Рішення № 95405313, 10.03.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2021 року справа №380/459/21

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Західного територіального управління Національної гвардії України (військова частина 2250) про стягнення компенсації вартості за неотримане речове майно.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Західного територіального управління Національної гвардії України (військова частина 2250) (місцезнаходження: 79026, м.Львів, вул.Стрийська, 146, код ЄДРПОУ 25575767), в якій просить суд:

-визнати протиправною бездіяльність Західного територіального управління Національної гвардії України (військова частина 2250) щодо непроведення розрахунку при звільненні в запас Збройних Сил України - невиплату позивачу у день виключення зі списків військової частини (23.12.2020) грошової компенсації за неотримане речове майно;

-зобов`язати Західне територіальне управління Національної гвардії України (військова частина 2250) виплатити позивачу грошову компенсацію вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно у сумі 15144,74грн.;

-стягнути з Західного територіального управління Національної гвардії України (військова частина 2250) на користь позивача середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 23.12.2020 по день виплати компенсації.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 23.12.2020 позивача звільнено з військової служби у запас та виключено із списків особового складу, усіх видів забезпечення. Зазначив, що відповідачем не проведено своєчасно розрахунок з позивачем при звільненні, зокрема, не виплачено у день виключення із списків військової частини компенсації за неотримане речове майно. На думку позивача, відповідач несе відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачену ст.ст.116, 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Просить суд стягнути середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Ухвалою суду від 15.01.2021 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що кошторисні призначення па фінансування виплат грошової компенсації за неотримане речове майно проводиться на підставі переопрацювання потреби управління в речовому майні, для подання його на головний орган військового управління НГУ. Вказане проводиться згідно з нормами Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228), а також пунктом 7 статті 23 Бюджетного кодексу України, яким визначено: «У межах загального обсягу бюджетних призначень за бюджетною програмою окремо за загальним та спеціальним фондами бюджету Міністерство фінансів України (місцевий фінансовий орган) за обґрунтованим поданням головного розпорядника бюджетних коштів здійснює перерозподіл бюджетних асигнувань, затверджених у розписі бюджету та кошторисі, в розрізі економічної класифікації видатків бюджету. Процес погодження Міністерством фінансів України обсягів бюджетних призначень займає тривалий час. 23.10.2019 згідно з розпорядженням командувача Національної гвардії України № 27/27/3-7676 при нарахуванні грошової компенсації за речове майно не слід враховувати накази, що втратили чинність та ціни, які не доводились головним розпорядником коштів. Також було вказано, що при нарахуванні враховується компенсація податку в доходів фізичних осіб 18 %. Щодо стягнення середнього заробітку вважає, що виплата не є щомісячним чи одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, а тому не підпадає під дію ст.116,117 КзПП України, просить відмовити у задоволенні позову.

Суд установив таке.

ОСОБА_1 у період з 10.04.2015 по 23.12.2020 проходив військову службу у Національній гвардії України та на момент звільнення займав посаду начальника відділення командних пунктів штабу Західного територіального управління Національної гвардії України.

23.12.2020 наказом начальника Західного територіального управління Національної гвардії України (по строковій частині), підполковника ОСОБА_1 , звільнено з військової служби в запас наказом Командувача Національної гвардії України від 21.12.2020 №250 о/с за п.п.«б» (за станом здоров`я) п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» та виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення.

ОСОБА_1 подав заяву, в якій, у зв`язку із звільненням з військової служби, просив командування військової частини виплатити йому грошову компенсацію за неотримане речове майно.

Відповідач видав позивачу довідку № 271 про вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 . Сума належної позивачу грошової компенсації складає 15144,74грн.

Оскільки відповідачем не було здійснено виплату грошової компенсації в розмірі суми на день звільнення позивача зі служби, то позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, суд виходить з такого.

Правовідносини, з приводу яких виник спір, регулюються Законом України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ), який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до ст.9-1 вказаного Закону продовольче забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок №178), який визначає механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку і Управління державної охорони (далі - військовослужбовці) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація).

