Рішення № 95407051, 10.03.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/8475/20

РІШЕННЯ

іменем України

10 березня 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Петричковича А.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Перший відділ державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) до Виконавчого комітету Хмельницької міської ради , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Служба у справах дітей Хмельницької міської ради , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом від 15.12.2020 в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради №794 від 22.10.2020 про відмову в наданні дозволу на примусову реалізацію нерухомого майна - 1/4 частки будинку АДРЕСА_1 , право користування якою мають малолітні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обгрунтування позову вказує, що рішеннями Хмельницького міськрайонного суду у справі №2/2218/4496/2012 від 19.09.2012 та №686/7754/15-ц від 01.07.2015 на користь ОСОБА_1 стягнуто кошти з ОСОБА_2 , стягнення щодо чого проводить Перший відділ державної виконавчої служби м. Хмельницький, відповідно до виконавчих проваджень №34910053 та №48715945. Боржнику ОСОБА_2 належить 1/4 частки житлового будинку по АДРЕСА_1 , право користування яким мають малолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . 22.10.2020 виконавчий комітет Хмельницької міської ради, розглянувши запит державного виконавця та матеріали подані комісією з питань захисту прав дитини, прийняв рішення про відмову у наданні дозволу на реалізацію нерухомого майна, а саме 1/4 частки згаданого житлового будинку. Вважає, що рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради №794 від 22.10.2020 про відмову в наданні дозволу на примусову реалізацію нерухомого майна - 1/4 частки будинку, право користування яким мають діти є формальним, зокрема, не встановлено: вік дітей; чи є вони членами родини боржника; де фактично проживають мати чи батько; наявність права власності та/або користування в житлі, яке відчужується; наявність права власності та/або права користування у дітей в іншому житлі; чи буде порушення прав та інтересів дітей час вчинення правочинів щодо жилих приміщень.

Відповідно до ухвали від 22.12.2020, суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та залучив в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог Перший відділ державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та Службу у справах дітей Хмельницької міської ради (арк. спр.21-22).

У Відзиві на позов відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Вказує, що діти мають право на користування жилим приміщенням по АДРЕСА_1 , і вважає, що оскаржуване рішення прийнято в межах, на підставі та з дотриманням вимог чинного законодавства.

Відповідно до відповіді на Відзив позивач вказує, що не згідний з відповідачем, звертає увагу на рішення суду у справі №686/32475/19 в якій вирішувався подібний спір, і було встановлено постановою Хмельницького апеляційного суду від 20.07.2020, що правовідносини між ОСОБА_1 та виконавчим комітетом Хмельницької міської ради є публічно-правовими.

Третя особа - Служба у справах дітей Хмельницької міської ради надала письмові пояснення за №68/01-31 від 15.01.2021 в яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважає, що до суду повинен був би звертатись державний виконавець або Харчук Б.Г. та законні представники ОСОБА_4 і ОСОБА_6 , а не ОСОБА_1 , який є не належним позивачем.

З`ясувавши обставини на які учасники покликаються як на підставу своїх вимог так і заперечень, оцінивши надані докази, суд прийшов до таких висновків, враховуючи наступне.

Згідно в висновком Великої палати Верховного Суду, який викладений у постанові від 29.08.2018 по справі №463/624/14-а (провадження 11-685апп18), предметом перевірки у справі про оскарження рішення органів, які приймають рішення щодо опіки і піклування є виключно дотримання органом місцевого самоврядування під час виконання покладених на нього законом публічно-правових управлінських функцій із захисту прав дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна та по здійсненню контролю за дотриманням батьками житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей встановленого законом порядку прийняття рішень щодо надання дозволу на укладення правочину стосовно нерухомого майна, і такі спори відносяться до адміністративної юрисдикції.

Отже, предметом перевірки суду у справі про оскарження рішення органів, які приймають рішення щодо опіки і піклування є виключно дотримання органом місцевого самоврядування під час виконання покладених на нього законом публічно-правових управлінських функцій із захисту прав дітей, зокрема, рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради №794 від 22.10.2020 про відмову в наданні дозволу на примусову реалізацію нерухомого майна - 1/4 частки будинку АДРЕСА_1 , право користування яким мають малолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Сторонами не оспорюється перебування на виконанні органу ДВС судових рішень у цивільних справах №2/2218/4496/2012 від 19.09.2012 та №686/7754/15-ц від 01.07.2015 по виконавчих провадженнях №34910053 та №48715945, і це підтверджується доказами наданими позивачем (арк. спр.6-12).

Заступник начальника Першого відділу державної виконавчої служби м. Хмельницького Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області звернувся до Хмельницької міської ради із Запитом №86682/19.19-25 від 22.09.2020 в якому вказав, що виконує виконавчий лист №686/7754/15-ц, який виданий 07.09.2025 Хмельницьким міськрайонним судом, і просить дати згоду на реалізацію нерухомого майна, а саме 1/4 частини будинку АДРЕСА_1 з урахуванням того, що у будинку проживають малолітні діти, які не являються членами сім`ї (онуки) боржника, при цьому права дітей не порушуються, частина майна, зареєстрована за боржником - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (арк.спр.113)

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Хмельницької міської ради №794 від 22.10.2020 вирішено відмовити державному виконавцю Першого відділу державної виконавчої служби м. Хмельницького в наданні дозволу на примусову реалізацію нерухомого майна - 1/4 частки будинку АДРЕСА_1 , право користування якою мають малолітні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (арк. спр.111).

На виконання ухвали суду, відповідачем було надано суду матеріали на підставі, яких винесено оскаржуване рішення, якими стверджується реєстрація у будинку АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 цього ж дня та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 - 27.11.2012, зокрема Довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №2956/13-10 від 02.10.2020 (арк. спр.114, зворот).

