Рішення № 95405357, 02.03.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 453/487/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2021 року м. Львів

13 год. 48 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Гулкевича В.О., представника позивачки Райхеля Р.П., третьої особи Середи Т.М. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сколівського районного суду Львівської області, Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача керівника апарату Сколівського районного суду Львівської області Середи Тетяни Миколаївни про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди -

УСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася з позовом до Сколівського районного суду Львівської області (далі - відповідач-1), Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області, за участю третьої особи керівника апарату Сколівського районного суду Львівської області Середи Тетяни Миколаївни, у якій з урахуванням уточнених позовних вимог просить:

- визнати дії керівника апарату Сколівського районного суду Львівської області ОСОБА_2 щодо її звільнення з посади помічника голови Сколівського районного суду Львівської області неправомірними;

- скасувати наказ керівника апарату Сколівського районного суду Львівської області Середи Т.М. № 84/К від 17.10.2018 про її звільнення з посади помічника, як незаконний та протиправний;

- поновити на посаді помічника голови Сколівського районного суду Львівської області з 18.10.2018;

- стягнути з Державної судової адміністрації України середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18.10.2018 по день поставлення судового рішення та моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 04.08.2016 на підставі наказу № 42/к позивачку переведено на посаду помічника голови Сколівського районного суду Львівської області, тимчасово, на час виконання суддею ОСОБА_3 повноважень голови цього суду. Однак 17.10.2018 на підставі наказу № 84/К її звільнено з посади помічника голови Сколівського районного суду Львівської області у зв`язку із закінчення строку трудового договору на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України за відсутності подання судді про звільнення. Вважає, що її звільнення незаконне та відбулося з порушенням Законів України «Про судоустрій та статус суддів», «Про державну службу», а також Положення про помічника судді. На її переконання, помічник судді може бути звільнений з посади наказом керівника апарату суду, у якому працює помічник, за поданням судді, помічником якого він призначений, на підставі наказу керівника суду. Станом на час її звільнення із займаної посади повноваження судді Сколівського районного суду Львівської області ОСОБА_3 не припинені, зазначений суддя не звільнений із посади судді вказаного суду. Подання на її звільнення з посади помічника судді суддя ОСОБА_3 не подавав, тобто, на її думку, жодних підстав для її звільнення не було. Вказала, що зазначене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Великої палати Верховного Суду України від 13.03.2019 у справі № 308/4431/17, яку просить застосувати до спірних правовідносин.

Також вважає, що внаслідок незаконного звільнення їй завдано моральну шкоду, яка полягає у безпідставному позбавленні права на отримання заробітку, внаслідок чого вона змушена докладати додаткових зусиль до організації свого життя.

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 24.10.2019 у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Постановою Львівського апеляційного суду від 25.03.2020 рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 24.10.2019 скасовано, провадження у справі закрито.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 14.04.2020 справу № 453/487/19 за позовом ОСОБА_1 до Сколівського районного суду Львівської області, Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області, керівника апарату Сколівського районного суду Львівської області Середи Тетяни Миколаївни про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди передано Львівському окружному адміністративному суду.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 26.05.2020 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом сторін.

Ухвалою суду від 24.09.2020 у задоволенні заяв ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку для звернення до суду відмовлено та залишено позовну заяву без розгляду.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2020 ухвалу від 24.09.2020 у справі № 453/487/19 скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 14.12.2020 розгляд адміністративної справи продовжено.

У судовому засіданні представник позивачки позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про доповнення підстав позову (вх. № 32032 від 26.06.2020). Надав аналогічні усні пояснення, просив позов задовольнити.

Відповідач-1 - Сколівський районний суд Львівської області, повноважного представника не скерував, про судове засідання повідомлений належним чином. Проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вх. № 29942 від 16.06.2020). Зазначив про те, що наказом від 04.08.2016 № 42/к «Про переведення ОСОБА_1 » позивачку було переведено на посаду помічника голови Сколівського районного суду Львівської області, тимчасово, на час виконання суддею ОСОБА_3 повноважень голови Сколівського районного суду Львівської області, за її згодою. Останнім днем повноважень судді ОСОБА_3 був 17.10.2018, та в цей закінчилися його повноваження голови Сколівського районного суду Львівської області.

