених законом випадках - штампи, печатки), відповідати законодавству, своєму призначенню та містити достовірну інформацію.

Суд вказує, що за змістом ч. 1, 4 ст. 258 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених, зокрема, ст. 204-2 (у випадках виявлення правопорушень у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України чи контрольних пунктах в`їзду-виїзду) КУпАП, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається. У такому випадку уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 КУпАП.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази того, що ОСОБА_1 оспорював допущене ним правопорушення та адміністративне стягнення, що на нього накладається, про що він зазначив у письмових поясненнях, наданих ним 7 лютого 2021 року начальнику групи віпс (тип А) ВПС «Мілове» ім. В. Банних Луганського прикордонного загону, ОСОБА_2 , то з цього слідує за ч. 1 ст. 258 КУпАП, що у такому разі відносно позивача слід було складати протокол про адміністративне правопорушення на підставі Розділу ІІІ «Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення».

Крім того суд зауважує, що в такому випадку до протоколу за наявності повинні були долучені докази на підтвердження факту вчинення адміністративного правопорушення позивачем.

Натомість, матеріали справи не містять та до відзиву не долучено копії протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за фактом виявлення у діях останньої правопорушення, передбаченого ст. 204-2 ч. 1 КУпАП, що свідчить про порушення встановленого законом порядку оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення.

Суд вказує, що порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення є самостійною підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 18 лютого 2020 року по справі № 524/9827/16-а.

Суд, натомість, відхиляє посилання ОСОБА_1 на те, що йому під час розгляду справи 7 лютого 2021 року представниками відповідача не роз`яснювались вчасно його права за ст. 268 КУпАП, ст. 63 Конституції, зокрема, щодо права на звернення за правовою допомогою, оскільки матеріали справи містять заяву позивача від 7 лютого 2021 року про його відмову від надання йому правової допомоги та заяву ОСОБА_5 про його ознайомлення із пам`яткою про його права за ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України.

Також суд відхиляє посилання позивача на те, що у постанові від 7 лютого 2021 року № 144173 не були наведені докази підтвердження вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 204-2 ч. 1 КУпАП, оскільки ані положення ст. 283 КУпАП, ані положення «Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення» не вимагають вказувати у постанові про притягнення особи до відповідальності за ст. 204-2 ч. 1 КУпАП докази, на підставі яких її було прийнято.

Однак, з огляду на викладене вмотивування, суд дійшов переконання, що за відсутності достатності доказів провини позивача та порушення порядку розгляду справи відносно ОСОБА_1 представниками відповідача, в судовому засіданні було підтверджено доводи позивача про відсутність факту порушення ним п. 3 «Порядок в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій», що свідчить про неправомірність притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 204-2 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн.

Таким чином суд дійшов висновку, що постанова від 7 лютого 2021 року № 144173 підлягає скасуванню, а провадження по справі відносно позивача за ст. 204-2 ч. 1 КУпАП піддягає закриттю.

Також на підставі ст. 139 КАС з відповідача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань такого суб`єкта владних повноважень на користь позивача понесені ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 454 грн.

Керуючись ст. 286 КАС, –

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Луганського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Постанову № 144173 від 7 лютого 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за порушення ст. 204-2 ч. 1 КУпАП, винесену начальником групи віпс (тип А) ВПС «Мілове» ім. В. Банних Луганського прикордонного загону, Охрімовою І. С., - скасувати.

Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 204-2 ч. 1 КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Луганського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 витрати з оплати судового збору у сумі 454 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на судове рішення на підставі ч. 4 ст. 286 КАС може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення як до Першого апеляційного адміністративного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області, так й безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, в тому числі в разі його пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення складено та підписано 10 березня 2021 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , мешкає в АДРЕСА_1 .

Відповідач: Луганський прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина № 9938), ЄДРПОУ: 14321736, розташований у м. Лисичанську Луганської області по пр. Перемоги 58.

Суддя