Відповідно до пунктів 3-5 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Таким чином, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі звільнення з військової служби ( пункт 3), за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини (пункт 4) та довідки про вартість речового майна (пункт 5).

З матеріалів справи видно, що 23.12.2020 наказом начальника Західного територіального управління Національної гвардії України (по строковій частині), підполковника ОСОБА_1 , звільнено з військової служби в запас наказом Командувача Національної гвардії України від 21.12.2020 №250 о/с за п.п.«б» (за станом здоров`я) п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» та виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Позивачу видано довідку №271 від 22.12.2020 «Про вартість речового майна, що належить до видачі підполковнику ОСОБА_1 ». Відповідно до вказаної довідки, вартість недоотриманого позивачем речового майна складає 15144,74грн.

Отже, позивачем виконано вимоги пункту 4 Порядку №178 щодо подачі відповідного рапорту на виплату грошової компенсації за неотримане речове майно та довідки про його вартість, відтак у відповідача не було правових підстав для не виплати такої компенсації.

Зокрема у зв`язку з відсутністю коштів відповідачем не було проведено позивачу виплату грошової компенсації вартості неотриманого речового майна.

Відповідач жодних доказів протилежного суду не надав.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність Західного територіального управління Національної гвардії України (військова частина 2250) щодо не проведення розрахунку при звільненні в запас Збройних Сил України - невиплату ОСОБА_1 у день виключення зі списків військової частини (23.12.2020) грошової компенсації за неотримане речове майно підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача зобов`язати Західне територіальне управління Національної гвардії України (військова частина 2250) виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно у сумі 15144,74., відповідно до довідки про вартість речового майна, що належить до видачі від 22.12.2020 №271, суд виходив з такого.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.01.2013 у справі «Олександр Волков проти України» (Заява № 21722/11) зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Конституційний Суд України в рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України(конституційності) положень ч.3 ст.120, ч.6 ст. 234, ч.3 ст. 236 Кримінально-процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора) висловив правову позицію, згідно з якою правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення у правах.

Відповідно до ст.8 Загальної декларації з прав людини 1948 року кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що ефективним способом порушених прав позивача є зобов`язати Західне територіальне управління Національної гвардії України (військова частина 2250) виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно у сумі 15144,74грн., відповідно до довідки про вартість речового майна, що належить до видачі від 22.12.2020 №271.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 23.12.2020 по день виплати компенсації, суд зазначає таке.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

За приписами ч.ч.1, 2 ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Суд зазначає, що на даний час грошова компенсація позивачу не виплачена, у зв`язку із чим суд позбавлений можливості встановити день її виплати, отже, позовна вимога у цій частині задоволенню не підлягає, оскільки заявлена передчасно та її вирішення в судовому порядку є можливим лише після фактичної виплати позивачу сум такої грошової компенсації.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню.

Щодо судового збору, то оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.12 ч.1 ст.15 Закону України «Про судовий збір», такий відповідно до ст.139 КАС України, стягненню на користь позивача не підлягає.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Західного територіального управління Національної гвардії України (військова частина 2250) (місцезнаходження: 79026, м.Львів, вул.Стрийська, 146, код ЄДРПОУ 25575767) про стягнення компенсації вартості за неотримане речове майно задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Західного територіального управління Національної гвардії України (військова частина 2250) щодо не проведення розрахунку при звільненні в запас Збройних Сил України - невиплату ОСОБА_1 у день виключення зі списків військової частини (23.12.2020) грошової компенсації за неотримане речове майно.

Зобов`язати Західне територіальне управління Національної гвардії України (військова частина 2250) виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно у сумі 15144,74грн.

У задоволенні позовної вимоги про стягнення з Західного територіального управління Національної гвардії України (військова частина 2250) на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 23.12.2020 по день виплати компенсації відмовити.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із урахуванням п.п.15.5 п.15 Р.VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Лунь З.І.