Рішення № 95407664, 09.03.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2021 року м. Київ № 826/19817/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрівської Н.А.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»доНаціональної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послугпровизнання протиправною та скасування розпорядження, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна» (далі по тексту - позивач, ПрАТ «Страхова компанія «Провідна») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі по тексту - відповідач, Нацкомфінпослуг), у якому просило визнати протиправним та скасувати розпорядження від 06 грудня 2016 року №3044 «Про застосування заходу впливу до ПрАТ «СК «Провідна».

В обґрунтування заявлено вимог позивач вказує на відсутність у своїх діях ознак порушення вимог чинного законодавства у сфері надання фінансових послуг, оскільки відповідачем не враховано граничну вартість пам`ятників у спірній місцевості.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/19817/16 та призначено розгляд справи.

Відповідачем подано заперечення на позовну заяву, в яких зазначено про правомірність винесення оскаржуваного розпорядження, оскільки позивачем в межах спірних відносин здійснено лише часткову виплату страхового відшкодування, передбаченого пунктом 27.4 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», чим порушено вимоги абзацу другого пункту 36.2 статті 36, пункту 36.5 статті 36 вказаного Закону, у зв`язку з чим за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідачем правомірно винесено оскаржуване розпорядження.

На підставі розпорядження про повторний автоматизований розподіл від 11 жовтня 2017 року №7063 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 жовтня 2017 року визначено суддю Добрівську Н.А. для розгляду судової справи №826/19817/16 та вказану справу 19 жовтня 2017 року передано на розгляд судді Добрівській Н.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2019 року адміністративну справу №826/16841/16 прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом викладення його у новій редакції.

Відповідно до пункту 10 підпункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядається за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно частин першої, другої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України в чинній редакції, адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Пунктом 6 частини шостої цієї ж статті Кодексу встановлено, що справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відноситься до справ незначної складності.

За змістом пункту 4 частини дев`ятої статті 171 Кодексу, про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначається, зокрема, за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа.

Оскільки провадження у цій справі було відкрито до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України в новій редакції, суд здійснює розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив і просив відмовити у його задоволенні.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали, суд встановив такі обставини справи.

Матеріалами справи підтверджено, що розпорядженням від 06 грудня 2016 року №3044 «Про застосування заходу впливу до ПрАТ «СК «Провідна» постановлено зобов`язати позивача усунути порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушень з наданням підтверджуючих документів у термін включно до 27 грудня 2016 року.

Вказане розпорядження винесене за наслідками розгляду справи про правопорушення, вчинені ПрАТ «СК «Провідна» на ринку фінансових послуг, зафіксованих в акті про правопорушення від 17 листопада 2016 року №740/13-14/13/5, в якому зафіксовано наступне: 01 січня 2015 року сталася подія, що має ознаки страхової, внаслідок якої наступила смерть ОСОБА_2 ; 19 липня 2016 року представником ОСОБА_3 (мати ОСОБА_2 ) подано заяву про здійснення виплати по страховому випадку; 28 вересня 2016 року позивачем здійснено страхову виплату згідно з пунктом 27.3 статті 27 Закону у розмірі 14 616,00, пеню у розмірі 184,16 грн; позивачу надано ОСОБА_3 квитанцію прибуткового касового ордера від 22 січня 2016 року на суму 40 500,00 грн про оплату гранітного пам`ятника; 28 вересня 2016 року позивачем здійснено страхову виплату у розмірі 2 500,00 грн; оскільки позивачем здійснено лише часткову виплату страхового відшкодування, передбаченого пунктом 27.4 статті 27 Закону, ним порушено вимоги абзацу другого пункту 36.2 статті 36, пункту 36.5 статті 36 вказаного Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг визначено Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 №2664-III (далі також - Закон № 2664-III).

Відповідно до пунктів 2 та 3 частини першої статті 19 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» метою державного регулювання ринків фінансових послуг в Україні є захист інтересів споживачів фінансових послуг; створення сприятливих умов для розвитку та функціонування ринків фінансових послуг.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 20 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг здійснюється шляхом застосування уповноваженими державними органами заходів впливу.

Положеннями статті 39 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, Нацкомфінпослуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону.

Нацкомфінпослуг, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів.

Відповідно до пункту 1, 3 частини першої статті 40 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» Нацкомфінпослуг, може застосовувати, серед іншого, такі заходи впливу як зобов`язати порушника вжити заходів для усунення порушення та/або вжити заходів для усунення причин, що сприяли вчиненню порушення; накладати штрафи в розмірах, передбачених статтями 41 і 43 цього Закону.

Порядок та умови застосування заходів впливу встановлюються законами України та нормативно-правовими актами Нацкомфінпослуг.

Згідно із пунктом 1.1 Положення про застосування Нацкомфінпослуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги це Положення розроблене відповідно до Законів України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про страхування», «Про кредитні спілки», «Про недержавне пенсійне забезпечення», інших законів та Положення про Нацкомфінпослуг, затвердженого Указом Президента України від 23 листопада 2011 року №1070, з метою встановлення порядку та умов застосування заходів впливу за порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, та забезпечення захисту прав споживачів фінансових послуг. Це Положення визначає порядок провадження у справах про порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, механізм прийняття рішень Нацкомфінпослуг про застосування заходів впливу та їх оскарження.

