Рішення № 95403740, 24.02.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2021 р. Справа№200/11526/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голуб В.А., за участі секретаря судового засідання Гуменної В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Костянтинівське автотранспортне підприємство 11409» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки в Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови № 177492 від 29.09.2020, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Костянтинівське автотранспортне підприємство 11409» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки в Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови № 177492 від 29.09.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він не заперечує факту відсутності на час проведення перевірки відповідного протоколу перевірки та адаптації тахографу, оскільки на момент здійснення перевірки тахограф на даному транспортному засобі не був встановлений його виробником, однак на момент здійснення перевірки у водія була наявна та заповнена згідно з вимогами законодавства індивідуальна контрольна книжка водія. На момент здійснення рейдових перевірок посадовими особами відповідача вимагались саме протокол перевірки та адаптації тахографа, який був відсутній. Питання щодо наявності іншого інструмента контролю робочого часу і часу відпочинку водіїв у вигляді індивідуальної контрольної книжки водія не ставилося, а тому відповідна книжка водієм не була надана.

Крім того, на переконання позивача Акт перевірки, поза іншим, має дефекти форми. Так, у ньому відсутня інформація щодо маршруту, за яким позивач здійснював пасажирські перевезення, номеру дорожнього листа, виявленого порушення. Також, відсутній запис щодо проведеної перевірки у дорожньому листі, що додатково свідчить про відсутність факту порушення транспортного законодавства. Крім того, незаповненою залишилась графа щодо виявленого правопорушення.

За таких обставин представниця Публічного акціонерного товариства «Костянтинівське автотранспортне підприємство 11409» вважає, що порушення контролюючим органом способу реалізації владних управлінських функцій зумовлює відсутність правових наслідків для складення за результатами рейдової перевірки відповідного акту перевірки, а, отже, спірна постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № 177492 від 29.09.2020 є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечення проти позову зазначено, що у водія під час перевірки був відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, який відповідно до ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 3.3. Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 року № 385 (далі - Інструкція № 385) повинен знаходитись у водія і надаватись для перевірки інспектуючим особам. У зв`язку з виявленням вищезазначеного порушення, виконуючи функції, покладені на них державою, державними інспекторами було складено відповідний акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 06.08.2020, який відповідно до п. 21 Порядку № 1567, складається в одному примірнику. Водій зі змістом актів проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом був ознайомлений, однак, від підпису та надання пояснень відмовився. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем і було прийнято спірну постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Донецький окружний адміністративний суд ухвалою від 14.12.2020 прийняв до розгляду позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Костянтинівське автотранспортне підприємство 11409» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки в Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови № 177492 від 29.09.2020 та відкрив провадження по справі № 200/11526/20-а. Розгляд адміністративної справи № 200/11526/20-а визначив здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначив підготовче засідання по справі на 13.01.2021 о 10 год. 00 хв.

13.01.2021 суд ухвалою задовольнив клопотання представниці Публічного акціонерного товариства «Костянтинівське автотранспортне підприємство 11409». Відклав підготовче засідання по адміністративній справі до 11-30 год. 03.02.2021.

03.02.2021 суд ухвалою закрив підготовче провадження по адміністративній справі та призначив судовий розгляд по суті на 11 год 30 хв 24.02.2021.

На судове засідання представниця позивача та представник відповідача, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не прибули, надіслали на адресу суду заяви з проханням розгляд справи проводити за їх відсутності.

Згідно з частиною четвертою статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Костянтинівське автотранспортне підприємство 11409» (код ЄДРПОУ 03113911), місцезнаходження юридичної особи: Україна, 85103, Донецька обл., місто Костянтинівка, вулиця Соборності, будинок 1. Вказане підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який є загальнодоступним за посиланням: https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search/person-result (а.с. 93).

Відповідач - Державна служба України з безпеки на транспорті є органом державної влади (код ЄДРПОУ 39816845), місцезнаходження юридичної особи: 03135, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 14 (а.с.63-71).

06.08.2020 на А/С у місті Бердянськ Запорізької області Управлінням Укртрансбезпеки у Запорізькій області була проведена рейдова перевірка автобусу марки БАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить позивачу, на предмет додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт. За результатами проведеної перевірки було складено акт № 221455 від 06.08.2020 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (а.с.14).

Вказана перевірка проведена згідно з направленням від 31.07.2020 № 010140, а також щотижневого графіка проведення рейдових перевірок Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області у період з 03.08.2020 по 09.08.2020 (а.с.61-62).

