Рішення № 95406665, 05.03.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

05 березня 2021 року № 520/14383/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіної Ю.В., розглянувши за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) до Головного управління державної податкової служби у Харківській області (м.Харків, вул.Пушкінська,46, ЄДРПОУ 43143704) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,-

установив:

Позивач звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом у якому просить суд визнати відмову ГУ ДПС у Харківській області зняти ОСОБА_1 з обліку як платника єдиного внеску та звітності і списання суми недоїмки, а також штрафів та пені, нарахованих на ці суми недоїмки за період з 01 січня 2017 по 3 червня 2020 року протиправною; зобов`язати ГУ ДПС у Харківській області зняти ОСОБА_1 з обліку як платника єдиного внеску та звітності; зобов`язати ГУ ДПС у Харківській області списати з ОСОБА_1 суми недоїмки, штрафи і пеню, нарахованих на ці суми недоїмки за період з 01 січня 2017 по 03 червня 2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі свідоцтва № 635 від 05.02.1996 р. має право на проведення незалежної професійної (адвокатської) діяльності, перебуває на обліку у відповідача за місцем свого постійного проживання як самозайнята особа на загальній системі оподаткування. Відповідно до п. 915 Розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» 13.08.2020 р. звернувся до відповідача з заявою про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності і списання заборгованості та фінансових санкцій по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування як особа, яка проводить незалежну професійну діяльність (адвокат) та подано до податкового органу звіти за формою № Д5 (річна) за період з січня 2017 року до серпня 2020 року про відсутність доходів. Відповідач з посиланням на п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» відмовив у вчиненні вказаних вище дій.

Відповідачем надано до суду відзив на позов, в якому зазначено, що відповідач у спірних правовідносинах діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, з урахуванням усіх обставин у справі.

Дослідивши долучені до матеріалів справи документи, перевіривши оскаржувані рішення відповідача на відповідність ч.2 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

За визначенням поняття самозайнятої особи, наведеному у підпункті 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України - це платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю "працівник" - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності). Статтею 13 Закону № 5076-VI визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Судом встановлено, що позивач має свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю від 05.02.1996 року серії № 635 (а.с.7).

Позивач є фізичною особою, яка займається незалежною професійною діяльністю, основний вид діяльності «адвокатська діяльність (Код ВЕД 74.11.1), перебуває на обліку в ГУ ДПС у Харківській області (Київський район м. Харкова), зареєстрований платником ЄСВ з 15.07.1997 р. (реєстраційний номер №2931, категорія страхувальника 230) (а.с. 30-32).

Листом від 06.03.2020 р. № 4747/ФОП/20-40-57-06-20 у відповідь на заяву від 07.02.2020 року (вх. № 17276/ФОП) позивачу повідомлено, що відповідно до пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» відносно нього винесено рішення від 11.01.2020 року № 0001765706, надано роз`яснення щодо оскарження зазначеного рішення, підстав застосування штрафних санкцій за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску. Повідомлено що позивач за період з 2015-2019 перебував на загальній системі оподаткування , згідно наданих податкових декларацій про майновий стан і доходи, доходів за вказаний період не отримував.

10.03.2020 контролюючим органом винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску № 10777-17-17 на суму 24117.67 грн. (а.с. 14), яка отримана позивачем та не оскаржена.

13.08.2020 року позивач звернувся до відповідача з заявою у довільній формі з вимогами: зняти з обліку як платника єдиного внеску та звітності та списати суми недоїмки, штрафи та пеню по єдиному внеску за період з 1 січня 2017 року до 3 червня 2020 року та подано до податкового органу звіти за формою № Д5 (річна) за період з січня 2017 року до серпня 2020 року про відсутність доходів (а. с. 17-20).

27.08.2020 року відповідач листом № 15619/ФОП/20-40-57-06-20 повідомив позивачу, що ним не дотримано вимог Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників» № 592 не надано звіти по суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за період 2017-2020 та неподання заяви державному реєстратору про припинення підприємницької діяльності , що відповідно виключає можливість проведення камеральної перевірки щодо списання заборгованості по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в інтегрованій картці платника (а. с. 10-12).

13 травня 2020 року Верховною радою України прийнято Закон України №592-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" (далі - Закон №592-ІХ).

Відповідно до Прикінцевих положень Закону № 592-ІХ цей Закон набирає чинності з 1 січня 2021 року, крім пункту 5 розділу I цього Закону, що набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Днем опублікування Закону № 592-ІХ є 02 червня 2020 року, а тому з 03 червня 2020 року набрав чинності пункт 5 розділу І Закону № 592-ІХ, відповідно до положень якого розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI доповнено пунктом 915 такого змісту: "Підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на 3 червня 2020 року з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 1 січня 2017 року до 3 червня 2020 року, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з 3 червня 2020 року:

а) платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 3 червня 2020 року. Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше;

б) платниками, зазначеними у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - до податкового органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 3 червня 2020 року. Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше.

Після отримання у встановленому законом порядку відповідних відомостей від державного реєстратора або заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та за умови подання платником єдиного внеску зазначеної звітності (якщо відповідна звітність не була подана раніше) податковий орган протягом 15 робочих днів проводить камеральну перевірку, за результатами якої приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.

