Рішення № 95403675, 10.03.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2021 р. Справа№200/11462/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаш Г.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження) в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 ) до Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ: 42141919, Донецька область, смт. Мангуш, вул. Тітова, 72а) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про скасування рішення про відмову у призначенні пенсії від 27.11.2020 року, призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 з 21.12.2019 року та стягнення невиплаченої пенсії за період з 21.11.2019 року по дату винесення судового рішення у справі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що з 25.07.1984 року по 14.06.2010 року працював в ПАТ «Укртелеком» на посаді телефоніста міжміського телефонного зв`язку з мікротелефонною гарнітурою (пристроєм) на міжміських замовних, довідкових комутаторах і на переговорних пунктах з цілодобовою дією.

21.12.2019 року позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії. Зазначив, що так як він є юридично необізнаною особою, то другий екземпляр собі не залишив.

Позивач знову звернувся до відповідача з заявою про надання рішення про відмову в призначенні пенсії, проте у відповіді відповідачем було зазначено, що позивач з заявою від 21.12.2019 року не звертався до управління.

Тому позивач змушений був звернутись до відповідача з повторними заявами від 23.11.2020 року та 01.12.2020 року про призначення пенсії.

01.12.2020 року він отримав відмову в призначенні пенсії, яка обґрунтована тим, що відповідно до ст. 51-55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» посади телефоністів міжміського телефонного зв`язку для призначення пенсії за вислугу років не передбачено.

Позивач з даним рішенням незгоден, зазначає, що має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2, що підтверджується записами в трудовій книжці та іншими документами, що надані до позову. Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14.12.2020 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18.01.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, за правилами спрощеного судового провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач позов не визнав, надіслав до суду відзив в якому зазначив, що 23.11.2020 року позивач звернувся до управління із заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (по нормам ст. 13 п. б Закону України від 05.11.2011 року №1788 «Про пенсійне забезпечення».

Рішенням Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 27.11.2020 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії.

Відповідачем зазначено, що провести перевірку первинних документів, на підставі довідки від 29.11.2016 року №44L100/2-249 та №44L100/2-448, виданої Луганською філією ОАО «Укртелеком», не має можливості, оскільки згідно з даними ІКІС ПФУ: Підсистема «Відомості з реєстру страхувальників» підприємство знаходиться на території, тимчасово непідконтрольній Україні, та не пройшло перереєстрацію відповідно до Постанови КМУ №595 від 07.11.2014 року в населених пунктах, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі. Таким чином призначити пенсію на пільгових умовах по Списку №2 не має можливості.

Відповідач зазначив, що позовні вимоги в частині призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 з 21.12.2019 року та стягнення невиплаченої пенсії за період з 21.11.2019 року по дату винесення судового рішення у справі такими, що не підлягають задоволенню, оскільки фактично позивач не звертався до управління та не надав відповідних документів у встановленому законом порядку.

Відповідно статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

23.11.2020 року та 01.12.2020 року позивач звертався до Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявами про призначення пенсії.

Рішенням Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 27.11.2020 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії згідно Закону №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відмова вмотивована тим, що відповідно до ст. 51-55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» посади телефоністів міжміського телефонного зв`язку для призначення пенсії за вислугу років не передбачено.

Не погодившись з зазначеним рішенням та вважаючи відмову протиправною позивач звернулась до суду з даним позовом.

Розглядаючи спір по суті, суд керується наступним.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

50 років - по 31 березня 1965 року включно;

50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року;

51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року;

51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року;

52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року;

52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року;

53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року;

53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року;

54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року;

54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року;

55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи:

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок;

з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок;

з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" :

чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи;

жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.

Також ч.1 та п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за 1451/11731 (далі - Порядок № 383) при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).

Як вбачається з трудової книжки НОМЕР_2 в період часу з 25.07.1984 року по 14.06.2010 року ОСОБА_1 працювала в ПАТ «Укртелеком» на посаді телефоніста міжміського телефонного зв`язку.

Судом встановлено, що з 22.08.1956 року діяли Списки, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173 «Про затвердження списків виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та пільгових розмірах».

Відповідно до Розділу ХХХІ «Зв`язок» зазначених Списків, до Списку №2 відносились посади: телефоністи міжміських телефонних станцій, перемовних пунктів з цілодобовою дією та міських телефонних станцій ємкістю від 300 номерів та більше.

З 26.01.1991 року діяли Списки, затверджені Постановою Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26.01.1991 року «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах».