Супровідним листом Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області надіслало на адресу Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області акт перевірки № 221455 від 06.08.2020 за належністю для подальшого прийняття рішення та вжиття заходів за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (а.с.59).

Повідомленням № 71395/23/24-20 від 17.09.2020, направленим поштою 18.09.2020 відповідно до списку № 79 згрупованих поштових відправлень, позивача було викликано на 29.09.2020 на засідання комісії на розгляд справи (а.с.56-58).

За результатами розгляду справи Управлінням Укртрансбезпеки у Донецькій області відносно позивача винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 177492 від 29.09.2020 за порушення ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» та відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 1 700, 00 грн (сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) (а.с.15).

Згідно з п. 28 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567, копію постанови № 177492 від 29.09.2020 направлено позивачу для добровільного виконання разом із супровідним листом від 30.09.2020 № 75640/23-2/24-20, відповідно до списку № 84 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих поданих у відділення поштового зв`язку (а.с.51-53).

Позивач вважає зазначену постанову протиправною, та такою, що винесена з порушенням чинного законодавства, тому з метою її оскарження звернувся до суду із цим позовом.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Перевіряючи правомірність вказаної постанови суд виходив з того, що відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України "Про автомобільний транспорт".

Частинами 14, 17 статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

За визначенням, наведеним в абзаці 54 статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб`єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об`єкти, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (надалі - Порядок № 1567).

Цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

Згідно з пунктами 3, 4 Порядку № 1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Пунктами 12, 14 Порядку № 1567 передбачено, що рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Згідно з пунктом 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Пунктами 16, 17 Порядку № 1567 передбачено, що рейдова перевірка проводиться групою посадових осіб Укртрансбезпеки у кількості не менш як дві особи. Рейдова перевірка проводиться із зупиненням транспортних засобів або без їх зупинення.

Відповідно до пунктів 21, 22 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

У разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.

Відповідно до частин 1, 5, 6 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Розглядати справи про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення, зазначені у цій статті, мають право посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.

Адміністративно-господарські штрафи стягуються відповідно до закону центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), і зараховуються до Державного бюджету України, крім адміністративно-господарських штрафів, передбачених абзацами чотирнадцятим - шістнадцятим частини першої статті 60 цього Закону, та плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю, які зараховуються до державного дорожнього фонду.

Судом установлено, що спірною постановою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф згідно з абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", яким передбачено, що за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 39 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовується штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Частиною 1 статті 33 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для регулярних пасажирських перевезень: для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.

Статтею 2 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Генеральна конференція Міжнародної організації праці 27.06.1979 у м. Женева ухвалила Конвенцію № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, яка ратифікована Законом України № 129-VI від 06.03.2008. Ця Конвенція застосовується до найманих водіїв, які працюють або на підприємствах, що займаються перевезеннями для третіх сторін, або на підприємствах, що перевозять вантажі чи пасажирів за свій рахунок на автомобілях, які використовуються професійно для внутрішніх чи міжнародних автомобільних перевезень товарів або пасажирів. Ця Конвенція застосовується також, якщо в ній не передбачено іншого, до власників транспортних засобів, зайнятих професійно автомобільними перевезеннями, та до членів їхніх сімей, які не отримують заробітної плати, коли вони працюють водіями.

Відповідно до статті 10 цієї Конвенції традиційні засоби контролю, зазначені в пунктах 1 та 2 цієї статті, якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи згідно з правилами, установленими компетентними властями чи органами в кожній країні.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про виконання Конвенції Міжнародної організації праці 1979 № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті" від 25.01.2012 № 51 визначено Міністерство інфраструктури компетентним органом з питань виконання Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті в частині внутрішніх автомобільних перевезень.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за № 811/18106, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (надалі - Положення № 340).

Пунктами 1.1, 1.2 Положення № 340 передбачено, що це Положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух". Це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку.

Відповідно до пунктів 1.3, 1.4. Положення № 340 його вимоги поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами. Це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв.

Згідно з пунктом 6.1 Положення № 340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Тож, автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн, які використовуються автомобільними перевізниками при наданні послуг по перевезенню пасажирів, повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Згідно з п. 6.3 Положення водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).

У відповідності до ст. 18 Закону України "Про автомобільний транспорт" з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані:

- організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;

- здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;

- забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;

-здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

В розумінні вказаної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин.

