Рішення № 95411800, 04.03.2021, Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/363/16-ц

Номер провадження 2/341/25/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2021 року місто Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Мергеля М. Р., за участю:

секретаря судового засідання Король І. Л.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

позивача ОСОБА_3 ,

представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Височанківської сільської ради Галицького району, третя особа: ОСОБА_3 , про визнання права власності на майно у порядку спадкування за заповітом, та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Височанківської сільської ради Галицького району, про визнання права власності.

в с т а н о в и в :

02 лютого 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Височанківської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області, третя особа: ОСОБА_3 , про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом після смерті свого діда ОСОБА_3 .

У позові, серед іншого, просила визнати право власності на будинковолодіння та земельну ділянку площею 0,1576 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Свої вимоги мотивувала тим, що за життя її дід ОСОБА_5 склав заповіт від 07 листопада 2008 року, яким все своє майно заповів їй. Після смерті діда вона мала намір прийняти спадщину відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України. Однак, перешкодою в отриманні свідоцтва про право на спадщину в Галицькій нотаріальній конторі стала відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно.

07 червня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до Галицького районного суду Івано-Франківської області з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , Височанківської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом.

У позові, серед іншого, просив визнати право власності на будинковолодіння та земельну ділянку площею 0, 1576 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилась спадщина на спадкове майно. За життя батько склав заповіт від 05 вересня 2013 року, яким заповів йому будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 . В березні 2016 року він звернувся до нотаріальної контори для оформлення своїх спадкових прав за заповітом після смерті батька. Проте нотаріус відмовила йому у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність правовстановлюючого документа на спадкове майно.

Рішенням Галицького районного суду від 24 травня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. В частині позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , права власності на земельну ділянку площею 0,1576 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням - для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, кадастровий номер 2621281301:01:001:0248, та будинковолодіння, що по АДРЕСА_1 , відмовлено.

Позов ОСОБА_3 задоволено. Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_3 зі спадкодавцем ОСОБА_5 на час смерті останнього - ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою по АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_3 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на земельну ділянку площею 0,1576 га, що по АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, кадастровий номер 2621281301:01:001:0248, та житловий будинок загальною площею 36,3 кв. м, з господарськими будівлями та спорудами: стайнею, стодолою, двома шопами, вбиральнею, воротами, колодязем, що по АДРЕСА_1 .

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 18 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 24 травня 2017 року залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 21 листопада 2018 року у цій справі № 341/363/16-ц рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 24 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 18 липня 2017 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 та задоволення позову ОСОБА_3 про визнання в порядку спадкування за заповітом права власності на земельну ділянку площею 0,1576 га, що по АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, кадастровий номер 2621281301:01:001:0248, скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підримали та просили визнати за ОСОБА_1 право власності на спірну земельну ділянку, а відповідачу ОСОБА_3 виділити лише ту частину земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування житлового будинку.

Свої вимоги мотивували тим, що згідно з викладеною позицією у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 листопада 2018 року у цій справі № 341/363/16-ц відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходиь до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом. Вказані приписи, необхідно розуміти так, що така ділянка переходить у власність або користування спадкоємців, якщо її було надано в установленому порядку, в межах, визначених при наданні, за умови, що спадкодавець не складав заповіту щодо розпорядження земельною ділянкою, належною йому на праві власності. Проте, оскільки у цьому випадку спадкоємець земельною ділянкою, кадастровий номер 2621281301:01:001:0248 (далі - Спірна земельна ділянка), розпорядився на користь ОСОБА_1 , то ОСОБА_3 як спадкоємець домоволодіння має право лише на ту частину земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування будинку. Спадкування ж решти вказаної ділянки здійснюється на загальних підставах.

Не заперечили щодо задоволення ОСОБА_3 позову в частині визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на частину Спірної земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування будинку.

Враховуючи вищевикладену позицію Верховного Суду представник позивача ОСОБА_2 заявила клопотання про призначення експертизи, яке обґрунтоване необхідністю встановлення площі спірної земельної ділянки, що буде використовуватись для обслуговування будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Зважаючи на те, що висновки експерта є лише одним із засобів встановлення необхідних для вирішення спору даних, а призначення комплексної будівельної експертизи у цій справі не є обов`язковим, суд дійшов висновку про відсутність об`єктивних та обґрунтованих підстав для її призначення і проведення у цій справі, про що постановив ухвалу від 04 березня 2021 року.