На час звільнення ОСОБА_1 з посади помічника голови суду у Сколівському районному суді Львівської області не було вакантних посад, а тому перевести її на іншу посаду працівника апарату суду не було можливості. Покласти на ОСОБА_1 виконання повноважень додаткового помічника іншого судді (суддів), у якого найбільше судове навантаження також не було можливо, оскільки ОСОБА_1 не писала такої письмової заяви, а в той період в Сколівському районному суді Львівської області працював лише один суддя, який мав повноваження судді з відправлення правосуддя та який мав основного та додаткового помічника.

Щодо стягнення моральної шкоди зазначив, що вважає таку вимогу необґрунтованою, оскільки позивачкою не доведено факту заподіяння їй моральних страждань, як не надано суду доказів, які обґрунтовують розмір заявленої до стягнення суми.

Просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Державна судова адміністрація України в судове засідання повноважного представника не скерувала, про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином.

Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Львівській області в судове засідання повноважного представника не скерувало, надіслала клопотання про розгляд справи за його відсутності. Територіальним управління Державної судової адміністрації України у Львівській області надіслано суду пояснення (вх. № 29609 від 15.06.2020), у яких проти позову заперечило. В обґрунтування зазначено, що позивачку було правомірно звільнено у зв`язку з припиненням повноважень судді ОСОБА_3 , відповідно і припиненням його повноважень як голови Сколівського районного суду Львівської області, на посаду помічника якого тимчасово переведено позивачку наказом № 42/к від 04.08.2016.

Звернуло увагу суду на те, що припинення трудового договору по закінченню строку не потребує заяви чи якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення трудового договору він вже виразив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. Одночасно він виявив волю і на припинення такого трудового договору за закінченням строку, на який він був укладений.

Щодо моральної школи зазначив, що вважає таку вимогу не підтверджену належними доказами. Просило відмовити у задоволенні позову повністю.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору на стороні відповідача керівник апарату Сколівського районного суду Львівської області Середа Тетяна Миколаївна у судовому засіданні щодо заявлених позовних вимог заперечила з підстав, наведених у поясненні (вх. № 29722 від 15.06.2020). Вказала, що наказом «Про переведення ОСОБА_1 » № 42/к від 04.08.2016 позивачку було переведено на посаду помічника голови Сколівського районного суду Львівської області, тимчасово, на час виконання суддею ОСОБА_3 повноважень голови Сколівського районного суду Львівської області, за її згодою. Останнім днем повноважень судді ОСОБА_3 був 17.10.2018, та в цей закінчилися його повноваження голови Сколівського районного суду Львівської області. Іншого судді (суддів), у якого (яких) найбільше судове навантаження, про що на підставі подання відповідного судді та особистої заяви помічника судді видається наказ керівника апарату суду не було.

Зазначила, що на момент звільнення позивачки не було подання судді та її особистої заяви про призначення додатковим помічником, і не було вакантних посад в апараті суду.

Відповідно до п. 11 Положення про помічника судді у разі відсутності згоди помічника (помічників) судді на переведення на іншу посаду працівника апарату суду чи виконання повноважень додаткового помічника іншого судді, або за умови неможливості переведення працівника за його згодою на посаду помічника судді або іншу посаду в апараті суду він (вони) підлягає (підлягають) звільненню з посади на підставі пункту 2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухав пояснення представника позивачки та третьої особи, повно та всебічно з`ясував обставини, на які учасники посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив докази, якими вони обґрунтовуються, та встановив таке.

На підставі наказу Сколівського районного суду Львівської області № 22/К від 03.04.2015 «Про переведення ОСОБА_1 » позивачку переведено з 03.04.2015 з посади помічника заступника голови Сколівського районного суду Львівської області на посаду помічника судді Сколівського районного суду Львівської області, тимчасово, на час виконання суддею ОСОБА_3 повноважень судді Сколівського районного суду Львівської області, за її згодою.

На підставі наказу Сколівського районного суду Львівської області № 22/К від 29.03.2016 «Про переведення ОСОБА_1 » позивачку переведено з 29.03.2016 на посаду помічника голови Сколівського районного суду Львівської області за її згодою.

