Рішення № 95406609, 10.03.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/4/21

10 березня 2021 рокум. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, у якій просить:

- стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 невиплачене грошове забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 в розмірі 5838,00 грн;

- стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2016 по 01.11.2017 в розмірі 3179,13 грн;

- зобов`язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 07.07.2015 він працював в Департаменті патрульної поліції, на посаді інспектора взводу №1 роти №3 батальйону №1 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції. Станом на 05.06.2018 позивач звільнився з органів поліції, водночас відповідачем неправомірно, на думку позивача, не виплачено йому грошове забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 в розмірі 5838,00 гривень.

Окрім цього, позивач зазначає, що відповідачем, в супереч Законів України «Про Національну поліцію» та «Про індексацію грошових доходів громадян» не проведено індексацію його грошового забезпечення в період з 01.03.2016 по 01.11.2017 в розмірі 3179,13 грн, з огляду на що, він просить суд зобов`язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.

Ухвалою суду від 11.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання у справі.

22.01.2021 року через відділ документального забезпечення суду надійшла заява представника позивача, адвоката - Турутя З. О., у якій просить здійснювати розгляд справи №500/4/21 за відсутності позивача та його представника.

У судове засідання, призначене на 08.02.2021 року, відповідач не прибув, про причину своєї неявки суду не повідомив, у зв`язку з чим, суд ухвалою від 08.02.2021 року відклав розгляд справи на 17.02.2021 року, однак, у судове засідання, призначене на 17.02.2021 року, сторони повторно не з`явились.

Копія ухвали від 11.01.2021 отримана відповідачем 18.01.2021, що підтверджується відміткою про вручення у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення форми 119 (арк. справи 20). Відповідно, ухвалою суду від 17.02.2021 суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву до суду не подав.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною п`ятою статті 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд здійснив всі, передбачені КАС України, заходи щодо належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи, інших заяв по суті справи, крім позовної заяви, від учасників справи не надходило.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені позовній заяві, суд встановив наступні обставини.

Як встановлено судом та не спростовано сторонами, позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 07.07.2015 працював в Департаменті патрульної поліції, на посаді інспектора взводу №1 роти №3 батальйону №1 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції. Станом на 05.06.2018 позивача звільнено з органів поліції.

Представник позивача звертався із адвокатськими запитами до відповідача про надання інформації щодо кількості відпрацьованих нічних змін, виплати доплат за службу в нічний час та проведення індексації грошового забезпечення позивача.

Листом від 28.12.2020 відповідач повідомив, що відповідно до пункту 11 розділу ІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейських Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260, підставою для виконання службових обов`язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджених наказами керівників підрозділів органів поліції. Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов.

Відповідач зазначив, що оскільки довідки обліку нічого часу за формою, затвердженою Порядком не надходили, підстави для виплати доплати за службу в нічний час за вказаний період відсутні.

Щодо виплати індексації грошового забезпечення відповідачем зазначено, що згідно частиною п`ятою статті 94 Закону України «Про Національну поліцію», грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону. Частиною першою статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» до об`єктів індексації грошових доходів населення віднесено оплату праці (грошове забезпечення). У статті 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» зазначено, що порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України, у зв`язку з чим поставною від 17.07.2003 №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 №782 внесено зміни до пункту 2 вказаного Порядку та доповнено абзац п`ять після слова «військовослужбовці» словом «поліцейських». З огляду на що, відповідач зазначив, що індексація грошового забезпечення поліцейських проводиться після набрання чинності вказаної постанови, тобто з листопада 2017 року (арк. справи 8).

Згідно з наданою позивачем довідкою УПП у Львівській області Департаменту патрульної поліції Чорний Д.В. за період 2016 року відпрацював 66 нічних змін (528 годин), а за період 2017 року - 73 нічних зміни (584 години) (арк. справи 10, звр.).

Згідно з розрахунковими листами за указаний період позивач доплату за службу в нічний час не отримував, індексація його заробітної плати також не здійснювалася, що відповідачем не заперечується.

Уважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII).

Статтею 94 вказаного Закону встановлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

За поліцейськими, які тимчасово проходять службу за межами України, зберігається виплата грошового забезпечення в національній валюті та виплачується винагорода в іноземній валюті за нормами і в порядку, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Поліцейські, відряджені до інших органів державної влади, установ, організацій та прикомандировані відповідно до цього Закону, отримують грошове забезпечення, враховуючи посадовий оклад за посадою, яку вони займають в органі, установі чи організації, до якої вони відряджені, а також інші види грошового забезпечення, визначені цим Законом.

Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

Порядок та умови, які визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання) встановлені Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 (далі - Порядок №260), який розроблені відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 №414 «Про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці», від 11.08.1995 №648 «Про умови оплати праці осіб, які працюють в гірських районах», від 22.12.1995 №1037 «Про надбавки до посадових окладів працівників, зайнятих на шифрувальній роботі», від 03.01.2013 №2 «Про встановлення надбавок до посадових окладів державних експертів з питань таємниць та фахівців, які залучаються до підготовки рішень та висновків державних експертів з питань таємниць», від 04.11.2015 №910 «Про грошове забезпечення поліцейських, відряджених до державних органів, установ та організацій» та від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова №988).

Згідно пунктом 3 розділу I Порядку №260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять:

1) посадовий оклад;

2) оклад за спеціальним званням;

3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер);

4) премії;

5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Приписами пункту 4, 5, 6 розділу I Порядку №260 встановлено, що грошове забезпечення виплачується поліцейським, які призначені на штатні посади в Національній поліції, та курсантам ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання.

Підставою для виплати грошового забезпечення є наказ керівника (начальника) органу, закладу, установи Національної поліції (далі - орган поліції) про призначення на посаду поліцейського відповідно до номенклатури посад, наказ ректора ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання про зарахування на навчання або наказ про зарахування в розпорядження відповідного органу поліції та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат.

Пунктом 11 розділу I Порядку №260 встановлено, що грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.

Виплата одноразових додаткових видів грошового забезпечення здійснюється, якщо звернення про їх отримання надійшли до закінчення трьох років з дня виникнення права на їх отримання.

Згідно пунктів 1-2 розділу II оклади за спеціальними званнями поліцейським виплачуються в розмірах згідно з додатком 1 до Постанови №988, крім курсантів ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання, прийнятих на навчання, з числа цивільних осіб.

Поліцейським, яким спеціальне звання присвоєно одночасно з прийняттям на службу, оклади за спеціальними званнями виплачуються з дня призначення на посаду.

У разі присвоєння спеціального звання під час проходження служби в поліції оклад за спеціальним званням поліцейському виплачується з дня, указаного в наказі про присвоєння відповідного спеціального звання, а в разі, якщо дата не вказується, - з дня підписання цього наказу.

Посадові оклади поліцейським встановлюються згідно зі штатним розписом у таких розмірах: 1) для курсантів ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання - згідно з додатком 2 до Постанови № 988; 2) для поліцейських середнього та вищого складу - згідно з додатками 3-9 до Постанови № 988 залежно від місця фактичного розташування підрозділу апарату або окремого (відокремленого) структурного підрозділу органу поліції; 3) для поліцейських молодшого складу - згідно з додатком 10 до Постанови № 988 залежно від місця фактичного розташування підрозділу апарату або окремого (відокремленого) структурного підрозділу органу поліції.

Розмір посадового окладу поліцейському встановлюється наказом по особовому складу одночасно з призначенням на відповідну штатну посаду.

Відповідно до пункту 11 розділу II Порядку №260 поліцейським, які виконують службові обов`язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.

Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні.

Службою в нічний час вважається виконання поліцейськими службових обов`язків у період з 22.00 до 06.00.

Поліцейським, які несуть службу в нічний час, надається перерва для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва для відпочинку і харчування не включається в службовий час.

