Вирок № 95414215, 10.03.2021, Рокитнівський районний суд Рівненської області

Справа № 571/444/20

Провадження №1-кп/571/50/2021

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2021 року смт.Рокитне

Рокитнівський районний суд Рівненської області

у складі: головуючої судді Качмар М.Я.,

з участю: секретаря судового засідання Качановської О.Ф.,

прокурора Мініча Д.Ф.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого адвоката Кошки О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Рокитне матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 16 січня 2020 року за №12020180000000017 про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чабель, Сарненського району Рівненської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, пенсіонера, одруженого, на утриманні непрацездатний син, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

встановив:

Обвинувачений ОСОБА_1 , 16 січня 2020 року о 15 годині 50 хвилин, знаходячись на території приватного підприємства «Надія» (код 22555603), що знаходиться по вул.8-го Березня, 7, в с. Рокитне, Рокитнівського району, Рівненської області, в порушення вимог підпункту ґ) пункту 2.1, підпункту б) пункту 2.3, пункту 10.9 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - Правила дорожнього руху), не маючи поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, керуючи автомобілем марки ЗИЛ 131, реєстраційний номер НОМЕР_1 , (з несправністю системи рульового керування у вигляді перевищеного сумарного люфту та наявність кустарного бачка гідропідсилювача, яку він міг виявити перед виїздом), до початку руху маючи об`єктивну можливість виявити пішохода ОСОБА_2 , який стояв позаду автомобіля, проявив неуважність до дорожньої обстановки, для забезпечення безпеки руху за допомогою до інших осіб не звернувся, рухаючись заднім ходом, задньою частиною автомобіля вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , притиснувши останнього до задньої частини напівпричепа контейнеровоза FRUEHAUF, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_2 , отримав тілесні ушкодження від яких помер на місці події.

Порушення ОСОБА_1 вимог пункту 10.9 Правил дорожнього руху України, який вимагає від водія під час руху транспортного засобу заднім ходом не створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху та для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб, знаходиться у прямому безпосередньому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди і суспільно небезпечними наслідками, що настали.

Вказане діяння обвинуваченого ОСОБА_1 , внаслідок якого наступила смерть ОСОБА_2 в обвинувальному акті кваліфіковано за ч.2 ст.286 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винуватість у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю. Пояснив, що перебуваючи на території ПП «Надія», здійснював погрузну контейнера на автомобіль ЗИЛ 131, здаючи назад, не переконався чи нікого там немає, здійснив наїзд на ОСОБА_2 , останній помер на місці пригоди, одразу. Викликали швидку. З потерпілою помирився, претензій вона до нього немає. Просив суд суворо не карати, щиро розкаявся.

Потерпіла ОСОБА_3 , в судове засідання 10.03.2021 року не з`явилася, через канцелярію суду подала заяву про розгляд справи у її відсутності, претензій майнового та морального характеру не має, цивільний позов не пред`являтиме, щодо міри покарання покладається на розсуд суду. (том 1 а.с. 48).

Аналізуючи покази обвинуваченого суд вважає їх допустимими, достовірними і достатніми для правильного вирішення справи по суті.

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються.

Враховуючи, що учасниками процесу не оспорюються фактичні обставини кримінального правопорушення, доведеність вини обвинуваченого та кваліфікацію його дій, обвинувачений повністю визнав вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, погодився з усіма обставинами та кваліфікацією вчиненого діяння, прокурор, обвинувачений та захисник, вважають недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та при цьому, судом з`ясовано правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин та за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, роз`яснивши їм, що в такому разі вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку, суд вважає недоцільним дослідження інших доказів, окрім тих, які просить дослідити прокурор і з чим погодились інші учасники судового провадження та кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч.2 ст.286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Відповідно до ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Відповідно до ст.65 КК України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Виходячи з засади співмірності, призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

При призначені покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, який відповідно до статті 12 КК України є тяжким злочином санкція якого передбачає визначений вид покарання - позбавлення волі.

Беручи до уваги особу обвинуваченого, суд враховує, що він по місцю проживання, згідно із характеристикою Рокитнівської селищної ради від 17.01.2020 року, характеризується позитивно, проживає з дружиною та сином, який є інвалідом з дитинства, на засіданні громадських організацій при виконкомі селищної ради не розглядався, до адміністративної відповідальності не притягувався (том 1 а.с.110).

Згідно протоколу №13 медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп`яніння від 16.01.2020 року ОСОБА_1 на час огляду був тверезий (том 3 а.с.100).

Згідно із довідками КНП «Рокитнівська ЦРЛ» від 10.02.2020 року встановлено, що ОСОБА_1 на обліку в наркологічному та психіатричному кабінетах не перебуває (том 3 а.с.102-103).

Згідно вимоги ДІАП ГУНП в Рівненській області встановлено, що ОСОБА_1 раніше не судимий (том 3 а.с. 104).

Відповідно до статті 66 КК України, суд враховує, що обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_1 є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1 , відповідно до ст.67 КК України, не встановлено.

Визначені у статті 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності – призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

Зідно з вимогами ст.75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Суд, зваживши всі обставини кримінального провадження, враховує, що ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин з необережності, порушив вимоги Правил дорожнього руху, що стало причиною дорожньо-транспортної пригоди з настанням тяжких незворотних наслідків.