Відповідно до наказу Сколівського районного суду Львівської області № 42/К від 04.08.2016 «Про переведення ОСОБА_1 » позивачку на підставі її заяви переведено з 04.08.2016 на посаду помічника голови Сколівського районного суду Львівської області, на час виконання ОСОБА_3 повноважень голови Сколівського районного суду Львівської області, за її згодою.

Відповідно до наказу голови Сколівського районного суду Львівської області № 83/К від 17.10.2018 «Про припинення повноважень голови Сколівського районного суду Львівської області» ОСОБА_3 вважати таким, що з 18.10.2018 достроково припинив повноваження голови Сколівського районного суду Львівської області у зв`язку з припиненням повноважень судді Сколівського районного суду Львівської області.

На підставі наказу Сколівського районного суду Львівської області № 84/К від 17.10.2018 «Про звільнення ОСОБА_1 » позивачку звільнено з 17.10.2018 з посади помічника голови Сколівського районного суду Львівської області у зв`язку із закінченням строку трудового договору відповідно до п. 2 частини 1 статті 36 Кодексу Законів про працю України. Виплачено компенсацію за невикористаний 1 календарний день щорічної основної оплачуваної відпустки за відпрацьований період з 21.04.2008 по 20.04.2009, компенсацію за невикористані 7 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки за відпрацьований період з 21.04.2010 по 20.04.2011.

Позивачка вважає зазначений наказ про її звільнення протиправним, у зв`язку з чим звернулася до суду із цим позовом за захистом свого порушеного права.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон № 1402-VIII), Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10 грудня 2015 року (далі - Закон № 889-VIII), Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), Положення про помічника судді, затвердженого рішенням Ради суддів України № 21 від 18 травня 2018 року (далі - Положення).

Відповідно до п. 2 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пунктит2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Відповідно до статті 23 Кодексу законів про працю України трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або за умов її виконання, або інтересів працівника та інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Законом № 889-VІІІ визначено, що посада помічника судді віднесена до посад працівників патронатної служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Закону № 889-VІІІ до посад патронатної служби належать посади радників, помічників, уповноважених та прес-секретаря Президента України, працівників секретаріатів Голови Верховної Ради України, його Першого заступника та заступника, працівників патронатних служб Прем`єр-міністра України та інших членів Кабінету Міністрів України, помічників-консультантів народних депутатів України, помічників та наукових консультантів суддів Конституційного Суду України, помічників суддів, а також посади патронатних служб в інших державних органах.

Частиною 2 статті 92 Закону № 889-VІІІ встановлено, що працівник патронатної служби призначається на посаду на строк повноважень особи, працівником патронатної служби якої він призначений.

Відповідно до ч. 3 ст. 92 Закону № 889-VІІІ трудові відносини з працівником патронатної служби припиняються в день припинення повноважень особи, працівником патронатної служби якої він призначений. Акт про звільнення приймається керівником державної служби.

На працівників патронатної служби поширюється дія законодавства про працю, крім статей 39-1, 41-43-1, 49-2 Кодексу законів про працю України. Особливості патронатної служби в судах, органах та установах системи правосуддя визначаються законодавством про судоустрій і статус суддів (ч. 4 ст. 92 Закону № 889-VІІІ).

Таким чином, відповідно до наведених вимог Закону № 889-VIII працівник патронатної служби призначається на строк повноважень особи, працівником патронатної служби якої він призначений. Тобто встановлюється строк дії трудового договору - строк повноважень особи, працівником патронатної служби якої він призначений. Інших положень, які б визначали кваліфікаційні вимоги, а також встановлювали порядок призначення та звільнення працівників патронатної служби вказаний закон не містить.

З матеріалів справи слідує, що наказом Сколівського районного суду Львівської області «Про переведення ОСОБА_1 » № 22/К від 03.04.2015 позивачку переведено з 03.04.2015 з посади помічника заступника голови Сколівського районного суду Львівської області на посаду помічника судді Сколівського районного суду Львівської області, тимчасово, на час виконання суддею ОСОБА_3 повноважень судді Сколівського районного суду Львівської області, за її згодою.

Тобто між сторонами укладено строковий трудовий договір із зазначенням такої обставини, як час виконання ОСОБА_3 повноважень судді Сколівського районного суду Львівської області.

Частиною 1 статті 157 Закону № 1402-VІІІ встановлено, що кожний суддя має помічника (помічників), статус і умови діяльності якого (яких) визначаються цим Законом та Положенням про помічника (помічників) судді, затвердженим Радою суддів України.