Поліцейським добового наряду під час чергування почергово надаються перерви для вживання їжі та короткочасного відпочинку. Загальна тривалість такої перерви становить 4 години (2 години вдень і 2 години вночі) та не включається в службовий час.

Підставами для виконання службових обов`язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції.

Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов.

Поліцейським, що залучалися до служби в нічний час, виплата доплати за службу в нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейський Національної поліції» від 11.11.2015 №988 установлено що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (далі - Постанова №988).

Підпунктом 3 пункту 5 Постанови №988 передбачено виплату доплати за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.

При цьому, перерва для відпочинку і харчування не включається в службовий час.

З огляду на вищевикладене суд не бере до уваги доводи відповідача, що оплата праці здійснювалася відповідно до наказів Департаменту патрульної поліції від 18.02.2016 №715 та від 16.02.2018 №715, якими затверджені граничні розміри грошового забезпечення працівників згідно із займаними посадами, які включають в себе всі складові та види грошового забезпечення поліцейських та семи посадових окладів, встановлених Постановою №988, які виплачені позивачу.

Як слідує зі змісту листа відповідача від 28.12.2020 (арк. справи 8) та наданих відповідачем довідки про кількість відпрацьованих позивачем нічних змін за період служби у Департаменті патрульної поліції відповідач не заперечував відпрацювання позивачем 139 нічних змін (1112 годин) за період його служби.

Водночас, відповідачем не надано, а судом не здобуто відповідних доказів на підтвердження обставини виплати позивачу доплати за несення служби у нічний час за 139 нічних змін.

Позивач обґрунтував у позовній заяві розрахунок заборгованості відповідача щодо доплати йому за службу в нічний час. Відповідач своїх заперечень щодо вказаного розрахунку в ході судового розгляду справи не висловив.

Таким чином, ураховуючи вимоги пункту 11 розділу II Порядку № 260 та загальну кількість відпрацьованих позивачем годин у нічні зміни, ОСОБА_1 повинна бути виплачена доплата за службу в нічний час у розмірі 5838 гривень виходячи із такого розрахунку: 2400 грн. (посадовий оклад позивача) поділити на 160 (тривалість робочого часу за місяць при 40 годинному робочому тижні) * 35% (доплата за службу в нічний час) = 5,25 грн. (доплата за годину служби в нічний час) * 1112 годин (кількість годин, відпрацьованих позивачем у нічний час) = 5838 гривень (розмір доплати за 1112 годин відпрацьованих позивачем в нічний час), що зумовлює необхідність задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача указаних коштів в повному розмірі.

Вирішуючи позовні вимоги в частині індексації грошового забезпечення позивача, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 5 статті 94 Закону №580-VIII грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

Зазначена норма Закону є чинною з моменту прийняття Закону №580-VIII.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон №1282-XII).

Статтею 1 цього Закону №1282-XII встановлено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Перелік об`єктів індексації грошових доходів населення наведено в статті 2 Закону №1282-XII, згідно з якою індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в т.ч. оплата праці (грошове забезпечення).

Згідно з частиною першою статті 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону № 1282-XII для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок №1078). До вказаної постанови внесено зміни постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 №782 та включено поліцейських до переліку категорій осіб, яким здійснюється індексація грошового забезпечення.

В контексті викладеного суд відхиляє доводи відповідача, що індексація грошового забезпечення позивача повинна здійснюватися лише з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 №782, оскільки така індексація прямо передбачена положеннями Закону №580-VIII та Закону №1282-XII.

Більш того, в силу положень частини другої статті 8 Закону №1282-XII за наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.

З огляду на зазначене, суд погоджується з доводами позивача про його право на отримання індексації грошового забезпечення за період перебування на посаді поліцейського.

Така правова позиція суду у цій справі узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 31.01.2019 у справі № 823/2249/18.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 р. зазначено, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення).