У судовому засіданні ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 зустрічний позов підтримали повністю. Просили суд визнати право власності на Спірну земельну ділянку площею 0,1576 га, що по АДРЕСА_1 .

Представник ОСОБА_4 додатково пояснила, що Верховний суд у складі Об?єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16 березня 2020 року у справі № 675/2372/16-ц вказав за необхідність відступити від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 листопада 2018 року у цій справі № 341/363/16-ц.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 28 листопада 2014 року. Померлому на час смерті належав житловий будинок загальною площею 36,3 кв. м, з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначене будинковолодіння, яке знаходиться на Спірній земельній ділянці, ОСОБА_5 успадкував після смерті свого батька ОСОБА_6 . Як і Спірну земельну ділянку.

Відповідно до дослідженого у судовому засіданні витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (т. 1, а. с. 12) місце розташування цієї ділянки: АДРЕСА_1 ; цільове призначення: для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва; категорія земель: землі житлової та громадської забудови; вид використання земельної ділянки: В.02.01; форма власності: приватна власність; площа земельної ділянки: 0,1576 га; документ, який є підставою для виникнення права: рішення органу місцевого самоврядування Височанківська сільська рада Галицького району Івано-Франіквської області 24.12.1993, 12 сесія 21 скликання; документ, що посвідчує право: державний акт від 01.04.1998 ІІІ-ІФ 047268.

Згідно з частиною першою статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Суд на підставі досліджених доказів та пояснень сторін у судовому засіданні установив обставини, які визнаються учасниками справи і полягають у наступному.

Спадкодавець ОСОБА_5 володів на праві власносі Спірною земельною ділянкою площею 0,1576 га за адресою: АДРЕСА_1 , на якій знаходиться успадкований ОСОБА_3 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що визнано судовими рішеннями, які набрали законної сили у цій справі. Водночас саме Спірна земельна ділянка була надана саме для індивідуального житлового, дачного будівництва і обслуговування будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

07 листопада 2008 року спадкодавець склав заповіт, яким заповів онуці ОСОБА_1 житловий будинок та приналежні до нього прибудови, що знаходяться в с. Височанка Галицького району Івано-Франківської області, а також земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого підсобного господарства загальною площею 0,6785 га, що розташована в с. Височанка Галицького району Івано-Франківської області. У склад вказаної земельної ділянки площею 0,6785 га входила і Спірна земельна ділянка у цій справі площею 0,1576 га.

Разом з тим, 05 вересня 2013 року спадкодавець склав заповіт, яким житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та приналежні до нього прибудови заповів своєму синові ОСОБА_3 .

Ураховуючи викладені вище установлені обставини справи, Верховний Суд у постанові від 21 листопада 2018 року у цій справі № 341/363/16-ц констатував, що Пленум Верховного Суду України у пункті 10 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснив правило статті 1225 ЦК України про те, що при переході до спадкоємців права власності на житловий будинок, інші будівлі та споруди до них переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, і у розмірі, який необхідний для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом, необхідно розуміти так, що така ділянка переходить у власність або користування спадкоємців, якщо її було надано в установленому порядку, в межах, визначених при наданні, за умови, що спадкодавець не складав заповіту щодо розпорядження земельною ділянкою, належною йому на праві власності.

Водночас, надсилаючи справу на новий розгляд суд касаційної інстанції зазначив про передчасність визнання за ОСОБА_3 права власності на Спірну земельну ділянку площею 0,1576 га в розмірі, належному спадкодавцю, оскільки він як спадкоємець домоволодіння має право лише на ту частину земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Спадкування ж решти вказаної ділянки здійснюється на загальних підставах. Вказав, що без встановлення, яка саме частина земельної ділянки необхідна для обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , правильно розглянути спір по суті неможливо.

Відповідно до частини п`ятої статті 411 ЦПК України висновки суду касаційної інстанції, в зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Разом з тим, суд першої інстанції під час розгляду цієї справи і прийняття рішення по суті спору дійшов висновку про наявність правових підстав для неврахування висновків суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення у цій справі, з огляду на таке.