Відповідно до ч. 3 ст. 157 вказаного Закону судді самостійно здійснюють добір помічників. Помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді.

Закон № 1402-VIII є спеціальним законом, який стосується саме суддів та працівників суду і в ньому конкретизовано, що помічник судді призначається і звільняється за поданням судді. Тобто, крім наявності строку дії трудового договору, яким є час повноваження особи, працівником патронатної служби якої є помічник, існує такий інститут як подання судді. Саме від волі судді залежить строк дії трудового договору і цей строк може бути зменшений лише за поданням судді.

Також Законом № 1402-VIII встановлено обов`язковість наявності Положення про помічника судді та зазначено умову, що таке положення має бути затверджене Радою суддів України.

Відповідний порядок призначення та звільнення помічника судді врегульовано Положенням про помічника судді, затвердженим рішенням Ради суддів України № 21 від 18.05.2018 (далі - Положення).

Пунктом 2 Положення встановлено, що помічник судді - це працівник патронатної служби у суді, який забезпечує виконання суддею повноважень щодо здійснення правосуддя.

Згідно з п. 7 Положення судді самостійно здійснюють добір помічників. Помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді.

Пунктом 8 Положення встановлено, що помічник судді призначається на посаду на строк повноважень безпосереднього керівника та не довше ніж на період перебування безпосереднього керівника у штаті суду. Призначення на посаду помічника судді здійснюється на підставі письмового подання судді без конкурсного відбору наказом керівника апарату відповідного суду.

Трудові відносини з помічником (помічниками) судді припиняються в день припинення повноважень безпосереднього керівника та/або в день відрахування безпосереднього керівника зі штату суду або в день ухвалення з`їздом суддів України рішення про обрання Ради суддів України в новому складі. Наказ про звільнення видається керівником апарату відповідного суду на підставі подання безпосереднього керівника та/або на підставі наказу про відрахування безпосереднього керівника зі штату суду. Помічник судді може бути звільнений з посади за наказом керівника апарату суду в порядку, визначеному законодавством про працю, на підставі або заяви про звільнення за власним бажанням, або за поданням судді, в тому числі в зв`язку з дискредитацією помічника судді (вчинення такого проступку помічником, що підриває довіру та авторитет судової влади, суду та/або конкретного судді в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби в якості помічника судді), або у випадках, визначених пунктом 11 цього Положення чи в порядку врегулювання конфлікту інтересів згідно із законодавством (пункт 12 Положення).

Пунктом 11 Положення встановлено, що у разі тривалої (понад два місяці) відсутності судді (соціальна відпустка, відрядження, відсторонення від посади тощо), а також з моменту закінчення (припинення) повноважень судді з відправлення правосуддя з визначених законом підстав або звільнення судді з займаної посади, припинення повноважень члена Ради суддів України у встановленому законом порядку, помічника (помічників) судді за його (їх) згодою за наказом керівника апарату суду може бути переведено на іншу посаду працівника апарату суду, яка не належить до посад державної служби.

Пунктом 11 конкретизовано, в яких випадках може бути звільнений помічник судді без наявності подання судді, тобто закінчення повноважень судді з відправлення правосуддя з визначених законом підстав або його звільнення з займаної посади.

У разі відсутності згоди помічника (помічників) судді на переведення на іншу посаду працівника апарату суду чи виконання повноважень додаткового помічника іншого судді, або за умови неможливості переведення працівника за його згодою на посаду помічника судді або іншу посаду в апараті суду він (вони) підлягає (підлягають) звільненню з посади на підставі пункту 2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України.

Повноваження судді, помічником якого призначено ОСОБА_1 припинено 17.10.2018.

Таким чином, діючими законами - Законом № 889-VIII та Законом № 1402-VIII, встановлено лише дві підстави для розірвання строкового договору з помічником судді, а саме: закінчення повноважень судді та воля судді на звільнення помічника, яка викладається у поданні судді. Інших підстав законами не встановлено.

Разом з тим, Положенням встановлено додаткові підстави для розірвання трудового договору, а саме: тривала відсутність судді, а також момент закінчення (припинення) повноважень судді з відправлення правосуддя з визначених законом підстав або звільнення судді із займаної посади.

