Рішення № 95403876, 09.03.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2021 року м. Житомир справа № 240/230/20

категорія 112030600

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Попової О. Г.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про стягнення заборгованості,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом, в якому просить:

- стягнути з відповідача заборгованість по сплаті пенсійного забезпечення в розмірі 61070,20 грн. (шістдесят одна тисяча сімдесят гривень двадцять копійок);

- допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць відповідно до пункту 1 частини 1 статті 371 КАС України

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у зв`язку з набранням чинності Постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 595, якою затверджений Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, у населеному пункті, де мешкав ОСОБА_1 , було припинено здійснення повноважень відповідним органом Пенсійного фонду України, а також зупинені до моменту повернення окупованої території під контроль органів державців влади видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України іа бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

ОСОБА_1 звернувся із заявою про взяття на облік та виплату пенсії до іншого територіального органу Пенсійного фонду України.

27.12.2018 р. позивачу була видана довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 1823-5000004798 та було поставлено на облік до Новоград-Волинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

На даний час перед позивачем утворилась заборгованість по виплаті пенсійного забезпечення за такі періоди: з 01.07.2018 р. по 30.09.2018 р. в сумі 17154,54 грн. та з 01 12.2018 р. по 30.06 2019 р. в сумі 43915,66 грн., а загалом сума скаладає 61070,20 грн. Дана заборгованість підтверджується листом Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області від 13 12 2019 р № 43651/02.27.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

06.02.2020 відповідач подав до суду відзив, у якому вказує, що 27.09.2015 року управлінням Пенсійного фонду України в м.Новоград-Волинському та Новоград-Волинському районі було надіслано запит пенсійної справи до Управління Пенсійного фонду України в м. Умані та Уманському районі Черкаської області, 04.11.2015 року розпорядженням 64754 було поставлено на облш пенсійну справу позивача. Протоколами № 21 від 02.08.2018 та №34 від 14.12.2018 засідання міської комісії з питань призначення ( відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам було прийнято рішення відмовити у відновлення пенсійних виплат внутрішньо переміщеним особам, які фактично не перебувають за вказаними в заяві адресами, а саме ОСОБА_1 .

01.07.2018 року та 21.01.2019 року до Новоград-Волинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України позивачем було подано заяву про відновній пенсію з липня 2018 року та з грудня 2018року , надавши разом із заявою копії довідок № 330 від 01.02.2017р. та № 1823-5000004798 від 27.12.2018р. про фактичне місце проживання у м. Новоград-Волинський пров.Заводський,6 рішенням міської комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 23 від 11.09.2018 року та № 2 від 28.01.2019року, було прийнято відновити виплату пенсії внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_1 .

Відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, оскільки вказує, що згідно з пунктом 15 Порядку №365 орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Ухвалою суду від 23.04.2020 провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №510/1286/16-а.

Ухвалою судді від 27.01.2021 провадження у справі поновлено.

З огляду на правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 24.12.2020 в справі №510/1286/16-а, у постанові від 24 квітня 2018 року в справі № 646/6250/17 (адміністративне провадження № К/9901/2128/18) та у постанові від 24 листопада 2020 року у справі №815/460/18. Так, у вказаних постановах, враховуючи позицію Конституційного Суду України, що міститься в рішеннях № 8-рп/2013 і № 9-рп/2013, а також на підставі аналізу положення частини першої статті 99 КАС України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року) в системному зв`язку з положенням частини другої статті 46 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” колегія суддів Верховного Суду дійшла до висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.

Конституційний Суд України у рішенні від 15.10.2013 №8-рп/2013 прямо зазначив про неможливість обмеження будь-яким строком звернення особи до суду з позовом про стягнення, окрім іншого, усіх виплат, на які особа має право відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не пропущено строк на звернення до суду з даним позовом.

У відповідності до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами із прийняттям рішення відповідно до ч.5 ст.250 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

ОСОБА_1 отримує пенсію за віком з 01.11.2015 р., з урахуванням роботи з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці за Списком № 1.

27.12.2018 р.. ОСОБА_1 була видана довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 1823-5000004798 та було поставлено на облік до Новоград-Волинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (а.с.14).

27.09.2015 року управлінням Пенсійного фонду України в м.Новоград-Волинському та Новоград-Волинському районі було надіслано запит пенсійної справи до Управління Пенсійного фонду України в м. Умані та Уманському районі Черкаської області, 04.11.2015 року розпорядженням 64754 було поставлено на облш пенсійну справу позивача. Протоколами № 21 від 02.08.2018 та №34 від 14.12.2018 засідання міської комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам було прийнято рішення відмовити у відновлення пенсійних виплат внутрішньо переміщеним особам, які фактично не перебувають за вказаними в заяві адресами, а саме ОСОБА_1 (а.с.32,34).

01.07.2018 року та 21.01.2019 року до Новоград-Волинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України позивачем було подано заяву про відновній пенсію з липня 2018 року та з грудня 2018року , надавши разом із заявою копії довідок № 330 від 01.02.2017р. та № 1823-5000004798 від 27.12.2018р. про фактичне місце проживання у м. Новоград-Волинський пров.Заводський, 6 рішенням міської комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 23 від 11.09.2018 року та № 2 від 28.01.2019року, було прийнято відновити виплату пенсії внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_1 (а.с.31, 33).

Листом від 13 12 2019 р № 43651/02.27 Головне управління пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило позивача, що по пенсійній справі ОСОБА_1 наявні невиплачені суми пенсії періоди: з 01.07.2018 по 30.09.2018 в сумі 17154,54 грн. та з 01.12.2018 30.06.2019 в сумі 43915,66 грн. Загальна сума складає 61070,20 грн., яка даний час залишається невиплаченою. Згідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 ро № 637 „Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особа суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковують в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окреме порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Відповідно виплата пенсії за зазначені періоди буде проводитись умовах окремого порядку (а.с.15-16).

