Ухвала суду № 95412565, 19.02.2021, Яготинський районний суд Київської області

Яготинський районний суд Київської області

07700, м. Яготин, вул. Незалежності, 67

Справа № 382/172/19

Провадження № 4-с/382/4/21

У Х В А Л А

Іменем України

19 лютого 2021 року Яготинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Литвин Л.І.

при секретарі Чемерис С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Яготин скаргу ОСОБА_1 , заінтересована особа: Яготинський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови,

Встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою, заінтересована особа: Яготинський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови, котра обгрунтована наступним. Згідно рішення Яготинського районного суду від 12 червня 2019 року з нього стягнуто на користь ПАТ «Державний ощадний банк «України» 57 835 гривень 33 коп. заборгованості за кредитним договором, а також 1 921 гривню судових витрат. На виконання рішення суду ПАТ «Державний ощадбанк України» отримало виконавчий лист, який було звернуто до примусового виконання до Яготинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). 13 серпня 2020 року державним виконавцем Яготинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Малинкою І.В. в рамках виконавчого провадження № 61710359 від 03.04.2020 було винесено постанову про арешт коштів боржника, згідно якої накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника. На підставі даної постанови арештовано його рахунок в АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , на який він отримує заробітну плату. Оскільки рішення виконавця про арешт рахунку, на який перераховується заробітна плата, позбавляє його можливості отримувати кошти для існування, він звернувся до начальника Яготинського районного відділу ДВС із відповідною заявою про розблокування його зарплатного рахунку. Однак, листом начальника Яготинського районного відділу ДВС від 11.09.2020 у задоволені його скарги було відмовлено. Лист обґрунтований тим, що в матеріалах виконавчого провадження відомості про те, що рахунок боржника має спеціальний режим використання, або про те, що на кошти, які надходять на зазначений рахунок, законом забороняється звертати стягнення, відсутні. Однак, такий висновок не відповідає дійсності, оскільки разом із скаргою до відділу ДВС мною було надано довідку АТ КБ «Приватбанк» про віднесення даного рахунку до категорії зарплатний, однак дана обставина врахована не була. В той же час, такими діями його фактично було залишено без засобів існування. З метою оскарження дій Яготинського районного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) він звернувся до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ). Листом від 25.09.2020 за №К-3260, який він отримав засобом поштового зв`язку 6 жовтня 2020 року, його скаргу залишено без задоволення та фактично рекомендовано звернутися до суду, оскільки в матеріалах виконавчого провадження відомості про те, що рахунок відкритий в АТ КБ «Приватбанк», на який державним виконавцем накладено арешт, має спеціальний режим використання, або про те, що на кошти, які надходять на зазначений рахунок законом забороняється звертати стягнення, відсутні. Вважає, що постанова державного виконавця Яготинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) Малинки І.В. від 13 серпня 2020 року в частині накладення арешту на грошові кошти у вигляді заробітної плати, що містяться на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ КБ «ПриватБанк» на його ім`я є протиправною. Так, накладення арешту на кошти, що обліковуються на належній йому картці, призначеній для виплати заробітної плати, призвело до того, що стягнення звернуто фактично на всю його заробітну плату. Як наслідок, він не має можливості отримувати кошти виплаченої заробітної плати та позбавлений коштів для утримання себе та своєї сім`ї, для забезпечення нормального рівня життя, що є порушенням його конституційних прав, а також гарантій та прав, встановлених Кодексом законів про працю України, Законом України «Про оплату праці». Згідно довідки АТ КБ «Приватбанк», його рахунок № НОМЕР_1 є зарплатним. В той же час, отримати належний йому залишок коштів після відрахувань на виконання постанови державного виконавця щодо звернення стягнення на заробітну плату він не може, оскільки відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою НБУ від 21 січня 2004 року № 22, передбачено, що банк зупиняє видаткові операції по рахунку клієнта у випадку накладення на такий рахунок арешту. Внаслідок накладення арешту на рахунок, на які здійснюється зарахування заробітної плати, він позбавлений можливості користуватися заробітною платою тривалий час, а державним виконавцем не перевірено цільове використання рахунку, на який накладено арешт. Просив визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Яготинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Малинки Інни Володимирівни від 13 серпня 2020 року у виконавчому провадженні № 61710359 в частині накладення арешту на грошові кошти у вигляді заробітної плати, що містяться на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ КБ «ПриватБанк» на його ім`я.

Ухвалою Яготинського районного суду від 13 жовтня 2020 р. відкрито провадження по даній справі.

В судове засідання скаржник не з"явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, в заяві до суду просив розглянути скаргу у його відсутності, заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з"явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, звернувся до суду з заявою, в котрій просив розглянути справу у його відсутності. Надав письмові заперечення на скаргу, в котрих зазначено, що в матеріалах виконавчого провадження відомості про те, що рахунок боржника, на який державним виконавцем накладено арешт, має спеціальний режим використання, або про те, що на кошти, які надходять на зазначений рахунок, законом забороняється звертати стягнення, відсутні. Просив відмовити у задоволенні скарги.