Відповідно до Повідомлення Хмельницького бюро технічної інвентаризації за №724813 від 01.10.2020 право власності у будинку АДРЕСА_1 зареєстровано: ОСОБА_2 - 1/4 частки; ОСОБА_7 - 1/4 частки; ОСОБА_8 - 1/4 частки; ОСОБА_9 - 1/4 частки; ОСОБА_10 - 1/2 частки; ОСОБА_11 - 1/2 частки (арк. спр.115).

Згідно з ч.1 ст.5 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII), примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ч.6-7 ст.48 Закону №1404-VIII, стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов`язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.

Пунктом 28 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (далі - Інструкція №512/5) визначено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII.

Отже, у випадку передачі на реалізацію нерухомого майна право власності на яке або право користування яким мають діти, державний виконавець повинен, відповідно до вимог Інструкція №512/5 та Закону №1404-VIII повинен отримати попередній дозвіл органів опіки та піклування щодо цього.

Згідно з п.3 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою КМ України від 24.09.2008, № 866 в редакції на час спірних правовідносин, органами опіки та піклування є районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, у тому числі об`єднаних територіальних громад (далі - органи опіки та піклування), які провадять діяльність із соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі забезпечення їх права на виховання у сім`ї, надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових і житлових прав дітей, запобігання та протидії домашньому насильству стосовно дітей та за участю дітей.

Відповідно до частин 1 - 4 ст.29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Отже, місцем проживання неповнолітніх ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 є місце проживання їх батьків.

Статтею 18 Закону України від 26.04.2001 № 2402-III "Про охорону дитинства" визначено, що Держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Органи опіки та піклування зобов`язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Згідно з ч.2 ст.3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Частинами 4-5 ст.177 СК України визначено, що дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло.

Органи опіки та піклування можуть відмовити у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини з одночасним зверненням до нотаріуса щодо накладення заборони відчуження такого майна лише у випадках, якщо ними встановлено, що: 1) мати та/або батько дитини, які (яка, який) звернулися за дозволом, позбавлені судом батьківських прав відповідно до статті 164 цього Кодексу; 2) судом, органом опіки та піклування або прокурором постановлено (прийнято) рішення про відібрання дитини від батьків (або того з них, який звернувся за дозволом) без позбавлення їх батьківських прав відповідно до статті 170 цього Кодексу; 3) до суду подано позов про позбавлення батьків дитини (або того з них, який звернувся за дозволом) батьківських прав особами, зазначеними у статті 165 цього Кодексу; 4) особа, яка звернулася за дозволом, повідомила про себе неправдиві відомості, що мають суттєве значення для вирішення питання про надання дозволу чи відмову в його наданні; 5) між батьками дитини немає згоди стосовно вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини; 6) між батьками дитини або між одним з них та третіми особами існує судовий спір стосовно нерухомого майна, за дозволом на вчинення правочину щодо якого звернулися батьки дитини (або один з них); 7) вчинення правочину призведе до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини.

В оскаржуваному рішенні відповідач вказує, що вчинення правочину призведе до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини, однак не надає жодних обгрунтувань щодо цього (як саме і в чому, наприклад - немає другого житла, інше), і доказів проведення перевірки у місячний строк Службою у справах дітей, яка також не надала їх суду (ч.4 ст.177 СК України). Цей висновок суду підтверджує, і відсутність звернення органу опіки до нотаріуса щодо накладення заборони відчуження такого майна, що вказує, зокрема, на відсутність підстави передбаченої п.7 ч.5 ст.177 СК України - вчинення правочину призведе до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини.

Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, суд приходить до висновку, що суб`єкт владних повноважень формально прийняв рішення №794 від 22.10.2020, так як послався у цьому рішенні лише на норми законодавства без встановлення фактичних обставин, а саме без результатів перевірки та встановлення всіх обставин (місце проживання батьків, дітей, наявність іншого житла, інше), що передбачено ч. 4 ст. 177 СК України та встановлення підстав визначених ч.5 ст.177 СК України, які є підставами для відмовити у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини. Тобто, позивач довів позовні вимоги, а відповідач, який заперечує проти позову не довів, що діяв у межах законодавства, що підтверджено доказами, які перевірено судом, тому позов задовольняється. При цьому, суд вважає, що належним захистом порушеного права позивача є повторний розгляд запиту Першого відділу державної виконавчої служби м. Хмельницького Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області за №86682/19.19-25 від 22.09.2020 з урахуванням обставин встановлених у цій справі без порушень вимог законодавства, які вказано вище, і в тому числі з дотримання прав дітей (майнових та житлових) при відчуженні жилих приміщень.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з квитанцією від 16.12.2020 позивач сплатив судовий збір у розмірі 840,80 гривень, тому ці витрати слід присудити на його користь.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Виконавчого комітету Хмельницької міської ради №794 від 22.10.2020.

Зобов`язати Виконавчий комітет Хмельницької міської ради повторно розглянути Запит Першого відділу державної виконавчої служби м. Хмельницького Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області за №86682/19.19-25 від 22.09.2020 з урахуванням обставин встановлених у цій справі.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 840,80 (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Хмельницької міської ради.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 10 березня 2021 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Виконавчий комітет Хмельницької міської ради (вул. Гагаріна, 3, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 04060772) Треті особи:Перший відділ державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (29000, Хмельницька обл., місто Хмельницький, вул. Тернопільська, 13/2 , код ЄДРПОУ - 37225066) Служба у справах дітей Хмельницької міської ради (29000, Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Грушевського, 88, код ЄДРПОУ 26217145), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ).

Головуючий суддя А.І. Петричкович