Рішення № 95403695, 10.03.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2021 р. Справа№200/1772/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Логойди Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначав, зокрема, що відповідач має перед ним заборгованість з пенсії в сумі 47 927,12 грн., яка не виплачується у зв`язку з відсутністю відповідного фінансування.

Вважаючи свої пенсійні права порушеними просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати йому заборгованості за період з 01 березня 2018 року по 16 серпня 2020 року у розмірі 47 927,12 грн., що виникла після виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 травня 2021 року у справі № 200/2672/20-а;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити йому виплату заборгованості за період з 01 березня 2018 року по 16 серпня 2020 року у розмірі 47 927,12 грн.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, що дійсно має перед позивачем заборгованість у розмірі 47 927,12 грн., яка нарахована на додаткову відомість. Її виплата буде проведена після відповідного фінансування.

Також зазначав, що головним розпорядником коштів, що мають соціальне спрямування, зокрема бюджету Пенсійного фонду України, є Міністерство соціальної політики України, розпорядником нижчого рівня - Пенсійний фонду України. Виплата пенсій забезпечується за рахунок коштів державного бюджету України і, на думку відповідача, не може бути здійснена за рахунок власних коштів Пенсійного фонду України.

Вважав, що не порушив права позивача. Просив в задоволенні позову відмовити.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області як отримувач пенсії за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідач має перед ним заборгованість з пенсії в сумі 47 927,12 грн. за період з 01 березня 2018 року по 16 серпня 2020 року, яка не виплачується у зв`язку з відсутністю відповідного фінансування територіального органу Пенсійного фонду України.

Вказані обставини підтверджуються розрахунком органу Пенсійного фонду України від 08 вересня 2020 року (розрахунок на доплату (виплату, утримання) пенсії, за пенсійною справою позивача № 0504006294 за дорученням №Д 0504006294/39) та відповіддю відповідача від 17 вересня 2020 року № 0500-0301-8/17212 на звернення позивача зі спірного питання (в якому відповідач повідомив про те, що сума заборгованості з пенсії буде виплачена за наявності відповідного фінансування з державного бюджету України).

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Частиною 3 ст. 4 вказаного Закону визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Згідно зі ст. 5 вказаного Закону виключно цим Законом, визначаються, зокрема порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Підстави для припинення виплати пенсії визначені ст. 49 вказаного Закону, згідно з якою виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 цього Закону нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

При цьому відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій і відсутність відповідного фінансування не звільняє державу в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України від обов`язку здійснити таку виплату, і не може позбавляти особу права на отримання належних сум пенсії.

Європейський суд з прав людини зазначив, що в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поняття «майно» охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (п. 74 рішення від 02.03.2005 року у справі «Von Maltzan and Others v. Germany»). Європейський суд з прав людини зробив висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та сформував позицію для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність. Таким чином, статтю 1 Першого протоколу до Конвенції слід застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань».

Відповідачем протиправно не виплачено позивачу заборгованість з пенсії.

Спору щодо розміру нарахованої заборгованості з пенсії між сторонами немає.

З огляду на наведене бездіяльність суб`єкта владних повноважень щодо невиплати заборгованості з пенсії за певний період підлягає визнанню протиправною, а порушені права захисту шляхом стягнення з органу Пенсійного фонду на користь позивача заборгованості з пенсії в судовому порядку (п. 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені в постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року в справі № 805/402/18 (провадження №Пз/9901/20/18), які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Посилання відповідача на те, що він виконував рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 травня 2020 року в справі №200/2672/20-а, а тому позивачем не може бути заявлено окремого позову про стягнення пенсії, адже він в межах тієї справи може подати заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення, - є неприйнятними.

Так, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 травня 2020 року в справі №200/2672/20-а, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії задоволено: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області щодо проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким категоріям осіб» у розмірі, що обчислюється виходячи з 70 відсотків сум грошового забезпечення за посадою, відповідно до редакції Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших категоріям осіб», чинної на час здійснення перерахунку; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України Донецькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким категоріям осіб» у розмірі, що обчислюється виходячи з 88 відсотків сум грошового забезпечення за посадою, відповідно до редакції Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших категоріям осіб» чинної на час призначення пенсії, починаючи з 01 березня 2018 року.

Вказаним судовим рішенням ні питання періоду «з 01 березня 2018 року по 16 серпня 2020 року», ні сума заборгованості з пенсії за вказаний період, ні поданий відповідачем розрахунок пенсії за вказаний період не досліджувалися. Отже, між сторонами виникли нові спірні правовідносини (позивач не погоджувався з невиплатою відповідачем заборгованості з його пенсії, у зв`язку з чим вважав свої пенсійні права порушеними), аналіз яких та дослідження доказів щодо яких не може відбуватися на стадії виконання судового рішення і поза межами судового розгляду позову по-суті.

Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсії за період з 01 березня 2018 року по 16 серпня 2020 року у сумі 47 927,12 грн.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) заборгованість з пенсії за період з 01 березня 2018 року по 16 серпня 2020 року в сумі 47 927,12 грн.

Допустити негайне виконання рішення в межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення судом складено 10 березня 2021 року.

Суддя Т.В. Логойда