Рішення № 95405344, 09.03.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2021 року справа №380/368/21

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Сакалоша В.М.,

секретаря судового засідання Ізьо М.І.,

за участю представника відповідача Пенюк А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльність, скасування рішення, зобов`язання призначити пенсію,-

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі – ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 01.07.2020. за№ 133650002884;

- зобов`язати відповідача призначити та виплатити позивачу дострокову пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", як дружині померлого учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що помер внаслідок захворювання пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС з моменту первинного звернення, тобто з 23.03.2018.

Заявлені вимоги обґрунтовані незгодою ОСОБА_1 із рішенням відповідача про відмову у призначенні їй пенсії за віком, як дружині інваліда війни ІІІ групи захворювання якого пов`язане з виконанням обов`язків військової служби під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Підстави відмови позивач вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки аналіз норм чинного законодавства, на переконання ОСОБА_1 , дає підстави дійти висновку, що громадяни з числа військовозобов`язаних, які проходять збори (навчальні, перевірочні, спеціальні), у цей період вважаються такими, що проходять військову службу та користуються гарантіями держави на рівні із іншими військовослужбовцями.

Провадження у справі суд відкрив ухвалою від 14.01.2021.

ГУ ПФУ у Львівській області надало відзив на позов. Вимоги ОСОБА_1 відповідач вважає такими, що задоволенню не підлягають. На спростування тверджень позивача зазначено, що ОСОБА_1 не працює, відтак не сплачуються страхові внески, а отже позивач не є застрахованою особою в розумінні чинного законодавства. Крім того, вказано, що гр. ОСОБА_2 (чоловік позивача) брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС саме як військовозобов`язаний, призваний на навчальні збори, тобто виконував військовий обов`язок в запасі, а відтак, статусу військовослужбовця не набував, оскільки не проходив жодного з видів військової служби, визначених частиною 6 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Враховуючи викладене заявниця є вдовою військовозобов`язаного, померлого внаслідок захворювання пов`язаного з ліквідацією наслідків на ЧАЕС а не військовослужбовця, як це передбачено п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону №1058. Вимогу про призначення пенсії з моменту первинного звернення , тобто з 23.03.2018, відповідач також вважає необґрунтованою, оскільки позивач оскаржує рішення від 01.07.2020 на її заяву від 24.06.2020.

ОСОБА_1 надала відповідь на відзив. Твердження відповідача про те, що вона не є застрахованою особою вважає безпідставними, наголошує, що право на призначення дострокової пенсії за віком мають у тому числі і дружини померлих військовозобов`язаних осіб, які належать до категорії військовослужбовців, а тому просить вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач надав заперечення на відповідь на відзив. На думку відповідача, жодного аргументу та посилання на порушення норм чинного законодавства ГУ ПФУ у Львівській області позивачем не наведеною. Зазначає, що рішеннями суду позивачу уже було відмовлено у задоволенні її вимог щодо призначення пенсії за віком відповідно до п. 4 ч.1 ст. 115 Закону №1058-ІV.

Інших заяв чи клопотань суд не отримував.

В судове засідання по розгляду справи позивач не з`явилася, явку представника не забезпечила, належним чином повідомлялася про доту, час та місце його проведення.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, просила відмовити у його задоволенні.

Підстав передбачених ст. 205, 206 КАС України для відкладення розгляду справи судом не встановлено.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представника відповідача, встановивши обставини, при вирішенні спірних правовідносин суд виходив з наступного.

ОСОБА_1 , громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_1 .

ОСОБА_2 був призваний на учбові збори та брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період з 11.05.1986 по 26.08.1986, що підтверджується довідкою Самбірського об`єднаного військового комісаріату від 06.04.1999 № 197.

07.10.1994 ОСОБА_2 видано посвідчення як ліквідатору аварії Чорнобильській АЕС 1 категорії, в подальшому 30.06.1999 - посвідчення інваліда війни 3 групи.

