Ухвала суду № 95409918, 10.03.2021, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/1571/21

(1-кс/199/318/21)

У Х В А Л А

іменем України

10 березня 2021 року м. Дніпро

Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська Сенчишин Ф.М., за участі секретаря судового засідання Комар Н.В., потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , законних представників потерпілого Авдєєва В.М., Нестерової О.В., обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника Поляка О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська Дяченко Ірини Вікторівни про самовідвід як головуючого у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12020040000000818 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська Дяченко Ірина Вікторівна заявила собі самовідвід як головуючому у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12020040000000818 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.

Обґрунтування самовідводу зводиться до того, що потерпілими по даному провадженню є близькі родичі чоловіка на прізвище ОСОБА_6 , з яким Дяченко І.В. навчалась тривалий час в середній загальноосвітній школі, товаришували, тривалий час проживали поряд, і в даний час підтримують тісний зв`язок. Наведені обставини, на думку Дяченко І.В. , можуть у стороннього спостерігача викликати висновок щодо «приватного інтересу» з боку судді (відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції»), тобто свідчить про наявність щодо «вчинення суддями дій або прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів» (відповідно до ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції») і викликати сумнів щодо неупередженості всіх суддів.

Обвинувачений ОСОБА_4 і його захисник Поляк О.В. в судовому засіданні заперечили проти задоволення самовідводу, оскільки вони повністю довіряють Дяченко І.В. як головуючій у відповідному кримінальному провадженні, не мають сумнівів в її неупередженості і не вбачають підстав для її відводу чи самовідводу.

Потерпілі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в суді пояснили, що ОСОБА_6 є їх племінником та двоюрідним братом відповідно. Сумнівів в неупередженості судді не мають, повністю їй довіряють.

Потерпіла ОСОБА_3 і законні представники потерпілого ОСОБА_7 та ОСОБА_8 також заявили, що сумнівів в неупередженості судді не мають і повністю їй довіряють.

Інші учасники відповідного судового провадження та суддя Дяченко І,В. в судове засідання з розгляду заяви про самовідвід не з`явилися.

Вирішуючи заяву виходжу з того, що підстави для відводу судді визначені ст. 75 КПК України, згідно якої слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні:

1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;

2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;

3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;

5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У відповідності до положень п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, суддя підлягає відводу від участі в розгляду справи в тому випадку, якщо для нього є неможливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Важливою процесуальною гарантією реалізації права кожної людини на справедливий судовий розгляд незалежним і безстороннім судом у кримінальному провадженні України є інститут відводів (самовідводів) професійних суддів і присяжних, який являє собою сукупність процесуальних норм, що передбачають ініціювання та вирішення питання про недопущення судді до участі або усунення його від участі в кримінальному провадженні за наявності обставин, що виключають таку участь.

В рішенні ЄСПЛ «Мироненко і Мартенко проти України», зокрема у п. 66, зазначено, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ наявність безсторонності має визначатися, для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах «Фей проти Австрії» та «Веттштайн проти Швейцарії»). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»).

У процесуальному законодавстві не передбачено, що суддя повинен розкривати обставини можливого приватного інтересу сторонам, навіть перш ніж буде вирішено, чи буде відвід, і навіть після прийняття рішення про те, що у відводі немає необхідності. Позиція щодо застосування розкриття інформації про приватний інтерес судді як способу врегулювання конфлікту інтересів може бути пояснена наступними чинниками:

-сторонам потрібно знати про приватні інтереси судді, щоб реалізовувати свої процесуальні права;

-розкриття інформації передбачає, що питання з`ясоване на якомога ранньому етапі усіма зацікавленими сторонами, на які вона впливає, а не наприкінці тривалого судового процесу, можливо змарнувавши всі зусилля у випадку, якщо далі суддю буде відведено у зв`язку із конфліктом інтересів;

-якщо судді призначено справу, то сторони суду мають право знати, чому справу передали іншому судді; це правило допомагає уникати довільної передачі справ. Окрім того, наявність конфлікту інтересів є підставою для подання апеляції.

Кодекс суддівської етики наголошує, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід (стаття 15 Кодексу суддівської етики).

З заяви про самовідвід вбачається, що головуюча у кримінальному провадженні суддя Дяченко І.В. не має особистих стосунків з будь-ким із учасників кримінального провадження, не має упередженого ставлення до будь-кого з таких учасників і самовідвід фактично обґрунтовується лише вірогідністю поставлення об`єктивності та неупередженості судді під сумнів внаслідок існування зазначених нею обставин, які можуть бути кваліфіковані як приватний інтерес.

Для встановлення наявності факту прийняття рішення, вчинення чи невчинення дії суддею в умовах реального конфлікту інтересів та розмежування реального і потенційного конфлікту інтересів суддя має встановити наявність обов`язкової сукупності таких обставин, як:

1) наявність у судді факту приватного інтересу, який має бути чітко сформульований та визначений;

2) наявність факту суперечності між приватним інтересом і службовими повноваженнями судді із зазначенням того, в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття рішення.

В заяві про самовідвід суддя Дяченко І.В. не посилається на те, що внаслідок товариських відносин з особою, яка є родичем третього та четвертого ступеня споріднення двох потерпілих у справі, виникли суперечності між її приватним інтересом і службовими повноваження. На цей час відсутні підстави навіть для обґрунтованого припущення про існування таких обставин. Так само, не цей час відсутні підстави для обґрунтованого припущення про те, що на час розгляду відповідного кримінального провадження суддя не утримається від спілкування в будь-якій формі з вказаною нею особою.

Разом з тим, погоджуюся з доводами судді Дяченко І.В., що зазначені товариські відносини у стороннього незаінтересованого спостерігача можуть слугувати підставою для висновку про можливу наявність конфлікту інтересів при прийнятті суддею рішень у справі.

Такий конфлікт інтересів підлягає врегулюванню в порядку, передбаченому процесуальним законом.

У пункті першому рішення Ради суддів України № 75 від 04 листопада 2016 року «Про роз`яснення щодо наявності конфлікту інтересів» надані роз`яснення, за якими при виникненні конфлікту інтересів (рішення Ради суддів України від 12 травня 2016 року № 36) під час судових проваджень у кримінальних, цивільних, адміністративних, господарських справах, або під час розгляду матеріалів про адміністративні правопорушення способами врегулювання конфлікту інтересів є: розкриття суддею інформації про конфлікт інтересів, відвід і самовідвід. У випадку, коли за наслідками розкриття інформації відвід не заявлено - конфлікт інтересів вважається врегульованим.

Суддею Дяченко І.В. самостійно розкрито інформацію про наявність обставин, які можуть бути розцінені як реальний конфлікт інтересів, після чого жоден з учасників провадження не висловив сумнівів в об`єктивності та неупередженості судді (більше того - всі учасники провадження висловили повну довіру судді Дяченко І.В., як головуючій у справі), що свідчить про врегулювання конфлікту інтересів.

Оскільки як об`єктивні, так і суб`єктивні підстави обґрунтовано ставити під сумнів об`єктивність та неупередженість судді Дяченко І.В. не встановлені, заява останньої про самовідвід задоволенню не піддягає.

Керуючись ст.ст. 75, 80, 81 КПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні заяви судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська Дяченко Ірини Вікторівни про самовідвід як головуючого у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12020040000000818 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на вирок суду.

Суддя:

10.03.2021