Відповідно до Розділу ХХІХ «Зв`язок» зазначених Списків, до Списку №2 відносились посади: телефоністи міжміського телефонного зв`язку, що постійно працюють з мікротелефонною гарнітурою (пристроєм) на міжміських, замовних, довідкових комутаторах і переговорних пунктах з цілодобовою дією.

З 01.03.1994 року діяли Списки, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах».

Відповідно до Розділу ХХІХ «Зв`язок» зазначених Списків, до Списку №2 відносились посади: телефоністи міжміського телефонного зв`язку, що постійно працюють з мікротелефонною гарнітурою (пристроєм) на міжміських, замовних, довідкових комутаторах і переговорних пунктах з цілодобовою дією.

Згідно із п.п. 10 Порядку № 383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Абзацом 1 пункту 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Абзацом 1 пункту 20 Порядку № 637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Судом досліджено копію довідки від 29.11.2016№44L100/2-448 виданої ПАТ «Укртелеком» з якої вбачається, що в період з 25.07.1984 року по 30.06.1987 року позивач працював на Ворошиловградській телеграфно-телефонній станції за посадою телефоніст міжміських телефонних станцій, переговорних пунктів з цілодобовою дією і міських телефонних станцій ємністю від 300 номерів і вище, що передбачено Списком №2 розділ XXXI «Зв`язок» на підставі Постанови Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року №1173, підстави для видачі довідки (наказ про прийом 360-к від 25.07.1984 року, наказ про звільнення за переведенням №161 від 29.06.1987 року, особова картка ф. П-2, особові рахунки, ЄТКД, штатний розпис); з 01.07.1987 року по 31.05.1993 року на Ворошиловоградському міському виробничо-технічному вузлі електрозв`язку за посадою телефоністи міжміського телефонного зв`язку, що постійно працюють з мікротелефонною гарнітурою (пристроєм) на міжміських, замовних, довідкових комутаторах і на переговорних пунктах з цілодобовою дією, що передбачено Списком 2 розділ ХХІХ «Зв`язок» підрозділ 23100000-19093 на підставі Постанови Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26.01.1991 року, підстави для видачі довідки (наказ про прийом за переведенням №2-к від 01.07.1987 року, наказ про звільнення за переведенням №277-к від 28.05.1993 року, особова картка ф. П-2, особові розрахунки, СТКД, штатний розпис; з 01.06.1993 року по 31.12.1994 року на Луганському обласному підприємстві «Луганськзв`язок» за посадою телефоніст міжміського телефонного зв`язку. Що постійно працюють з мікротелефонною гарнітурою (пристроєм) на міжміських, замовних, довідкових комутаторах і на переговорних пунктах з цілодобовою дією, що передбачено Списком 2 розділу ХХІХ «Зв`язок» підрозділ 23100000-19093 на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994 року, підстави для видачі довідки (наказ про прийом за переведенням №102 від 01.06.1993 року, наказ про звільнення за переведенням №439 від 30.12.1994 року, результати атестації робочих місць: наказ №82-а від 10.06.1994 року, особові розрахунки. ЄТКД, штатний розпис) ; з 01.01.1995 року по 02.06.1995 року на Луганському обласному підприємстві електрозв`язку «Луганськзв`язок» за посадою телефоніст міжміського телефонного зв`язку. Що постійно працюють з мікротелефонною гарнітурою (пристроєм) на міжміських, замовних, довідкових комутаторах і на переговорних пунктах з цілодобовою дією, що передбачено Списком 2 розділу ХХІХ «Зв`язок» підрозділ 23100000-19093на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994 року, підстави для видачі довідки (наказ про прийом за переведенням №3 від 02.01.1995 року, наказ про звільнення №274 від 02.06.1995 року, результати атестації робочих місць: особова картка ф. П-2, особові розрахунки, ЄТКД, штатний розпис.

Довідка від 29.11.2016 року №44L-100/2-449 видана ПАТ «Укртелеком» підтверджує структурні зміни, які відбувались в період з 01.07.1987 року по 01.09.2011 рік з ПАТ «Укртелеком» Луганська філія.

Довідками від 17.11.2016 року №1414100/02-318 виданими ПАТ «Укртелеком» Донецька філія підтверджено трудовий стаж позивача в період з 16.06.1995 року по 14.06.2010 рік на Донецька філія ПАТ «Укртелеком» та відомості щодо реорганізації відповідного підприємства.