З 22.02.1994 ОСОБА_2 було призначено пенсію по інвалідності 3 групи захворювання, пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відповідно до Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громаді які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” на термін до 31.03.2008. Додатково до пенсійної виплати ОСОБА_2 було встановлено додаткову пенсію як особі з інвалідністю 3 групи захворювання, пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та підвищення як особі з інвалідністю внаслідок війни 3 групи відповідно до статті 13 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статуї ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер що підтверджується свідоцтвом НОМЕР_2 .

ОСОБА_1 звернулася до Самбірського відділу обслуговування громадян управління обслуговування громадян ГУ Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (дата реєстрації ГУ Пенсійного фонду України у Львівській області 23.03.2018).

10 квітня 2018 року за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії, відділом з питань призначення та перерахунків пенсій № 3 ГУ Пенсійного фонду України у Львівській області складено протокол № 3 від 28.03.2018 «Про відмову в призначенні пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» ОСОБА_1 », з підстав не досягнення позивачем пенсійного віку передбаченого статтею 26 Закону України від 09.07.2003 №1058 - IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та ОСОБА_2 під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС не мав статусу військовослужбовця.

10 квітня 2018 року Самбірський відділ обслуговування громадян управління обслуговування громадян (сервісний центр) ГУ Пенсійного фонду України у Львівській області листом № 84702.05-11 повідомив ОСОБА_1 , що протоколом № 3 від 28.03.2018 їй відмовлено в призначенні пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Вважаючи вказані обґрунтування ГУ ПФУ у Львівській області протиправними, ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом своїх прав. Означені спірні правовідносини стали предметом розгляду у межах адміністративної справи №1.380.2019.001204.

ОСОБА_1 звернулася до Самбірського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) із заявою (вх. від 24.06.2020) про призначення їй пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

01.07.2020 Відділ з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ у Львівській області прийняв рішення №133650002884 про відмову у призначення пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 155 ЗУ від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Підставою відмови слугували ті обставини, що дія п.4 ч. 1 ст. 115 Закону №1058 не поширюється на членів сімей осіб з числа військовозобов`язаних, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС під час проходження навчальних зборів та померли внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Вважаючи рішення протиправним а право на призначення пенсії з дня первинного звернення за її призначенням (23.03.2018) порушеним, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку встановленим обставинам суд врахував, що відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч.1 ст.46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України від 09 липня 2003 року №1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі Закон №1058-IV).

Статтею 1 Закону №1058-IV визначено поняття пенсії це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону №1058-IV).

Згідно з ч.1 ст.9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч.1 ст.44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно з ч.5 ст.45 Закону №1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Відповідно до п.1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1 (далі Порядок №22-1), заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Згідно з п.4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3). Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

На підставі пунктів 4.2, 4.3 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Отже, підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу ПФУ в установленому порядку, який зобов`язаний розглянути подану заяву із документами та прийняти відповідне рішення. Рішення пенсійного органу є наслідком належного виконання суб`єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій. Саме рішення про призначення чи перерахунок пенсії або про відмову у такому призначенні чи перерахунку і створює правові наслідки для позивача у сфері пенсійного забезпечення.

Згідно з абз.6 п.4.3. Порядку № 22-1 рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу начальника управління щодо розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління.

Як вже встановлено судом, за наслідками розгляду заяви позивача, яка зареєстрована органом Пенсійного фонду 24.06.2020 було відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії.

Щодо правомірності підстав відмови викладених у спірному рішенні суд зазначає наступне.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону №1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 20 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів і військовозобов`язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідно до абзаців шостого і сьомого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону, а також абзацу восьмого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

За правилами статті 10 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року №796-ХІІ учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців *, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

При цьому, згідно з приміткою до цієї статті до військовослужбовців належать, зокрема, військовозобов`язані, призвані на військові збори.

У період перебування ОСОБА_2 на військових зборах діяв Закон СРСР від 12 липня 1967 року №1950-VII «Про загальний військовий обов`язок» (далі Закон №1950-VII).

Відповідно до статей 5, 6 Закону №1950-VII (зі змінами, внесеними Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 грудня 1980 року № 3535-Х) військова служба складається з дійсної військової служби та служби в запасі Збройних Сил СРСР. Громадяни, які перебувають на дійсній військовій службі, іменуються військовослужбовцями, а ті, що перебувають у запасі, - військовозобов`язаними.