Позивач вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у не здійсненні виплати нарахованої йому пенсії, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення чинного законодавства та робить висновки по суті спору.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно ст.4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 7 Закону № 1706-VII визначає, що Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (у подальшому - Порядок № 365), який визначає механізм призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати пенсій за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Порядком № 365 передбачено, що соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м.Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад, територіальними органами Пенсійного фонду України, робочими органами Фонду соціального страхування, центрами зайнятості за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування (пункт 4); для призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщена особа, а у визначених законодавством випадках - її законний представник подає відповідну заяву до органу, що здійснює соціальні виплати на території, де зазначена особа перебуває на обліку за місцем її фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування; до заяви додається копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та пред`являється оригінал такої довідки (пункт 5).

Згідно з пунктом 10 Порядку № 365 питання щодо призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам можуть також розглядатися комісіями, утвореними районними, районними у мм.Києві і Севастополі держадміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі утворення) рад відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року № 848 «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» за умови включення до складу таких комісій представників органів, що здійснюють соціальні виплати.

Пунктом 11 Порядку № 365 передбачено, що Комісія розглядає подання про призначення (відновлення) або про відмову у призначенні (відновленні) відповідної соціальної виплати протягом п`яти робочих днів з дня отримання такого подання.

Пунктом 12 Порядку № 365 передбачено, що за результатами розгляду подання з урахуванням акта обстеження матеріально-побутових умов сім`ї або інших документів, визначених в абзацах другому і третьому пункту 7 цього Порядку, комісія приймає рішення про призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати з моменту припинення її виплати, в тому числі з урахуванням інформації про стан фінансування та виплати, що оприлюднюється на офіційному веб-сайті Мінсоцполітики або інших органів, що здійснюють соціальні виплати.

Згідно з пунктом 15 Порядку № 365 орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Стаття 47 Закону № 1058-IV визначає, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Таким чином, у ч.1 ст.49 Закону № 1058-IV визначено перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду.

Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч.1 ст.49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Водночас Законом № 1058-IV не передбачено такої підстави припинення або призупинення виплати пенсії, як наявність окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Як було встановлено раніше, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомисрькій області не заперечує наявність права у позивача на виплату його пенсії за спірний період.

Проте, доводи, що нараховані кошти за період з 01 червня 2018 року по 28 лютого 2019 року будуть виплачені позивачу за умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, суд вважає безпідставними, оскільки на момент розгляду даної справи відповідний окремий порядок виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі за минулий час Кабінетом Міністрів України не визначено. Разом з тим, відсутність відповідного нормативно-правового документу, що визначає механізм реалізації права на отримання невиплаченої суми пенсії за минулий період не може бути визнано обґрунтованою підставою для позбавлення особи такого права.

Верховний Суд у постанові від 12.02.2019 року у справі № 243/5451/17 наголосив, що, за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

У преамбулі до Закону зазначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Натомість, судом враховується, що жодних змін у вказаний Закон з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами, Верховною Радою України не приймалося.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, суд вважає, що відповідачем протиправно не вчинено дій, спрямованих на виплату позивачу пенсії за період з 01.07.2018 р. по 30.09.2018 р. та з 01.12.2018 р. по 30.06 2019 р., а тому допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у невиплаті нарахованої позивачу пенсії за період з 01.07.2018 р. по 30.09.2018 р. в сумі 17154,54 грн. та з 01.12.2018 р. по 30.06 2019 р. в сумі 43915,66 грн.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням викладеного належним способом захисту порушеного права в даному випадку є визнання протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невиплаті нарахованої позивачу пенсії за період з 01.07.2018 р. по 30.09.2018 р. та з 01.12.2018 р. по 30.06 2019 р. та зобов`язати відповідача виплатити позивачу пенсію за періоди з 01.07.2018 р. по 30.09.2018 р. та з 01.12.2018 р. по 30.06 2019 р.

Щодо вимоги позивача про звернення до негайного виконання рішення у межах суми стягнення за один місяць, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць. Оскільки у даній справі не застосовано спосіб захисту порушеного права у вигляді стягнення, дані норми застосуванню не підлягають.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Як свідчать матеріали справи, ухвалою суду від 15.01.2020 відстрочено сплату судового збору за подання до суду даної позовної заяви до ухвалення рішення у справі.

Однак, на момент винесення судом рішення у даній справі позивачем не надано документ про сплату судового збору за подання позову немайнового характеру у сумі 840,80 грн за платіжними реквізитами для перерахування судового збору.

А тому, зважаючи на висновок суду про часткове задоволення позовних вимог та керуючись положеннями ч.2 ст.133 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов до висновку про розподіл судових витрат шляхом стягнення судового збору у розмірі 840,80 грн на користь Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 263 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7,Житомир,10003, код ЄДРПОУ 13559341) про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, яка полягає у невиплаті нарахованої ОСОБА_1 пенсії за період з 01.07.2018 року по 30.09.2018 року в сумі та з 01.12.2018 року по 30.06 2019 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області виплатити ОСОБА_1 пенсію за періоди з 01.07.2018 року по 30.09.2018 року та з 01.12.2018 року по 30.06 2019 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь Державного бюджету України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840 грн. (вісімсот сорок) 80 коп. за платіжними реквізитами: Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783 Банк отримувача: Казначейство України (EAП), Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду складено у повному обсязі: 09 березня 2021 року.

Суддя О.Г. Попова