З наказу № 84/К від 17.10.2018 слідує, що підставою для звільнення позивачки з посади слугувало закінчення строку трудового договору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 26 Кодексу Законів про працю України.

Виходячи з наведеного, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Строк дії трудового договору з помічником визначається двома Законами: Законом № 889-VIII та Законом № 1402-VIII. Положення не є Законом і не може встановлювати додаткові підстави для розірвання трудового договору.

Так, юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України.

Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. Пунктом 3 частини першої статті 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року №17-рп (щодо повноважності Верховної Ради України) визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони.

Ще однією ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин. Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України.

Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Так, відповідно до частини третьої статті 106 Конституції України Президент на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов`язковими до виконання на території України.

Згідно з частиною третьою статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що роботодавцем при звільненні позивачки застосовано норми Закону, який має вищу юридичну силу.

Також судом встановлено, що позивачка не зверталася із заявою про призначення її додатковим помічником іншого судді Сколівського районного суду Львівської області, подання іншого судді на таке її призначення також в матеріалах справи відсутнє.

З долученого до матеріалів справи штатного розпису Сколівського районного суду Львівської області станом на 01.01.2018 та табелю обліку робочого часу за другу половину жовтня 2018 слідує, що на час звільнення позивачки у Сколівському районному суді Львівської області не було вільних вакантних посад не державної служби, переведення на які можна було б запропонувати позивачці.

Позивачка у заяві про доповнення підстав позову та її представник у наданих усних поясненнях також покликаються на пункт 12 Положення про помічника судді і вказують, що частиною першою вказаного пункту визначено час, коли звільняється помічник, а у частині другій вказаного пункту визначено порядок звільнення. Виходячи з цього вважають, що позивачка не могла бути звільнена з посади без подання судді.

Суд вважає такі твердження помилковими та зазначає таке.

Відповідно до пункту 12 Положення про помічника судді (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) трудові відносини з помічником (помічниками) судді припиняються в день припинення повноважень безпосереднього керівника та/або в день відрахування безпосереднього керівника зі штату суду або в день ухвалення з`їздом суддів України рішення про обрання Ради суддів України в новому складі. Наказ про звільнення видається керівником апарату відповідного суду на підставі подання безпосереднього керівника та/або на підставі наказу про відрахування безпосереднього керівника зі штату суду.

Помічник судді може бути звільнений з посади за наказом керівника апарату суду в порядку, визначеному законодавством про працю, на підставі або заяви про звільнення за власним бажанням, або за поданням судді, в тому числі в зв`язку з дискредитацією помічника судді (вчинення такого проступку помічником, що підриває довіру та авторитет судової влади, суду та/або конкретного судді в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби в якості помічника судді), або у випадках, визначених пунктом 11 цього Положення чи в порядку врегулювання конфлікту інтересів згідно із законодавством.

У разі припинення повноважень судді відповідного суду та звільнення судді з займаної посади у встановленому законом порядку, помічник судді звільняється із займаної посади з дотриманням гарантій, передбачених законодавством.

З аналізу наведених правових норм слідує, що приписами частини другої пункту 12 Положення про помічника судді врегульовано порядок звільнення помічника з посади повноважного судді (особиста заява або подання самого судді).

Разом з цим, в частині визначення порядку звільнення помічника судді, повноваження якого припинено, ця норма є відсильною і такий порядок встановлено пунктом 11 Положення.

Відтак при наданні оцінки спірним правовідносинам слід керуватися нормами пункту 11 Положення, відповідно до якого помічник підлягає звільненню з посади на підставі пункту 2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України, тобто звільнення здійснюється на підставі наказу керівника апарату суду без попереднього внесення подання суддею.

Суд вважає такий підхід до порядку звільнення помічника судді, повноваження якого припинено, послідовним та обґрунтованим, оскільки у разі відсутності повноважень суддя позбавлений можливості вносити будь-які подання.

Представник позивачки також стверджує, що оскільки суддю ОСОБА_3 не було звільнено з посади, відповідно і не було підстав для звільнення ОСОБА_1 та посилається на пункт 12 Положення.

З цього приводу суд зазначає, що конструкцією норми пункту 12 Положення передбачено альтернативні підстави припинення трудових відносин з помічником: припинення повноважень безпосереднього керівника та/або відрахування безпосереднього керівника зі штату суду, які можуть бути як самостійними, так і одночасно поєднуватися.