Податковим органом може бути прийнято рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені, за умови якщо за результатами перевірки буде встановлено, що: 1) платник податків отримав дохід (прибуток) протягом періоду з 1 січня 2017 року до 3 червня 2020 року; 2) суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були в повному обсязі самостійно сплачені платником або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом.

У разі якщо суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були частково самостійно сплачені платником та/або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом, податковий орган приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені у частині, що залишилася несплаченою.

Штрафні санкції до платника єдиного внеску, передбачені пунктом 7 частини одинадцятої статті 25 цього Закону, за наведених умов не застосовуються.

Вимога про сплату суми недоїмки, штрафних санкцій і пені вважається відкликаною у день прийняття податковим органом рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.

Нараховані та сплачені або стягнуті за зазначений період суми недоїмки, штрафних санкцій і пені відповідно до цього Закону не підлягають поверненню.".

Аналіз вищенаведених норм пунктів 915 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI дозволяє визначити коло осіб, на яких поширює свою дію вказана норма, порядок та умови подання відповідної заяви про списання про списання недоїмки за період з 01.01.2017, алгоритм дій податкового органу при розгляді такої заяви, вичерпний перелік підстав для відмови у задоволенні такої заяви, а також наслідки прийняття рішення про списання податкового боргу.

Судом, що позивач віднесений до кола осіб, що мають право на списання недоїмки, штрафів та пені на підставі Закону № 592-ІХ, ним виконано всі вимоги пункту 915 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI для списання заборгованості, а саме: протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності п. 5 розділу І Закону № 592-ІХ до податкового органу за основним місцем обліку подано відповідну заяву про списання недоїмки та заяву про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітність за 2017-2020 роки.

Щодо посилань відповідача на неподання заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності, то суд зазначає, що положення пп.б п.915 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI не вимагають подання державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.

Щодо посилань відповідача на положення ст.63,65,67 ПК України в частині порядку постановлення та зняття з обліку самозайнятих осіб, то суд зазначає, що вказані зміни внесені у Податковий кодекс Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16 січня 2020 року

№ 466-IX, який набув чинності з 23.05.2020, тобто після реєстрації позивача та взяття на відповідний облік.

Відповідачем не надано доказів в обґрунтування наявності підстав для нерозгляду заяви позивача про зняття з обліку як платника єдиного внеску та списання недоїмки, штрафів та пені, нарахованих позивачу по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

При цьому, суд зазначає, що під бездіяльністю розуміється пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи чи інтереси фізичних або юридичних осіб, в тому числі не прийняття рішення у випадках, коли таке рішення повинно бути прийнято відповідно до вимог закону. Сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що відповідач за результатами розгляду заяви позивача не прийняв рішення, передбаченого абзацом четвертим пункту 915 розділу VІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VІ, та відповідно допустив протиправну бездіяльність.

В той же час суд звертає увагу на ту обставину, що задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача зняти позивача з обліку як платника єдиного внеску та списання недоїмки, штрафних санкцій та пені зі сплати єдиного внеску за період з 01.01.2017 по 03.06.2020, буде свідчити про зобов`язання державного органу вчинити дії без дотримання встановленої законом процедури, зокрема проведення перевірки перед зняттям з обліку як платника податків. При цьому, суд не є уповноваженим органом, який може здійснити перевірку наявності чи відсутності у позивача заборгованості зі сплати податків та зборів.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Системний аналіз положень статті 2 КАС України в кореспонденції з приписами статті 6 Конституції України, якою закріплений принцип розподілу державної влади, дає можливість дійти висновку, що суд не може перебирати на себе функцій суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта.

Зі змісту рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R/80/2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Слід зазначити, що з приписів норм діючого права є неприпустимим підміна судом суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за відповідними критеріями.

На цій підставі суд перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Покладення на відповідача обов`язку зняти позивача з обліку як платника єдиного внеску та списання недоїмки є по суті втручанням у дискреційні повноваження контролюючого органу, оскільки саме на цей орган покладено обов`язок перевірки наявності чи відсутності заборгованості зі сплати податків чи зборів.

З вищенаведеного, враховуючи вимоги ст.9 КАС України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Головного управління ДПС у Харківській області щодо нерозгляду по суті заяви від 13.08.2020 про зняття позивача з обліку як платника єдиного внеску та списання суми недоїмки, а також штрафів та пені, нарахованих на ці суми недоїмки за період з 01 січня 2017 по 3 червня 2020 року та зобов`язання Головного управління ДПС у Харківській області розглянути по суті заяву позивача від 13.08.2020.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності своїх дій, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.

У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати зі сплати судового збору у розмірі 420,40 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст. 255, ст. 293, ст. 295, ст.297 КАС України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Харківській області щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 13.08.2020 про зняття з обліку як платника єдиного внеску та списання суми недоїмки, штрафів та пені, нарахованих на ці суми недоїмки за період з 01 січня 2017 по 3 червня 2020 року.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 13.08.2020 про зняття з обліку як платника єдиного внеску та списання суми недоїмки, штрафів та пені, нарахованих на ці суми недоїмки за період з 01 січня 2017 по 3 червня 2020 року.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 420 (чотириста двадцять) грн 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Зоркіна Ю.В.