Постанова № 95413448, 20.01.2021, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/8977/20

Провадження №3/428/347/2021

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2021 року м. Сєвєродонецьк

Суддя Сєвєродонецького міського суду Луганської області Бойко Н.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Луганського зонального відділу Військової служби правопорядку про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , посвідчення офіцера серії НОМЕР_2 , начальника відділення забезпечення Луганського обласного військового комісаріату, який має військове звання майор, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу ДНС-2/996 про військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП від 23.10.2020, ОСОБА_1 вчинив недбале ставлення військової службової особи до військової служби, в умовах особливого періоду, за наступних обставин.

28 березня 2020 року наказом військового комісара Луганського обласного військового комісаріату № 69 майора ОСОБА_1 призначено на посаду начальника відділення забезпечення Луганського обласного військового комісаріату.

У період з 28.03.2020 по 20.10.2020 майор ОСОБА_1 , який проходить військову службу на посаді начальника відділення забезпечення Луганського обласного військового комісаріату, недбало поставившись до військової служби в умовах особливого періоду, в порушення Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017 № 440, не організував ведення обліку військового майна в службі забезпечення відповідно до вимог чинного законодавства, що проявилось у веденні у відділенні забезпечення Луганського обласного військового комісаріату карток обліку військового майна особистого користування (карток обліку матеріальних засобів особистого користування) за формою, яка не передбачена вимогами Інструкції, а також у відсутності в окремих картках обліку матеріальних засобів особистого користування підписів начальника відповідної служби забезпечення, гербової печатки та підписів отримувача.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, причин неявки суду не повідомив, про день та час розгляду адміністративної справи повідомлений належним чином, шляхом направлення повістки з повідомленням за адресою, зазначеною в протоколі, заяв про відкладення розгляду справи чи слухання справи без його участі не надходило. Заперечень проти викладеного в протоколі про військове адміністративне правопорушення не подавав та викладених у ньому обставин не спростував.

У рішеннях Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України», «Олександр Шевченко проти України» (Заява N 8371/02) від 26.04.2007 (п.27) «Трух проти України» (заява N 50966/99) від 14 жовтня 2003 року наголошено на тому, що особа в розумні інтервали часу має вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження.

З огляду на те, що при повідомленні судом про місце і час розгляду справи, та вжиття заходів щодо унеможливлення порушення процесуальних прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , будучи обізнаним про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, з моменту складання протоколу по день винесення постанови суду, не дивлячись на достатність часу для того, щоб з`явитися до суду та дізнатися про рух справи, не вжив заходів для явки до суду, не подав письмових заперечень проти протоколу, тому суд вважає, що наведена поведінка учасника процесу є такою, що направлена на затягування розгляду справи, з метою спливу строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого ст. 38 КУпАП та уникнення відповідальності за вчинене правопорушення.

Ураховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності на підставі наявних матеріалів.

Тимчасово виконуючий обов`язки начальника відділення запобігання, виявлення злочинів та інших правопорушень – заступник начальника Луганського зонального відділу Військової служби правопорядку Сальников В.С. в судовому засіданні пояснив, що ним було складено протокол про військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 , підтвердив обставини, викладені в протоколі та пояснив, що дійсно картки обліку військового майна особистого користування (картки обліку матеріальних засобів особистого користування) у відділенні забезпечення Луганського обласного військового комісаріату ведуться за формою не передбаченою вимогами Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017 № 440, тобто не відповідають додатку 54 до вказаної Інструкції. ОСОБА_1 пояснює це тим, що заводились картки, які були закуплені у міській типографії. Відсутність підписів начальника відповідної служби забезпечення, відбитку гербової печатки та підпису отримувача ОСОБА_1 пояснює відсутністю на це часу. Обставини, викладені в протоколі про військове адміністративне правопорушення підтвердив повністю.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступного.

Так, суд зобов`язаний виконувати завдання Кодексу України про адміністративне правопорушення, передбачені ст. 1 КУпАП, в якій зазначено, що завданням Кодексу України про адміністративне правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до статей 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Рішення Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства України згідно зі ст. 14 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року (Далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до диспозиції ч. 2 ст. 172-15 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

В судовому засіданні встановлено, що 28 березня 2020 року наказом військового комісара Луганського обласного військового комісаріату № 69 майора ОСОБА_1 призначено на посаду начальника відділення забезпечення Луганського обласного військового комісаріату.

Згідно функціональних обов`язків начальника відділення забезпечення, затверджених військовим комісаром Луганського обласного військового комісаріату 28.03.2020, начальник відділення забезпечення Луганського обласного військового комісаріату зобов`язаний організовувати й контролювати ведення обліку та звітності в установленому порядку.

Відповідно примітки до ст. 172-13 КУпАП та ст. 425 КК України під військовими службовими особами розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або виконують такі обов`язки за спеціальним дорученням повноважного командування.

З огляду на викладене, майор ОСОБА_1 являється військовою службовою особою, яка здійснює професійну діяльність, пов`язану із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Також, майор ОСОБА_1 відповідно до своїх функціональних обов`язків та прав наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, а тому являвся суб`єктом відповідальності за правопорушення, передбачені ст. 172-15 КУпАП.

Згідно ст. 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо.

У відповідності до ч. 1 ст. 4 вищевказаного Закону військові частини ведуть облік закріпленого за ними майна у кількісних, якісних, обліково-номерних та вартісних показниках і враховують по відповідних службах - продовольчій, речовій, квартирно-експлуатаційній, пально-мастильних матеріалів тощо.

Відповідно до п. 5 Розділу І Інструкції з обліку військового майна в Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017 № 440, облік військового майна у Збройних Силах є складовою частиною бухгалтерського обліку та являє собою систему обробки та підготовки інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень щодо забезпечення військових частин Збройних Сил матеріальними цінностями.

