Рішення № 95404711, 09.03.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2021 року № 320/7675/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області про визнання протиправним та скасування рішення у формі протоколу, розпорядження та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення у формі протоколу районної комісії з питань використання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на проектні, будівельно-ремонтні роботи, придбання житла та приміщень для розвитку сімейних та інших форм виховання, наближених до сімейних, забезпечення житлом дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа від 10.09.2019;

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області від 10.09.2019 №214 про затвердження протоколу районної комісії з питань використання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на проектні, будівельно-ремонтні роботи, придбання житла та приміщень для розвитку сімейних та інших форм виховання, наближених до сімейних, забезпечення житлом дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа щодо призначення грошової компенсації ОСОБА_1 ;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне для отримання житлове приміщення з метою придбання житла як особі із числа дітей сиріт.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідач відмовив позивачеві у задоволенні заяви про надання грошової компенсації на тій підставі, що йому на момент подання заяви виповнилося 18 років, а згідно із ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» право на повне державне забезпечення в навчальних закладах мають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, віком до вісімнадцяти років та особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, при продовженні навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів.

Стверджував, що ним була подана заява не про повне державне забезпечення у навчальному закладі, як зазначає відповідач, а про право на отримання житла чи грошової компенсації на його придбання позивачем. Вказав, що у тексті оскаржуваного протоколу слова «в навчальних закладах» з ч. 3 ст. 8 вищевказаного Закону упущені відповідачем, хоча у тексті Закону вони є.

Позивач зазначив, що дійсно 06.09.2019 йому вже виповнилося 18 років. Але через бездіяльність відповідача, що полягала у неповідомленні позивача про його право на отримання житла чи грошової компенсації за нього, позивач не подав таку заяву до свого вісімнадцятиріччя. Як тільки йому стало відомо про таке право, ним відразу була подана заява до відповідача.

Вважає, що жодним нормативно-правовим актом не передбачена втрата особою із числа дітей-сиріт права на отримання житла чи грошової компенсації на його придбання.

На думку позивача, на момент подання заяви про надання грошової компенсації для отримання житла для дітей-сиріт, він потрапляв до категорії осіб, які мають право на таку грошову компенсацію.

Вважає, що Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» не встановлює жодних обмежень, у тому числі обов`язку навчатися на денній формі у навчальному закладі після 18 років для отримання житла чи грошової компенсації на його придбання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.09.2020 позовну заяву залишено без руху.

До суду 16.09.2020 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.09.2020 відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.

Вказаною ухвалою суду встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

У зв`язку з недостатнім фінансуванням суду на здійснення витрат на закупівлю поштових марок та оплати послуг відправлення поштової кореспонденції копія ухвали суду від 21.09.2020 була направлена на офіційну електронну пошту Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області (office@pereyaslav-rda.gov.ua). До суду 05.10.2020 о 12:42 надійшло електронне підтвердження про успішну доставку повідомлення (дане електронне підтвердження наявне в матеріалах справи). Отже, ухвала суду від 21.09.2020 вважається врученою позивачу 05.10.2020, тобто з моменту надходження до суду підтвердження про отримання повідомлення.

Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Суд також бере до уваги, що на виконання Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262-ІV, ухвала суду від 21.09.2020 оприлюднено також і в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

У той же час, відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду про продовження строків на подання відзиву чи інших заяв по суті справи не направлено, а відтак, враховуючи положення ч. 6 ст.162 КАС України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.

Позивач про час, дату та місце проведення судового засідання, призначеного на 12.11.2020, належним чином повідомлений, у судове засідання не з`явився та явку свого представника не забезпечив. Проте, представник позивача подав до суду заяву про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідач про час, дату та місце проведення судового засідання, призначеного на 12.11.2020, належним чином повідомлений, у судове засідання явку свого представника не забезпечив, про причину неявки суд не повідомив.

Протокольною ухвалою від 12.11.2020, керуючись ч. 3 ст. 194 та ч. 9 ст. 205 КАС України, суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, суд вважає, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.11.2016 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рішенням виконавчого комітету Переяслав-Хмельницької міської ради №422-24 надано статус дитини-сироти.

В подальшому, 06.09.2019 позивачем подана заява до відповідача щодо надання йому грошової компенсації для придбання житла як особі із числа дітей-сиріт.

10.09.2019 протоколом районної комісії з питань використання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на проектні, будівельно-ремонтні роботи, придбання житла та приміщень для розвитку сімейних та інших форм виховання, наближених до сімейних, забезпечення житлом дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа, відмовлено позивачу у задоволення заяви про надання грошової компенсації.

Вказаний протокол був затверджений розпорядженням відповідача від 10.09.2019 №214.

Не погоджуючись із оскаржуваним протокольним рішенням, яке прийняте відповідачем, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 52 Конституції України, утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу.