Перевіривши матеріали додані до скарги, суд вважає, що скарга підлягає до задоволення.

Судом установлено, що згідно з рішенням Яготинського районного суду від 12 червня 2019 року із ОСОБА_1 стягнуто на користь ПАТ «Державний ощадний банк «України» 57 835 гривень 33 коп. заборгованості за кредитним договором, а також 1 921 грн. судових витрат, (а.с. 52-53). На виконання рішення суду ПАТ «Державний ощадбанк України» отримало виконавчий лист, який було звернуто до примусового виконання до Яготинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), (а.с. 116 матеріалів виконавчого провадження). 3 грудня 2019 р. стягувачем -представником АТ "Ощадбанк" подано до Яготинського РВДВС ГТУЮ у Київській області заяву про примусове виконання рішення суду, яка надійшла до відділу 02.04.2020 р., (а.с. 83). 03.04.2020 року головним державним виконавцем Яготинського РВ ДВС ЦМУМЮ (м. Київ) Малинкою І.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, (а.с. 84). 13 серпня 2020 року державним виконавцем Яготинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Малинкою І.В. в рамках виконавчого провадження № 61710359 від 03.04.2020 винесено постанову про арешт коштів боржника, згідно якої накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, (а.с. 73, 93 матеріалів виконавчого провадження). На підставі даної постанови арештовано рахунок ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , на який він отримує заробітну плату, (довідка, а.с. 103, роздруківка АТ КБ "ПриватБанк, а.с. 104). Як вбачається з довідки АТ КБ "ПриватБанк" ОСОБА_1 станом на 14.08.2020 р. має у даній банківській установі картку ( НОМЕР_1 ), на яку отримує заробітну плату, (а.с. 74, 99). 25 серпня 2020 р. ОСОБА_1 звернувся до державного виконавця Яготинського районного ВДВС ЦМУМЮ (м. Київ) Малинки І.В. з приводу скасування арешту грошових коштів з рахунку НОМЕР_1 , який знаходиться в ПАТ КБ "ПриватБанк", (а.с. 101-103). Листом начальника Яготинського районного відділу ДВС від 11.09.2020 та листом Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області від 23.10.2020 за № К-3779 у задоволені заяви та скарги ОСОБА_1 (поданої з метою оскарження дій державного виконавця) було відмовлено з тих підстав, що в матеріалах виконавчого провадження відомості про те, що рахунок боржника має спеціальний режим використання, або про те, що на кошти, які надходять на зазначений рахунок, законом забороняється звертати стягнення, відсутні, (а.с. 108, 122-124).

За правилами ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Згідно із ч.ч.2, 3 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржуване рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

Отже, за змістом вказаних норм закону, обов`язковою умовою для задоволення скарги є встановлення факту порушення прав заявника.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України гарантовано, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом; громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 7 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ про стягнення періодичних платежів може бути самостійно надісланий стягувачем безпосередньо підприємству, установі, організації, фізичній особі - підприємцю, фізичній особі, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи - підприємці та фізичні особи, зазначені у ч. 1 цієї статті, за заявою стягувача зобов`язані здійснювати відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника у розмірі, визначеному виконавчим документом, з урахуванням положень ст. 70 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 5 ЗУ "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно із ст. 10 ЗУ "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 18 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відповідно до ч. 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до ст.ст. 19-1 та 26 - 1 Закону України «Про теплопостачання», ст. 15 - 1 Закону України «Про електроенергетику», та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

В силу ч. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» чітко визначено, що не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом

Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Згідно із ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця, приватного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 70 Закону № 1404 із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.

Частиною 1 статті 115, частиною 5 статті 97 Кодексу законів про працю, ст. 22, ч.ч. 1, 6 ст. 24, ч. 3 ст. 15 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку, всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Приписами частини першої статті 2, частини другої статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 року № 95, ратифікованої Україною 04.08.1961 року, визначено, що дана Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї. Заробітна плата в розумінні поняття «власності» є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в статях 3 та 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях статей 97 Кодексу законів про працю, статтях 15, 22, 24 Закону України «Про працю».

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 128 КЗпПУ при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти процентів, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, - п`ятидесяти процентів заробітної плати, яка належить до виплати працівникові. При відрахуванні з заробітної плати за кількома виконавчими документами за працівником у всякому разі повинно бути збережено п`ятдесят процентів заробітку.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності». При цьому ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. А стаття 177 ЦК України відносить гроші до об`єктів цивільних прав, тобто до того, стосовно чого виникають цивільні правовідносини, що може бути об`єктом права власності.

В силу ч. 1 ст. 319 ЦК власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. При цьому держава не втручається у здійснення власником права власності, (ч. 6 ст. 319).