З наданих відповідачем копій розрахункових листів позивача слідує, що індексація грошового забезпечення за період його служби в Департаменті патрульної поліції з 07.007.2015 по 05.06.2018 йому не нараховувалась та не виплачувалась.

Відповідно до інформації Держстату України, у квітні 2016 року величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації у 103 відсотка та складала 103,5 відсотка, а приріст індексу інфляції червні-листопаді 2016 року становив 3,5; грудні 2016 року-лютому 2017 року - 7,70; березні-травні 2017 року - 11,80; червні-серпні 2017 року - 16; вересні-жовтні 2017 - 19,60.

Тому місяцем, з якого починається виплата індексації, є червень 2016 року, оскільки цей місяць слідує за базовим після опублікування індексу споживчих цін перевищення встановленого порогу для нарахування індексації.

Позивач надав суду розрахунок суми заборгованості по індексації грошового забезпечення, зокрема: загальна сума індексації, яка не виплачена на користь позивача складає 3179, 13 гривень (73,95 грн. (червень-листопад 2016 року) + 150,40 грн. (грудень 2016 - лютий 2017 року) + 217,60 грн. (березень, квітень 2017 року) + 229,02 грн. (травень 2017 року) + 299,75 грн. (червень-серпень 2017 року) + 360,38 грн. (вересень- жовтень 2017 року).

Відповідач своїх заперечень щодо цього розрахунку суду не представив.

З урахуванням наявних доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення таких позовних вимог.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Департамент патрульної поліції Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку судом взято до уваги наступне.

Частиною першою статті 47 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП) передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

За змістом положень статті 116 КЗпП, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно з частини першої статті 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З аналізу зазначених законодавчих норм убачається, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП ). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного суду у справі №810/451/17 (провадження №11-1210апп19) Суду у від 13 травня 2020 року.

При цьому, за правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17 під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Так, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Проте ні Закон України «Про Національну поліцію України» № 580 ні постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» №988, не містять норм, які б регулювали питання щодо виплати звільненому працівнику органів поліції середнього заробітку в зв`язку із затримкою з вини роботодавця всіх належних йому виплат при звільненні.

Слід зауважити, що непоширення норм Кодексу законів про працю України на поліцейських стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні поліцейських зі служби в поліції (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.

В той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці поліцейських, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд дійшов висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 КЗпП як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення зі служби в поліції.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 07.02.2018 року у справах № 806/535/16 (№ К/9901/1799/18) та від 01.03.2018 року № 806/1899/17 (№ К/9901/2433/17).

Конституційний Суд України у рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що згідно зі статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Отже, виходячи з наведених вище вимог законодавства всі суми, належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі ж невиконання такого обов`язку наступає передбачена нормами КЗпП України відповідальність.

До таких висновків суд дійшов з огляду на постанову Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", пунктом 20 якої роз`яснено, що, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 Кодексу законів про працю стягує на корись працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведені його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Такі ж висновки містяться і у постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №807/3664/14, від 16 січня 2019 року у справі №802/1052/17-а.

З урахуванням встановлених обставин справи, відсутністю спору між сторонами щодо конкретної суми індексації грошового забезпечення та грошового забезпечення у вигляді доплати за службу у нічний час, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача про зобов`язання відповідача виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати належних йому при звільненні сум по день фактичного розрахунку.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, з огляду на задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 840,80 грн, сплачений згідно з квитанцією №94881 від 30.12.2020 (арк. справи 5).

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 невиплачене грошове забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 в розмірі 5838 (п`ять тисяч вісімсот тридцять вісім) гривень 00 коп.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2016 по 01.11.2017 в розмірі 3179 (три тисячі сто сімдесят дев`ять) гривень 13 коп.

Зобов`язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України судові витрати на суму 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10 березня 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач: - ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

відповідач: - Департамент Патрульної поліції Національної поліції України (місцезнаходження/місце проживання: вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048, код ЄДРПОУ: 40108646).

Головуючий суддя Мірінович У.А.