Начальником Луганського зонального відділу Військової служби правопорядку відповідно до Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 була призначена службова перевірка, в ході проведення якої встановлено, що у відділенні забезпечення Луганського обласного військового комісаріату, начальником якого є ОСОБА_1 , форма карток обліку матеріальних засобів особистого користування військовослужбовців Луганського зонального відділу Військової служби правопорядку не відповідає додатку 54 до Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017 № 440 та ведуться в довільній, не передбаченій цією Інструкцією формі.

З письмових пояснень ОСОБА_1 , доданих до протоколу про військове адміністративне правопорушення, останній зазначив, що правильність ведення карток обліку матеріальних засобів перевіряються ним щоквартально, а нарахування майна здійснюється особисто ним; картки заводились ті, які були закуплені у міській типографії, а підписи начальника відповідної служби забезпечення, відбиток гербової печатки та підпис отримувача відсутні у зв`язку з тим, що в нього відсутній на це час.

Згідно вимог статей 1, 2, 3, 4, Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог військових статутів, а також зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів та накази командирів.

Статтею 26 Статуту передбачено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Також, відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період –період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або із окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період – період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014, затвердженого Законом України від 17.03.2014 № 1 126-У11 «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію», оголошено про проведення часткової мобілізації.

Згідно з рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», уведеного в дію Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014, у Донецькій та Луганській областях проводиться антитерористична операція.

Збройні Сили України приймають участь в анти терористичній операції визначеним складом сил і засобів у відповідності до норм Закону України «Про боротьбу з тероризмом».

Відповідно до Указу Президента України від 14.01.2015 № 15/2015 «Про часткову мобілізацію», з метою підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань України на рівні, що гарантує адекватне реагування на загрози національній безпеці держави, оголошено та зобов`язано провести протягом 2015 року часткову мобілізацію у три черги протягом 210 діб.

Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не визначено чіткого порядку припинення особливого періоду.

Водночас зазначеним Законом передбачено такий захід як демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

Згідно зі ст. 11 зазначеного Закону, рішення про демобілізацію із внесенням його на затвердження Верховною Радою України приймає Президент України.

На даний час відповідних рішень Президентом України не приймаюся.

Крім цього, питання щодо наявності особливого періоду в державі поза часом проведення мобілізації було предметом судового розгляду.

Вищий адміністративний суд України у постанові від 16 лютого 2015 року (справа №800/582/14) виходячи із системного аналізу норм Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зазначив, що закінчення періоду мобілізації не є підставою для припинення особливого періоду.

Тобто, з 18.03.2014р. і по теперішній час в Україні діє особливий період.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, знайшла своє повне підтвердження у суді та підтверджується: протоколом про військове адміністративне правопорушення ДНС-2/996 від 23.10.2020 року; доповідною запискою голови комісії Луганського ТВО начальника відділення запобігання, виявлення злочинів та інших правопорушень – заступника начальника Луганського зонального відділу Військової служби правопорядку від 20.10.2020; витягом з наказу військового комісара Луганського обласного військового комісаріату (по стройовій частині) від 28.03.2020 № 69 та іншими матеріалами справи; копією посвідчення офіцера серії НОМЕР_2 , виданого Луганським обласним військовим комісаріатом 25.05.2020.

Згідно вимог ч. 5 ст. 15 Кодексу України про адміністративні правопорушення військовослужбовці за вчинення військових адміністративних правопорушень несуть відповідальність, передбачену главою 13-Б цього Кодексу, за умови, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.

Таким чином, оцінивши зібрані у справі докази, суд вважає, що дії ОСОБА_1 за ознаками ч. 2 ст. 172-15 КУпАП кваліфіковані вірно оскільки останній, являючись військовослужбовцем недбало поставився до військової служби в умовах особливого періоду.

При накладенні стягнення, суд враховує характер вчинених правопорушень, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, та обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність: ОСОБА_1 не є особою з інвалідністю, військовослужбовець, згідно даних у протоколі про адміністративне правопорушення раніше не притягувався до адміністративної відповідальності.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, згідно зі статтями 34, 35 КУпАП, судом не встановлено.

На підставі вищевказаного, з урахуванням особи та майнового стану ОСОБА_1 , враховуючи характер вчиненого правопорушення, суд вважає, що ОСОБА_1 слід призначити стягнення у вигляді мінімального розміру штрафу передбаченого санкцією ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, що, на думку суду, є достатньою мірою відповідальності з метою виховання, а також, запобіганню вчинення нових правопорушень.

Підстав для призначення ОСОБА_1 стягнення у виді арешту з утриманням на гауптвахті, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, суд не вбачає.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні та спеціальні збори - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Керуючись статтями 1, 7, 9, 23, 26, 33-35, 172-15, 268, 278, 280-287, 307, 308 КУпАП та ст. 5 Закону України «Про судовий збір»

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбачених ч. 2 ст. 172-15 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі ста сорока п`яти мінімумів доходів громадян, що складає 2 465 (дві тисячі чотириста шістдесят п`ять) грн. 00 коп. (Отримувач ГУК у Луг.обл./МТГ м.Сєвєр/21081100; код отримувача (ЄДРПОУ): 37991110; Казначейство України (ЕАП); номер рахунку (IBAN): UА468999980313010106000012499; код класифікації доходів бюджету: 21081100).

Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови – не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у випадку несплати накладеного на нього штрафу у передбачений законом строк, до нього можуть бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.

Постанова може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду у десятиденний строк з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Сєвєродонецький міський суд Луганської області.

Суддя Н. В. Бойко