Разом з тим, з огляду на обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого, та врахувавши дані про особу винного, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, є особою похилого віку, на утриманні перебуває дитина-інвалід, визнав свою вину, вибачився перед потерпілою, а також взявши до уваги думку потерпілої, та поведінку ОСОБА_1 після вчинення кримінального правопорушення, який вчинив дії, направлені на надання допомоги потерпілому, його щире каяття суд дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства та на підставі ст.75 КК України вважає доцільним звільнити його від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 роки, який є достатнім для того, щоб засуджений в умовах здійснення контролю за його поведінкою довів своє виправлення.

Дане покарання відповідає вимогам ст.50, 65 КК України є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

При вирішенні питання про призначення додаткового покарання обвинуваченому ОСОБА_1 у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує наступні обставини, факти та норми кримінального закону.

При призначенні покарання прокурор просив застосувати до обвинуваченого додаткове покарання та позбавити його права керувати транспортними засобами строком на 2 роки. Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник, не заперечували щодо застосування до обвинуваченого додаткового покарання на строк, зазначений прокурором.

Одночасно в судовому засіданні встановлено, що обвинувачений є особою похилого віку. Доказів надання транспортних послуг і як наслідок, отримання доходу від них, обвинуваченим та/чи його захисник суду не надано, а відтак, відсутні підстави вважати, що автомобіль є джерелом доходу обвинуваченого. Отже, діяльність обвинуваченого, не пов`язана з керуванням транспортним засобом і для нього та його сім`ї не є єдиним джерелом доходу.

Відтак, враховуючи обставини кримінального правопорушення, той факт, що необережними діями обвинуваченого спричинено смерть людини, враховуючи думку потерпілої та обвинуваченого, зважаючи на особу обвинуваченого, його поведінку після вчинення злочину, а також інші вказані вище факти та обставини, суд дійшов до висновку про необхідність застосування до обвинуваченого додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Відповідно до ч.1 ст.55 КК України додаткове покарання у виді позбавлення права займатися певною діяльністю може бути призначено на строк від одного до трьох років.

При цьому, визначаючи строк позбавлення обвинуваченого права керувати транспортними засобами, суд враховує, серед іншого та вказаного вище, покарання, визначене судом як достатнє для виправлення обвинуваченого, а також факт застосування при призначенні остаточного покарання положень ст.75 КК України та строк застосування до ОСОБА_1 випробування.

Таке покарання відповідатиме загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст.65 КК України, за своїм видом і розміром буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 , а також запобігання вчиненню ним нових злочинів.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався та суд не вбачає підстав для його обрання.

Цивільний позов потерпілою та прокурором під час досудового розслідування та судового розгляду не пред`явлено.

Процесуальні витрати в кримінальному провадженні слід вирішити в порядку ст.124 КПК України.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Питання про скасування арешту майна слід вирішити в порядку ст.174 КПК України.

Керуючись статтями 124,174, 349, 368-371, 373, 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 2 (два) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України, покласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Іспитовий строк ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту проголошення вироку.

Стягнути із засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз в розмірі 3454 (три тисячі чотириста п`ятдесят чотири) гривні 22 (двадцять дві) копійки.

Скасувати арешт майна, накладений на автомобіль марки «ЗИЛ 131», реєстраційний номер НОМЕР_1 та на 3 (сліди) відбитків пальців рук, відповідно до ухвали слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 22.01.2020 у справі №569/919/20.

Речові докази, а саме:

- автомобіль «ЗИЛ 131» реєстраційний номер НОМЕР_1 – повернути власнику ОСОБА_5 ;

- 3 (сліди) відбитків пальців рук, які були виявлені на зовнішній стороні скла водійських дверей автомобіля «ЗИЛ 131», реєстраційний номер НОМЕР_1 , котрі знаходяться в пакеті «Національна поліція України» ЕХР0133085, які передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Рокитнівського ВП Сарненського ВП ГУ НП в Рівненській області – знищити;

- сліди одорологічного походження, які були вилучені з керма автомобіля «ЗИЛ 131», реєстраційний номер НОМЕР_1 , котрі знаходяться в пакеті «Національна поліція України» ЕХР0133088, які передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Рокитнівського ВП Сарненського ВП ГУ НП в Рівненській області – знищити;

- сліди одорологічного походження, які були вилучені з сидіння водія автомобіля «ЗИЛ 131», реєстраційний номер НОМЕР_1 , котрі знаходяться в пакеті «Національна поліція України» ЕХР0133089, які передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Рокитнівського ВП Сарненського ВП ГУ НП в Рівненській області – знищити;

- сліди одорологічного походження, які були вилучені з важеля перемикання передач автомобіля «ЗИЛ 131», реєстраційний номер НОМЕР_1 , котрі знаходяться в пакеті «Національна поліція України» ЕХР0133090, які передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Рокитнівського ВП Сарненського ВП ГУ НП в Рівненській області – знищити.

Вирок може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду через Рокитнівський районний суд Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги учасниками судового провадження протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому ст.395 КПК України з врахуванням особливостей передбачених ст.394 КПК України.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя М.Я.Качмар