Отже, грошима (безготівковими чи готівковими) як об`єктами права власності власник управі розпоряджатися на власний розсуд. Винятки з цього правила встановлено у частині 7 статті 319 ЦК, відповідно до якої діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Одним із таких способів обмеження власника у розпорядженні ним своїми грошовими коштами є арешт цих коштів. Грошові кошти як еквівалент цінності об`єктів матеріального світу, стосовно яких особи вступають у правовідносини, є тим засобом, за допомогою якого суб`єкти правовідносин вимірюють свої вимоги (претензії) до інших суб`єктів таких правовідносин. Навіть держава всі свої майнові вимоги до своїх громадян вимірює грошима у вигляді податків. Ідеться про зобов`язання платника податку перед державою. Тож, набувши статусу такого еквіваленту вимог, гроші є тим, що замінює майже будь-які втрати суб`єктів правовідносин.

Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону № 1404 підставою для зняття арешту з майна або його частини державним виконавцем є отримання державним виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Тобто, державний виконавець знімає арешт з майна боржника на підставі п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону № 1404 за наступних обов`язкових умов: отримання документального підтвердження про те, що конкретний рахунок має спеціальний режим використання; заборона на звернення стягнення, визначена законом.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 січня 2020 року у справі № 340/1018/19, зазначає, що «приписами частини 1 статті 2, частини 2 статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01 липня 1949 року № 95, ратифікованої Україною 04 серпня 1961 року, визначено, що дана Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї. Заробітна плата в розумінні поняття «власності» є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в статях 3 та 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях статей 97 Кодексу законів про працю України, статтях 15, 22, 24 Закону України «Про працю».

Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.

Отже, виплата установою працівникам заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства. Накладення ж арешту на рахунок боржника, який призначений також і для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві відповідача, на оплату праці.»

Київський апеляційний суд у своїй постанові від 16 червня 2020 року по справі №756/1927/15-ц наголосив про наступне: «так як приватним виконавцем при винесенні спірної постанови у виконавчому провадженні № 59607875 в частині накладення арешту на грошові кошти, а саме: заробітну плату, що знаходяться на картковому рахунку № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк», який відкритий на ім`я ОСОБА_1 та використовується для виплати йому заробітної плати Державним підприємством «Академічний театр опери та балету імені Т.Г.Шевченка не дотримано умов та порядку звернення стягнення на заробітну плату, визначених ст.ст. 68 - 70 Закону України «Про виконавче провадження», тому, висновок суду першої інстанції про обґрунтованість доводів скаржника щодо неправомірності дій приватного виконавця під час винесення указаної постанови про накладення арешту на грошові кошти боржника, що потягло обмеження його у праві на одержання заробітку за працю є правильним.» ( постанова від 16 червня 2020 року у справі № 756/1927/15-ц)

У постанові від 25 червня 2020 року у справі № 440/2204/20 Другий апеляційний адміністративний суд вказав, що « Доводи відповідача про те, що законодавством не заборонено державному виконавцю накладати арешт на рахунок боржника на який надходить заробітна плата є безпідставними, так як чинним законодавством передбачений окремий порядок здійснення відрахувань з заробітної плати в рамках виконавчого провадження, а саме надіслання постанови про звернення стягнення на заробітну плату роботодавцю боржника для утримання із заробітної плати за виконавчим документом до погашення заборгованості у повному обсязі. Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що чинним законодавством не передбачено винесення постанови про звернення стягнення на заробітну плату колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки відповідно до ч.3 ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження» про звернення стягнення на заробітну плату боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, отже приписами Закону України «Про виконавче провадження» прямо вказано, що у разі звернення стягнення на заробітну плату боржника виконавець виносить постанову, до того ж така постанова надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату для здійснення з неї відрахувань у розмірі визначеному Законом. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що постанова від 16.04.2020 ВП №61854936 підлягає скасуванню.»

Так, рахунок НОМЕР_1 , який відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 призначений для нарахування та виплати заробітної плати ОСОБА_1 . Таким чином, вказаний рахунок використовується для виплати заробітної плати, отже має спеціальний режим використання.

Тобто, рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою, відповідно до вимог законодавства, арешт не накладається, а відоокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби.

За таких обставин, оскаржувана постанова державного виконавця в частині накладення арешту на кошти на рахунку відкритому в АТ КБ "ПриватБанк" порушує права боржника, прийнята без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів боржника, та не відповідає нормам чинного законодавства, у зв"язку з чим підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 1, 5, 7, 10, 18, 48, 52,56, 59, 70,74 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 447-451 ЦПК України, суд

У х в а л и в:

Скаргу ОСОБА_1 , заінтересована особа: Яготинський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Яготинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) Малинки Інни Володимирівни від 13 серпня 2020 року у виконавчому провадженні № 61710359 в частині накладення арешту на грошові кошти у вигляді заробітної плати, що містяться на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 .

Повний текст ухвали виготовлено 10 березня 2021 року.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі через Яготинський районний суд апеляційної скарги протягом п"ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Литвин Л.І.