Відповідно до п. 1 ст. 3 Конвенції ООН «Про права дитини» (далі - Конвенція) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративним чи законодавчими органами, першочергова увага має приділятись якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 3 Конвенції держави-учасниці Конвенції зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров`я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.

Аналогічні зобов`язання України передбачені і у основних міжнародно-правових актах.

Стаття 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права від 16.12.1966 визначає право кожної людини на соціальне забезпечення, а ст. 10 цього ж Пакту декларує визнання Державами-учасницями, що сім`ї, яка є природним і основним осередком суспільства, повинні надаватися по можливості якнайширша охорона і допомога, особливо при її утворенні і поки на її відповідальності лежить турбота про несамостійних дітей та їх виховання. Особливих заходів охорони і допомоги має вживатися щодо всіх дітей і підлітків без будь-якої дискримінації за ознакою сімейного походження чи за іншою ознакою. Дітей і підлітків має бути захищено від економічної і соціальної експлуатації.

В Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959, закріплено, що дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.

Статтею 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13.01.2005 №2342-IV (далі - Закон №2342-IV) передбачено, що держава здійснює повне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа (ч. 1).

Згідно із ст. 33 цього Закону №2342-IV після завершення перебування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у відповідних закладах для таких дітей, дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім`ї або завершення терміну піклування над такими дітьми та в разі відсутності в таких дітей права на житло обласні, Київська та Севастопольська міські, районні державні адміністрації, органи місцевого самоврядування забезпечують дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб з їх числа протягом місяця у позачерговому порядку впорядкованим соціальним житлом.

Порядок забезпечення соціальним житлом дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб з їх числа затверджується Кабінетом Міністрів України.

На момент звернення позивача із заявою до відповідача чинним був Порядок та умови надання у 2019 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на проектні, будівельно-ремонтні роботи, придбання житла та приміщень для розвитку сімейних та інших форм виховання, наближених до сімейних, та забезпечення житлом дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа (далі - Порядок), що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 №877.

У ст.1 Порядку зазначено, що Порядок та умови визначали механізм надання у 2019 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на проектні, будівельно-ремонтні роботи, придбання житла та приміщень для розвитку сімейних та інших форм виховання, наближених до сімейних, забезпечення житлом дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа (далі - Субвенція).

Відповідно до ст. 4 Порядку Субвенція спрямовувалася на, у тому числі, виплату грошової компенсації за належні для отримання житлові приміщення для дітей з метою придбання житла для зазначеної категорії осіб (далі - Грошова компенсація).

Пунктами 23 та 24 Порядку передбачено, що орган соціального захисту населення надсилає рекомендованим листом дитині за місцем її проживання/перебування повідомлення про можливість отримання житла за рахунок субвенції або призначення грошової компенсації із зазначенням адреси, за якою необхідно звернутися, та строків звернення. Також орган соціального захисту населення додатково інформує дитину за допомогою телефонного зв`язку та надсилає копію повідомлення на її електронну адресу.

Орган соціального захисту населення надає дитині роз`яснення щодо її права на отримання житла за рахунок субвенції або грошової компенсації, ознайомлює з порядком та умовами отримання житла за рахунок субвенції чи грошової компенсації під розпис.

Дитина протягом трьох робочих днів від дати ознайомлення з порядком та умовами отримання житла за рахунок субвенції або грошової компенсації визначає разом із законним представником або в разі його відсутності - з представником органу опіки та піклування за місцем свого походження (тільки в разі, коли дитина не досягла повноліття або визнана недієздатною особою, особою, цивільна дієздатність якої була обмежена) спосіб реалізації свого права на забезпечення житлом та звертається з відповідною заявою до органу соціального захисту населення.

Проте, відповідач не надав до суду доказів на підтвердження того, що позивач був повідомлений про своє право на отримання житла чи компенсації за нього.

Відповідно до п. 26 та п. 27 Порядку діти, які виявили бажання отримати грошову компенсацію, з метою отримання допомоги у придбанні житла звертаються із заявою до центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді районної, районної у м. Києві держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади, працівник якого здійснює соціальний супровід такої дитини відповідно до закону.

Заяву про придбання житла або виплату грошової компенсації дитина особисто подає до органу соціального захисту населення за місцем перебування на квартирному обліку.

Судом встановлено, що 06.09.2019 позивачем подана заява до відповідача щодо надання йому грошової компенсації для придбання житла як особі із числа дітей-сиріт.

Статтею 33 Порядку визначено перелік підстав для відмови у придбанні житла або призначенні грошової компенсації. Зокрема, відмова може бути у разі подання недостовірних відомостей; прийняття рішення про втрату статусу дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, відповідно до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 №866; наявності у дитини майнових прав чи права власності на нерухоме майно, що є підставою для зняття з квартирного обліку; коли дитина не перебуває на квартирному обліку; коли дитині вже надавалося житлове приміщення.