Відтак суд вважає зазначені вище доводи представника позивачки помилковими та звертає увагу, що при цитуванні норми пункту 12 Положення ним зазначено лише сполучник «та», що призвело до неправильного трактування положень вказаного пункту.

З огляду на вказане, доводи представника позивачки про те, що норми Положення про помічника судді суперечать нормам Кодексу законів про працю України не знайшли свого підтвердження.

Суд також враховує, що пунктом 11 Положення розширено встановлену Законом підставу для звільнення помічника судді з посади, однак підстава звільнення ОСОБА_1 з посади помічника судді є законодавчо встановленою.

Системний аналіз наведених правових положень свідчить, що помічник судді, призначений на посаду на строк виконання повноважень судді, звільняється у день припинення повноважень такого судді з дотриманням трудових та соціальних гарантій, передбачених трудовим законодавством. При цьому помічник судді може бути звільнений достроково за вмотивованим поданням судді, на строк повноважень якого його було призначено.

Вказане відповідає правовому висновку, зробленому Верховним Судом у справі № 823/77/17 від 14.04.2020.

Щодо доводів представника позивачки про те, що з позивачкою укладено не строковий трудовий договір, а тимчасове переведення з постійного місця праці на тимчасове, на визначений наказом № 42/К строк - на час виконання суддею ОСОБА_3 повноважень голови Сколівського районного суду, суд зазначає таке.

Наказом № 22/К помічника судді ОСОБА_1 переведено з 29.03.2016 на посаду помічника голови цього ж суду за її згодою, як таку, що успішно пройшла стажування.

Після ухвалення нового закону «Про державну службу», який набрав юридичної сили 01 травня 2016 року, за нормами частини 1 статті 92 цього Закону помічники суддів втратили статус державних службовців та набули статусу працівників патронатної служби.

Відповідно до положень статті 92 Закону України «Про державну службу» в редакції станом на 01.05.2016 до посад патронатної служби належать посади радників, помічників, уповноважених та прес-секретаря Президента України, працівників секретаріатів Голови Верховної Ради України, його Першого заступника та заступника, працівників патронатних служб Прем`єр-міністра України та інших членів Кабінету Міністрів України, помічників-консультантів народних депутатів України, помічників та наукових консультантів суддів Конституційного Суду України, помічників суддів, а також посади патронатних служб в інших державних органах.

Працівник патронатної служби призначається на посаду на строк повноважень особи, працівником патронатної служби якої він призначений.

Трудові відносини з працівником патронатної служби припиняються в день припинення повноважень особи, працівником патронатної служби якої він призначений. Акт про звільнення приймається керівником державної служби.

Працівник патронатної служби може бути достроково звільнений з посади за ініціативою особи, працівником патронатної служби якої він призначений, або керівника патронатної служби.

На працівників патронатної служби поширюється дія законодавства про працю, крім статей 39-1, 41-43-1, 49-2 Кодексу законів про працю України.

Час роботи на посадах патронатної служби зараховується до стажу державної служби та враховується при присвоєнні державному службовцю рангу в межах відповідної категорії посад, якщо до призначення на посаду патронатної служби він перебував на державній службі та після звільнення з посади патронатної служби повернувся на державну службу.

Працівник патронатної служби, який виявив бажання вступити або повернутися на державну службу, реалізує таке право у порядку, визначеному цим Законом для осіб, які вперше вступають на державну службу, з обов`язковим проведенням конкурсу.

Наказом № 44/К помічника голови Сколівського районного суду Львівської області ОСОБА_1 за її заявою переведено з 04.08.2016 на посаду помічника голови Сколівського районного суду Львівської області, тимчасово, на час виконання суддею ОСОБА_3 повноважень голови Сколівського районного суду Львівської області, за її згодою.

Зі змісту вказаного наказу слідує, що ОСОБА_1 переведено на посаду голови Сколівського районного суду Львівської області, тимчасово, тобто строково - на час виконання суддею ОСОБА_3 повноважень голови Сколівського районного суду Львівської області, за її згодою.

Відповідно до ч.ч. 1 та 7 Закону № 1402-VIII адміністративними посадами в суді є посади голови суду та заступника (заступників) голови суду. Звільнення з посади судді, припинення його повноважень як судді, а також закінчення строку, на який суддю обрано на адміністративну посаду в суді, припиняє його повноваження на адміністративній посаді.