Таким чином, до компетенції Нацкомфінпослуг віднесено застосування заходів впливу саме за порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг.

Ці повноваження мають на меті захист прав споживачів, контроль за якістю фінансових послуг і узгоджуються з обов`язками держави, передбаченими у частиною третьою статті 42 Конституції України.

Відповідно до Розпорядження, що оскаржується, порушення позивача полягало у невиконанні положень пунктів 36.2 та 36.5 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно пункту 36.2 статті 36 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний, зокрема у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Відповідно до пункту 27.3 статті 27 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Пунктом 27.4. цієї статті визначено, що страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Отже, для отримання відшкодування на поховання та спорудження надгробного пам`ятника потрібно надати: 1) свідоцтво про смерть; 2) документи, що підтверджують витрати. Максимальний розмір відшкодування - 12 мінімальних заробітних плат.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_3 подано до відшкодування квитанцію прибуткового касового ордеру від 22 січня 2016 року на суму 40 500,00 грн; позивачем здійснено страхову виплату у розмірі 2 500,00 грн відповідно до платіжного доручення від 28 вересня 2016 року №0041788.

При цьому, позивач не заперечує про наявність страхового випадку в межах спірних відносин та обов`язок здійснення страхової виплати відповідно до пункту 27.4 статті 27 Закону, проте, не погоджується із розміром страхової виплати.

Враховуючи той факт, що позивачу були надані всі документи, що вимагалися, в тому числі і щодо відшкодування на поховання та спорудження надгробного пам`ятника (товарні чеки), у позивача не було підстав зменшувати розмір відшкодування на поховання та спорудження надгробного пам`ятника до 2 500,00 грн, а отже позивач повинен був відшкодувати витрати на поховання та спорудження надгробного пам`ятника у повному обсязі, в межах законодавчо встановлених меж.

Суд зазначає, що відповідно до статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Практична цінність цього виду страхування, зважаючи на вразливий стан особи, полягає у швидкому, повному та гарантованому відшкодуванні шкоди. На досягнення цієї мети спрямоване нормативне врегулювання умов, розмірів, порядку страхових виплат. Визначаючи мінімальний або максимальний розмір страхового відшкодування, держава регулює діяльність страховиків на ринку фінансових послуг.

Порушення умов, розмірів, порядку страхових виплат, які прямо визначені законом, зокрема виплата страхової суми у розмірі, що не відповідає закону, свідчить про порушення законодавства, що регулює діяльність з надання фінансових послуг.

Розмір відшкодування шкоди визначає страхова компанія. Проте, коли розмір відшкодування та умови виплати визначено законом, а страхова компанія зменшує його довільно, покликаючись на обставини, які законом не передбачені, вона порушує права споживачів та правові норми, що регулюють діяльність на ринку фінансових послуг.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду від 04 березня 2020 року справа №813/3214/17, адміністративне провадження №К/9901/4981/19.

Оскільки законодавство не передбачає зменшення розміру відшкодування з підстав, які наведено позивачем, суд дійшов висновку, що Нацкомфінпослуг обґрунтовано констатувала порушення законодавства, що регулює діяльність з надання фінансових послуг та спонукала страхову компанію до його усунення.

Безперечно, особа, яка отримала страхове відшкодування у меншому, ніж належить, розмірі, може звернутися з позовом до суду. Проте, це не означає, що потерпілий не може звернутися зі скаргою до Нацкомфінпослуг. Тим більше обов`язок держави (державних органів) забезпечувати та захищати права людини прямо передбачено у статті 3 Конституції України та у частині третій статті 17 Цивільного кодексу України. До того ж, захист прав особи адміністративними органами є безкоштовним, більш оперативним і часто ефективним.

Встановивши, що розмір відшкодування визначено з порушенням Закону та виплачено невчасно, Нацкомфінпослуг має повноваження вжити заходи, спрямовані на його усунення.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що відповідач діяв в межах своїх повноважень та з метою захисту прав споживача на отримання страхового відшкодування в повному обсязі та у визначений термін, правомірно виніс оскаржуване розпорядження та зобов`язав позивача усунути допущені ним порушення.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем не подано жодних належних та допустимих доказів, які б вказували на правомірність зменшення ним страхових виплат передбачених пунктом 27.4 статті 27 Закону № 1961, всупереч поданим заявником документів про вартість понесених ним витрат на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника.

При цьому, судом не приймаються доводи позивача на пункт 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6, оскільки така постанова не є нормативно-правовим актом, який встановлює граничний розмір витрат на виготовлення та встановлення пам`ятника.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні доводи позивача щодо протиправності винесення оскаржуваного розпорядження не знайшли свого документального та нормативного підтвердження під час судового розгляду справи, а позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги є неправомірними, а тому не підлягають задоволенню.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати не підлягають розподілу між сторонами.

Керуючись статтями 2, 3, 5-11, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» відмовити.

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з моменту складення повного тексту в порядку, визначеному статтями 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна» (код ЄДРПОУ 23510137; адреса: 01032, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 25);

Відповідач - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (код ЄДРПОУ 38062828; адреса: 01001, м. Київ, вул. Б.Грінченка, буд. 3).

Суддя Н.А. Добрівська