Рішення № 95413822, 10.03.2021, Новосанжарський районний суд Полтавської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2021 року справа № 542/92/21

провадження № 2/542/187/21

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Стрельченко Т.Г.,

при секретарі - Нестеренко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Нові Санжари, вул. Незалежності, 32, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», представника позивача Дашка Володимира Миколайовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в :

До Новосанжарського районного суду Полтавської області з позовною заявою до ОСОБА_1 звернувся представник АТ КБ «ПриватБанк» та прохає стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором б/н від 24.02.2017 року у розмірі 12185,77 грн., судові витрати у справі.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що відповідач звернулася до ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 24.02.2017 року, згідно якої відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому в договорі. Відповідач свої зобов`язання по договору не виконала, не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості, відповідно до умов договору. У зв`язку з цим виникла заборгованість, яка станом на 10.12.2020 року становить 12185,77 грн. та складається із заборгованості за тілом кредиту - 9826,63 грн. (в тому числі: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту, 9826,63 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту), 2359,14 грн. - заборгованості за простроченими відсотками. На даний час відповідачка продовжує ухилятися від виконання своїх зобов`язань, тому просить стягнути з останньої вказану суму заборгованості, а також судові витрати по справі.

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 03.02.2021 року відкрито провадження у справі, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

В судове засідання на розгляд справи представник позивача не з`явився, в матеріалах справи є клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила, хоча була своєчасно та належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи. Заперечень проти позову у судове засідання не надано.

Давши оцінку матеріалам справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, надавши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у зв`язку з наступним.

У відповідності зі ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих сторонами. Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 24.02.2017 між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н, за яким відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку (а.с. 9). Укладений між сторонами договір складається із анкети-заяви (а.с. 10) та Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRAKT», «Універсальна GOLD» (а.с. 13) та Витягу з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с. 14-68). За своєю правовою природою вказаний договір є одним із видів кредитного договору. Відповідач взяла на себе зобов`язання повернути суму кредиту, відсотків, винагороди відповідно до Заяви та Витягу.

З наданої позивачем виписки за період з 27.09.2018 року по 01.11.2020 року (а.с. 78-79) вбачається, що за вищевказаним картковим рахунком відповідачем проводилися операції зі зняття готівкових коштів та внесення коштів на повернення отриманого кредиту, відсотків за користування ним та штрафних санкцій.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначив, що в зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору станом на 10.12.2020 року, згідно наданого позивачем розрахунку (а.с. 5-7), утворилась заборгованість в розмірі 12185,77 грн. та складається із заборгованості за тілом кредиту - 9826,63 грн. (в тому числі: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту, 9826,63 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту), 2359,14 грн. - заборгованості за простроченими відсотками.

Відповідно до частин першої, другої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною другою ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що матеріалами справи встановлено, що відповідач ОСОБА_1 дійсно отримала кредитні кошти, однак неналежним чином виконувала зобов`язання по сплаті заборгованості, що призвело до виникнення простроченої заборгованості за кредитним договором.

Разом з цим, суд звертає увагу, що заборгованість за тілом кредиту складається з поточної заборгованості (в розрахунку заборгованості графа «тіло кредиту на звітну дату») та простроченої (графа «тіло кредиту прострочене на звітну дату»).

Платіж за умовами договору включає плату за користування кредитом, передбачену тарифами, і частину заборгованості по кредиту. У разі несвоєчасного або не в повному обсязі внесення щомісячного мінімального платежу сума кредиту вважається простроченою.

Прострочений кредит - це кредитні кошти, які були надані клієнту та не були повернені у строк, передбачений договором.

Таким чином, основними вимогами банку за кредитним договором до боржника є повернення наданих кредитних коштів та отримання відсотків за їх користування, і ця умова є істотним фактором при наданні кредитних коштів.

Згідно матеріалів справи, АТ КП «ПриватБанк» просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за тілом кредиту, яка складається з 2-х складових, а саме: заборгованості за поточним тілом кредиту в розмірі 0,00 грн. та заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 9826,63 грн.

При цьому, суд також враховує, що кредитні кошти надані ОСОБА_1 у вигляді поновлювальної кредитної лінії, тобто, після сплати зобов`язання по внесенню кредитних коштів позичальник може знову ними користуватись.

Відтак, з урахуванням факту наявності саме поновлювальної кредитної лінії, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості, яка є саме заборгованістю за простроченим тілом кредиту, оскільки, після пред`явлення вимоги про повернення коштів, банк має право на отримання від позичальника як непростроченого тіла кредиту, так і простроченого, який також є кредитом, наданим ОСОБА_1 , та нею не повернутий.

Таким чином, встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернула, позовні вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту, що складається, зокрема, із заборгованості за простроченим тілом кредиту, підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за простроченими відсотками, суд зазначає наступне.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір та порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на «Умови та правила надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» як невід`ємну частину спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять доказів, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з «Умов…» розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанку», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили ці умови, зокрема, й щодо сплати за простроченими відсотками, і саме у цих розмірах і порядку їх нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (24 лютого 2017 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (27 січня 2021 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу «Умови та правила банківських послуг», відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком витяг з Тарифів та витяг з «Умов…» не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем «Умови та правила надання банківських послуг ПриватБанку», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою. І лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку», які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідачки, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 24.02.2017 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати прострочених відсотків, а тому у частині позовних вимог про стягнення заборгованості за простроченими відсотками слід відмовити, що узгоджується з постановою Верховного Суду від 03.07.2019 року.

За наведених обставин відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати прострочених відсотків, тому позовні вимоги банку в цій частині є безпідставними.

Зважаючи на те, що позовні вимоги суд задовольняє частково на 80,64% (9826,63 грн. / 12185,77 грн. х 100), то з відповідача у відповідності до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених вимог в сумі 1830,53 грн. (2270,00 грн. х 80,64 / 100).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 274, 354 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 610, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», представника позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 , МФО № 305299) заборгованість за тілом кредиту в розмірі 9826 (дев`ять тисяч вісімсот двадцять шість) грн. 63 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 1830 (одна тисяча вісімсот тридцять) грн. 53 коп. на відшкодування понесених судових витрат.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони по справі:

позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», представник позивача Дашко Володимир Миколайович, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпро, 49094;

відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Новосанжарського районного суду

Полтавської області Т.Г. Стрельченко