З матеріалів справи вбачається, що жодна із вищеперелічених підстав не мала місця, усі вони були відсутні.

Проте, відповідач відмовив позивачеві на тій підставі, що йому на момент подання заяви виповнилося 18 років, а згідно із ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» право на повне державне забезпечення в навчальних закладах мають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, віком до вісімнадцяти років та особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, при продовженні навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів.

З даного приводу суд зазначає, що позивач звернувся до відповідача із заявою про право на отримання житла чи грошової компенсації на його придбання позивачем, а не із заявою про повне державне забезпечення у навчальному закладі, як зазначає відповідач.

Крім того, як вбачається із тексту оскаржуваного протоколу, при цитуванні норми Закону №2342-IV, а саме ч. 3 ст. 8 даного Закону, слова «в навчальних закладах» упущені відповідачем, хоча у тексті ч. 3 ст. 8 Закону №2342-IV вони наявні.

Також, суд зазначає, що дійсно, 06.09.2019 позивачеві вже виповнилося 18 років. Але через бездіяльність відповідача, що полягала у неповідомленні позивача про його право на отримання житла чи грошової компенсації за нього, позивач не подав таку заяву до свого вісімнадцятиріччя.

Така заява позивачем була відповідачеві подана після того, як позивачеві стало відомо про таке право.

При цьому, жодним нормативно-правовим актом не передбачена втрата особою із числа дітей-сиріт права на отримання житла чи грошової компенсації на його придбання.

Статтею 1 Закону №2342-IV визначено, що особи із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - це особи віком від 18 до 23 років, у яких у віці до 18 років померли або загинули батьки, та особи, які були віднесені до дітей, позбавлених батьківського піклування.

Тобто, на момент подання заяви про надання грошової компенсації для отримання житла для дітей-сиріт, позивач потрапляв до категорії осіб, які мають право на таку грошову компенсацію.

Більш того, Закон №2342-IV не встановлює жодних обмежень, у тому числі обов`язку навчатися на денній формі у навчальному закладі після 18 років для отримання грошової компенсації.

Як вже зазначено вище, така підстава відмови відсутня у п. 33 Порядку.

Також ч. 1 ст. 33 Закону №2342-IV визначено, що діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які досягли 16 років, у разі відсутності в таких дітей житла мають право зараховуватися на квартирний облік та соціальний квартирний облік за місцем їх походження або проживання до встановлення опіки, піклування, влаштування в прийомні сім`ї, дитячі будинки сімейного типу, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, за заявою опікуна чи піклувальника, прийомних батьків, батьків-вихователів, адміністрації закладу, де проживає дитина, або органу опіки та піклування.

Після досягнення 18 років такі діти протягом місяця забезпечуються соціальним житлом до надання їм благоустроєного житлового приміщення для постійного проживання.

Тобто Законом №2342-IV прямо передбачено обов`язок держави забезпечити особу із числа дітей-сиріт житлом або надати компенсацію на його придбання після досягнення дитиною 18 років.

Кожна особа, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 КАС України).

У відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Таким чином, суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити на користь позивача певні дії, якщо для їх вчинення виконані всі умови, визначені законом, і вчинення таких дій не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Приписами ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам, тому суд вважає за доцільне зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне для отримання житлове приміщення з метою придбання житла як особі із числа дітей сиріт.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду належних і достовірних доказів, а тому не довів правомірності своїх рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 1681,60 грн. (квитанція від 13.08.2020 №1 на суму 840,80 грн. та від 10.09.2020 №93369).

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області підлягають судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у сумі 1681,60 грн.

Керуючись статтями 72-77, 94, 139, 160-163, 243-248, 254 КАС України, суд,

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення у формі протоколу районної комісії з питань використання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на проектні, будівельно-ремонтні роботи, придбання житла та приміщень для розвитку сімейних та інших форм виховання, наближених до сімейних, забезпечення житлом дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа від 10.09.2019 №1.

3. Визнати протиправним та скасувати розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області від 10.09.2019 №214 про затвердження протоколу районної комісії з питань використання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на проектні, будівельно-ремонтні роботи, придбання житла та приміщень для розвитку сімейних та інших форм виховання, наближених до сімейних, забезпечення житлом дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа щодо призначення грошової компенсації ОСОБА_1 .

4. Зобов`язати Переяслав-Хмельницьку районну державну адміністрацію Київської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне для отримання житлове приміщення з метою придбання житла як особі із числа дітей сиріт.

5. Стягнути сплачений судовий збір у розмірі 1681 (тисячу шістсот вісімдесят одна) грн. 60 коп. на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області (код ЄДРПОУ 24219983).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Щавінський В.Р.