Частиною першою статті 377 ЦК України (в редакції Закону N 1702-VI від 05 листопада 2009 року) передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з частиною першою статті 120 Земельного кодексу України (в редакції Закону N 1702-VI від 05листопада 2009 року) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Вказані норми встановлюють єдність юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будівель і споруд. Власник, визначаючи юридичну долю збудованих будівель та споруд, одночасно визначає і долю земельної ділянки, на якій вони розташовані.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

За змістом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частин другої та третьої статті 1225 ЦК України до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Пленум Верховного Суду України у пункті 10 постанови від 30 травня 2008 року N 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснив судам, що положення статті 1225 ЦК України про те, що при переході до спадкоємців права власності на житловий будинок, інші будівлі та споруди до них переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, і у розмірі, який необхідний для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом, необхідно розуміти так, що така ділянка переходить у власність або користування спадкоємців, якщо її було надано в установленому порядку, в межах, визначених при наданні, за умови, що спадкодавець не складав заповіту щодо розпорядження земельною ділянкою, належною йому на праві власності.

Саме таким правовим висновком щодо застосування перелічених норм права керувався Верховний Суд у постанові від 21 листопада 2018 року у цій справі № 341/363/16-ц.

Водночас, Верховний суд у складі Об?єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16 березня 2020 року у справі № 675/2372/16-ц визнав за необхідне відступити від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 листопада 2018 року у цій справі № 341/363/16-ц.

Переглядаючи правові висновки судів касаційної інстанції, зокрема у справі № 341/363/16-ц, Верховний суд у складі Об?єднаної палати Касаційного цивільного суду зазначив, що, виходячи зі змісту вищевказаних норм, до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка з урахуванням нормативів, була виділена спадкодавцю для будівництва та обслуговування житлового будинку, інших будівель та споруд.

Верховний суд у складі Об?єднаної палати Касаційного цивільного суду на підставі частини другої статті 416 ЦПК України висловив наступний висновок про застосування норм права.

Відповідно до частини другої та третьої статті 1225 ЦК України земельна ділянка з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, що була надана спадкодавцю у власність у межах нормативів, на якій розташований успадкований будинок, інші будівлі й споруди, переходить у власність спадкоємців за заповітом, якщо у заповіті спадкодавцем висловлена воля лише відносно житлового будинку, інших будівель та споруд.

Згідно з частиною другою статті 416 ЦПК України у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати.

Відповідно до ч. 2 ст. 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Відповідно до ст. 1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт. Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

Таким чином, наявність заповіту спадкодавця ОСОБА_5 від 05 вересня 2013 року скасовує заповіт, складений ним 07 листопада 2008 року на користь ОСОБА_1 в частині житлового будинку з приналежними до нього прибудовами по АДРЕСА_1 .

З огляду на викладену правову позицію Верховного суду у складі Об?єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16 березня 2020 року щодо застосування положень частин другої і третьої статті 1225 ЦК України та відступу від правового висновку щодо застосування цих норм, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 листопада 2018 року у цій справі № 341/363/16-ц (справа N 61-31063св18), суд дійшов висновку про можливість неврахування висновків суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення у цій справі.

Як установлено судом, Спірна земельна ділянка була надана для будівництва і обслуговування будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яке перейшло у власність спадкоємцю за заповітом ОСОБА_3 .

Таким чином, Спірна земельна ділянка, що була надана спадкодавцю у власність у межах відповідних нормативів, на якій розташований успадкований ОСОБА_3 будинок, інші будівлі й споруди, також переходить у власність цього спадкоємця за заповітом, хоча у заповіті спадкодавець і висловив волю лише стосовно вказаного житлового будинку.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 та визнання за ним як спадкоємцем житлового будинку, також права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 2621281301:01:001:0248, яка з урахуванням нормативів, була виділена спадкодавцю для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Керуючись ст. ст. 158, 258, 259, 263, 265, 272, 354, 411, 417 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Височанківської сільської ради Галицького району, третьої особи ОСОБА_3 , про визнання права власності на майно у порядку спадкування за заповітом, а саме: на земельну ділянку площею 0,1576 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, кадастровий номер 2621281301:01:001:0248, відмовити повністю.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Височанківської сільської ради Галицького району, про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом, задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_3 в порядку спадкування за заповітом право власності на земельну ділянку площею 0,1576 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, кадастровий номер 2621281301:01:001:0248.

Заходи забезпечення позову щодо накладення арешту на нерухоме майно - земельну ділянку, кадастровий номер 2621281301:01:001:0248, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо цієї земельної ділянки продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання рішенням у цій справі законної сили.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до Івано-Франківського апеляційного суду через Галицький районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Височанківська сільська рада, місцезнаходження: с. Височанка Галицького району Івано-Франківської області.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення складено 10 березня 2021 року.

СуддяМ. Р. Мергель