Згідно з визначенням Положення № 340 тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на транспортний засіб для показу та реєстрації інформації про рух транспортного засобу.

Іншим способом контролю водіїв є індивідуальна контрольна книжка, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування.

Чинним законодавством відсутність контролю робочого часу щодо певної категорії водіїв не передбачена.

У відповідності до п. «а» ч. 1 ст. 10 Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті (ратифікованої Україною у 2008 році) компетентні власті чи органи в кожній країні передбачають ведення індивідуальної контрольної книжки та визначають умови її видачі, її зміст і спосіб її заповнення водіями.

Згідно з ч. 3 ст. 10 даної Конвенції традиційні засоби контролю, зазначені в пунктах 1 та 2 цієї статті, якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи згідно з правилами, установленими компетентними властями чи органами в кожній країні.

Приписи п. «а» ч. 1 ст. 10 вказаної Конвенції, на думку суду, є універсальними для будь-якого транспортного засобу, на якому використовується наймана праця водія.

В той же час, ведення тахографу передбачене для деяких категорій транспорту, в тому числі таких, протяжність маршруту яких становить понад 50 км.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що водії, які здійснюють перевезення на маршруті протяжністю понад 50 км, зобов`язані мати при собі діючий та повірений тахограф. У разі, якщо транспортний засіб не обладнаний тахографом, водій веде індивідуальну контрольну книжку водія.

Судом установлено, що позивачем не заперечується факт відсутності відповідного протоколу перевірки та адаптації тахографу, оскільки на момент здійснення перевірки тахограф на даному транспортному засобі не був встановлений його виробником. Однак на момент здійснення перевірки у водія була наявна та заповнена згідно з вимогами законодавства індивідуальна контрольна книжка водія.

Суд зазначає, що, дійсно, чинними нормативно-правовими актами дозволено використання індивідуальної контрольної книжки водія, але за умови дотримання певних вимог: на маршруті протяжністю менше 50 км, а також вага транспортного засобу повинна бути менше 3,5 тони.

Суд зазначає, що з акту перевірки не вбачається який саме маршрут виконував транспортний засіб марки БАЗ ( НОМЕР_1 ), а тому неможливо встановити його протяжність для визначення обов`язковості обладнання транспортного засобу тахометром.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що в даному випадку індивідуальна контрольна книжка водія була належним документом для обліку робочого часу та часу відпочинку водія.

Зазначений висновок суду відповідає правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 19 березня 2020 року по справі № 823/1199/17, від 20 травня 2020 року по справі 804/5737/16.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 за № 946/18241, затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (надалі - Інструкція № 385).

Відповідно до пунктів 1.1 - 1.3 розділу І цю Інструкцію розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України "Про автомобільний транспорт", «Про дорожній рух».

Ця Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.

Ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Зазначена Інструкція застосовується у разі обладнання транспортного засобу тахографом.

Як зазначив позивач (власник автобуса БАЗ), на момент здійснення перевірки тахограф на даному транспортному засобі, як і на час звернення до суду із позовом, не був встановлений його виробником. Інструментом контролю робочого часу і часу відпочинку водія на даному транспортному засобі є індивідуальна контрольна книжка водія (а.с.27).

Однак на момент здійснення перевірки у водія була наявна та заповнена згідно з вимогами законодавства індивідуальна контрольна книжка водія, належним чином посвідчена копія якої надана суду (а. с. 25-26). Вказаний факт не спростовано відповідачем.

У Акті перевірки взагалі відсутня будь-яка інформація, що встановленого на вищезазначеному транспортному засобі тахографу: тип тахографа, його ідентифікаційний номер (VIN-код) та номерний знак (цифри та літери, нанесені на номерному знаку, - VRN) автомобільного транспортного засобу, розмір застосованих пневматичних шин, результати визначення константи тахографа "k", характеристичного коефіцієнта автомобільного транспортного засобу "w", ефективного кола шини "l", а також показники часу, пробігу, граничного значення швидкості, на яке налаштований обмежувач швидкості транспортного засобу (за наявності) (п.1.4 Інструкції 350) , наявність протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, наявність маркування та пломб на тахографі та інші дані.

В Акті перевірки зазначено лише щодо відсутності протоколу перевірки та адаптації тахографа.

Тому суд не приймає посилання відповідача, викладені у його відзиві, щодо обладнання автобусу тахографом, оскільки належними та допустимими доказами, цей факт не доведено відповідачем.