Отже, ураховуючи зміни в законодавстві та набуття помічниками суддів статусу патронатної служби з позивачкою за її особистою заявою укладено строковий трудовий договір на час виконання суддею ОСОБА_3 повноважень голови Сколівського районного суду Львівської області, а не відбулося тимчасове переведення. При цьому у самому наказі підставою для переведення вказано п. 2 ч. 1 ст. 23 та ст. 32 Кодексу законів про працю України.

З огляду на викладене, видання наказу № 83/К від 17.10.2018 про дострокове припинення ОСОБА_3 повноважень голови Сколівського районного суду Львівської області обумовлює закінчення строку дії трудового договору, укладеного з позивачкою, та є підставою для звільнення ОСОБА_4 з посади помічника голови суду.

Щодо тверджень про тимчасове переведення з постійного місця праці на тимчасове, представником позивача не обґрунтовано, чому він вважає, що постійним місцем праці позивачки була посада помічника голови Сколівського районного суду, на яку останню було переведено на підставі наказу № 22/К, оскільки наказ № 42/К було видано у зв`язку із зміною законодавства та зміною статусу помічника судді із державного службовця на працівника патронатної служби.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що строк перебування ОСОБА_1 на посаді помічника голови суду Ясінського Ю.Є. на час виконання ОСОБА_3 повноважень голови суду обмежено строком виконання ним повноважень голови Сколівського районного суду Львівської області.

Ураховуючи ту обставину, що суддя Ясінський Ю.Є також втратив повноваження судді з відправлення правосуддя, відповідно до Положення про помічника судді не міг вносити подання про звільнення ОСОБА_1 .

Суд не враховує правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 308/4431/17, який на думку позивачки має значення для вирішення цієї справи, виходячи з такого.

Правовий висновок Верховного Суду у справі № 308/4431/17 від 13.03.2019 стосується застосування норм права у подібних правовідносинах, однак фактичні обставини справи не є аналогічними обставинам, встановленим у цій справі.

У вказаній справі Верховний Суд встановив, що станом на час звільнення позивача із займаної посади помічника судді, повноваження судді (помічником якого була особа) не були припинені, та суддя не звільнений із посади. Більше того, було наявне подання судді на призначення звільненої особи його помічником на час виконання ним повноважень судді цього суду.

У вказаній справі, судом встановлено протилежні обставини, а саме факт припинення повноважень судді ОСОБА_3 із здійснення правосуддя, відповідно припинено його повноваження голови суду, відсутність заяви позивачки та подання іншого судді Сколівського районного суду Львівської області про призначення на посаду додатковим помічником, відсутність вакантних місць для переведення позивачки в апарат суду.

Також судом встановлено, що на момент звільнення позивачки у Сколівському районному суді Львівської області працював один суддя, яким мав повноваження здійснювати правосуддя. У цього судді було два помічники. Інших суддів, які могли внести подання на призначення позивачки додатковим помічником не було.

Ураховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позивачку правомірно звільнено з посади помічника судді на підставі пункту 2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України з дотриманням вимог чинного законодавства, з урахуванням положень спеціального нормативно-правового акта (Положення) та з дотриманням трудових та спеціальних гарантій, передбачених трудовим законодавством (Кодексу законів про працю України), відтак позовні вимоги про визнати дій керівника апарату Сколівського районного суду Львівської області Середи Т.М. щодо звільнення ОСОБА_1 з посади помічника голови Сколівського районного суду Львівської області неправомірними, визнання протиправним та скасування наказу керівника апарату Сколівського районного суду Львівської області Середи Т.М. № 84/К від 17.10.2018 про її звільнення з посади помічника, поновлення на посаді помічника голови Сколівського районного суду Львівської області з 18.10.2018 задоволенню не підлягають.

Оскільки позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди є похідними від позовних вимог визнання протиправними дій керівника апарату суду, визнання протиправним та скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, вони також задоволенню не підлягають.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, пп. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Сколівського районного суду Львівської області, Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача керівника апарату Сколівського районного суду Львівської області Середи Тетяни Миколаївни про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди відмовити.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 09.03.2021.

Суддя Р.П. Качур