Позивачем крім довідок про підтвердження пільгового стажу надано накази обласного підприємства зв`язку «Луганськзв`язок» від 10.06.1994 року №82-а, ДВОЗ Донецька телеграфно-телефонна станція від 27.09.1993 року №101 та, №528 від 20.04.2011 року та №336 від 15.04.2016 року, Донецької дирекції УДПЕЗ «Укртелеком» Центр технічної експлуатації міжміського телефонно-телеграфного зв`язку від 11.11.1998 року №79, ДП «Утел» від 29.07.2005 року №125 та від 18.08.2000 року №1-2-09/20, які підтверджують атестацію робочих місць за умовою праці, індивідуальні відомості про застраховану особу форми ОК-5, у якій зазначені суми нарахованої заробітної плати за спірний період роботи, а також зазначено код підстав для обліку спеціального стажу за №1220889054 для застрахованих осіб, які є працівниками, що зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими умовами праці.

Згідно із ч.3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Відповідно до ч.1 ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Згідно із ст. 49 вказаного Закону наявність недостовірних відомостей у документах на підставі яких призначена пенсія є підставою для припинення її виплати.

У відповідності до підпункту 6 пункту 4, підпункту 5 пункту 6 Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280 органам, що призначають пенсії відповідно до покладених на них завдань: 1) приписано здійснення контролю за достовірністю поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, призначенням (перерахунком) і виплатою пенсій та 2) надається право проводити планові, а у випадках, передбачених законом, позапланові перевірки у роботодавців та інших осіб бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів щодо достовірності відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб або для призначення пенсій, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (зокрема письмові) з питань, що виникають під час таких перевірок.

Суд відхиляє посилання відповідачів на те, що неможливо здійснити перевірку наданих довідок у зв`язку із знаходженням підприємства на тимчасово непідконтрольній території України. Є вочевидь зрозумілим, що надання інших довідок, виправлення недоліків у наявних та можливість перевірки не залежить від волі позивача, оскільки підприємство розташоване на тимчасово непідконтрольній території України, де наразі відбуваються бойові дії. Отже, вимога відповідача про надання довідок встановленого зразку завідомо є такою, що об`єктивно не може бути виконана позивачем, цю вимогу виконати неможливо у зв`язку з чим суд вважає дії відповідачів явно непропорційними, тобто вчиненими без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), тому їх не можна вважати вчиненими обґрунтовано, добросовісно та розсудливо, адже відповідачем не враховані всі обставини, що мають значення для прийняття рішення, зокрема, той факт, що первинні документи, які можуть підтвердити пільговий стаж позивача, залишилися на тимчасово непідконтрольній території і, навіть будучі наданими на вимогу позивача або відповідача, за законом будуть вважатися недійсними та такими, що не створюють правових наслідків.

Період роботи позивача з 25.07.1984 року по 14.06.2010 може бути віднесено до Списку №2 з посиланням на Постанову Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року №1173, Постанову Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26.01.1991 року та Постанову Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994 року.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не наведено належного обґрунтування правомірності прийнятого рішення, під час судового розгляду вивченням наявних доказів встановлена невідповідність рішення діючому в Україні законодавству, тому рішення Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 27.11.2020 року є протиправним і підлягає скасуванню.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача призначити та стягнути з відповідача невиплачену суму пенсії за період з 21.12.2019 року по дату винесення судового рішення у справі, то ця вимога не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно з п.4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Саме органи пенсійного фонду визначають правильність та повноту наданих документів для призначення (перерахунку) пенсії.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення, перерахунку пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий стаж позивача, підміняючи дискреційні функції УПФУ.

Позивачем не було надано суду доказів щодо його звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії 21.12.2019 року, а відповідач таке звернення заперечує. Отже суд вважає необхідним скасувати рішення відповідача та зобов`язати його повторно розглянути заяву позивача від 23.11.2020 року і прийняти рішення з урахуванням зарахованих судом до спеціального стажу спірних періодів праці позивача.

Суд зазначає, що відповідно до статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб`єкта владних повноважень.

Як встановлено судом під час розгляду справи, не зарахування до пільгового трудового стажу періоду для призначення пенсії є протиправними діями суб`єкта владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Ухвалою суду від 18.01.2021 року позивачу відстрочено сплату судового збору, до ухвалення судового рішення у справі.

Проте 23.02.2021 року засобами поштового зв`язку на адресу суду позивачем надіслано оригінал квитанції №0.0.2017564820.1 від 16.02.2021 року про сплату судового збору у розмірі 908,00 грн.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 7, 8, 10, 139, 242, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 ) до Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ: 42141919, Донецька область, смт. Мангуш, вул. Тітова, 72а) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Мангушського об`єднаною управління Пенсійного фонду України Донецької області від 27.11.2020 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Мангушське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 23.11.2020 року з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ: 42141919, Донецька область, смт. Мангуш, вул. Тітова, 72а) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.П. Бабаш