Рішення № 95413, 19.08.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.08.06 р. Справа № 11/160

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Л.Ф.Чернота

при секретарі судового засідання Єрохіної В.В.

за позовом: Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м.Донецьк

до відповідача: Державного підприємства “Шахтарськантрацит” в особі відокремленого підрозділу “Управління з оздоровлення населення” м.Шахтарськ

про: стягнення 4594,88грн.

Представники сторін:

Від позивача: Вдовін М.М. – за довіреністю

Від відповідача: не з’явився

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Донецьк, звернувся до господарського суду з вимогою стягнути з відповідача, Державного підприємства “Шахтарськантрацит” м.Шахтарськ та ДП “Шахтарськвуглесервіс” ДХК “Шахтарськантрацит” м.Шахтарськ, штрафні санкції у розмірі 4594,88грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на вимоги ст.ст.19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, копію державної статистичної звітності ф.10-П1.

Відповідач надав відзив № 17/21-99 від 06.06.2005р. проти позовних вимог заперечує у повному обсязі, посилаючись на ст.ст.18, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-XII від 21.03.1991р. в редакції від 08.07.2004р. та пояснив, що підприємство регулярно та в установленні строки надавало звітність за 2002р. про наявність вакансій. Також вказує на те, що органами працевлаштування не направлялися інваліди до відповідача.

Представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Ст.33 Господарського процесуального кодексу України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У судовому засіданні 09.06.2005р. було встановлено, що у зв’язку зі змінами організаційно-правової форми, форми власності та назви Державне підприємство “Шахтарськантрацит” м.Шахтарськ та ДП “Шахтарськвуглесервіс” ДХК “Шахтарськантрацит” м.Шахтарськ було реорганізоване шляхом злиття у відокремлений підрозділ “Управління з оздоровлення населення” Державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія”.

Ухвалою від 09.06.2005р. суд за згодою позивача замінив первісних відповідачів на належного - Державне підприємство “Донецька вугільна енергетична компанія” в особі відокремленого підрозділу “Управління з оздоровлення населення”.

Відповідач у судовому засіданні 23.06.2005р. надав пояснення, що згідно довідки Донецького обласного управління статистики № 22/1-470 від 26.05.2005р. відособлений підрозділ “Управління по оздоровленню населення” Державного підприємства “Шахтарськантрацит” вилучено з Єдиного державного реєстру, згідно довідки Донецького обласного управління статистики № 25/1-1459 від 29.09.2003р. Державне підприємство “Шахтарськвуглесервіс” Державної холдінгової компанії “Шахтарськантрацит” вилучено з Єдиного державного реєстру та просив провадження по справу зупинити, у зв’язку з реорганізацією. Крім того, відповідачем було надано копію наказу № 237 від 26.05.2005р. про реорганізацію Державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія” шляхом виділення з його складу відокремленого підрозділу “Шахтарськантрацит”.

Згідно ст.107 Цивільного кодексу України після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.

Відповідно до ст.79 господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадку заміни однієї з сторін її правонаступником внаслідок реорганізації підприємства, організації.

Ухвалою від 23.06.2005р. провадження по справі було зупинено до закінчення реорганізації.

Листом № 9/106 від 14.06.06р. відповідач повідомив, що відповідно до наказу № 237 від 26.05.2005р. “Про реорганізацію ДП “Донецька вугільна енергетична компанія” Державне підприємство “Донецька вугільна енергетична компанія” було реорганізовано шляхом виділення з його складу підрозділів (ВП) та виробничих одиниць (ВО), а саме: ВП “Управління з оздоровлення населення”, та приєднання їх до складу ДП “Шахтарськантрацит”.

Пунктом 12 наказу № 237 від 26.05.2005р. встановлено, що ДП “Шахтарськантрацит” є правонаступником усіх прав та обов’язків ДП “Донецька вугільна енергетична компанія”, пов’язаних з діяльністю виділених з його складу відокремлених підрозділів та виробничих одиниць, відповідно до розподільчих балансів.

Ухвалою від 06.07.2006р. господарський суд поновив провадження по справі та призначив справу до слухання.

Відповідач надав відзив № 17/6-104 від 01.07.06р. та заперечує проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.

Державне підприємство “Донецька вугільна енергетична компанія” надало заяву № 9-147 від 21.07.06р. та просив замінити відповідача на його правонаступника – Державне підприємство “Шахтарськантрацит”. Позивав не заперечував.

Суд розглянув заяву та задовольнив. Ухвалою від 27.07.2006р. господарський суд замінив відповідача по справі Державне підприємство “Донецька вугільна енергетична компанія” м.Донецьк в особі відокремленого підрозділу “Управління з оздоровлення населення” м.Шахтарськ на належного – Державне підприємство “Шахтарськантрацит” в особі відокремленого підрозділу “Управління з оздоровлення населення” м.Шахтарськ.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи та пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Згідно даних статистичної звітності форми № 10-ПІ за 2002 рік загальна кількість працюючих на підприємстві відповідача (середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу) становила 117 осіб, середньорічна заробітна плата штатного працівника – 2297,44грн.

З урахуванням даних звіту та вимог ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в України” від 21.03.1991 року № 875-XII (зі змінами та доповненнями) чисельність інвалідів-штатних працівників, які повинні були працювати у 2002 році на робочих місцях, створених відповідно до 4-відсоткового нормативу, становить – 5 осіб.

У дійсності у спірний період на підприємстві відповідача середньооблікова чисельність штатних працівників з числа інвалідів становила 3 особи.

Таким чином, кількість працюючих інвалідів на підприємстві відповідача менше на 2 особи відносно нормативу, передбаченого ч.1 ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.

Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі –Закон) визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами.

Відповідно до ст.20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” в редакції Закону України від 23.02.2006р. № 3483-1У підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніш установлено нормативом, передбаченим ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, в тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом .

Згідно із ст.18 Закону працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Крім того, відповідно до п.10 Положення про робоче місце інваліда та про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. № 314 (далі Положення), працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Міністерства соціального захисту, місцевими радами, суспільними організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров’я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Відповідно до п.2 Положення “Робочим місцем інваліда може бути:

- звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з урахуванням фізичних можливостей інваліда воно може бути використано для його працевлаштування;

- спеціалізоване робоче місце інваліда - робоче місце, обладнане спеціальним технічним оснащенням, пристосуваннями і пристроями для праці інваліда залежно від анатомічних дефектів чи нозологічних форм захворювання та з урахуванням рекомендації медико-соціальної експертної комісії (МСЕК), професійних навичок і знань інваліда.

Тобто, інвалід може бути працевлаштований як на спеціалізоване робоче місце так і звичайне робоче місце.

Разом з тим, згідно з пунктом 5 Положення підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. Пунктом 14 Положення визначено, що підприємства, зокрема, у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Відповідно до вимог пункту 3 Положення робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Аналіз наведених положень чинного законодавства України дає підстави для висновку про те, що виконанню відповідними органами обов’язку працевлаштовувати інвалідів повинно передувати вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належать, зокрема, здійснення заходів зі створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування названих органів про наявність вакантних посад для інвалідів.

Наказом Державного комітету статистики України від 06.07.1998 № 244, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.07.1998 за № 464/2904, затверджено Інструкцію щодо заповнення державної статистичної звітності за формами № 3-ПН “Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках” і № 4-ПН “Звіт про вивільнення працівників”, відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 якої:

- звіт за формою № 3-ПН подається підприємствами, незалежно від форм власності і господарювання, місцевому центру зайнятості 28 числа щомісячно;

- у разі потреби термінового заміщення наявних вільних робочих місць, що виникли у між звітний період у зв'язку зі звільненням працівників, дані про ці місця подаються додатково, в міру їх виникнення;

- в графі 4 звіту за формою № 3-ПН проставляється наявність вільних робочих місць (вакантних посад) в рахунок річної броні, встановленої місцевими державними адміністраціями, для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, а також для пенсіонерів, учнів, студентів, інвалідів. Наявність вільних робочих місць (вакантних посад) зазначається щодо кожної категорії громадян окремо під встановленими шифрами (інваліди мають шифр “14”).

Відповідач не інформував вищезазначені органи про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, що підтверджується листом Шахтарського міського управління праці та соціального захисту населення № 06/715 від 16.05.2005р., представленою звітністю форми № 3-ПН за 2004р., в якої, зокрема, визначна потреба у працівниках, але без вказання на те, що у підприємства відповідача є потреба у працівниках інвалідах (графа 4 звіту).

Відповідачем не надано доказів вжиття інших заходів, направлених на виконання обов’язку встановленого Законом України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-ХІІ від 21.03.1991, а саме - визначення видів виробництв, цехів та дільниць, посад, де доцільно використовувати працю інвалідів; включення заходів до колективного договору, та інше.

Невжиття відповідних заходів щодо створення робочого місця для інваліда підтверджується представленими позивачем документами по справі та не спростовується жодним доказом відповідача. На підставі наведеного можна зробити висновок щодо вини підприємства у невиконанні вимог чинного законодавства щодо додержання встановленого нормативу та створення робочого місця для інваліда.

На підставі наведеного, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення штрафних санкцій за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2002р. у розмірі 4594,88грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.19, пп. 2, 3, 4 частини ст.129 Конституції України, Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, ст.218 Господарського кодексу України, на підставі ст.ст.42, 43, 33, 34, 36, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м.Донецьк, до відповідача, Державного підприємства “Шахтарськантрацит” в особі відокремленого підрозділу “Управління з оздоровлення населення” м.Шахтарськ, про стягнення 4594,88грн. штрафних санкцій - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства “Шахтарськантрацит” в особі відокремленого підрозділу “Управління з оздоровлення населення” м.Шахтарськ (адреса: вул. Крупської, 40, м.Шахтарськ, Донецька область, 86200; вул.Космонавтів, 1а, м.Шахтарськ, Донецька область, 86200) в доход Державного бюджету України штрафні санкції за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів в розмірі 4594,88грн.

Стягнути з Державного підприємства “Шахтарськантрацит” в особі відокремленого підрозділу “Управління з оздоровлення населення” м.Шахтарськ (адреса: вул. Крупської, 40, м.Шахтарськ, Донецька область, 86200; вул.Космонавтів, 1а, м.Шахтарськ, Донецька область, 86200) в доход Державного бюджету України державне мито в сумі 102,00грн.

Стягнути з Державного підприємства “Шахтарськантрацит” в особі відокремленого підрозділу “Управління з оздоровлення населення” м.Шахтарськ (адреса: вул. Крупської, 40, м.Шахтарськ, Донецька область, 86200; вул.Космонавтів, 1а, м.Шахтарськ, Донецька область, 86200) на користь ДП “Судовий інформаційний центр”, 03057, м.Київ, пр. Перемоги, 44, р/р 26002014180001 ВАТ “Банк Універсальний” м. Львів, МФО 325707, інд. код 30045370, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00грн.

Видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Чернота Л.Ф.

Вик. Єрохіна В.В.

Надруковано 4 примірники:

позивачу - 1

відповідачу – 2

у справу № 11/160