За правилами статей 7-9 Закону №1950-VII військовослужбовці і військовозобов`язані приймають військову присягу на вірність своєму народові, поділяються на солдатів, матросів, сержантів, старшин, прапорщиків, мічманів і офіцерський склад та кожному присвоюється відповідне військове звання.

Військовослужбовці і призвані на військові збори військовозобов`язані користуються всією повнотою соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод і несуть усі обов`язки громадян СРСР, передбачені Конституцією СРСР.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII.

Відповідно до ч.9 ст.1 Закону №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Згідно з ч.1 ст.16 Закону України «Про збройні Сили України» від 06.12.1991 №1934-ХІІ держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, резервістів, які виконують обов`язки служби у військовому резерві, та військовозобов`язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також членів сімей військовослужбовців, резервістів та військовозобов`язаних, які загинули (померли), пропали безвісти, стали особами з інвалідністю під час виконання службових обов`язків або постраждали у полоні в ході бойових дій (війни), в умовах надзвичайного стану чи під час виконання службових обов`язків за межами України в порядку військового співробітництва або у складі національного контингенту чи національного персоналу у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.

Також, Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, поширюється також на військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей (п.3 ч.1 ст.3 Закону).

Системний аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що громадяни із числа військовозобов`язаних, які проходять збори (навчальні, перевірочні, спеціальні), у цей період вважаються такими, що проходять військову службу та користуються гарантіями держави на рівні із іншими військовослужбовцями.

Зазначене вище кореспондується зі статтею 10 Закону № 796-ХІІ, згідно з якою до військовослужбовців належать, зокрема, військовозобов`язані, призвані на військові збори.

Можливість отримання пільги, передбаченої п.4 ч.1 ст.115 Закону №1058-IV, зокрема, для дружини, якщо вона не взяла повторний шлюб, військовослужбовця, який помер після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, законодавець не пов`язує з видом військової служби, тривалістю її проходження, військовим званням та посадою, а також часом, що сплинув після звільнення особи з військової служби.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не надано жодних доказів на спростування тверджень позивача про протиправність дій щодо відмови в призначенні позивачу пенсії за віком.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Сукупно враховуючи наведене, суд приходить до висновку про підставність вимоги позивача про визнання протиправними оскаржуваного рішення та його скасування, оскільки ГУ ПФУ у Львівській області дійшло передчасних висновків про відсутність у ОСОБА_1 права на призначення пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Щодо вимоги про зобов`язання ГУПФУ у Львівській області призначити та виплатити позивачу дострокову пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", як дружині померлого учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що помер внаслідок захворювання пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, суд зазначає наступне.

У рішеннях по справах Клас та інші проти Німеччини, Фадєєва проти Росії, Єрузалем проти Австрії Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними ст. 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Оскільки в силу ч.5 ст. 45 Закону передбачено обов`язок органу Пенсійного фонду щодо прийняття відповідного рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунок) пенсії чи її виплаті, суд вважає, що територіальний орган Пенсійного фонду має виключну компетенцію у питаннях призначення (перерахунку) та виплати пенсії. Отже, зазначене питання віднесено до дискреційних повноважень територіального органу Пенсійного фонду.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Таким чином, на переконання суду, належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача є зобов`язання ГУПФУ у Львівській області вирішити питання про призначення ОСОБА_1 пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням висновків викладених в рішенні суду з 24.06.2020, оскільки саме тоді позивач первинно звернулася за призначенням пенсії на підставі пункту 4 частини 1 статті 115 Закону №1058, тоді як 22.03.2018 ОСОБА_1 зверталася за призначенням пенсії по втраті годувальника за Законом №2262.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Доказів понесення сторонами судових витрат не надано, у зв`язку з чим такі розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 01.07.2020 за№ 133650002884.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області вирішити питання про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", як дружині померлого учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що помер внаслідок захворювання пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС з урахуванням висновків викладених в рішенні суду з моменту звернення, тобто з 24.06.2020.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 10.03.2021.

Суддя В.М. Сакалош