Суду позивачем надана належним чином посвідчена індивідуальна контрольна книжка водія, яка містить у собі всю необхідну інформацію, у тому числі і за 06.08.2020 (а.с. 25-26).

Крім того, належним чином засвідчена копія подорожнього листа № 395871 за серпень 2020 року серія 2-86 ПА, надана позивачем, не містить у собі запис із зазначенням дати, часу, місця перевірки, прізвищ перевіряючих, місце роботи і посади, номера їх службових посвідчень та їх підписи, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності) (а.с.19-22).

Оцінюючи надані сторонами докази на обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд враховує прецедентну практику Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої при оцінці доказів Суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (рішення у справі "Кобець проти України", "Авшар проти Туреччини"). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Принцип оцінки доказів "поза розумним сумнівом" полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що відповідач не виконав свій процесуальний обов`язок, не підтвердив належними, допустимими та достатніми доказами та не довів "поза розумним сумнівом" факту ненадання під час перевірки документів, а відтак і факт вчинення позивачем інкримінованих йому порушень законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність своїх дій щодо складення спірних постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Костянтинівське автотранспортне підприємство 11409» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки в Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови № 177492 від 29.09.2020 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судовий збір позивачем був сплачений відповідно до платіжного доручення № 2764 від 07.12.2020 у сумі 2 102, 00 грн (а.с.7), який підлягає стягненню з відповідача - Державної служби України з безпеки на транспорті.

Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд дійшов наступних висновків.

В першу чергу, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Згідно з витягом з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державна служба України з безпеки на транспорті є юридичною особою.

Поряд з цим, судом також встановлено, що структурний підрозділ Управління Укртрансбезпеки в Донецькій області не має статусу юридичної особи.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення. У виконавчому документі зазначається ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності).

Отже, враховуючи той факт, що Управління Укртрансбезпеки в Донецькій області не має статусу юридичної особи, суд вважає, що судові витрати підлягають стягненню саме з Державної служби України з безпеки на транспорті, задля забезпечення виконання рішення суду.

Згідно з позовною заявою, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 2 200, 00 грн.

Частиною 7 ст. 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ч. 1 і ч. 3 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За змістом п.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Так, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані, зокрема, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені в установленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2019 року у справі № 810/795/18.

Судом встановлено, що між позивачем та адвокатським об`єднанням «ДЕКСТРА» укладено договір про надання правової (правничої) допомоги від 27.11.2020 (а.с.9).

Відповідно до додатку № 1 до договору про надання правової допомоги вартість послуг адвоката щодо складання позовної заяви, виготовлення та засвідчення копій письмових складає 2 200, 00 грн за дві години роботи (а.с.10).

23.12.2020 адвокатське об`єднання «ДЕКСТРА» виставило позивачу рахунок на оплату № 194 (а.с.75), який був оплачений позивачем 24.12.2020 згідно з платіжним дорученням № 2812 (а.с.76).

На переконання суду, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд зазначає, що відповідачем не було надано заперечення щодо витрат на правничу допомогу.

Суд, враховуючи складність справи та наявність численної усталеної судової практики в аналогічних справах, час, вказаний як витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціну позову та (або) значення справи для сторони, і робить висновок про те, що слід відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 2 200, 00 грн., так як на переконання суду саме такий розмір правової допомоги буде співмірним заявленим позовним вимогам.

Згідно з ч. 3 ст. 243 КАС України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 139, 243-250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "Костянтинівське автотранспортне підприємство 11409" (85103, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Соборності, буд. 1, код ЄДРПОУ 03113911) до Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845) в особі Управління Укртрансбезпеки в Донецькій області (84333, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Академічна, 11-1) про визнання протиправною та скасування постанови № 177492 від 29.09.2020, - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області про застосування до Публічного акціонерного товариства "Костянтинівське АТП 11409" адміністративно-господарського штрафу за порушення законодавства про автомобільний транспорт № 177492 від 29.09.2020, якою застосований штраф у сумі 1 700, 00 грн (одна тисяча сімсот гривень).

Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845) на користь Публічного акціонерного товариства "Костянтинівське автотранспортне підприємство 11409" судовий збір у розмірі 2 102, 00 грн (дві тисячі сто дві гривні).

Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845) на користь Публічного акціонерного товариства "Костянтинівське автотранспортне підприємство 11409" витрати на правничу допомогу у розмірі 2 200, 00 грн. (дві тисячі двісті гривень).

Повний текст рішення складено та підписано 09.03.2021.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Голуб